В українському спорті люблять звинувачувати суддів, але не вміють відстоювати результати. За перші десять Олімпіади олімпійська збірна України вже тричі серйозно постраждала через рішення суддів.
Під час Олімпійських ігор до уболівальників приходить дежавю. Українці ще не встигли відійти після грубої помилки угорської бригади арбітрів на чолі з Віктором Кашшаї в матчі Україна – Англія, а нашу команду знову засуджують. Цього разу на головному турнірі чотирилітки в Лондоні. За перші десять Олімпіади олімпійська збірна України вже тричі серйозно постраждала через рішення суддів.
Спочатку чоловіча команда гімнастів втратила бронзову медаль. Суперники з Японії оперативно подали апеляцію на результати свого виступу і вона була задоволена. Українські гімнасти втратили бронзу. Головний тренер збірної гімнастів Юлій Куксенков заявив, що медаль «украли». Щоправда, відзначимо, судді опустили в турнірній таблиці в цій дисципліні також господарів Олімпіади-2012. Британія вимушена була задовольнятися не сріблом, а бронзою.
Потім засудили боксера Євгена Хитрова. Українець начисто виграв бій проти британця Ентоні Огого, що підтверджували два нокдауни і офіційна статистика бою, опублікована на сайті Лондона-2012. Інакше думав рефері.
В уїк-енд, уже перед самою церемонією нагородження, бронзу втратила легкоатлетка Євгенія Йосипенко. Організатори змагань спочатку побачили порушення у німецької конкурентки, а потім дали задній хід, коли Німеччина подала протест.
Напрошується два висновки. По-перше, українську команду на Іграх явно не соромляться «посувати» перед великими країнами. Судді, можливо, навіть самі не визнаючи цього, пасують перед авторитетом Німеччини, Великої Британії, Японії. По-друге, офіційні особи української збірної мають труднощі з правильною подачею протестів і не вміють доводити спірні ситуації до переможного кінця. У всіх випадках протести української сторони в останню мить були відхилені. Великі надії в цьому випадку покладали на голову українського НОК Сергія Бубку, який є одним із найшанованіших спортсменів в історії олімпійського руху. Але його втручання не допомогло. Йосипенко не дали бронзи.
По завершенні Ігор у Лондоні українські спортсмени і функціонери повинні вивчити урок. Очевидно, що радянської спадщини і одного таланту вже не достатньо для успіху. Потрібен авторитет як національної збірної, так і країни в цілому, на що треба всім працювати задовго до стартів змагань.
Є сенс нарешті чітко визначитися зі списком пріоритетних видів спорту. Зважено зробити ставку на меншу кількість дисциплін, де потенційно можемо боротися за фінали і перемоги, а не претендувати на місця в кваліфікації. Не змагатися в різноманітності програм з Росією або Німеччиною. Вилізти з кризи в традиційних командних видах і плаванні.
Головне в ситуації, що склалася, не поставити суддівське питання на перше місце. Адже команда Олега Блохіна не вийшла з групи на Євро-2012 не через одну помилку Кашшаї. Напевно в НОК знайдуться люди, які спробують виправдати невдачі помилками арбітрів. На тлі розмов про упереджене ставлення можна приховати сумнівні результати виступу.
Проаналізуємо чисті цифри. Більша частин Ігор уже позаду. Україна має в своєму активі сім медалей, з яких тільки дві золоті. Вище за нас в заліку Лондона-2012 зараз, наприклад, перебувають не лише Казахстан, Північна Корея, ПАР або Нова Зеландія, але і європейські сусіди – Польща, Білорусь, Угорщина, Румунія. Україна посідає 23-є загальнокомандне місце, хоча букмекери і фахівці «вели» нас на підсумкову 10 позицію з 25-27 медалями (пекінський показник), близько семи з яких мали бути золотими.
Можна припустити, що за шість днів Олімпіади-2012, які залишилися, з таким планом збірна не справиться. Позаду «причаїлися» ще Австралія, Канада, Чехія, Швеція, Кенія, яким достатньо одного золота, щоб залишити нас позаду. В командних видах Україна не представлена, а легка атлетика приносить мінімальний успіх. Всі основні надії - на боксерські фінали. Але навіть прекрасна збірна з боксу не зможе витягнути загальнокомандного результату на 23 медалі. Менше на літніх іграх Україна, до речі, ніколи не завойовувала.
Четверті-п’яті результати в кроці від п’єдесталу - це гідний виступ. Але вже через місяць пам’ятатимуть лише медалістів. Назавжди в історію входять тільки чемпіони. Олімпійські ігри - змагання золотих медалей. А Лондон-2012 ризикує стати найневдалішими літніми Іграми в історії української збірної, і винити в цьому суддів не варто.
У цій статті ознайомимось з трьома реальними історіями дії надлюдського розуму, розглянемо наш досвід його застосування і сформулюємо три найближчі завдання нашого проекту.
Олімпіаду накрив «синдром Кашшаї»
Світ:
Спочатку чоловіча команда гімнастів втратила бронзову медаль. Суперники з Японії оперативно подали апеляцію на результати свого виступу і вона була задоволена. Українські гімнасти втратили бронзу. Головний тренер збірної гімнастів Юлій Куксенков заявив, що медаль «украли». Щоправда, відзначимо, судді опустили в турнірній таблиці в цій дисципліні також господарів Олімпіади-2012. Британія вимушена була задовольнятися не сріблом, а бронзою.
Потім засудили боксера Євгена Хитрова. Українець начисто виграв бій проти британця Ентоні Огого, що підтверджували два нокдауни і офіційна статистика бою, опублікована на сайті Лондона-2012. Інакше думав рефері.
В уїк-енд, уже перед самою церемонією нагородження, бронзу втратила легкоатлетка Євгенія Йосипенко. Організатори змагань спочатку побачили порушення у німецької конкурентки, а потім дали задній хід, коли Німеччина подала протест.
Напрошується два висновки. По-перше, українську команду на Іграх явно не соромляться «посувати» перед великими країнами. Судді, можливо, навіть самі не визнаючи цього, пасують перед авторитетом Німеччини, Великої Британії, Японії. По-друге, офіційні особи української збірної мають труднощі з правильною подачею протестів і не вміють доводити спірні ситуації до переможного кінця. У всіх випадках протести української сторони в останню мить були відхилені. Великі надії в цьому випадку покладали на голову українського НОК Сергія Бубку, який є одним із найшанованіших спортсменів в історії олімпійського руху. Але його втручання не допомогло. Йосипенко не дали бронзи.
По завершенні Ігор у Лондоні українські спортсмени і функціонери повинні вивчити урок. Очевидно, що радянської спадщини і одного таланту вже не достатньо для успіху. Потрібен авторитет як національної збірної, так і країни в цілому, на що треба всім працювати задовго до стартів змагань.
Є сенс нарешті чітко визначитися зі списком пріоритетних видів спорту. Зважено зробити ставку на меншу кількість дисциплін, де потенційно можемо боротися за фінали і перемоги, а не претендувати на місця в кваліфікації. Не змагатися в різноманітності програм з Росією або Німеччиною. Вилізти з кризи в традиційних командних видах і плаванні.
Головне в ситуації, що склалася, не поставити суддівське питання на перше місце. Адже команда Олега Блохіна не вийшла з групи на Євро-2012 не через одну помилку Кашшаї. Напевно в НОК знайдуться люди, які спробують виправдати невдачі помилками арбітрів. На тлі розмов про упереджене ставлення можна приховати сумнівні результати виступу.
Проаналізуємо чисті цифри. Більша частин Ігор уже позаду. Україна має в своєму активі сім медалей, з яких тільки дві золоті. Вище за нас в заліку Лондона-2012 зараз, наприклад, перебувають не лише Казахстан, Північна Корея, ПАР або Нова Зеландія, але і європейські сусіди – Польща, Білорусь, Угорщина, Румунія. Україна посідає 23-є загальнокомандне місце, хоча букмекери і фахівці «вели» нас на підсумкову 10 позицію з 25-27 медалями (пекінський показник), близько семи з яких мали бути золотими.
Можна припустити, що за шість днів Олімпіади-2012, які залишилися, з таким планом збірна не справиться. Позаду «причаїлися» ще Австралія, Канада, Чехія, Швеція, Кенія, яким достатньо одного золота, щоб залишити нас позаду. В командних видах Україна не представлена, а легка атлетика приносить мінімальний успіх. Всі основні надії - на боксерські фінали. Але навіть прекрасна збірна з боксу не зможе витягнути загальнокомандного результату на 23 медалі. Менше на літніх іграх Україна, до речі, ніколи не завойовувала.
Четверті-п’яті результати в кроці від п’єдесталу - це гідний виступ. Але вже через місяць пам’ятатимуть лише медалістів. Назавжди в історію входять тільки чемпіони. Олімпійські ігри - змагання золотих медалей. А Лондон-2012 ризикує стати найневдалішими літніми Іграми в історії української збірної, і винити в цьому суддів не варто.
Зверніть увагу
Шукачі перлів: надлюдський розум «Народного Оглядача», його практичні прояви та перспективи