Міф про шведський соціалізм глибоко засів у свідомості жителів пострадянського простору. Для детоксикації свідомості від історичних міфів, пропагандистських штампів та політичної брехні економіст і громадський діяч Ярослав Романчук дає короткий виклад головних тез, фактів та висновків шведського вченого.
Імідж, створений на основі розвитку цієї країни всього протягом 20 років (1970-80-ті), міцно став пропагандистським штампом. У цей період Швеція дійсно рухалася до соціалізму (високі податки, держвитрати, держава-власник бізнесу і всеосяжне регулювання).
Статистика впевнено показує, що у цей період вона відставала від розвинених країн. Посилилася культура халяви (отримання усіляких плюшок від держави), ослаб дух підприємництва, прискорився відтік людського капіталу. Найуспішніші шведські компанії (IKEA, Tetra Pak) пішли з країни.
Закінчилося великою економічною бідою – високий дефіцит бюджету та розбалансовані фінанси, надхмарний рівень інфляції, девальвація національної валюти та накопичення боргів.
Двадцять років фіскальної безвідповідальності, Великої держави та ігнорування законів економіки – досить тривалий період, щоб зруйнувати чи серйозно підірвати здоров'я навіть самої процвітаючої країни.
Зауважимо, що у цей час шляхом розширення соціалістичних практик йшла Нова Зеландія. Вона збанкрутувала приблизно на п'ять років раніше за Швецію, і вона теж зробила висновки й протягом наступних 20-25 років успішно реалізовувала ліберальний порядок денний.
На початку 1990-х ми всі були поглинені розвалом радянської імперії зла. Нам було не до шведів – а там якраз розгорялася економічна криза. Саме там треба було шукати відповіді на питання щодо того, яку модель, спосіб трансформації вибрати. Уявляєте, що для досягнення макроекономічної стабілізації Центральний банк Швеції змушений був, хай і на короткий проміжок часу, підвищити відсоткову ставку до 500% річних. Внаслідок банкрутств підприємств різко збільшилося безробіття.
У дусі національної єдності та відповідальності основні політичні партії Швеції вирішили повернутися до доброї старої капіталістичної моделі. Щоправда, не до кінця, не скрізь, але все одно рівень економічної свободи був дуже високий. Відбулося дерегулювання економіки, зниження податків (ліквідація податку на багатство, подарунки та спадщину), скорочення держвидатків та ухвалення жорсткого плану щодо виходу їх боргової пастки, а також приватизація, у тому числі пенсійної системи.
Швеція – світовий лідер у русі свободи та капіталізму протягом 100 років
Проти іміджу Швеції як соціалістичної країни категорично виступають самі шведи. У своїй тривалій історії країна левову частку часу була вільноринковою країною. Тож вона була успішною. 1840-го року ця країна провела радикальну лібералізацію та забезпечила собі швидке економічне зростання.
На початку 1950-х вона була четвертою у списку найбагатших країн світу. При цьому вона була однією з найвільніших. Розмір держвидатків був меншим за 20% ВВП. Інші західноєвропейські країни мали більший розмір держави. Податки у Швеції в середині XX століття були навіть нижчими, ніж у США.
У період 1840-1870 років Швеція провела мирну ліберальну революцію. Правові гарантії прав приватної власності, включаючи повне право володіти, ділити, продавати, купувати землю. Були скасовані регуляторні бар'єри у лісовій та металургійній промисловості. Було ліквідовано гільдії. Кожен швед отримав право вільно займатися бізнесом.
У 1848 р. було прийнято закон про компанію з обмеженою відповідальністю. Стару банківську систему було зруйновано, створено нову, з вільним режимом встановлення відсоткових ставок. У 1865 р. було підписано міжнародну угоду про вільну торгівлю з Францією та Британією.
Свобода слова та релігії, права жінкам володіти власністю, здобувати освіту – все це Швеція здобула у другій половині XIX століття. У 1860 р. було скасовано обмеження на внутрішнє переміщення людей. Одночасно був ухвалений ліберальний міграційний режим. Спочатку близько мільйона шведів поїхали до Америки, але потім багато хто повертався з ідеями, грошима та досвідом роботи.
Глибокі ліберальні реформи дали свій результат. У період 1870–1970 рр. Швеція збільшила ВВП душу населення у 8,5 раза. Найкращий результат за цей час має лише одна країна у світі – Японія. 1820-го ВВП на душу населення Швеції було більш ніж удвічі менше британського. До 1950-го року Швеція та Британія були на одному рівні, а 1970-го Швеція перевершувала за цим параметром Британію на 20%. 1870-го Швеція була аутсайдером Європи. До 1970-го її випереджали лише США, Швейцарія та кілька арабських нафтових країн.
У період 1870-1910 шведська економіка зростала майже так само швидко, як і американська: 1,7% середньорічні темпи зростання проти 1,9%. Реальні зарплати зростали ще більшими темпами, на 2,8% на рік. Для порівняння у США, Британії, Франції та Німеччині було 1,1%. Природні ресурси залучали капітал з усього світу. При цьому аж до 1930 року державні витрати не перевищували 10% ВВП.
У 1950 р. Швеція входила до трійки найвільніших країн західного світу (слід за США та Швейцарією). Держвитрати були меншими за 20% ВВП, набагато нижчими, ніж у Британії, Франції та Західній Німеччині.
Гранична ставка податку на доходи у Швеції була на 20 процентних пунктів нижчою, ніж у США. Іншими словами, «Швеція була найбагатшою, найздоровішою та найуспішнішою країною в історії людства».
Провальний соціалістичний експеримент
Після 100 років економічного, соціального успіху Швеція приймала чудово працюючу економіку як щось само собою зрозуміле. Шведські еліти розслабилися, бо втратили на увазі критично важливу аксіому «Свобода не вільна». За свободу потрібно платити передусім у вигляді виробництва знань та формування цінності людей (інформаційна підтримка). Заклики забирати та розподіляти звучали все голосніше. З'явилися щедрі державні програми. Халява засмоктувала країну у вирву кризових дисбалансів.
З 1965 по 1985 р. державні витрати збільшилися більш ніж удвічі, з 25,4% ВВП до 58,5% ВВП. Основні нові статті видатків – охорона здоров'я, дитяча допомога, пенсії та житлова підтримка. Гранична ставка податку працівників зросла з менш як 40% у 1960 р. до 60% в 1980 р. Для керуючих ставка була понад 70%.
Податки на зарплату зросли з 12,5% у 1970 р. до 36,7% у 1979 р. У 1980-х ставка прибуткового податку для юрособи наблизилася до 60%. Крім фіскального навантаження, різко виросло регуляторне навантаження. У 1970 р. Швеція запровадила систему регулювання цін.
Було посилено регулювання ринку праці. В умовах нафтової кризи 1970-х шведи в запалі соціалістичного експерименту збільшили витрати на робочу силу на 40% за 1975-76 рр.
Результат був передбачуваним: різке зростання виробничих витрат, що вдарило під дих шведської промисловості та експорту. У 1974-1977 рр. виробництво сталі скоротилося на 30%, кораблебудування на половину, а легка і видобувна сектори промисловості опинилися у комі. Шведська влада рятувала підприємства дотаціями та субсидіями, щоб зберегти зайнятість.
Це тривало з 1976 по 1982р. Проте отрута соціалістичного експерименту була випита політичними елітами до дна. На порядку денному з'явилася екстрена промислова політика. Вона передбачала надання бізнес банкрутам імунітету за рахунок платників податків. У 1977 р. кораблебудування було практично націоналізовано. Те саме сталося зі сталеливарною промисловістю.
Шведська крона була девальвована у 1981 р. на 10%. У 1982 р. після приходу до влади соціал-демократів була ще одна девальвація на 16%. Ці рішення багато в чому були наслідком тиску профспілок на підвищення зарплати. Девальвація тимчасово допомагала окремим експортерам, але не могла вирішити структурних проблем економіки.
Наприкінці 1980-х різко загострилися проблеми ринку праці. Незважаючи на те, що населення країни збільшилося на 1,5 млн. з 1950 до 1990 р. у приватному секторі не було створено жодного «чистого» робочого місця (баланс створених та ліквідованих).
Натомість суттєво збільшилася зайнятість у державному секторі. З 1970 по 1987 р. уряд жодного разу не зміг збалансувати державний бюджет. Він був хронічно дефіцитним. Держборг зріс з 18% ВВП 1970 року до понад 70% 1985 р. У 1970 р. ВВП душу населення Швеції був на 25% вище рівня Західної Європи. У 1980 р. він був лише на 14% вищим, а на початку 1990-х Швеція вже була позаду.
Економічна політика Швеції успішно виганяла з країни лідерів бізнесу, зірок спорту та музики. У 1973 р. глава IKEA І. Кампрад переїхав до Нідерландів. У 1981р. Tetra Pak переїхав до Швейцарії. Fredrik Lundberg, один із найбагатших шведів, виїхав з країни у 1985р. Тенісист Б. Борг, лідер світового гірськолижного спорту І. Стенмарк, кінорежисер І. Бергман – усі вони залишили Швецію. Астрід Лінгрен, всесвітньо відома дитяча письменниця, скаржилася, що в один із податкових періодів її змусили заплатити 102% отриманого доходу. Зрівнялівка через позахмарні ставки прибуткових податків штовхала країну до кризи.
Для виходу з кризи країна звернулася до інструментів та інститутів, які забезпечили її процвітання в минулому. Це – скорочення держвидатків, зменшення соціальних виплат, у тому числі допомоги з безробіття, продаж держпідприємств, ліквідація державних фондів – класичний ліберальний порядок денний.
Вперше було дозволено приватне радіо та ТБ мовлення. Через глибоке дерегулювання пройшли телеком, енергетика, внутрішня авіація та залізниця. Було ліквідовано залишки державного цінового контролю за винятком сумнозвісного контролю за ставками оренди житла.
У 1992 р. була запущена революційна на той час ваучерна система в середній освіті. З'явилися приватні альтернативи для державних дитячих садків та будинків для літніх людей. У 1994 р. було розпочато приватизацію пенсійної системи.
Так, держвитрати у Швеції залишаються на дуже високому рівні. Шкода від цього компенсується та нейтралізується дуже високою якістю інститутів держуправління, макроекономічної політики, правовою системою та дуже якісним бізнес-кліматом.
Шведські уроки для України
1) Швеція стала однією з найбагатших і найуспішніших країн світу через довгострокову (~100 років) відданість теорії та практиці свободи, правовим інститутам капіталізму. Економічна наука та історія не знають жодного прикладу країни, коли багатство та процвітання були б забезпечені соціалістичними інститутами та методами.
2) Швеція обрала модель підприємницького зростання і малу державу (до 20% ВВП) саме тому, що була бідною, розібраною і кризовою. Єдиний відомий науці та історії спосіб підвищити якість життя, соціальні стандарти в довгостроковій перспективі – Швеція це підтверджує – це зробити ставку на капіталізм і свободу.
3) Критично важливо постійно інвестувати у філософію, теорію, практику свободи і капіталізму, щоб не стати жертвою жерців колективізму, більшовизму та інших моделей поневолення людини праці VIP-розпорядниками і споживачами чужого.
4) Кожному, хто доводить вам переваги соціалізму, посилаючись на Швецію, покажіть цю статтю або книгу "Міраж шведського соціалізму". Якщо людина і після цього продовжує просувати ідеї соціалізму і без докорів сумління використовує кліше "шведський соціалізм", можете бути впевнені, що вона позбавлена здатності думати. Вона – зомбі або ж найманий працівник соціалістичної імперії зла.
5) Довгостроковий успіх для бідної, розібраної, розірваної внутрішніми чварами країни можливий тільки на основі широкого ідейного консенсусу економічних, політичних, культурних та інтелектуальних еліт. Фундамент такого єднання – політична, особиста, громадянська та економічна свобода як єдине ціле.
6) Що більший розмір Держави, що ширші повноваження/дискреція Чиновника, що менше приватної власності в країні, що глибше вкорінені в суспільстві ідеї зрівнялівки, утриманства та збагачення Держави, то нижчі шанси у 97% населення країни на благополучне, щасливе життя.
7) Критично важливо нейтралізувати свої фобії, страхи, прогалини в знаннях, дефекти логіки (безпека, бідність, безробіття, хвороба, марність) не шляхом вимкнення мозку (алкоголь, наркотики, соціальний ескейпізм, сліпа віра в меми, пантчлайни, заголовки, твіти, картинки, думки ідеологів/пропагандистів на ТБ або Youtube). Єдиний відомий людству спосіб отримання знань, об'єктивної інформації – читання, читання і ще раз читання. Книги, доповіді, наукові статті, аналітичні записки, історичні огляди, інтерв'ю з авторитетними вченими/експертами – ось шлях до просвітництва, до детоксикації своєї свідомості від брехні/штампів на кшталт "шведський соціалізм" або "соціалізм зробив Швецію багатою".
Дуже важлива стаття, яка показує, що Україні категорично не можна залишатися в такій економічній моделі, у якій вона перебуває останні 20 років. Потрібно негайно зменшувати частку держави та державні видатки (в першу чергу – на держапарат).
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Що реально зробило Швецію багатою. Брехня і правда про шведський соціалізм. Уроки для України
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Міф про шведський соціалізм глибоко засів у свідомості жителів пострадянського простору. Для детоксикації свідомості від історичних міфів, пропагандистських штампів та політичної брехні економіст і громадський діяч Ярослав Романчук дає короткий виклад головних тез, фактів та висновків шведського вченого.
23082602.jpeg
Наприкінці липня 2023 р. шведський історик/економіст Йохан Норберг опублікував чергову чудову книгу «Міраж шведського соціалізму. Економічна історія держави загального велферу» (The Mirage of Swedish Socialism. Economic History of Welfare State).
Імідж, створений на основі розвитку цієї країни всього протягом 20 років (1970-80-ті), міцно став пропагандистським штампом. У цей період Швеція дійсно рухалася до соціалізму (високі податки, держвитрати, держава-власник бізнесу і всеосяжне регулювання).
Статистика впевнено показує, що у цей період вона відставала від розвинених країн. Посилилася культура халяви (отримання усіляких плюшок від держави), ослаб дух підприємництва, прискорився відтік людського капіталу. Найуспішніші шведські компанії (IKEA, Tetra Pak) пішли з країни.
Закінчилося великою економічною бідою – високий дефіцит бюджету та розбалансовані фінанси, надхмарний рівень інфляції, девальвація національної валюти та накопичення боргів.
Двадцять років фіскальної безвідповідальності, Великої держави та ігнорування законів економіки – досить тривалий період, щоб зруйнувати чи серйозно підірвати здоров'я навіть самої процвітаючої країни.
Зауважимо, що у цей час шляхом розширення соціалістичних практик йшла Нова Зеландія. Вона збанкрутувала приблизно на п'ять років раніше за Швецію, і вона теж зробила висновки й протягом наступних 20-25 років успішно реалізовувала ліберальний порядок денний.
На початку 1990-х ми всі були поглинені розвалом радянської імперії зла. Нам було не до шведів – а там якраз розгорялася економічна криза. Саме там треба було шукати відповіді на питання щодо того, яку модель, спосіб трансформації вибрати. Уявляєте, що для досягнення макроекономічної стабілізації Центральний банк Швеції змушений був, хай і на короткий проміжок часу, підвищити відсоткову ставку до 500% річних. Внаслідок банкрутств підприємств різко збільшилося безробіття.
У дусі національної єдності та відповідальності основні політичні партії Швеції вирішили повернутися до доброї старої капіталістичної моделі. Щоправда, не до кінця, не скрізь, але все одно рівень економічної свободи був дуже високий. Відбулося дерегулювання економіки, зниження податків (ліквідація податку на багатство, подарунки та спадщину), скорочення держвидатків та ухвалення жорсткого плану щодо виходу їх боргової пастки, а також приватизація, у тому числі пенсійної системи.
Швеція – світовий лідер у русі свободи та капіталізму протягом 100 років
Проти іміджу Швеції як соціалістичної країни категорично виступають самі шведи. У своїй тривалій історії країна левову частку часу була вільноринковою країною. Тож вона була успішною. 1840-го року ця країна провела радикальну лібералізацію та забезпечила собі швидке економічне зростання.
На початку 1950-х вона була четвертою у списку найбагатших країн світу. При цьому вона була однією з найвільніших. Розмір держвидатків був меншим за 20% ВВП. Інші західноєвропейські країни мали більший розмір держави. Податки у Швеції в середині XX століття були навіть нижчими, ніж у США.
У період 1840-1870 років Швеція провела мирну ліберальну революцію. Правові гарантії прав приватної власності, включаючи повне право володіти, ділити, продавати, купувати землю. Були скасовані регуляторні бар'єри у лісовій та металургійній промисловості. Було ліквідовано гільдії. Кожен швед отримав право вільно займатися бізнесом.
У 1848 р. було прийнято закон про компанію з обмеженою відповідальністю. Стару банківську систему було зруйновано, створено нову, з вільним режимом встановлення відсоткових ставок. У 1865 р. було підписано міжнародну угоду про вільну торгівлю з Францією та Британією.
Свобода слова та релігії, права жінкам володіти власністю, здобувати освіту – все це Швеція здобула у другій половині XIX століття. У 1860 р. було скасовано обмеження на внутрішнє переміщення людей. Одночасно був ухвалений ліберальний міграційний режим. Спочатку близько мільйона шведів поїхали до Америки, але потім багато хто повертався з ідеями, грошима та досвідом роботи.
Глибокі ліберальні реформи дали свій результат. У період 1870–1970 рр. Швеція збільшила ВВП душу населення у 8,5 раза. Найкращий результат за цей час має лише одна країна у світі – Японія. 1820-го ВВП на душу населення Швеції було більш ніж удвічі менше британського. До 1950-го року Швеція та Британія були на одному рівні, а 1970-го Швеція перевершувала за цим параметром Британію на 20%. 1870-го Швеція була аутсайдером Європи. До 1970-го її випереджали лише США, Швейцарія та кілька арабських нафтових країн.
У період 1870-1910 шведська економіка зростала майже так само швидко, як і американська: 1,7% середньорічні темпи зростання проти 1,9%. Реальні зарплати зростали ще більшими темпами, на 2,8% на рік. Для порівняння у США, Британії, Франції та Німеччині було 1,1%. Природні ресурси залучали капітал з усього світу. При цьому аж до 1930 року державні витрати не перевищували 10% ВВП.
У 1950 р. Швеція входила до трійки найвільніших країн західного світу (слід за США та Швейцарією). Держвитрати були меншими за 20% ВВП, набагато нижчими, ніж у Британії, Франції та Західній Німеччині.
Гранична ставка податку на доходи у Швеції була на 20 процентних пунктів нижчою, ніж у США. Іншими словами, «Швеція була найбагатшою, найздоровішою та найуспішнішою країною в історії людства».
Провальний соціалістичний експеримент
Після 100 років економічного, соціального успіху Швеція приймала чудово працюючу економіку як щось само собою зрозуміле. Шведські еліти розслабилися, бо втратили на увазі критично важливу аксіому «Свобода не вільна». За свободу потрібно платити передусім у вигляді виробництва знань та формування цінності людей (інформаційна підтримка). Заклики забирати та розподіляти звучали все голосніше. З'явилися щедрі державні програми. Халява засмоктувала країну у вирву кризових дисбалансів.
З 1965 по 1985 р. державні витрати збільшилися більш ніж удвічі, з 25,4% ВВП до 58,5% ВВП. Основні нові статті видатків – охорона здоров'я, дитяча допомога, пенсії та житлова підтримка. Гранична ставка податку працівників зросла з менш як 40% у 1960 р. до 60% в 1980 р. Для керуючих ставка була понад 70%.
Податки на зарплату зросли з 12,5% у 1970 р. до 36,7% у 1979 р. У 1980-х ставка прибуткового податку для юрособи наблизилася до 60%. Крім фіскального навантаження, різко виросло регуляторне навантаження. У 1970 р. Швеція запровадила систему регулювання цін.
Було посилено регулювання ринку праці. В умовах нафтової кризи 1970-х шведи в запалі соціалістичного експерименту збільшили витрати на робочу силу на 40% за 1975-76 рр.
Результат був передбачуваним: різке зростання виробничих витрат, що вдарило під дих шведської промисловості та експорту. У 1974-1977 рр. виробництво сталі скоротилося на 30%, кораблебудування на половину, а легка і видобувна сектори промисловості опинилися у комі. Шведська влада рятувала підприємства дотаціями та субсидіями, щоб зберегти зайнятість.
Це тривало з 1976 по 1982р. Проте отрута соціалістичного експерименту була випита політичними елітами до дна. На порядку денному з'явилася екстрена промислова політика. Вона передбачала надання бізнес банкрутам імунітету за рахунок платників податків. У 1977 р. кораблебудування було практично націоналізовано. Те саме сталося зі сталеливарною промисловістю.
Шведська крона була девальвована у 1981 р. на 10%. У 1982 р. після приходу до влади соціал-демократів була ще одна девальвація на 16%. Ці рішення багато в чому були наслідком тиску профспілок на підвищення зарплати. Девальвація тимчасово допомагала окремим експортерам, але не могла вирішити структурних проблем економіки.
Наприкінці 1980-х різко загострилися проблеми ринку праці. Незважаючи на те, що населення країни збільшилося на 1,5 млн. з 1950 до 1990 р. у приватному секторі не було створено жодного «чистого» робочого місця (баланс створених та ліквідованих).
Натомість суттєво збільшилася зайнятість у державному секторі. З 1970 по 1987 р. уряд жодного разу не зміг збалансувати державний бюджет. Він був хронічно дефіцитним. Держборг зріс з 18% ВВП 1970 року до понад 70% 1985 р. У 1970 р. ВВП душу населення Швеції був на 25% вище рівня Західної Європи. У 1980 р. він був лише на 14% вищим, а на початку 1990-х Швеція вже була позаду.
Економічна політика Швеції успішно виганяла з країни лідерів бізнесу, зірок спорту та музики. У 1973 р. глава IKEA І. Кампрад переїхав до Нідерландів. У 1981р. Tetra Pak переїхав до Швейцарії. Fredrik Lundberg, один із найбагатших шведів, виїхав з країни у 1985р. Тенісист Б. Борг, лідер світового гірськолижного спорту І. Стенмарк, кінорежисер І. Бергман – усі вони залишили Швецію. Астрід Лінгрен, всесвітньо відома дитяча письменниця, скаржилася, що в один із податкових періодів її змусили заплатити 102% отриманого доходу. Зрівнялівка через позахмарні ставки прибуткових податків штовхала країну до кризи.
Для виходу з кризи країна звернулася до інструментів та інститутів, які забезпечили її процвітання в минулому. Це – скорочення держвидатків, зменшення соціальних виплат, у тому числі допомоги з безробіття, продаж держпідприємств, ліквідація державних фондів – класичний ліберальний порядок денний.
Вперше було дозволено приватне радіо та ТБ мовлення. Через глибоке дерегулювання пройшли телеком, енергетика, внутрішня авіація та залізниця. Було ліквідовано залишки державного цінового контролю за винятком сумнозвісного контролю за ставками оренди житла.
У 1992 р. була запущена революційна на той час ваучерна система в середній освіті. З'явилися приватні альтернативи для державних дитячих садків та будинків для літніх людей. У 1994 р. було розпочато приватизацію пенсійної системи.
Так, держвитрати у Швеції залишаються на дуже високому рівні. Шкода від цього компенсується та нейтралізується дуже високою якістю інститутів держуправління, макроекономічної політики, правовою системою та дуже якісним бізнес-кліматом.
Шведські уроки для України
1) Швеція стала однією з найбагатших і найуспішніших країн світу через довгострокову (~100 років) відданість теорії та практиці свободи, правовим інститутам капіталізму. Економічна наука та історія не знають жодного прикладу країни, коли багатство та процвітання були б забезпечені соціалістичними інститутами та методами.
2) Швеція обрала модель підприємницького зростання і малу державу (до 20% ВВП) саме тому, що була бідною, розібраною і кризовою. Єдиний відомий науці та історії спосіб підвищити якість життя, соціальні стандарти в довгостроковій перспективі – Швеція це підтверджує – це зробити ставку на капіталізм і свободу.
3) Критично важливо постійно інвестувати у філософію, теорію, практику свободи і капіталізму, щоб не стати жертвою жерців колективізму, більшовизму та інших моделей поневолення людини праці VIP-розпорядниками і споживачами чужого.
4) Кожному, хто доводить вам переваги соціалізму, посилаючись на Швецію, покажіть цю статтю або книгу "Міраж шведського соціалізму". Якщо людина і після цього продовжує просувати ідеї соціалізму і без докорів сумління використовує кліше "шведський соціалізм", можете бути впевнені, що вона позбавлена здатності думати. Вона – зомбі або ж найманий працівник соціалістичної імперії зла.
5) Довгостроковий успіх для бідної, розібраної, розірваної внутрішніми чварами країни можливий тільки на основі широкого ідейного консенсусу економічних, політичних, культурних та інтелектуальних еліт. Фундамент такого єднання – політична, особиста, громадянська та економічна свобода як єдине ціле.
6) Що більший розмір Держави, що ширші повноваження/дискреція Чиновника, що менше приватної власності в країні, що глибше вкорінені в суспільстві ідеї зрівнялівки, утриманства та збагачення Держави, то нижчі шанси у 97% населення країни на благополучне, щасливе життя.
7) Критично важливо нейтралізувати свої фобії, страхи, прогалини в знаннях, дефекти логіки (безпека, бідність, безробіття, хвороба, марність) не шляхом вимкнення мозку (алкоголь, наркотики, соціальний ескейпізм, сліпа віра в меми, пантчлайни, заголовки, твіти, картинки, думки ідеологів/пропагандистів на ТБ або Youtube). Єдиний відомий людству спосіб отримання знань, об'єктивної інформації – читання, читання і ще раз читання. Книги, доповіді, наукові статті, аналітичні записки, історичні огляди, інтерв'ю з авторитетними вченими/експертами – ось шлях до просвітництва, до детоксикації своєї свідомості від брехні/штампів на кшталт "шведський соціалізм" або "соціалізм зробив Швецію багатою".
Джерело
Дуже важлива стаття, яка показує, що Україні категорично не можна залишатися в такій економічній моделі, у якій вона перебуває останні 20 років. Потрібно негайно зменшувати частку держави та державні видатки (в першу чергу – на держапарат).
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта