Оприлюднена минулого тижня в програмі «Енергонагляд» на 5-му телеканалі інформація знову змусила мене повернутися до газової теми. Вашій увазі пропоную статтю, яка є продовженням раніше написаних «Кілька слів вартістю 4,5 млрд. дол.», «Паровоз з електронним спідометром», «Як навчити російську владу поважати Україну», «Газова війна: шлях до перемоги» та «Покарання за патріотизм» з циклів «Психологія абсурду» та «Якою має стати Україна».
Почну з того, що чергові газові перемовини закінчились нульовим результатом. На цей раз їх вели «новий» Президент Росії Володимир Путін, надалі ВВП, і чинний Президент України Віктор Янукович (ВФ). Як повідомили російські очільники – через відсутність нових ініціатив з боку України. Для мене це не стало новиною, адже зрозуміло, що ВВП прагне не стільки високої ціни на російський газ, скільки – повного контролю над Україною. Про це він говорив протягом всієї своєї передвиборчої кампанії, а тому чекати від нього чогось іншого було б трохи дивно. Тим більше – після Харківських угод і нещодавніх перебоїв з постачанням російського газу до Європи.
Не важко передбачити, що для уникнення чергового зимового конфузу ВВП бачить «новою ініціативою української влади» принаймні хоча б можливість часткового контролю над українськими газосховищами і газотранспортною системою (ГТС).В цьому випадку Україна не зможе позбавитися газового зашморгу, адже їй будуть надовго відрізані шляхи постачання газу з Азербайджану та Середньої Азії. За три роки ВВП планує збудувати «Південний потік», після чого українська ГТС, за його словами, вже буде Росії не потрібна. Однак він лукавить, бо ні вже введений в експлуатацію «Північний потік», ні «Південний потік», що проектується, не матимуть потужних газосховищ, без яких «Газпром» може мати чергові, дуже не бажані зимові проблеми з постачанням до Європи.
Інформація про виграні двома американськими компаніями тендери на видобуток сланцевого газу з двох українських родовищ, обсяг якого в 2015 р. має досягти 15 млрд. куб. м, схожа на таку жадану для України «діжку меду». Про одну з компаній пересічні українці дещо знають, бо користуються послугами автозаправних станцій «Шелл». Друга, «Шеврон», переважній більшості з вас, як і мені, практично невідома. Швидше всього, саме повідомлення про перемогу цих компаній у тендері, викликала радісну посмішку ВФ під час нещодавнього візиту до США. Однак у цієї «діжки меду» для пересічних громадян є і прихована «ложка дьогтю». Адже під час тендеру не було визначено ні ціну на видобутий газ, ні розподіл обсягу видобутку, на чому я хочу зупинитись окремо.
В останні роки в США вартість природного газу, включаючи сланцевий, не перевищувала 175 дол. за 1000 куб. м. Виходячи з цього, варто було б очікувати його ціну не вище цієї величини, якби... Якби при проведенні тендеру були визначені розподіл обсягу видобутку між згаданими компаніями та повноважним представником української держави, яким по праву мав би стати «Нафтогаз». Те, що цього не відбулось, викликає підозру – таким повноважним представником держави замість «Нафтогазу» може стати якась приватна кампанія, наприклад – скандально відома «Росукренерго».
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Газова війна: шляхом до окупації
Світ:
wiyna_20120530.jpg
Не важко передбачити, що для уникнення чергового зимового конфузу ВВП бачить «новою ініціативою української влади» принаймні хоча б можливість часткового контролю над українськими газосховищами і газотранспортною системою (ГТС).В цьому випадку Україна не зможе позбавитися газового зашморгу, адже їй будуть надовго відрізані шляхи постачання газу з Азербайджану та Середньої Азії. За три роки ВВП планує збудувати «Південний потік», після чого українська ГТС, за його словами, вже буде Росії не потрібна. Однак він лукавить, бо ні вже введений в експлуатацію «Північний потік», ні «Південний потік», що проектується, не матимуть потужних газосховищ, без яких «Газпром» може мати чергові, дуже не бажані зимові проблеми з постачанням до Європи.
Інформація про виграні двома американськими компаніями тендери на видобуток сланцевого газу з двох українських родовищ, обсяг якого в 2015 р. має досягти 15 млрд. куб. м, схожа на таку жадану для України «діжку меду». Про одну з компаній пересічні українці дещо знають, бо користуються послугами автозаправних станцій «Шелл». Друга, «Шеврон», переважній більшості з вас, як і мені, практично невідома. Швидше всього, саме повідомлення про перемогу цих компаній у тендері, викликала радісну посмішку ВФ під час нещодавнього візиту до США. Однак у цієї «діжки меду» для пересічних громадян є і прихована «ложка дьогтю». Адже під час тендеру не було визначено ні ціну на видобутий газ, ні розподіл обсягу видобутку, на чому я хочу зупинитись окремо.
В останні роки в США вартість природного газу, включаючи сланцевий, не перевищувала 175 дол. за 1000 куб. м. Виходячи з цього, варто було б очікувати його ціну не вище цієї величини, якби... Якби при проведенні тендеру були визначені розподіл обсягу видобутку між згаданими компаніями та повноважним представником української держави, яким по праву мав би стати «Нафтогаз». Те, що цього не відбулось, викликає підозру – таким повноважним представником держави замість «Нафтогазу» може стати якась приватна кампанія, наприклад – скандально відома «Росукренерго».
Читати повністю ТУТ
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)