Катерина Друга, ліквідувавши Січ, заслала її зверхника подалі від Україні, на Соловецькі острови. 25 років відсидів у в’язниці літній отаман. Під час його правління царський уряд визнавав автономію Запорізької Січі. Але, звісно, імператриці не подобалося, що “впроваджуючи власне хліборобство, вони руйнували саму основу залежности її від престолу царського”.
Земне життя Петра Калнишевського - останнього кошового отамана Запорізької Січі - закінчилося далеко від України, майже за дві тисячі кілометрів, на Соловецьких островах. Сюди, в монастир, імператриця, ліквідувавши Запорізьку Січ, наказала заслати 85-річного козацького зверхника, щоб покаявся. В “государєвій” в’язниці бранців тримали просто всередині фортечних стін. Кривава Катерина прирекла Калнишевського доживати віку без сонця, у тюремній ямі. 25 років сидів легендарний українець у камері з крихітним віконцем де, за свідченнями істориків, через низьку стелю не міг розігнути спину.
Андрій Литвин:
Я шукав її саме за записами Дмитра Яворницького, який приїхав сюди в середині 19-го століття, тоді ще жили свідки, які пам’ятали, де він саме знаходився, і де поховано.
За переказами, аби дозволити Калнишевському боронитися від пацюків, особисто в імператриці питали дозволу: чи можна імперському в’язневі палицю дати. Чверть століття Петро Калнишевський відсидів у монастирській тюрмі, в різних камерах, але скрізь однаково – морок, вогкість, пацюки і нечистоти. Літнього отамана навіть позбавили права на звичайні прогулянки. Щоправда, інколи, до великих свят, причащали в монастирському храмі.
Дослідники припускають, що може тут, а можливо в подібній камері, Петро Калнишевський провів 12 років свого життя. Без Сонця, проте з молитвою.
Кажуть, від темряви козак і втратив зір. Коли йому було вже за сто - перевели в чернечу келію. Соловецькі ченці ще довго згадували старця, який говорив своєрідною мовою та, окрім іншого, подарував монастирю срібний хрест заввишки “більше, ніж аршин” і срібне з позолотою Євангеліє, вагою – понад два пуди. Звільнили Петра Калнишевського у віці 111-ти років. Ще два роки судилося йому прожити поза мурами. Як зазначали дослідники, поховали останнього запорізького кошового отамана в найкращому місці соловецького монастиря. Але де саме – невідомо, існують лише припущення, які потребують наукових обґрунтувань. (Його надгробну плиту було зірвано і звалено в купу разом з іншими – Н.О.) Головне звинувачення Катерини Другої полягало в тому, що задуми й здобутки Запорізької Січі часів головування Петра Калнишевського суперечили імперським інтересам Росії.
Михайло Горинь:
Це був унікальний гетьман Запорізької Січі за своїм розмахом, системою ідей, це був не просто отаман запорізької Січі – це видатний гетьман всієї України – ця людина зробила так багато, що поруч з ним поставити інших отаманів не так просто.
За ініціативи українців Карелії, в Петрозаводську – столиці республіки, відбулася наукова конференція, приурочена до 200-х роковин від смерті Петра Калнишевського. Тамтешні українці переймаються, як встановити на Соловках гідний отамана пам’ятний знак.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Останній кошовий
Світ:
03103102s.JPG
Земне життя Петра Калнишевського - останнього кошового отамана Запорізької Січі - закінчилося далеко від України, майже за дві тисячі кілометрів, на Соловецьких островах. Сюди, в монастир, імператриця, ліквідувавши Запорізьку Січ, наказала заслати 85-річного козацького зверхника, щоб покаявся. В “государєвій” в’язниці бранців тримали просто всередині фортечних стін. Кривава Катерина прирекла Калнишевського доживати віку без сонця, у тюремній ямі. 25 років сидів легендарний українець у камері з крихітним віконцем де, за свідченнями істориків, через низьку стелю не міг розігнути спину.
Андрій Литвин:
Я шукав її саме за записами Дмитра Яворницького, який приїхав сюди в середині 19-го століття, тоді ще жили свідки, які пам’ятали, де він саме знаходився, і де поховано.
За переказами, аби дозволити Калнишевському боронитися від пацюків, особисто в імператриці питали дозволу: чи можна імперському в’язневі палицю дати. Чверть століття Петро Калнишевський відсидів у монастирській тюрмі, в різних камерах, але скрізь однаково – морок, вогкість, пацюки і нечистоти. Літнього отамана навіть позбавили права на звичайні прогулянки. Щоправда, інколи, до великих свят, причащали в монастирському храмі.
Дослідники припускають, що може тут, а можливо в подібній камері, Петро Калнишевський провів 12 років свого життя. Без Сонця, проте з молитвою.
Кажуть, від темряви козак і втратив зір. Коли йому було вже за сто - перевели в чернечу келію. Соловецькі ченці ще довго згадували старця, який говорив своєрідною мовою та, окрім іншого, подарував монастирю срібний хрест заввишки “більше, ніж аршин” і срібне з позолотою Євангеліє, вагою – понад два пуди. Звільнили Петра Калнишевського у віці 111-ти років. Ще два роки судилося йому прожити поза мурами. Як зазначали дослідники, поховали останнього запорізького кошового отамана в найкращому місці соловецького монастиря. Але де саме – невідомо, існують лише припущення, які потребують наукових обґрунтувань. (Його надгробну плиту було зірвано і звалено в купу разом з іншими – Н.О.) Головне звинувачення Катерини Другої полягало в тому, що задуми й здобутки Запорізької Січі часів головування Петра Калнишевського суперечили імперським інтересам Росії.
Михайло Горинь:
Це був унікальний гетьман Запорізької Січі за своїм розмахом, системою ідей, це був не просто отаман запорізької Січі – це видатний гетьман всієї України – ця людина зробила так багато, що поруч з ним поставити інших отаманів не так просто.
За ініціативи українців Карелії, в Петрозаводську – столиці республіки, відбулася наукова конференція, приурочена до 200-х роковин від смерті Петра Калнишевського. Тамтешні українці переймаються, як встановити на Соловках гідний отамана пам’ятний знак.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта