Так сталося, що доля розкидала українців по всьому світу. Декого вона спромоглася закинути на Далекий Схід.
Саме тут в оточенні могутніх морських хвиль гордо і впевнено височіє казковий острів Сахалін. Чимось він дуже нагадує легендарну Хортицю - осередок відчайдушного і вільного козацького духу, притулок для ризикованих, волелюбних та сміливих синів свого народу. Так і на Сахаліні згуртувався люд особливого складу, де українці посідають одне з чільних місць. Українці займають друге місце за кількістю серед інших етнічних спільнот, поступаючись лише росіянам.
Більшість наших співвітчизників досягла тут солідних успіхів, завдяки своєму природному потягу до праці, підприємливості, вмінню налагоджувати дружні стосунки з іншими людьми. Але іноді українській діаспорі не вистачає відчуття національної самобутності, успадкованої від своїх батьків. І все ж, на щастя, тутешні українці знаходять можливості для підтримки своїх традицій.
Однією з помітних подій національного життя стало нещодавнє святкування “старого” Нового Року, яке організоване одним з керівників громадської української організації “Київська Русь” Людмилою Засенко, заслуженим працівником культури України та Росії.
Захід відбувся у Южно-Сахалінському будинку культури “Родина” і отримав назву “Сахалінські Диканьки”. Він зібрав близько 100 осіб. Святкова програма включала саму виставу, бенкет, українські застольні пісні, конкурси, жарти. Всі учасники цієї чудової події залишилися задоволеними. Яскраві враження залишилися після епізоду, коли запрошені на вечір представники корейської діаспори заспівали українською мовою пісню “Реве та стогне Дніпр широкий”. Наші земляки в боргу не залишилися й заспівали у відповідь не менш задушевну пісню корейською мовою. Журналісти й гості були у захваті.
Хотілося б, щоб подібні зустрічі, які стали гарною традицією, продовжувалися й надалі, зміцнюючи духовні основи сахалінського українства.
Тарас та Артем Живага, члени Сахалінської реґіональної національно-культурної автономії українців “Київська Русь”
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Новий Рік у сахалінських українців
Світ:
Більшість наших співвітчизників досягла тут солідних успіхів, завдяки своєму природному потягу до праці, підприємливості, вмінню налагоджувати дружні стосунки з іншими людьми. Але іноді українській діаспорі не вистачає відчуття національної самобутності, успадкованої від своїх батьків. І все ж, на щастя, тутешні українці знаходять можливості для підтримки своїх традицій.
Однією з помітних подій національного життя стало нещодавнє святкування “старого” Нового Року, яке організоване одним з керівників громадської української організації “Київська Русь” Людмилою Засенко, заслуженим працівником культури України та Росії.
Захід відбувся у Южно-Сахалінському будинку культури “Родина” і отримав назву “Сахалінські Диканьки”. Він зібрав близько 100 осіб. Святкова програма включала саму виставу, бенкет, українські застольні пісні, конкурси, жарти. Всі учасники цієї чудової події залишилися задоволеними. Яскраві враження залишилися після епізоду, коли запрошені на вечір представники корейської діаспори заспівали українською мовою пісню “Реве та стогне Дніпр широкий”. Наші земляки в боргу не залишилися й заспівали у відповідь не менш задушевну пісню корейською мовою. Журналісти й гості були у захваті.
Хотілося б, щоб подібні зустрічі, які стали гарною традицією, продовжувалися й надалі, зміцнюючи духовні основи сахалінського українства.
Тарас та Артем Живага, члени Сахалінської реґіональної національно-культурної автономії українців “Київська Русь”
----------------------------------------------------
В тему:
Делегація УВКР на Сахаліні
Поїздка делегації УВКР на Далекий Схід і Камчатку
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд