Було приємно почути теплі слова подяки від радіослухачів, що зателефонували до студії, на адресу нашої української Громади за проведення в Мурманську цікавих і корисних українських вечорів-зустрічей.
“Ну що б, здавалося слова…
Слова та голос - більш нічого.
А серце б’ється - ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той і ті слова
Ідуть між люди!”
Тарас Шевченко
У лютому відзначався Всесвітній день рідних мов. Напередодні події на пропозицію мурманської української громади в передачі “Суботній діалог” на обласному радіо було організовано прямий ефір, на якому була присутня я, голова Національно-культурної автономії українців, голова татаро-башкирської громади Варіс Хафізов і член правління автономії “Білоруси Мурмана” Алла Малишкіна. Розпочалася програма невеликими пісенними фрагментами українською, білоруською та татарською мовами. Такими ж колоритними були і наші привітання на рідних мовах до радіослухачів.
Часу було обмаль, тому не вдалося сказати все те, що хотілося б, однак почули радіослухачі про те, що українців у світі понад 50 мільйонів і мешкають вони у 47 державах світу. Я висловила своє занепокоєнням станом української мови в Україні. Навела за переконливий приклад той факт, що коли доводиться бувати на Всесвітніх українських Форумах у Києві, то виникає враження, що вся Україна розмовляє рідною мовою. Проте, коли мені довелося побувати на святкуванні Дня Києва у травні минулого року я дійшла висновку, що рідна мова в Україні ще й дотепер має статус українського сувеніра, та ще сягає певних сходинок пісенного рівня.
З втратою мови замулюється культура і набирає обертів асиміляція. Коли народ втрачає мову, то зникає і нація.
Певною несподіванкою для декого видалось моє твердження про те, що на прикладі України є сенс розглядати можливість утворення в Росії, якщо не українських класів, то принаймні факультативів тощо.
Я також зазначила, що у відносно невеликій Україні діє біля 20 російських театрів, а ще й до того ж і в репертуарі українських театральних труп твори Достоєвського, Чехова, Пушкіна… Не обминула увагою і того факту, що в Україні можна скільки завгодно побачити і купити російської газетної та журнальної продукції, чого аж ніяк не скажеш про Росію у випадку з українськими виданнями. В українців Росії не виникає питання, а тим паче проблеми, знати, чи не знати російську мову. Звичайно, - знати, бо це нормальна норма поведінки цивілізованої людини. На цей рахунок є мудре визначення у філософа Шарля Бернара: “Якщо ти не розмовляєш мовою тієї землі, на якій ти живеш, - ти або завойовник, або гість, або не маєш розуму”. Залишається лише пошкодувати, що росіянам, які проживають в Україні, та ще й не один десяток років ця неперевершена правда не спадає на думку. Нащадкам великого Льва Толстого, Олександра Пушкіна, Івана Буніна - це важко вибачити. А тим більш ганебно не знати мови України самим українцям, - нащадкам козацького роду.
Було приємно почути теплі слова подяки від радіослухачів, що зателефонували до студії, на адресу нашої української Громади за проведення в Мурманську цікавих і корисних українських вечорів-зустрічей.
Наталя Літвіненко-Орлова, Голова Національно-культурна автономія українців м.Мурманська та Мурманської області
А/С-3429
Мурманск-52
183052, Россия
Тел. +7 (8152) 52-46-97
E-mail: talochka3-htz@yandex.ru
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Про рідну українську мову – на мурманському радіо
Світ:
Слова та голос - більш нічого.
А серце б’ється - ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той і ті слова
Ідуть між люди!”
Тарас Шевченко
У лютому відзначався Всесвітній день рідних мов. Напередодні події на пропозицію мурманської української громади в передачі “Суботній діалог” на обласному радіо було організовано прямий ефір, на якому була присутня я, голова Національно-культурної автономії українців, голова татаро-башкирської громади Варіс Хафізов і член правління автономії “Білоруси Мурмана” Алла Малишкіна. Розпочалася програма невеликими пісенними фрагментами українською, білоруською та татарською мовами. Такими ж колоритними були і наші привітання на рідних мовах до радіослухачів.
Часу було обмаль, тому не вдалося сказати все те, що хотілося б, однак почули радіослухачі про те, що українців у світі понад 50 мільйонів і мешкають вони у 47 державах світу. Я висловила своє занепокоєнням станом української мови в Україні. Навела за переконливий приклад той факт, що коли доводиться бувати на Всесвітніх українських Форумах у Києві, то виникає враження, що вся Україна розмовляє рідною мовою. Проте, коли мені довелося побувати на святкуванні Дня Києва у травні минулого року я дійшла висновку, що рідна мова в Україні ще й дотепер має статус українського сувеніра, та ще сягає певних сходинок пісенного рівня.
З втратою мови замулюється культура і набирає обертів асиміляція. Коли народ втрачає мову, то зникає і нація.
Певною несподіванкою для декого видалось моє твердження про те, що на прикладі України є сенс розглядати можливість утворення в Росії, якщо не українських класів, то принаймні факультативів тощо.
Я також зазначила, що у відносно невеликій Україні діє біля 20 російських театрів, а ще й до того ж і в репертуарі українських театральних труп твори Достоєвського, Чехова, Пушкіна… Не обминула увагою і того факту, що в Україні можна скільки завгодно побачити і купити російської газетної та журнальної продукції, чого аж ніяк не скажеш про Росію у випадку з українськими виданнями. В українців Росії не виникає питання, а тим паче проблеми, знати, чи не знати російську мову. Звичайно, - знати, бо це нормальна норма поведінки цивілізованої людини. На цей рахунок є мудре визначення у філософа Шарля Бернара: “Якщо ти не розмовляєш мовою тієї землі, на якій ти живеш, - ти або завойовник, або гість, або не маєш розуму”. Залишається лише пошкодувати, що росіянам, які проживають в Україні, та ще й не один десяток років ця неперевершена правда не спадає на думку. Нащадкам великого Льва Толстого, Олександра Пушкіна, Івана Буніна - це важко вибачити. А тим більш ганебно не знати мови України самим українцям, - нащадкам козацького роду.
Було приємно почути теплі слова подяки від радіослухачів, що зателефонували до студії, на адресу нашої української Громади за проведення в Мурманську цікавих і корисних українських вечорів-зустрічей.
Наталя Літвіненко-Орлова, Голова
Національно-культурна автономія українців м.Мурманська та Мурманської області
А/С-3429
Мурманск-52
183052, Россия
Тел. +7 (8152) 52-46-97
E-mail: talochka3-htz@yandex.ru
----------------------------------------------------
В тему:
21 лютого – Всесвітній день рідних мов
За крок до переможної сурми
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд