Європейці переважно харчуються значно гірше, ніж ми. Все купують у супермаркетах, де важко проконтролювати якість. У Європі важко натрапити на ресторани, які можуть по якості змагатися з нашими. Найкращі устриці я їв у Одесі, у Парижі такі було важко знайти.
- Більше міфів про себе мають самі українці. Ми думаємо, що найбільше у світі п’ємо. За моїм рейтингом ми займаємо в Європі останнє місце по вживанню алкоголю. Навіть японці п’ють більше. У роботі проводимо більше часу ніж французи. У нас на вихідних відкриті усі магазини, багато з них працюють допізна або у нічний час. Тоді як в неділю після обіду в Парижі важко купити хліб. Іноземці про Україну взагалі нічого не думають, бо мало знають. Нарешті вони зрозуміли, що Україна не частина Сибіру і тут не ходять вулицями білі ведмеді. Знають, що є недорозвинута Україна, але вона є.
Це добре, що ми працюємо більше ніж французи і не маємо часу на смакування життя?
- Французи таки уміють смакувати життя. Але я переїхав звідти до Києва, бо тут вища якість життя ніж у Парижі. Останнє місто шумне, загазоване, там менше зелені, не можна купатися у Сені, постійний транспортний колапс. Вони живуть у більшому стресі. Щоб купити машину, поїхати відпочивати, добре їсти, в Європі треба більше працювати ніж в Україні. Там великі податки, конкуренція, важко знайти роботу, багато витрачають на їжу. Тоді як багато з нас мають родичів у селі або дачу. Коли був молодим сміявся над "картоплями" своїх батьків. Тепер розумію, що це є частиною якості життя. Європейці переважно харчуються значно гірше ніж ми. Все купують у супермаркетах, де важко проконтролювати якість. У Європі важко натрапити на ресторани, які можуть по якості змагатися з нашими. Найкращі устриці я їв у Одесі, у Парижі такі було важко знайти.
Чи можна музикою вплинути на образ Україна за кордоном?
- Музика — найдоступніший і найпотужніший інструмент пізнання інших куточків світу. Наприклад, у нас є фанат фін. Не пам’ятаю навіть як звати, бо має складне ім’я. Має таку специфічну руду пику у веснянках. Він знайшов в Інтернеті музику "ВВ". Тепер подорожує за нами по світу. Якось група мала три концерти підряд - у Пітері, Львові і Берліні. Бачу, на кожному виступі ця людина. Потім він причалапав до гримерки. Пояснив, хто він. Хоча не розмовляє ні російською, ні українською, ні англійською. Потім так напився, що і фінською не зміг розмовляти. Музика — це позитивний комунікатор. Не обов’язковий вчити мову, чи приїздити в чужу країну. Ти на емоційному рівні багато розумієш про чужу культуру.
Ви народилися в Росії. Як у музиці "ВВ" з’явилася українська мелодика?
- На самому початку в київській альтернативній тусовці ми грали рок. У дитинстві мене привозили в село до родичів на Полтавщину. Я пам’ятав ті вояжі і це стало проявлятися у текстах і музиці. Швидко зрозумів, що людям найбільше подобалися пісні з національним колоритом. На наших концертах українська мова почала одразу перемагати. Я тоді не володів українською. Перший раз за кордон ми виїхали 1988-го. Грали у Польщі для нашої діаспори. Після концерту сиділи, їли, говорили. Потім я взяв баян, з’явилася гітара, згадав пару пісень, які чув на Полтавщині і почав їх виконувати. Це був успіх. Потім поїхали на тривалий час до Франції. Створили акустичну програму. Грали без динаміків і мікрофонів по кав’ярнях та кабаре. Французи просто шаленіли від народних пісень. Потім я зрозумів, що українці зі сторони себе просто не бачать.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Французи уміють смакувати життя, а українці зі сторони себе не бачать.
Світ:
12080101r.jpg
Олег Скрипка про міфи, що існують про Україну.
- Більше міфів про себе мають самі українці. Ми думаємо, що найбільше у світі п’ємо. За моїм рейтингом ми займаємо в Європі останнє місце по вживанню алкоголю. Навіть японці п’ють більше. У роботі проводимо більше часу ніж французи. У нас на вихідних відкриті усі магазини, багато з них працюють допізна або у нічний час. Тоді як в неділю після обіду в Парижі важко купити хліб. Іноземці про Україну взагалі нічого не думають, бо мало знають. Нарешті вони зрозуміли, що Україна не частина Сибіру і тут не ходять вулицями білі ведмеді. Знають, що є недорозвинута Україна, але вона є.
Це добре, що ми працюємо більше ніж французи і не маємо часу на смакування життя?
- Французи таки уміють смакувати життя. Але я переїхав звідти до Києва, бо тут вища якість життя ніж у Парижі. Останнє місто шумне, загазоване, там менше зелені, не можна купатися у Сені, постійний транспортний колапс. Вони живуть у більшому стресі. Щоб купити машину, поїхати відпочивати, добре їсти, в Європі треба більше працювати ніж в Україні. Там великі податки, конкуренція, важко знайти роботу, багато витрачають на їжу. Тоді як багато з нас мають родичів у селі або дачу. Коли був молодим сміявся над "картоплями" своїх батьків. Тепер розумію, що це є частиною якості життя. Європейці переважно харчуються значно гірше ніж ми. Все купують у супермаркетах, де важко проконтролювати якість. У Європі важко натрапити на ресторани, які можуть по якості змагатися з нашими. Найкращі устриці я їв у Одесі, у Парижі такі було важко знайти.
Чи можна музикою вплинути на образ Україна за кордоном?
- Музика — найдоступніший і найпотужніший інструмент пізнання інших куточків світу. Наприклад, у нас є фанат фін. Не пам’ятаю навіть як звати, бо має складне ім’я. Має таку специфічну руду пику у веснянках. Він знайшов в Інтернеті музику "ВВ". Тепер подорожує за нами по світу. Якось група мала три концерти підряд - у Пітері, Львові і Берліні. Бачу, на кожному виступі ця людина. Потім він причалапав до гримерки. Пояснив, хто він. Хоча не розмовляє ні російською, ні українською, ні англійською. Потім так напився, що і фінською не зміг розмовляти. Музика — це позитивний комунікатор. Не обов’язковий вчити мову, чи приїздити в чужу країну. Ти на емоційному рівні багато розумієш про чужу культуру.
Ви народилися в Росії. Як у музиці "ВВ" з’явилася українська мелодика?
- На самому початку в київській альтернативній тусовці ми грали рок. У дитинстві мене привозили в село до родичів на Полтавщину. Я пам’ятав ті вояжі і це стало проявлятися у текстах і музиці. Швидко зрозумів, що людям найбільше подобалися пісні з національним колоритом. На наших концертах українська мова почала одразу перемагати. Я тоді не володів українською. Перший раз за кордон ми виїхали 1988-го. Грали у Польщі для нашої діаспори. Після концерту сиділи, їли, говорили. Потім я взяв баян, з’явилася гітара, згадав пару пісень, які чув на Полтавщині і почав їх виконувати. Це був успіх. Потім поїхали на тривалий час до Франції. Створили акустичну програму. Грали без динаміків і мікрофонів по кав’ярнях та кабаре. Французи просто шаленіли від народних пісень. Потім я зрозумів, що українці зі сторони себе просто не бачать.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)