Подаю на ваш розгляд коротке резюме статті Анатолія Кльосова "Не виходили наші пращури з Африки". При його написанні я керувався рекомендаціями з Вікіборії та намаганням зробити його якомога зрозумілішим для широкого загалу. Думки автора подав тезово, для того щоб донести до читача найголовніше і найцікавіше.
В своїй статті Не виходили наші пращури з Африки Анатолій Кльосов аналізує стан справ щодо сучасних уявлень про походження людини. Зауважуючи, що дана тема є дуже цікавою для науки, філософії і формування світогляду, Кльосов стверджує, що наразі вона дуже заплутана. Дослідник розглядає такий чинник, як сумління науковців, що стоять перед спокусою прославитись і отримати фінансування для своєї діяльності. Також він вважає, що є багато заангажованих досліджень, що з певних міркувань будь-що намагаються довести походження людини саме з Африки. При цьому автор аналізує гіпотезу походження людини з Африки, починаючи з того моменту, як вона набула популярності в наукових колах, а саме з 1987 року. Тоді в журналі Природа (Nature) була опублікована стаття про дослідження мітохондріальної ДНК, автори котрої зробили висновок про походження людини з Африки. Після цього в пресі розпочався бум, що із захватом тиражував повідомлення про те, що людство походить з Африки. Анатолій Кльосов показує хиби міркувань, котрими автори тієї статті прийшли до такого висновку.
Далі Кльосов аналізує концепцію «про вихід людства з Африки» і вказує на принципові помилки її прихильників. Науковець зауважує, що більша давність одного з організмів не є достатнім критерієм пращурності. А також, що більша генетична різноманітність не є критерієм давності. Він показує на конкретних прикладах досліджень інших науковців, що така різноманітність могла бути виникнути в більш пізні періоди завдяки міграціям. Адже Африка - це відкрита система, і вона відкрита для входу і виходу. Цікавою є думка про глобальну катастрофу, котра знищила майже все населення Євразії приблизно 70 000 років назад, тим самим зменшивши генетичну різноманітність такої популяції.
Анатолій Кльосов розглядає відомі дані про ДНК людини та її мутації, що мають місце протягом тривалого часу, про міграції вірусу герпесу, що є супутником людини, розповідає про антропологічні дані та труднощі датування за допомогою радіовуглецевого аналізу, тощо. Зокрема повідомляє, що "нема в нас «африканських» мутацій, набутих африканцями за останні 150-200 тисяч років". Найближчі вимерлі родичі людини розумної - неандертальці мали світлий колір шкіри і в Африці не мешкали. Автор наводить приклади міграцій з Євразії в Африку за останні 3 000 років, котрі зробили свій внесок в генетичну різноманітність представників цього регіону. Додатковим аргументом правильності його тези є те, що види вірусів-супутників людини утворюють своєрідні кластери за географічним розташуванням.
В результаті науковець приходить до висновку, що наші пращури з Африки в останні 200 тисяч років не виходили. А ті, які з Африки виходили, не породили сучасне неафриканське людство. Це показує весь комплекс отриманих даних - і генетика, і антропологія, і археологія, і ДНК-генеалогія. Можливо, не тільки в останні 200 тисяч років, а й раніше.
Коментар до статті
Від себе хочу додати, що перед тим як визначати походження людства, треба дати відповідь на питання: що таке людство? Це певна суспільно-політична цілісність чи це певна біологічна змагальність видів. Наприклад, чи належать європеоїди, монголоїди, негроїди до одного біологічного виду чи є представниками різних видів?
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Походження людини
Подаю на ваш розгляд коротке резюме статті Анатолія Кльосова "Не виходили наші пращури з Африки". При його написанні я керувався рекомендаціями з Вікіборії та намаганням зробити його якомога зрозумілішим для широкого загалу. Думки автора подав тезово, для того щоб донести до читача найголовніше і найцікавіше.
ludyna_sonca.jpg
Зміст
В своїй статті Не виходили наші пращури з Африки Анатолій Кльосов аналізує стан справ щодо сучасних уявлень про походження людини. Зауважуючи, що дана тема є дуже цікавою для науки, філософії і формування світогляду, Кльосов стверджує, що наразі вона дуже заплутана. Дослідник розглядає такий чинник, як сумління науковців, що стоять перед спокусою прославитись і отримати фінансування для своєї діяльності. Також він вважає, що є багато заангажованих досліджень, що з певних міркувань будь-що намагаються довести походження людини саме з Африки. При цьому автор аналізує гіпотезу походження людини з Африки, починаючи з того моменту, як вона набула популярності в наукових колах, а саме з 1987 року. Тоді в журналі Природа (Nature) була опублікована стаття про дослідження мітохондріальної ДНК, автори котрої зробили висновок про походження людини з Африки. Після цього в пресі розпочався бум, що із захватом тиражував повідомлення про те, що людство походить з Африки. Анатолій Кльосов показує хиби міркувань, котрими автори тієї статті прийшли до такого висновку.
Далі Кльосов аналізує концепцію «про вихід людства з Африки» і вказує на принципові помилки її прихильників. Науковець зауважує, що більша давність одного з організмів не є достатнім критерієм пращурності. А також, що більша генетична різноманітність не є критерієм давності. Він показує на конкретних прикладах досліджень інших науковців, що така різноманітність могла бути виникнути в більш пізні періоди завдяки міграціям. Адже Африка - це відкрита система, і вона відкрита для входу і виходу. Цікавою є думка про глобальну катастрофу, котра знищила майже все населення Євразії приблизно 70 000 років назад, тим самим зменшивши генетичну різноманітність такої популяції.
Анатолій Кльосов розглядає відомі дані про ДНК людини та її мутації, що мають місце протягом тривалого часу, про міграції вірусу герпесу, що є супутником людини, розповідає про антропологічні дані та труднощі датування за допомогою радіовуглецевого аналізу, тощо. Зокрема повідомляє, що "нема в нас «африканських» мутацій, набутих африканцями за останні 150-200 тисяч років". Найближчі вимерлі родичі людини розумної - неандертальці мали світлий колір шкіри і в Африці не мешкали. Автор наводить приклади міграцій з Євразії в Африку за останні 3 000 років, котрі зробили свій внесок в генетичну різноманітність представників цього регіону. Додатковим аргументом правильності його тези є те, що види вірусів-супутників людини утворюють своєрідні кластери за географічним розташуванням.
В результаті науковець приходить до висновку, що наші пращури з Африки в останні 200 тисяч років не виходили. А ті, які з Африки виходили, не породили сучасне неафриканське людство. Це показує весь комплекс отриманих даних - і генетика, і антропологія, і археологія, і ДНК-генеалогія. Можливо, не тільки в останні 200 тисяч років, а й раніше.
Коментар до статті
Від себе хочу додати, що перед тим як визначати походження людства, треба дати відповідь на питання: що таке людство? Це певна суспільно-політична цілісність чи це певна біологічна змагальність видів. Наприклад, чи належать європеоїди, монголоїди, негроїди до одного біологічного виду чи є представниками різних видів?
Линки
Скорочена стаття Анатолія Кльосова "Не виходили наші пращури з Африки" українського мовою
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта