Про Місяць,Тота-Гермеса і Кота (вірш і сон - 1 част)

Почувши цю поезію у відеоролику з назвою ”Тот- Атлант- Місяць”, де говорилось синтетично і монотонно, я переклала слова і записала у рядки. Не прибавляла і не прикрашувала, а подаю так як почула. Перечитувала багато раз ці рядки, щоби зрозуміти суть донесеного і правильно викласти стрічки. І це був вечір, а вночі мені приснився цікавий предивний сон. Знайомтесь по-порядку, бо починається фантастика.

        Тот- Атлант- Місяць

• Місячне світло розсипане в небі,
• В притягненні погляд зберігаю,
• Серце б'ється- приливи хвилі.
• Я в диханні ваблю.
•  
• Світло тече відчуттям доторкання,
• Світло Місяця з небес струмениться,
• Магніт часу твого споглядання,
• Потік струменить, оком зображається.
•  
• Згадай, хто ти?
• Світлонесучий розмах твоїх крил,
• Срібло струменіє світлом,
• Притягує погляд твій вогонь.
•  
• Мерехтить в серці відображення світла,
• Зберігає Місячне світло вогонь холодний,
• Срібло холодних вод. Хто ти?
• Де пройшов мій мандрівник?
•  
• В серці смуток твій співає,
• Світло Лун холодних серце гріє,
• Відлік веде світ свій, підмісячний,
• Дихає світлом.
•  
• Вічний свій політ веде
• Сяйво Місячності,
• Вод холодних серце вічності.
• Вогнений погляд Богині Місяцеокої.
•  
• Мить безсмертя надав мені погляд,
• Прощальний і смуток несучий,
• В відображенні наводячи собі спогади,
• В передсвітанній тиші.
•  
• І срібло з небес потоком,
• Світло Місяця крізь світ тече,
• Світло Серця в грудях палає,
• Смуток твій в зовні, твій лід.
•  
• В озері Місячному, бездонному,
• Утоплю я весь свій погляд,
• В глибині, зберігаючій лик,
• Де горять відображення.
•  
• Світло мерехтить і струмениться,
• Місячний вітер у косах проявляється,
• Світло в місячних твоїх очах,
• Пил від зірок в потоці світла.
•  
• На стежині Місячне світло
• - Погляд в очах,
• Зберігаючих час,
• Промайнувших у тлі вічній.
•  
• По доріжці світла Місяця
• Час ллється без кінця,
• В серці твій вогонь палає,
• В світі вічного творця.
•  
• По доріжці світла Місяця,
• Серцем вимірявши свій крок,
• Пил від зірок вогнем струмениться,
• Серпанком стелеться в ногах.
•  
• Ми пройдемо всі життя,
• Вимірявши від початку й до кінця,
• Згадаєш, хто ти, і світло проллється,
• Прийнявши вічності гінця.
•  
• По доріжці Місячної гладі,
• Світло струменить крізь серця,
• Вдалині твій погляд завмирає,
• Де усім світам нема кінця.

Гінцем богів був Меркурій  або Гермес чи Тот з інших культур і у вірші він визначається Місяцем. Так незвично виходить, що Меркурій, Тот і  є Місяць. А все тому, що “... в серці тій вогонь палає, в світі вічного творця”, “... і світло проллється, прийнявши вічності гінця”. І творцем є місячна Діана (два яна), Артеміда- (мистецтва міс), Місяць (міс яєць). І ще планета Місяць- це вплив на групову енергію, на спільність. (Можна сказати як квочка, що висиджує курчат).

А вночі, на неділю, вранці на 29.05.16. мені приснився дивний сон про кота. Я його відразу ж записала і запрошую інших прочитати.

“Я приїхала в гості до родини сестри. А там інші гості, підготовка до святкування, день народження когось. Свято має відбутися в іншому приміщенні і я сказала, що не піду туди, а краще відпочину в будинку сестри. Але ми всі йдемо в той інший палац, бо несемо приготовлені речі, а я допомагаю.

Перше, що я бачу в будинку, це кімната-бібліотека, як головне місце господаря будинку. Бачу стрункого чоловіка середніх років, з дуже гарними пропорційними рисами обличчя, стриманого, ввічливого, який сидів у цій кімнаті за столом. А поряд з ним на дивані боком лежить інший чоловік, його компаньйон, трошки повненький, рожеве кругле обличчя, задоволений, мирний і якийсь байдужий до навколишнього. Його поза, ніби перед сном вклався, коли людина згортається на боку. Я дивлюсь на нього і думаю, що це кіт, що він нагадує кота. Відчувається, що є господар і є залежна від нього особа, хто просто присутній. Цей “відпочиваючий” не бере ніякої участі ні в чому, в нього нема ні обов'язків, ні мети, а просто живе для розваги господаря. А всім керує господар.

 Він такий чемний, розумний і гарний, що я закохалася, і я вже хочу залишитися на тому святі, бо тут є цей господар, з яким я хочу познайомитися. Я відчуваю, що люблю його, він той, про кого я мріяла. Господар каже всім гостям, що він хоче показати те, що він вміє робити. Каже, що він може будь-кого повернути назад з минулого часу і та особа сама прийде. І каже, що в нього був кіт і зараз він прийде. Я говорю, що це не є щось важливе, що замало показувати факти на тварині, бо можна і не зрозуміти, наскільки це є правдиво. Він спокійно каже: “Зрозумієте”.

Щось він там робить чи замовляє і у вхідні двері починає шкрябатися кіт, який прийшов з вулиці. Кіт сам повідомляє, що він прийшов і господар відкриває йому двері. А кіт все розуміє і весь в задоволенні, втішений. Я зрозуміла, що кіт був його супутником, компанією, і кіт також розуміє свою роль товариства, але він є залежний, не вільний, а задовільнений. Кіт розуміє, що його становище “іти куди кажуть”, він у грі, хто розуміє цю гру. Кіт знає, що він у грі і підкорений для підігрування.

В будинку багато кімнат, простірно і заможно. Накриваються столи, ходять люди, гурт, весело. І чую, як говорять пошепки, що торти не коштують стільки грошей скільки заплатили. Цифри як 25, 35, 40 і що ціна невідповідна і якийсь торт перевертається, бо основа конусом донизу і його треба притулити, що стояв. Я спостерігаю все це і думаю, як непрактично хтось приготував, як необдумано.

Я вже і хотіла залишитись на святі, але мене ніхто не запрошує, бо я вже  раніше відмовилась. Мені шкода, почуваюся ображеною, бо дуже подобається господар, але я йду звідти. І починаю ходити по кімнатах, шукати вихід з палацу. Я згадую, що приготовила відкритку поздоровлення для свята і поклала її в книзі. Сестра шукає ту відкритку, перегортаючи різні книги на столі, а я згадую, що та книга залишена в кімнаті бібліотеки. Заходжу в бібліотеку і бачу на столі всього одну книжку, яку я починаю гортати. Бачу малюнки, якісь секрети, що не для всіх, і я розумію, що ця книга “Магія” і мені стає страшно, що господар може побачити, що я дивлюсь цю книжку. Я розумію, що він чаклун. Я в напруженні, швидко шукаю, а все ж знаходжу цю відкритку.

Йду далі і попадаю в коридор, в який з вулиці заходить (ніби) водій господаря, одягнутий в куртці-шкірянці і шапці. Нам, якби, разом треба вийти з того коридору. І я бачу як в бібліотеці появляється господар і щось робить, і цей коридор починає віддалятись від цілого будинку. Бачу як іде розлом між будівлею і цей коридор стає як ліфт, в якому знаходжусь я і мовчазний водій. Я ще думаю, що хотіла бути поряд з іншим, з тим гарним, а не з цим незнайомим водієм і мені стає неприємно.

 Я розумію, що вдвох попали в ситуацію, яка нас зближує до знайомства, хоч не з нашої волі. Але ми є чужими. А ліфт кудись рухається, ми віддаляємося, приблизно під кутом 45 градусів. Я спокійна, мені не страшно, я дивлюсь на все це. В цьому бачу нечесну гру, обман і якусь неправду, про що не знала раніше. Здалини бачу господаря, який задоволено дивиться, він втішений, що відправляє нас кудись в політ. Він в азарті, що має таку владу. Я почуваюся розчарованою, обманутою і залежною, бо не можу нічого змінити, бо керує господар і це його експеримент. Бо це є його гра з цікавості, можливості, без почуттів і розуміння“.

 Проснулася і записала. Як каже кожен сонник, кіт - символ інтуїції і прихованого знання. Це вказівка на ваше внутрішнє «я», приховане від вас самих, на частину неусвідомленого. Таке бачення - привід пізнати себе глибше.

Прийшла думка, що “водій” у сні- це посланник господаря для моєї компанії, це міг бути той, що виконував роль кота. Бо він, як і кіт, прийшов з вулиці і все сприймав мовчки, ніби так і має бути. І в даному випадку він був моїм супутником, щоб я була спокійна, не боялась подорожі. Супутника я не вибирала, він прив'язка до мене з якоїсь причини. Як звичайна присутність когось одного надає можливість комусь іншому. Бо таким чином мені не було страшно і я могла спостерігати, бачити, усвідомлювати. Одночасно завдяки присутності когось бачиться глибше, об'єктивніше, йде аналіз, бо розуміємо, чого саме ми хочемо. Вважаю, що таким шляхом йде розвиток логічного мислення, зосередження уваги на факті подій. Отже, супутник сприяє розумінню усвідомлення навколишнього.

В господаря також був чоловік на дивані, який був для нього ніби іграшка. Ця “іграшка” знала свою роль іграшки, я би сказала, як людина чимось напоєна чи блаженна. Це була його роль, але не він сам, бо він знав, що йому треба бути просто задоволеним, а все інше його не цікавить. Бути задоволеним сам собою, без усякого мислення, розуміння.

Пройшов день, я записую в комп'ютер поезію Тота-Гермеса і ...

І ось у цю хвилину, я зрозуміла, що Місяць має відношення до кота чи зайця, чи кролика, про що існували легенди майже у всіх корінних племенах. Вони казали, що на Місяці проявлений кролик у вигляді плям. Я зараз можу впевнено сказати, що це є кіт, а не кролик. Кіт-супутник господаря зі сну, його експеримент повернення з минулого. А Місяць є супутник Землі.

А місяців три тому зі мною сталася ще одна історія. Я зайшла в житлове приміщення людей, де жили і коти. Там так смерділо, що не можна було дихати. Коли мені сказали, що є шість котів, я відповіла, що хатку для них можна і окремо побудувати, бо інакше можна задушитися. Мені розказали, що кілька століть тому католицька церква вважала котів посланниками від сатани і почали їх винищувати, а потім розвелися щурі, які принесли якийсь вірус, і надали належне котам. Я подумала, яке цікаве визначення церкви, а потім відповіла, що щурі втікають самі від одного котячого запаху. І, йдучи додому, я думала про котячий запах, бо вже знала, що запах є першим найдавнішим відчуттям людини. Про взаємозв'язок запаху, шишковидної залози і інтуїції гарно розказує наша сучасниця академік В. Миронова. І все мені здавалось неспроста, бо мені прийшлось понюхати в достатній концентрації, щоб звернути увагу і задуматись, хоч не знаю розгадки.

І ось після поезії тота про Місяць, де запрошують згадати - “хто ти?” і мені показали експеримент з котом, а потім і мене відправили кудись в політ, без мого бажання, я пишу про все це.

Тепер уявіть собі дослідника, який робить експерименти з молекулами чи генами, щось єднає, змішує і спостерігає. І уявіть себе тією молекулою, з якою хтось робить те ж саме. А фізика- це свідомість, той порожній простір поміж частинками є свідомість. Вся порожнина- це свідомість. Можете читати поезію Тота-Гермеса скільки хочете і не набридне роздумувати, про що він хоче сказати.

Я згадала, наприклад, що зіниця нашого ока — це лід, про це говорив теолог Ю. Лобанов.Згадала, що сріблом святять воду, бо срібло є унікального роду антисептик і володіє найбільшою електропровідністю і теплопровідністю. Планету Місяць називають срібною, бо вона має вплив на цей метал, срібло виявляє і поглинає різні негативні енергії і тому його назвали чистим металом. Кажуть, що срібло впливає на розвиток інтуїції.

Згадала, що згідно астрології, серце відноситься до Місяця і знак зодіаку Рак (липень) відповідає планеті Місяць. Що Місяць надає океанам води приливи і відливи. А Океан, в духовному значенні, - це всі наші життя у всіх ролях і життя наших предків. Згадала, що, згідно П. Корі, арійська свідомість є насіння, яке не має перешкод. І біла раса була взята з холодної планети Сузір'я Оріону і прижитися на Землі під променями Сонця арійцям було непросто.

Згадала, що З. Ситчин у творі “Дванадцята планета” описав про Тіамат і Кінгу (Землю і Місяць), з поем шумерської культури. Була битва Тіамат з Мардуком- Нібіру і створена наша сонячна система, розколовши Тіамат пополам, одна половина стала Землею, а з другої утворився астероїдний браслет сонячної системи. Тіамат мала вірного супутника Кінгу, якому передала таблиці долі, але інші планети повстали проти і прикликали планету Нібіру- Мардука. Тоді і Сонцю внесли якісь нові коди.

П. Корі пише, що зараз, період 2010 року, в сонячній системі працює Єдина Володарка Кодів, найчистіша енергія з десятого виміру, ця сутність прибула з сузір'я Андромеди. Наше Сонце перекодовують і всі ми, разом з Землею, рухаємось по астральному тілі Сонця в інший вимір. І ще кажуть, що в майбутньому нашого Сонця не буде, воно пройде колапс, а в нас буде інше Сонце. Певно, нам світитиме інша зірка сріблом, можливо це та зірка Магнітар, яку вже побачили астрономи.

Надалі П. Корі в своїх творах підтверджує про аннуаків з Нібіру, що вони 98 тисяч років тому поміняли першостворену людину з 12 нитками ДНК, яку створили прибульці з сузір'їв Плеяд і Сіріуса. І не так давно, відносно, був створений Адам, в якому поєднали п'ять рас. Я думаю, що Адам був створений десь біля 20 тисяч років тому аннуаками. В “читаннях” Е. Кейсі безсумнівно говориться , що відбувалося з людиною в Атлантиді. Сад Едем- це Атландида до руйнацій, хоч і надалі пізніше у вживанні закріпився цей вираз. Удосконалення, перетворення людини проводили також і у Єгипті 11- 10 тисяч років до н.е., про це говорить Е. Кейсі. Отже стільки експериментів натворили і використовувались люди як речі. Надалі в “читаннях” кажуть, що внесли свідомість у тварину і дуже цим пишаються, і скоро знайдемо бібліотеки, де описується ця творчість, захована по частинах в трьох місцях.

Що найцікавіше, що в Атлантиді скільки не боролись Сини Закону Єдиного про незмішання рас, а Адама все-таки створили, поєднавши у ньому всі раси. Сьогодні ми не знаємо, чи ми Адами, чи ми люди до Адама. Але чистити нас будуть всередині нашого ДНК. Там вже наводиться порядок, відкриваються якісь кристалогени, космокоди. Загралися добряче наші творці.

Згадала, що рік тому вже написала статтю про те, що, згідно легенд, Місяць має відношення до творчості.

І ще подумала, що всі говорять про нову енергію, яка має вийти з Води. Вогонь, вічна енергія, і говориться про холодні води. Думаю, що “холодні води” має значення, як не методом руйнування, а якимось іншим чином, можливо медотом спостереження чи думки. Адже сам погляд спостерігача вже міняє фізику об'єкта. А тепер подумаємо, що ми всі знаходимось під неусипним оком Місяця, оком холодних вод.

Зустріла вчора одну людину, фізика з Росії, яка займається дослідженнями властивостей молекул. І ось вона каже, що кожний раз, коли ті самі молекули попадають на воду, то завжди ведуть себе по- іншому, постійно утворюють іншу форму чи структуру на поверхні води. А коли їх же перенести на землю, то вони єднаються, як копійки в стопці, і вже не міняють своєї структури, як приклеєні. І ось люди спостерігають, щоби зрозуміти танок цих молекул на воді і знати використати. Ви думаєте на благо людей? Сумніваюсь, що вони сьогодні це розуміють.

Зараз думаю, чи має це якесь відношення до кота. Вчора дочка, коли я їй розказала про свій сон, сказала, що М. Булгаков у творі “ Майстер і Магарита” також говорив про кота Бегемота. І мені прийшлось ближче познайомитись з твором, якого раніше не читала, а бачила тільки фільм.

Роман «Майстер і Маргарита» М. Булгаков писав за сталінських часів, коли слово правди каралося. Булгаков пише, що до Москви прибуває любитель котів Воланд з почетом. Почет диявола складають, природно, демони. Його супроводжували істоти, які в романі грають роль блазнів, влаштовують всілякі шоу, ненависні обуреному московському населенню (вони напросто вивертали навиворіт людські вади та слабкості). Їх завдання полягало в тому, щоб робити всю «чорну» роботу для Воланда, прислужувати йому і підготувати Маргариту до Великого балу і до подорожі її та Майстра в світ спокою.

Почет Воланда становили три «головних» блазні - Кіт Бегемот, Коров'єв-Фагот, Азазелло і ще дівчина-вампір Гелла. Бегемот - один з підручних Воланда, котрий постає в образі величезного чорного кота, який в романі в основному жартує і пустує. Коров'єв-Фагот - старший з підлеглих Воланду демонів, перший його помічник, чорт і лицар. Кличка ж Фагот перегукується з назвою музичного інструмента. Азазелло - «демон безводної пустелі, демон-убивця». Ім'я Азазелло створено Булгаковим від старозавітного імені Азазел (або Азазель). Так звуть негативного культурного героя старозавітного апокрифа - книги Єноха, павшого ангела, який навчив людей виготовляти зброю і прикраси.

Серед імен найвпливовіших і злісних демонів - Асмодей, Велиал, Люцифер, Вельзевул, Маммон і т.д. - Є і демон Бегемот. Відповідь криється в самій  «демонічній» групі персонажів, очолюваної Воландом. Образ Бегемота - біблійний, він з'являється в Книзі Іова як чудовисько, яке втілює Матерію. У Біблії Бегемот наводиться як приклад незбагненності божественного творіння; в той же час Бегемот - одне з традиційних найменувань демона, поплічника сатани.

Булгаков дає зрозуміти, що за образом порівняно безневинного блазня вартує сила, куди більш могутня. Кіт Бегемот - перевертень, може перебувати в образі «величезного як боров чорного кота з кавалерійськими вусами, що ходить на задніх лапах», а також може виступати у вигляді «низькорослого товстуна в рваній кепці», «з котячої пикою». Однак в переважній більшості епізодів виступає в котячому єстві, вражаючи людей абсолютно людськими манерами. Кіт - найвихованіший з усієї цієї компанії, сама чарівність. Навіть програючи в шахи, Кіт не здається, а лізе під ліжко, щоб позолотити собі вуса. Альтруїзм Кота не викликаний ніякими особистими причинами - він є такий: карає зло в усіх його проявах і заохочує тих, хто йому подобається.

Під кінець виявляється, що кіт є пажем з почету Воланда і він насправді не веселун-блазень, а покараний, володіючий прекрасним почуттям гумору, впавший ангел. Всі інші персонажі блякнуть перед особистістю Кота, якого визнають привабливим всі герої роману. В останньому польоті Коров'єв-Фагот постає “темно-фіолетовим лицарем з похмурим ніколи не усміхненим обличчям. Він уперся підборіддям в груди, він не дивився на Місяць, він не цікавився Землею під собою, він думав про щось своє, пролітаючи поруч з Воландом.
- Чому він так змінився? - Запитала тихо Маргарита під свист вітру у Воланда.
- Лицар цей колись невдало пожартував, - відповів Воланд, повертаючи до Маргариті своє обличчя, з тихо палаючим оком, - його каламбур, який він склав, розмовляючи про світло і темряву, був не зовсім хороший. І лицарю довелося прожартувати значно більше і довше, ніж він припускав ...”

Коментар читачів: “Взагалі, образ блазня в літературній традиції - фігура непроста і досить лякаюча, висхідна до середньовічного зображення сатани. Блазень не має сенсу існувати, оскільки у нього немає власного "Я", немає особистості. Він намагається продовжити своє життя за рахунок пародіювання інших, але насправді його самість - це тільки купа масок. Власне, Бегемот в кінці роману заявлений як паж, який розважає Воланда і в творі "Майстер і Маргарита" тільки жартує, блазнює, неупереджено розважається.”

Кіт-перевертень найбільш забавний і улюблений блазень почету Воланда. Стихія Бегемота —вогонь; вказуються магічні вміння кота, утворює пожежі, робить невидимими інших і себе.

З роману "Майстер і Маргарита" цитатний образ і характеристика Кота Бегемота :

Кіт Бегемот поводиться як людина :"... кіт лізе в трамвай, в чому було б ще півбіди, а то, що він збирається платити! .. "

-  розмовляє як людина: "... раптом гаркнув на весь театр людським голосом ...”

В людському вигляді Бегемот схожий на обшарпанця: "... Бегемот, приклавши брудний продертий рукав до ока, вигукнув ... "

-  вміє творити" чудеса ":" ... Фагот, так само як і нахабний котяра Бегемот, розтанули в повітрі, зникли, як раніше зник маг ... "

- поводиться як блазень : "... Бегемот знаходиться саме там, клеячи дурня, за своїм звичаєм …"

 - невгамовний веселун. Він любить бешкетувати: "... Салют, мессир, - прокричала невгамовна парочка ..." "... невгамовний Бегемот ..."

 - чарівний: "... Нехай би їздив Бегемот, він чарівний ..."

  - нахабний тип: "... нахабний котяра Бегемот ..." "... А той нахаба, уявіть, розвалився в кріслі ... "

- хвалько: "... презирливо кривлячи рот, простягнув їх хвалькові ... "

-  іноді поводиться як шахрай:" ... Ах, шахрай, шахрай, - хитаючи головою, говорив Воланд, “

 - брехун:" ... Брехня, як і завжди, - бурчав Азазелло, скоса поглядаючи на Бегемота ... "

- вміє грати в шахи:" ... величезний чорний котяра, що тримає в правій лапі шахового коня ... "

 - це демон, помічник сатани Воланда: "... тримайте їх! У нас в будинку нечиста сила!.. “ "... Притих навіть невгамовний Бегемот і, вчепившись у сідло кігтями, летів мовчазний і серйозний, розпушивши свій хвіст ..."

"... Ніч відірвала і пухнастий хвіст у Бегемота, здерла з нього шерсть і розкидала її шматки по болотах. Той, хто був котом, потішавшим князя пітьми, тепер виявився худеньким юнаком, демоном-пажем, кращим блазнем, який існував коли-небудь у світі. Тепер притих і він і летів беззвучно, підставивши своє молоде обличчя під світло, що ллється від Місяця ... "

З.Н. Юнка- це Артеміда- Діана, тут образи збіглися. Вічною юнкою була Артеміда, що невтомно гасала по лісах з оленями. Мисливець з луком і стрілами, гінець за творчістю, а не за тваринами. Можна здогадатись, що її мисливські стріли- це влучне слово, вдала роль, дотепний жарт. А блазень- це актор, творець, притвòрець (від слова притворюватися), що відтворює образ життя інших на собі. Готує пародії на вчинки інших чи незлобну іронію для відтворення когось в смішному образі, без образи для інших, всі негативи і негаразди перетворює в сміх. Винести бруд на поверхню, поглузувати, освітлити шляхом недоумкуватості (бо це є шлях виживання для блазня), адже дія непомітна, мудрість уроку- прикладу захована під маскою. Ця мудрість окунулася в світ блазнів і грає роль.

Ще можна здогадатися, що ми маємо двійників, які мають своїх двійників, такий розкиданий багатомірний простір. І клеїти дурня (бездумно)- це найкраще, бо можна зайти в минуле і переглянути свої вчинки, усвідомити.

Процес виховання інших шляхом непоказної мудрості, адже дії не засуджуються, а перетворені в сміх. Чому, коли ми падаємо, то сміємося з цього? Одного разу мені було смішно, коли я бачила, як жінка підковзнулася на льоду, впала і з неї злетіла шапка. В мене було підсвідоме перевертання події сміхом.

Наприклад, слово пародія визначається: те, що не дія; те, що здається дією; ввижається дією; ілюзійна дія; щось подібне як дія; примарна дія; може бути і сон. Блазень і пародист є синонімами. Вся творчість людей є пародією, бо ми не знайомі з дійсними знаннями Вищого Творця. Можливо люди є котами для осіб вищого рівня свідомості, як коти для людей на нижчому рівні. Можна і посміятися, хоч я подивилась як акуратно їдять коти: потрошки, маленькими кусочками, непоспіхом, насолоджуючись, рот відкривають мало, немає жадібності, красиво жують і їдять. Зате право пройтися по столу і по тарілках в кота не забереш.

Суть кішки завжди здавалася загадковою і містичною і сприймається, що кішка є сполучною ланкою між світами і одночасно жертвою.

Ще можна здогадатися, що ми, люди, маємо двійників, які мають своїх двійників, такий розкиданий багатомірний простір. І клеїти дурня- це найкраще, бо можна зайти в минуле і перетворити свої вчинки чи побачити і переміряти їх.

На мою думку, клеїти дурня, бути блазнем- це значить бути неемоційним до всяких поступків, а бачити як гру. У блазня нема логіки, він відзеркалює те, що сталось, він не думає, він присутність як дзеркало. Якщо згадаю свій сон, то можна визначити, що в “людини-кота” вимкнені: логіка, наука, вчення, як засіб набуття чогось. Він нічого не набуває, йому не треба досягнення, він не учасник, а тільки комусь потрібна його присутність. Можна внести здогадку, що Кіт Бегемот зайшов у своє минуле і блазнював, бо бачив те, що раніше вже було, що він вже натворив. А після повернення з цього світу, перетворився в людину і певно, що стає серйозний, бо  зрозумів, що роль закінчилась.

Так, розвиваючи думку, можна припустити, що коти в нашій реальності є блазнями, бо вони зайшли в своє минуле. Ми розуміємо, що вони щось більше значать, але вони не є учасниками, вони спостерігають, а може міняють своє минуле присутністю. А для людей це розвиток, йде відкриття якихось дверей завдяки котам. Йдемо в епоху магнетизму, вірніше приєднання магнетики до електрики. Продовження слідує…