В період з 14 по 29 вересня делегація Української Всесвітньої Координаційної Ради здійснила поїздку до низки регіонів Західного та Східного Сибіру Російської Федерації. Були, зокрема, відвідані Тюменська, Новосибірська, Омська, Іркутська області та Ханти-Мансійський автономний округ.
Основною метою поїздки було продовження дослідження стану, в якому перебувають сьогодні українці в Росії. Початок цій роботі було покладено у 2002 році, коли УВКР організувала поїздку прикордонними Курською, Білгородською, Воронезькою областями та Краснодарським краєм РФ. У 2003 році УВКР відвідала Далекий Схід та Камчатку. Інтерес до Сибіру викликаний тим, що українці становлять тут одну з найчисельніших національних груп, поступаючись за кількістю лише росіянам, а в деяких регіонах – сибірським татарам. Дослідники фіксують сім хвиль переселення українців. Основна маса їх припадає на ХХ століття, коли в рамках Столипінської реформи, пізніше внаслідок репресій радянської влади, а також на освоєнні нафтових і газових родовищ, в Сибіру опинилися сотні тисяч наших земляків.
В ході свого візиту делегація УВКР мала можливість зустрітися з українськими громадами, провести переговори з представниками органів місцевої влади. Відбулися “круглі столи” в ході яких досягнуто домовленостей щодо співпраці між науковими установами та засобами масової інформації України та Сибірського регіону. В Омській та Іркутській області делегація УВКР відвідала також місця компактного проживання українців-нащадків переселенців початку ХХ-го століття. В більшості областей пройшли спільні концерти, а в заснованому українцями у 1908 році селі Батама Іркутської області за участю гостей з України відбувся перший регіональний фестиваль української культури.
Слід зауважити, що культурно-мистецька діяльність залишається основною формою роботи українських громадських організацій в Росії. Протягом всієї поїздки делегація УВКР побачила масу колективів, багато з яких мають статус народних і є дипломантами численних, в тому числі міжнародних, конкурсів. В той же час вирішення питань освіти рідною мовою, заснування власних засобів масової інформації, та, навіть, існування пристосованих приміщень для громадської роботи, надходження україномовної літератури тощо, знаходиться на вкрай низькому рівні.
Так, відвідавши п’ять регіонів РФ, делегація УВКР в місцях, де українці становлять більшість, або значну частину населення, не знайшла жодного українського класу. Лише в м. Сургуті діє українська недільна школа, яка по сьогодні залишається не ліцензованою згідно чинного російського законодавства.
Підтримка державою засобів масової інформації для національних меншин є поширеною світовою практикою, в тому числі і в Україні. Але на весь Сибірський регіон виходить друком лише одна приватна двомовна газета “Голос України у Західному Сибіру”, зміст матеріалів якої носить переважно офіційний характер і не віддзеркалює всього спектру проблем українських громад, а також україномовний щомісячний додаток до приватної таки ж газети “В центре событий” у м. Сургуті.
В регіонах, які відвідала делегація, немає жодної української радіо- або телепередачі. Єдине виключення становить приватний “21 канал” у м. Новосибірську, повністю присвячений життю національних меншин. Втім, доля українського ефіру на ньому є мізерною. Якщо врахувати той факт, що більшість російських громадян українського походження не в змозі передплатити собі газети та журнали з України, а в російських ЗМІ щодо подій в нашій державі подається часто упереджена інформація, можна констатувати той факт, що українці в багатьох регіонах РФ і, зокрема, в Сибіру, перебувають в інформаційному вакуумі.
До такого становища призводить з одного боку неготовність українських громад до вирішення цих проблем, а часом – і їх пасивність. Вагому роль відіграє також відсутність відповідної уваги до Східної діаспори з боку української держави. Разом з тим, там де українські громади підіймають проблеми інформаційного та освітньо-виховного характеру, вони нерідко зустрічають нерозуміння з боку місцевої влади. В деяких регіонах чиновники не виступають проти збереження українських об’єднань на фольклорному рівні, але не зацікавлені у виході їх на більш високий ступінь самоорганізації.
За такої ситуації не дивно, що в Росії стрімко скорочується кількість громадян української національності. Приміром, у 1989 році в Тюменський області мешкало майже 600 тис. українців, сьогодні називається цифра 211 тис. В цілому по Російській Федерації чисельність українського населення впала з 4,5 млн до 2,9 згідно з попередніми даними перепису 2002 року (офіційні його результати до сих пір не оприлюднені). Таке значне скорочення неможливо пов’язати з міграцією населення. Зі всією очевидністю, ми стикаємося у цьому випадку з причинами суспільно-політичного характеру.
У зв’язку з вище зазначеним УВКР закликає Президента, Уряд та Парламент України чітко заявити про потреби української діаспори у міждержавних стосунках з Російською Федерацією. Українська Всесвітня Координаційна Рада також вважає за необхідне провести спеціальні парламентські слухання з проблем закордонного українства та залучити УВКР і представників громадськості до розробки державної програми співпраці з українською діаспорою.
До речі, члени УВКР пробуваи контактувати з деякими кандитатми в Президенти України. Єдиний, хто сприймає роблему діаспори і дійсно збирається заниматись державною програмою співпраці з українською діаспорою – це Віктор Ющенко. А от кандидата від влади – В.Януковича – красномовно характеризує такий факт: нещодавно він був у Москві і відмовився зустрічатись з українською діаспорою (!), натомість зустричався з “донбаским землячеством”, в якому зібрані “выходцы с Украины”, дуже вороже налаштовані до сучасної України та її незалежності. І дійсно, чого ще чекати від сучасної, відверто антиукраїнської влади? Останні антиукраїнські випади Януковича (про статус російської мови, про подвійне громадянство) тільки підтверджують це.
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Східна діаспора потребує допомоги України
Світ:
В ході свого візиту делегація УВКР мала можливість зустрітися з українськими громадами, провести переговори з представниками органів місцевої влади. Відбулися “круглі столи” в ході яких досягнуто домовленостей щодо співпраці між науковими установами та засобами масової інформації України та Сибірського регіону. В Омській та Іркутській області делегація УВКР відвідала також місця компактного проживання українців-нащадків переселенців початку ХХ-го століття. В більшості областей пройшли спільні концерти, а в заснованому українцями у 1908 році селі Батама Іркутської області за участю гостей з України відбувся перший регіональний фестиваль української культури.
Слід зауважити, що культурно-мистецька діяльність залишається основною формою роботи українських громадських організацій в Росії. Протягом всієї поїздки делегація УВКР побачила масу колективів, багато з яких мають статус народних і є дипломантами численних, в тому числі міжнародних, конкурсів. В той же час вирішення питань освіти рідною мовою, заснування власних засобів масової інформації, та, навіть, існування пристосованих приміщень для громадської роботи, надходження україномовної літератури тощо, знаходиться на вкрай низькому рівні.
Так, відвідавши п’ять регіонів РФ, делегація УВКР в місцях, де українці становлять більшість, або значну частину населення, не знайшла жодного українського класу. Лише в м. Сургуті діє українська недільна школа, яка по сьогодні залишається не ліцензованою згідно чинного російського законодавства.
Підтримка державою засобів масової інформації для національних меншин є поширеною світовою практикою, в тому числі і в Україні. Але на весь Сибірський регіон виходить друком лише одна приватна двомовна газета “Голос України у Західному Сибіру”, зміст матеріалів якої носить переважно офіційний характер і не віддзеркалює всього спектру проблем українських громад, а також україномовний щомісячний додаток до приватної таки ж газети “В центре событий” у м. Сургуті.
В регіонах, які відвідала делегація, немає жодної української радіо- або телепередачі. Єдине виключення становить приватний “21 канал” у м. Новосибірську, повністю присвячений життю національних меншин. Втім, доля українського ефіру на ньому є мізерною. Якщо врахувати той факт, що більшість російських громадян українського походження не в змозі передплатити собі газети та журнали з України, а в російських ЗМІ щодо подій в нашій державі подається часто упереджена інформація, можна констатувати той факт, що українці в багатьох регіонах РФ і, зокрема, в Сибіру, перебувають в інформаційному вакуумі.
До такого становища призводить з одного боку неготовність українських громад до вирішення цих проблем, а часом – і їх пасивність. Вагому роль відіграє також відсутність відповідної уваги до Східної діаспори з боку української держави. Разом з тим, там де українські громади підіймають проблеми інформаційного та освітньо-виховного характеру, вони нерідко зустрічають нерозуміння з боку місцевої влади. В деяких регіонах чиновники не виступають проти збереження українських об’єднань на фольклорному рівні, але не зацікавлені у виході їх на більш високий ступінь самоорганізації.
За такої ситуації не дивно, що в Росії стрімко скорочується кількість громадян української національності. Приміром, у 1989 році в Тюменський області мешкало майже 600 тис. українців, сьогодні називається цифра 211 тис. В цілому по Російській Федерації чисельність українського населення впала з 4,5 млн до 2,9 згідно з попередніми даними перепису 2002 року (офіційні його результати до сих пір не оприлюднені). Таке значне скорочення неможливо пов’язати з міграцією населення. Зі всією очевидністю, ми стикаємося у цьому випадку з причинами суспільно-політичного характеру.
У зв’язку з вище зазначеним УВКР закликає Президента, Уряд та Парламент України чітко заявити про потреби української діаспори у міждержавних стосунках з Російською Федерацією. Українська Всесвітня Координаційна Рада також вважає за необхідне провести спеціальні парламентські слухання з проблем закордонного українства та залучити УВКР і представників громадськості до розробки державної програми співпраці з українською діаспорою.
До речі, члени УВКР пробуваи контактувати з деякими кандитатми в Президенти України. Єдиний, хто сприймає роблему діаспори і дійсно збирається заниматись державною програмою співпраці з українською діаспорою – це Віктор Ющенко. А от кандидата від влади – В.Януковича – красномовно характеризує такий факт: нещодавно він був у Москві і відмовився зустрічатись з українською діаспорою (!), натомість зустричався з “донбаским землячеством”, в якому зібрані “выходцы с Украины”, дуже вороже налаштовані до сучасної України та її незалежності. І дійсно, чого ще чекати від сучасної, відверто антиукраїнської влади? Останні антиукраїнські випади Януковича (про статус російської мови, про подвійне громадянство) тільки підтверджують це.
----------------------------------------------------
В тему:
Делегація УВКР на Сахаліні
Поїздка делегації УВКР на Далекий Схід і Камчатку
З імперськими ознаками
“Кобза – Українці Росії”
Звернення до української молоді Росії
Про українців Іркутська
Як пан Микола став отцем Миколаєм
Українці в Іркутську
Про українців Омська
“Сірий Клин” в Інтернеті
Греко-католицька громада в Омську
Виставка українського скульптора в Омську
І все ж мій дім - Україна
Про українців Тюмені
Імплантація. Досвід виживання українців у Сибіру
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд