Зображення користувача Дзвінка Сопілкарка.
Дзвінка Сопілкарка
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

РЕЗУЛЬТАТИ ПРОГНОЗУВАННЯ СИТУАЦІЇ В УКРАІНІ ЗАСОБАМИ БІБЛІОТЕРАПІЇ ЯК МЕТОДУ ПСИХОЛОГІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ СКЛАДНИХ СИСТЕМ

Єдиними справжніми друзями для України виявилися країни Речі Посполитої – Литва та Польща. Проте вони не бачили фігури «Божої Слави» і прагнучи допомогти, водночас хаотично діяли, розвертаючи фігури більше від «Божої Слави» до інших учасників процесу.

РЕЗУЛЬТАТИ ПРОГНОЗУВАННЯ СИТУАЦІЇ В УКРАІНІ ЗАСОБАМИ БІБЛІОТЕРАПІЇ ЯК МЕТОДУ ПСИХОЛОГІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ СКЛАДНИХ СИСТЕМ 
Людмила Гридковець,
к.психол.н., завідувач кафедри психології та педагогіки
Київського Інституту бізнесу та технологій

Починаючи з грудня 2013 року нами була проведена ціла низка робочих груп щодо ситуації в України за різними психологічними позиційними методиками, зокрема: методом системних розстановок за Бертом Хеллінгером, методом системного моделювання, сопричасної християнської психотерапії. Результати в тій чи іншій мірі перегукувалися з результатами інших груп (зокрема, команд О.Арестовича, І.Петканича та ін.), які проводилися в Києві і отримані прогнози цілковито справджувалися в реальному житті.
Проте загострення і невизначеність ситуації в країні спонукали нас до більш глибинного пропрацювання проблеми, підійшовши до неї з особливою повагою. Що в свою чергу вимагало «поважного призначення часу» і «простору» проведення даної роботи, а саме виділення часу виключно для цієї роботи у просторі «святого місця» (Богородичний центр на Україні в Зарваниці), а також відповідно до цього місця, стану душі. Група складалася з представників всіх апостольських конфесій (вірні УГКЦ та РКЦ, православні УПЦ КП, православні УПЦ, православні УАПЦ), які мають досить активну релігійну практику. 
За базову методику був обраний різновид біблієтерапії, що базується на християнський сопричасній терапії. Християнська сопричасна терапія належить до групи методів психологічного моделювання складних систем (ПМСС) і є системною позиційною проективною методикою. Як і будь-яка ПМСС вона виходить з положення, що кожен окремий елемент системи містить в собі інформацію щодо цілісної системи. Нічого в світі не існує саме по-собі. Будь-який об’єкт чи суб’єкт є елементом різних за складом та устроєм систем. На приклад: особистість - належить родинній системі, виробничій системі, суспільно-соціальній системі, тобто утворює системну взаємодію з будь-яким іншим суб’єктом взаємодії. За великим рахунком всі соціально- духовно-психологічні системи базуються на тих же самих законах, що і біологічна (тобто, кожна клітина організму містить в собі інформацію про цілісний організм). Бібліотерапевтичний напрямок сопричасного підходу дозволяє прожити сторінки Святого Письма з позиції особистісних смислів, які проявляються через внутрішні проективні образи і активізуються груповим потенціалом (структурною системою утвореною групою із незалежних особистостей, які є носіями культурної реальності своїх власних систем: сімейної, родинної, спільнотної, професійної, суспільної тощо) через резонування базових для всіх людей емоцій. 
Існують два способи застосування даної методики: 
• Через чітку зараннє підготовлену послідовність уривків з Біблії, що відбивають суть потреби групи (наприклад: покликання жінки, покликання чоловіка; виховання дітей, гріх як хвороба, покаяння тощо); 
• Шляхом довільного відкриття сторінок святого Писання та дослідження особистісних смислів актуальних проблем та потреб через відкритий уривок.
Попри те, що в програму семінару присвяченого особистісним виборам людини та її відповідальності як за власне життя так і за світ, який відбувався в Зарваниці (1-4 травня 2014 р.), входило дослідження духовно-психологічного простору суті подій, що відбуваються вУкраїні, дане питання мало розглядатися лише з позиції презентації методу системно-структиних ростановок (3.05.2014 р.) 
Натомість, мета презентації блоку 2.05.2014 р. полягала у дослідженні виключно особистісної структури відповідальності в учасників групи засобами позиційної біблієтерапії.
Після молитви в намірі глибинного пізнання суті речей і власної відповідальності, були у довільний спосіб відкриті сторінки Біблії, і на цих сторінках виявилася книга Пророка Аггея (2, 1-8), що голосить: 
«1. Сьомого місяця, двадцять першого дня, надійшло через пророка Аггея таке слово Господнє: 2. «Скажи Зоровавелові, синові Шалтієла, правителеві Юдеї, та Ісусові, синові Йоцадака, первосвященикові, й останкові народу: 3. Хто зоставсь між вами, що бачив дім цей у першій його славі? Яким ви його бачите тепер? Чи не здається він наче ніщо в очах ваших? 4. Та ти, Зоровавеле, кріпися! - слово Господнє, кріпись і ти, Ісусе, сину Йоцадака, первосвященику! Кріпись, увесь народе краю, - слово Господнє. До праці! Я бо з вами, - слово Господа сил. 5. Союз, що я був заключне з вами, як ви виходили з Єгипту, і дух мій пробуває між вами; тож не бійтесь!
6. Бо так каже Господь сил: Ще трохи, і я потрясу небом і землею, морем і сушею.
7. Я потрясу всіма народами, і прийдуть скарби всіх народів, і я сповню дім цей славою, - каже Господь сил.
8. Мені належить срібло, мені - золото, слово Господа сил. 9. Слава цього останнього дому буде більша, ніж першого, каже Господь сил, і я цьому місцю дам мир», - слово Господа сил.»
Трьохразове прочитання цього уривку, дало наступну послідовність базових смислових утворень: «Кріпися!», «Кріпись увесь народе краю», «До праці!» «Я бо з вами, - слово Господа сил», «Союз, що я був заключне з вами, як ви виходили з Єгипту, і дух мій пробуває між вами; тож не бійтесь!» «Ще трохи, і я потрясу небом і землею, морем і сушею.», «потрясу народами», «і прийдуть скарби всіх народів, і я сповню дім цей славою, - каже Господь сил.», «Мені належить срібло, мені - золото, слово Господа сил», «Слава цього останнього дому буде більша, ніж першого…», «і я цьому місцю дам мир», - слово Господа сил.».
У позиційних системних методах існує розуміння того, що кожен елемент системи є закономірним, а не випадком, навіть якщо цей елемент входить в систему, на перший погляд, випадково. Так при наміри прочитати відкритий уривок втретє, виявилося, що сторінка була перегорнута, а на тому місці, де починався потрібний уривок виднілися слова: «7. Аж ось вийшов ангел, що говорив зі мною, і другий ангел вийшов йому назустріч. 8.1 сказав до нього: «Біжи й скажи цьому хлопцеві так: Єрусалим буде заселений поза мурами з-за сили людей та худоби, що буде серед нього. 9. Бо я буду для нього, - слово Господнє, - вогненним муром навкруги й я буду його славою посеред нього».
10. «Гей, гей, утікайте з північного краю, - слово Господнє, - бо я порозкидаю вас як чотири вітри небесні, - слово Господнє!» І це виявилося пророцтво з книги Пророка Захарія» (2, 7-10).
Звісно, для містика самі уривки вже є відповіддю на актуальні для кожного учасника питання долі Батьківщини. Бо обговорення цих уривків чітко показало, що особистісні смисли всіх учасників групи були співзвучними як до базових елементів, так і до сутнісної спрямованості тексту. І попри те, що оптимістично-ключовою була обіцянка Бога, про «славу дому» та «мир» цьому місцю, все ж намір дослідження відповідальності як особистісної, так і групової в структурі буттєвого простору втілення цих намірів поставило ряд завдань, зокрема:
1.Визначити місце та роль всіх структурних елементів уривку у буттєвому просторі сучасної української історії;
2. Дослідити простір суспільної групової та особистісної відповідальності в структурі наявного розгортання сценарію подій в Україні;
3. Визначити «зону співпраці з Творцем» у втіленні проявленої Святим Письмом обіцянки щодо відновлення «Його Слави на цьому народові».
У процесі окреслення базових фігур для роботи були визначені початкові ключові фігури: «Слава Господня», «Єгипет», «вихід обраного народу з Єгипту», «народ», «золото та срібло, що належить Богові».
У структурі диференціації та руху фігур, а також з позиції додаткової активності суб’єктів простору, ми отримали наступний сутнісний розподіл попередньо окреслених та нових важливих системних елементів:
1. «Слава Господня»
2. «Духовний Єгипет» – Росія, як носій всієї системи імперських вірувань в тому числі часів радянської епохи, спільно з тими структурами, які живуть в цій системі мислення, хоча і територіально можуть належати до інших країн (тобто «Духовний Єгипет» - це як спрут, де Росія утворює його тіло і великі потужні щупальці, а «структури спільності» – дрібні щупальці) 
3. «Вихід обраного народу з Єгипту» - Київський Майдан періоду грудень-лютий (2013-2014). 
4. «Фараон Єгипту» - В.Путін, мета якого за будь-яку ціну або повернути обраний народ, або його знищити.
5. «Золото та срібло, що належить Богові» - базові цінності, як скарби народів.
6. «Вавилон» - Америка, як цілісна держава. 
7. «Сусіди» - Європейські держави
8. «Друзі» – країни Речі Посполитої – Польща та Литва.
9. «Дім» -Україна, як цілісна структура, земля з усім тим, що на ній є, з її історичними кордонами. 
10. «Народ» - Український народ
11. Дух українського народу.
На нашу думку, виявився сутнісно цікавим розподіл образу Росії як Духовного Єгипту та Америки як Духовного Вавилону. Вибраний народ був у рабстві як в Єгипті, так і Вавилоні (місці змішання народів та культур; потужному центрі науки та освіти, найсильнішої держави того часу). Проте кінцеві дії щодо обраного народу правителів цих країн суттєво різнилися. Якщо брати історичний контекст, то правитель Вавилону Кир дозволив представникам обраного народу, які знаходились в вавилонському полоні, повернутися на свою батьківщину і відбудували свій храм в Єрусалимі, натомість фараон Єгипту намагався знищити народ, що вийшов з єгипетської неволі. 
Коли всі фігури-елементти системного простору української дійсності були диференційовані і вибудувалися в стабільну систему, ми отримали наступні взаємодії у цій системі: центральною до всієї системи буттєвих елементів була фігура Київського Майдану періоду грудня-лютого цього року, яка чітко дивилася на «Славу Господню». Саме в цей період у системного елементу було відчуття світла та сили, що надходили згори. «Дім», тобто Україна ніби осторонь спостерігала за тим, що відбувається. Натомість народ переживав спільноту з Майданом. Проте «дух українського народу» мав неоднозначну поведінку, в якій спостерігалася частково як фантазія, так і дитяча безвідповідальність за все, що відбувається. «Духовний Єгипет» мав яскраве почуття ненависті щодо фігури «Виходу обраного народу з Єгипту». На хвилі цього протистояння, Україною зацікавився «Вавилон», який з одного боку ставився до України як до малої дитини (тобто не сприймав серйозно), а з іншого – почав будувати власні плани щодо її землі (не в контексті володіння, а в контексті економічного використання.) 
«Духовний Єгипет» почував себе головною фігурою і намагався контролювати абсолютно всі фігури простору, не звертаючи уваги на те, що його насправді ніхто не сприймав серйозно і ніхто не збирався з ним вступати в серйозні стосунки. Фігура виявилася дуже агресивною. Було багато ненависті як до Майдану, так і до всіх, хто був прихильний до нього. Цій фігурі вдалося з активізувати сварку між «Україною», «народом» та «Духом народу». «Духовний Єгипет» разом з «фараоном» готовий був потопити все в крові аби, або повернути народ з «Виходу», або його знищити. І питання «танків» як образу – це не питання. Не має значення чи це будуть танки фізичні, чи психологічні, «Духовний Єгипет» разом з фараоном їх запускає. Тобто танки на території України - це цілком ймовірна реальність, хоча сучасні війни обходяться найчастіше танками психологічними та духовними.
Єдиними справжніми друзями для України виявилися країни Речі Посполитої – Литва та Польща. Проте вони не бачили фігури «Божої Слави» і прагнучи допомогти, водночас хаотично діяли, розвертаючи фігури більше від «Божої Слави» до інших учасників процесу.
У той же час «Базові Цінності» поступово перестали розпізнаватися всіма фігурами системи. Фігура «Базових цінностей» переживала справжній страх не тоді, коли біснувався елемент «Духовного Єгипту», а тоді коли «Духовний Єгипет» посміхаючись почав за допомогою ниток смикати всі фігури українського простору. Майдан утратив зв’язок з «потоком згори» і вступив в з’ясування стосунків з Народом. «Духові народу» ці взаємодії були більше розвагою, ніж справою. Народ почав дратуватися на Майдан, який з одного боку відчув себе використаною та покинутою дитиною, а з іншого – тим, хто по компенсаторному принципу намагався довести власну значимість. Всі елементи утворили хаотичну взаємодію. «Єгипет» та «Вавилон» вступили в суперечку, кому належить «Дім»-Україна. Бо цей «Дім»-земля має ресурси в своїх глибинах (образ не уточнявся, але схоже було на корисні копалини). «Але «бездонна дірка-могильник» в серці країни і в тілі країни не дають цій землі розкритися, бо сама земля «протистоїть гріхові» і «мстить людям» (Це текст із середини самоорганізувавшогося інформаційного поля).
В учасників простору виникло відчуття потужного кровопролиття і що жертви на Майдані, це не останні жертви в Україні (дана робота відбувалася у першій половині дня 2.05.2014 року і про події в Одесі її учасники дізналися лише по приїзді до Києва 5.05.2014, тобто через 2 дні по трагедії).
Звісно, до такого деструктивного процесу призводять багато факторів. Тобто процес переходу від слідування «Божій Славі» до хаосу, має свою обумовленість. То ж наступним завданням було – віднайти внутрішньоукраїнські причини, що зупинили конструктивність процесу розвитку подій.
У результаті поступової диференціації образів, ми отримали дві базові деструктивні фігури, що унеможливлюють або суттєво гальмують процес руху до «Божої Слави»:
1. Смерть безневинних дітей ще з лона матері;
2. Молитва за мир. 
Те що ми отримали, виходило за межі наших початкових позицій і припущень. За допомогою системи структурних елементів, презентованих в даній системі і через переживання особистісних смислів учасників групи (серед яких були як жінки, так і чоловіки) було виявлено, що доки Україна буде стояти на кістках «невинно вбитих немовлят» вона не зможе рухатися до «Божої слави» навіть за умови «вибраності». Тобто перший закон, який має бути прийнятим в Україні – це закон про заборону абортів, а якщо казати точніше, то закон, який має визнавати на законодавчому рівні цінність людського життя від моменту зачаття до біологічної смерті (і при цьому будь-яке штучне переривання життя у життєвому проміжку має визнаватися за вбивство). А також мусить відбути повне перепрошення і покаяння народу за всі ті смерті, спричинені на цих землях.
У системному просторі групи постала інформація, що за час існування незалежної України (з 1991 р.) на Україні було здійснено понад 40 млн. абортів (проте офіційні данні значно менші, але вони не враховують так звану вакуум-регуляцію, що є абортативним засобом на ранніх термінах вагітності та наслідки дії абортативних засобів контрацепції – спіралі, пігулки тощо) [1; 2]. За великим рахунком, ми маємо справу із знищенням тільки за часи незалежності України цілого народу, тобто були знищені наші майбутні вчителі, військові-захисники, лікарі, хлібороби, винахідники і т.д. І в цьому всьому є провина кожного із нас. Навіть тих, хто ніколи не робив аборти і був їх противником. Бо важливо усвідомити, що своєю мовчазною згодою ми давали дозвіл на це беззаконня на нашій землі. І це потребує глибокого покаяння та Сповіді, а також покаянної молитви перед всіма тими дітьми, яких знищили ми, чи знищили інші, доки ми мовчали і просто відсторонювалися від проблеми. Бо інакше наші молитви подібні до молитви фарисея «Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди, - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. Дякую тобі Боже за те, що я не такий як отой грішник» (Лука, 18; 10-12). Проте лише молитва грішника, який не сміє очей звести до неба і тільки б’є себе в груди, кажучи: «Боже, змилуйся надо мною грішним!» (Лука 18; 13), дає надію на спасіння.
Другою несподіванкою для нас виявилася деструктивність «молитви за мир». Як відомо, зараз майже всі церкви на Україні моляться за мир, але саме ця молитва утворює «духовне болото» і розвертає увагу всіх структурних елементів системи на себе, відвертаючи від «Божої Слави» і перебуває в просторовому протистоянні до останньої.
І дійсно, подальший аналіз показав, що в молитві за Україну, люди перестали просити про здійснення «Божої волі», а заявили власний вибір і волю на «мир любою ціною». Тобто активізували стару радянську модель патологічного страху «будь що, аби не було війни». І Творець, який планував «потрясти небом і землею» на етапі очищення дав згоду на вибір людини. Проте той вибір не веде до «Божої Слави», а створює іллюзію «спокою», що перетворює весь простір у болото і зупиняє всі конструктивні (хоча і короткотривало болючі) процеси. Тобто говорячи мовою медицини, замість того, щоб провести болючу операцію з вичищення загноєнь, рани поверхнево змащують для зовнішнього загоєння і тим самими затягуються процес, що виливається у сепсис і врешті-решт смерть. 
Тобто, виходячи із сутності речей і особистісної відповідальності за дії, які ми чинимо, було б логічно всім церквам відмовитися від молитви за мир, і лише просити Бога про здійснення «Його Святої Волі», про очищення нашого народу, про просвітлення і освячення народу і України, про виведення народу у простір «Божої Слави».
Саме в процесі виявлення зазначених деструкцій активізувався системний елемент «Цінності», який став на шляху перешкоди «Молитви за Мир», і постав у молитві до «Божої Слави». При цьому самі «Базові цінності» стали уособленням молитви за України до Пресвятої Богородиці. На цьому етапі в систему увійшов «Український цар», який трохи «підкосив» «Молитву», але вона лише впала на коліна, проте майже не помітила цього, а продовжувала свою справу. «Український цар» бачив лише «Україну-Дім», «Народ», «Дух Українського народу» та заручався підтримкою як «Духовного Єгипту» так і Вавилону, він бачив лише політику. Це ще раз показало, що не конче принципово кого оберуть президентом, схема дії буде тотожна. Жодна з кандидатур на даному етапі не здатна бачити «Божу Славу» і в плані «виходу Україні на світло» не відіграє суттєвої ролі, а вибори потрібні тільки як зона окреслення правового поля (хоча це дійсно надзвичайно важливо для уникнення хаосу). Лише особистісний вибір кожного із нас, особистісна відповідальність за власні вибори і вчинки має справжнє значення. 
При усвідомленні цього, на підтримку «Базових цінностей» вийшло ще дві фігури, якими виявилися в сутнісному відображенні фігури Архангелів Михаїла та Гавриїла. І тут важливої ролі набуває «чоловіча молитва» до «Архистратига Михаїла», до всіх ангелів та архангелів. Якщо брати позицію колективного несвідомого, то образ Архангела Михаїла ототожнюється із захисником, який тримаючи меч в руці бореться зі злом. Тобто чоловіча позиція має бути не тільки молитовною, але й воінственно-захисною зі зброєю в руках. Образ Архангела Гавріїла – віддзеркалює «Добру новину», іншими словами новину про «народження Спасителя», а себто, новину про початок нової епохи. Лише осмислення цього через деякий час, дозволило зрозуміти, що мова йде про надзвичайну важливість обох природ: чоловічої та жіночої. Кожен із зазначених Архангелів в Біблійно-історичному контексті звертався до конкретного представника статевої приналежності. Архангел Михаїл – до чоловічої природи, Архангел Гавриїв – до жіночої природи. Хотілося б наголосити на значенні образа Архистратига Михаїла для чоловічої природи… Чоловік має не просто боротися з мечем, захищаючи свою родину, землю, а, що важливо, має боротися з молитвою до Архистратига Михаїла на своїх вустах, бо ця молитва кличе до подолання зла, яке виступає проти Бога. Тобто боротьба йде не на рівні особистостей, а на рівні духовному, де зло прагне взяти реванш над Промислом Творця.
На додаток в системі проявився ще один важливий елемент, а саме: загальна молитва до святих народів, про їхнє заступництво за ці народи. Особливо важливою виявилася «Молитва до святих російського народу». Тобто в сутнісному контексті, важливо «щоб ці святі вимолили у Бога ласку правдивого покаяння, просвічення та освячення для російського народу.» 
Подальший рух у системній взаємодії елементів показав, що Молитва-цінності-«золото та срібло Бога» набув сутності материнської молитви серця за своїх дітей. Системний елемент «Цінності» впав в обійми «Образу матері в молитві», фігура якої поступово «перетворилася» на «Богородицю», і почав ридати за своїх дітей. А головним гаслом цієї молитви-ридання стало: «Чужих дітей не існує». І тоді жінки, які були серед пасивних учасників групи за внутрішнім покликом почали ставати навколішки, долучаючись до молитви за дітей до Пресвятої Богородиці (в даному випадку використовувалася молитва «Під твою милість прибігаємо, Богородице Діво…», яка є однією з найдавніших християнських молитов і датується дослідниками ІІІ ст. нової ери). І це була молитва за ненароджених дітей, молитва за всіх безвинно загиблих, починаючи від Голодомору та репресій, замордованих в концтаборах, дітей сиріт та дітей занедбаних при живих батьках. І це водночас молитва-подих і молитва-дія. Молитва, що проявляється також у вирішенні проблеми соціальних сиріт в Україні через всиновлення. Молитва, яка виводить нас із забуття і проявляє слова Господні: «Хто приймає дитину в ім'я Моє..." Бог в боргу не лишиться.» 
Це молитва за жінок, які народжують дітей попри війни, попри тяготи, бо народження дітей в ці нелегкі часи – це також «молитва», молитва віри та перемоги над страхом. Добре виховання дітей, передача їм вогню віри і спільна молитва - це найбільша перемога над «Духовним Єгиптом».
Бо саме ці жінки, які нерідко є ніби викинутими із суспільного життя: мами-християнки, що моляться над колискою, і творять нині історію...
То ж жінки України мають стати у молитві до Пресвятої Богородиці і просити за своїх дітей (бо цими «своїми дітьми» є кожна дитина, яка живе на цій землі: народжена чи ненароджена, велика чи маленька, юна чи літня, майданівець чи сепаратист – це все наші діти). Матері мають ставати разом зі своїми маленькими діточкам, а особливо з ненародженими. Бо «їх чисті серця злиті у спільній молитві доходять до самого Бога».
І попри те, що у просторі виникав образ «Єгипетських танків», які прагнули знищити все на цій землі, материнська молитва зупиняла їх. Але тут мова йде не про формальну молитву. Це глибинна молитва материнського серця: лагідна, щира, глибока, без страху та осуду, смиренна молитва за своїх дітей. Молитва матерів, які виходять на танки з вервичкою в руках і з любов’ю до своїх дітей та сідають перед залізними агресорами, не оглядаючись назад і лише довіряючи Богові своїх дітей.
Це має бути молитовна жертовність Авраама, коли він готовий принести Богові в жертву власного сина, це жертовність Богородиці, коли вона стоїть під хрестом, бо лише так може бути виміряна та жертва власним життям заради навернення та розкаяння дітей. Це молитва-прощення «Боже, пробач їм грішним, бо вони не відають, що творять»… І танки зупиняються… Але на цю молитву має бути здійснений особистісний вибір кожною окремою жінкою (скільки в Україні жінок здатних на таку молитву і на таку дію знає лише Господь Бог).
І тоді в структурі системного простору групи почалися зміни… «Майдан», «Україна», «Народ», «Дух Українського народу» розвернулися у бік «Божої Слави». До українських матерів почали долучатися матері Росії і кількість їх все зростала і зростала. І через молитви російських матерів «Духовний Єгипет» почав розпадатися і на його руїнах стала відновлюватися Росія, яка вслід за Україною розпочала рух у простір «Божої Слави». За ними почали змінювати напрямок і всі країни починаючи від Польщі та Литви, закінчуючи Америкою. Розпочалася нова епоха, епоха, де в основі буття постає Бог.
Тобто як бачимо, результат системної роботи був тотожним тому, який ми отримали через Біблійний уривок. Проте ця робота дозволила нам визначити не тільки результати, але й шлях отримання цих результатів через духовно-психологічну віднову, яка передбачає:
1.Прийняття закону про цінність людського життя від моменту зачаття
2. Молитва-перепрошення всього народу за вбивство безневинних
3. Покаяння за особистісну байдужість і бездіяльність щодо безневинних жертв
4.Оплакання-молитва (дні пам’яті – реальні, а не формальні) загиблих у голодоморах, репресіях, концтаборах.
5. Чоловіча молитва до Архангелів як духовна так і дієва (здатність захищати свій «Дім»)
6. Загальна молитва до святих народів, а особливо до святих російського народу, про покаяння, очищення, просвічення і освячення їхнього народу, та його вихід на «Божий шлях».
7. Народження дітей і виховання їх в християнських цінностях.
8. Усиновлення дітей, щоб відбулася повна ліквідація соціального образу сирітства.
9. Материнська молитва до Пресвятої Богородиці про заступництво за дітей з глибоким розуміння того, що чужих дітей не існує (зокрема: «Богородице Діво, радуйся…» «Під Твою милість прибігаємо…», вервичка, акафісти, літання тощо). Молитва за Україну. Жертовна готовність матерів сісти в молитві перед танками (якщо виникне така ситуація), затуливши їм своїми тілами прохід.
10. Загальна відмова від молитви «За мир» і початок молитов «За здійснення Божої волі» (на кшталт: «Господи я нічого не знаю, але Ти знаєш», «Нехай буде воля Твоя» і т.д.), за наше оновлення, просвічення, освячення саме у той спосіб, який Творець для нас приготував (і навіть якщо ми цього не розуміємо); молитов, щоб на наших землях була «Слава Господня» і всі українці незалежно від національності відгукнулися на покликання Творця і розпочали служити у той спосіб, який найбільше розкриває в кожному з нас «образ і подобу Божу». 

Посилання:
1. Україна - лідер за кількістю абортів.- http://health.unian.ua/country/830217-ukrajina-lider-za-kilkistyu-abortiv.html
2. http://infolight.org.ua/content/dinamika-ta-geografiya-abortiv-v-ukrayini-2005-2012-roki

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Дзвінка Сопілкарка.
0
Ще не підтримано

Мене зацікавила ця стаття. Вважаю, що вона буде цікава й іншим читачам нашого сайту. Особливо тепер, бо ми знову відійшли від пошуку способу духовного розвитку нації. А думка про необхідність саме духовного розвитку приходить до різних людей майже одночасно.
Я звернула увагу на те, що сучасна психотерапія все частіше використовує методи, які ще зовсім недавно вважалися окультними і псевдонауковими. А представники духовенства усвідомлюють хибність юдохристиянства і шукають інший шлях.

Коментарі

Зображення користувача Дзвінка Сопілкарка.
0
Ще не підтримано

Мене зацікавила ця стаття. Вважаю, що вона буде цікава й іншим читачам нашого сайту. Особливо тепер, бо ми знову відійшли від пошуку способу духовного розвитку нації. А думка про необхідність саме духовного розвитку приходить до різних людей майже одночасно.
Я звернула увагу на те, що сучасна психотерапія все частіше використовує методи, які ще зовсім недавно вважалися окультними і псевдонауковими. А представники духовенства усвідомлюють хибність юдохристиянства і шукають інший шлях.