Етологічне, №1

Довбати клавіатуру ноута мене змусив не стільки матеріал "Хто є українцем і як це визначити" (http://ar25.org/article/hto-ye-ukrayincem-i-yak-ce-vyznachyty.html), як шлейф коментарів під ним. Зізнаюсь чесно: від деяких у голові паморочилось! Дуже хотілося прописати авторам тих каментів "гірких пігулок"... але чим далі я читав, тим більше бачив, що вкластися у тривіальні коментарі мені елементарно не вдасться. Те, що я хочу сказати, тягне або на один величезний матеріал, де многабукаффф - або ж на пару-трійку менших дописів. Завсідники "НО" люб'язно порекомендували мені зробити більше матеріалів меншого обсягу - що ж, так і вчиню...

etologiya.jpg

Етологічне
Етологічне

В чому проблема?..

В матеріалі "Хто є українцем і як це визначити" найцікавішими мені видались коментарі чоловіків, які всіляко засуджують жінок за їхні не зовсім звичайні вподобання при створенні сім'ї. Мовляв, вийшла за емігранта з однієї азійської країни - це ж у неї пекло вдома, а не сім'я!.. І де ж її український патріотизм?! На ці коментарі з'явилися відповіді, потім були відповіді на відповіді... У підсумку вийшло, як в анекдоті: чим далі в ліс, тим товстіші партизани (жарт).

Ситуація знайома. Мені особисто. Коли ми з моєю тоді майбутньою дружиною збирались розписатися у далекому вже 1984 році, сорока принесла мені на хвості, що один з хлопців-студентів їй бемкнув: "Олено, як ти можеш?! Він же маланець". Характер у моєї "княгинечки" далеко не цукровий, рука важка, плюс зростала вона в суворих умовах Узбекистану й Сибіру (батько був льотчиком, сім'я постійно кочувала), тому автор цього запитання був негайно ж побитий найжорстокішим чином.

Більш сучасний випадок. Моя благовірна поїхала у відрядження до Харкова, з професійної цікавості зазирнула на знамениту "Барабашку" (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%BE). Далі - картина олією. Дружина придивлялась до сантехніки, яку з контейнера продавав крихітний худющий китаєць. Звісно, щось вони там обговорювали. Як раптом з контейнера вилетіла бой-баба 2-метрового зросту, одним могутнім рухом запхала китайця собі за спину й семиповерховим матом заходилась пояснювати моїй благовірній, що саме вона їй відірве і куди запхне, якщо та не припинить відбивати у неї чоловіка. Дружина її заспокоїла, що нікого відбивати не збирається, що на неї вдома чекає своє щастя. Бой-баба заспокоїлась і пояснила, що на відміну від українців, китайці є дуже бажаними чоловіками, оскільки:

  • не пиячать;
  • дружину не б'ють, поводяться ввічливо;
  • з роботи не вилазять, працюють як навіжені;
  • "наліво" навіть не дивляться;
  • кожну копієчку в дім тягнуть;
  • в інтимних стосунках ніколи не відмовляють.

То чого ж іще треба для "простого бабського щастя"?! От тому всіх китайців на "Барабашці" швиденько розхапали, а тепер кожна свого пильнує. Бо від конкуренток проходу нема...

Це означає, що проблема таки існує, й чоловіки-українці далеко не завжди доводять свою кращість в очах жінок-українок.

 

Чого точно не слід робити

Але наявну проблему зазначені чоловіки-українці намагаються вирішити далеко не в кращий спосіб, коли починають волати про совість жінки й відчуття патріотизму. Повірте, це далеко не кращий спосіб домогтися свого! Адже історичне джерело патріотизму (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%BC) - це формування прив'язаності до релігії в традиціях своїх предків, землі свого народження, рідної мови, народних традицій та культури. Мовчу вже про те, що традиційне нині для України православ'я стало таким лише якусь 1000 років тому, а до того традиційна релігія була трохи іншою - слов'янським язичництвом. Я про інше: щоб перелічені прив'язаності сформувалися, мали бути наявними:

  • сама по собі релігія (нехай навіть язичницька);
  • традиції українських предків;
  • культура предків;
  • своя земля проживання.

Цей набір з'явився, у випадку України, разом з Трипільською цивілізацією (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B8%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0) - а їй максимум 8000 років. Якщо навіть протягнути ниточку вглиб історії кудись до гіпотетичної Атлантиди, матимемо в кращому разі період у 10-15 тис. років. Бо далі впираємось у Льодовиковий період (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4). А що ж було раніше?! На більш ранніх етапах еволюції людські предки користувалися певними принципами вибору партнерів для розмноження... не маючи традицій релігійних та культурних, а отже - самого патріотизму!

Те саме можна сказати і про совість: це явне надбання моралі, що має в основі своїй певні релігійні уявлення. Тому як і патріотизм, совість є поняттям доволі молодим. Жінки ж при створенні сім'ї керуються чимсь значно фундаментальнішим, ніж надбання культури та релігії. Себто, мотиви вибору лежать явно не в площині соціальній, але біологічній. Спільній для певної групи живих організмів, які називаються багатоклітинними.

 

Що там у тварин?..

Отак ми і доходимо до простої думки, що людина - це всього лише "зарозумілий ссавець", який щосили намагається ігнорувати своє біологічне коріння... й іноді про це таки варто нагадати! В такому аспекті людину розглядає етологія (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F). На жаль, в радянській школі її не проходили, сучасна українська система середньої освіти також не надає етологічних знань - доводиться заповнювати пробіли самотужки! Популярно про етологію розповів російський вчений Анатолій Протопопов у своєму знаменитому "Трактаті про кохання, як його розуміє страшенний зануда" (http://ethology.ru/library/?id=12). Дуже рекомендую проштудіювати! Нехай нікого не вводить в оману згадка про "страшенного зануду" - стилістика протопоповського "Трактату..." дуже легка, сам він приправлений добрячим гумором. Хоча - так, многабукаффф... Кому ліньки читати, раджу пошукати відеолекції російського психолога Олексія Капранова (http://avkapranov.ru/): він хоч і психолог, проте лекції на тему відносин чоловіків і жінок читає у потрібному нам етологічному ключі. Я ж спробую написати дуже-дуже коротко.

Отже, спочатку життя на Землі існувало в найпростіших - одноклітинних формах: то були всякі різні бактерії, віруси та інфузорії. Відколи ж з'явились не просто колонії одноклітинних, а багатоклітинні організми, в біосфері сталася справжня революція: живі істоти поділилися на дві статі, й запрацював так званий статевий відбір (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%80) - раніше невідомий механізм, що забезпечив усе видиме розмаїття форм життя в біосфері Землі. Відтоді (щонайменше 1 млрд років, можливо 1-2,5 млрд років) закономірності статевого відбору є справедливими для розмноження будь-яких біологічних видів, поділених на статі. З таким собі Homo sapiens'ом включно... При цьому стратегії обох статей є протилежними, частково конфліктними:

  • самці намагаються запліднити якомога більшу кількість самиць;
  • самиці обирають для запліднення якомога кращих самців.

Звідси випливає фундаментальний для всіх видів, що розмножуються статевим шляхом, принцип незамінності самиці. Якщо сьогодні самцеві не вдалося запліднити самицю - не біда: завтра він знайде іншу! А не завтра - то післязавтра... Згодом знайде. І передасть свої гени нащадкам. Для самиць картина протилежна: інша самиця замість неї дитинчат не народить, а запліднитися від немічного (з поганою спадковістю) самця - це справжня життєва катастрофа! Тому для запліднення потрібен не абиякий, а лише найкращий з кращих самець!!! І вирішувати, чиї гени передати нащадкам - саме їй, самиці, а ніяк не самцеві...

Тому-то такий спосіб відбору і називається статевим, що особи жіночої статі обирають для розмноження лише найкращих з кращих осіб чоловічої статі, а не будь-яких...

Здійснити такий відбір самицям неймовірно складно, оскільки:

  • потомство має бути добре пристосованим до наявних умов життя;
  • потомство має бути добре пристосоване до тих умов життя, що складуться завтра.

Уявіть наступне. Зараз на Землі панує сухий спекотний клімат. Як раптом з неба впав гігантський метеорит, настало різке похолодання, почався льодовиковий період... А потім знов потеплішало - й льодовики відступили... А що буде далі - невідомо... В різних кліматичних умовах виживають різні тварини, які пристосовані то до сухої спеки, то до лютої зими, то до помірного клімату. Хто не пристосувався, той вимер! Пред'являти претензії нема кому. А як діяти самицям?! Від яких самців народжувати дитинчат?!

Для цього потрібно обрати самців, гени яких абсолютно несхожі між собою! Але ж зачинає дитину вона від когось одного... Тому частина самиць обирає таких самців, які є успішними в теперішніх умовах. Але частина самиць йде на ризик і народжує від "нестандартних" в чомусь самців. Якщо умови раптом різко змінюються, частина "нестандартних" дитинчат має шанс пристосуватися до змін і стати успішними в нових умовах, тоді як організми, добре пристосовані до колишніх умов, але геть не пристосовані до нових - вимруть... Приблизно так і сталося, що частина динозаврів юрського періоду почала мутувати, й насамкінець з'явилися... сучасні пташки!

 

Що там у людей?..

Але все сказане стосується тваринного світу (у поділених на статі рослин свої складнощі з розмноженням). А коли перейти до такого тваринного виду, як Homo sapiens, то одразу постає руба неабияка проблема: просто гігантський мозок у порівнянні з усією масою тіла! Якби жінка народжувала дитину з мозком, розвиненим для більш-менш самостійного життя з перших годин чи днів, то вона би просто не виживала. Тому людське дитя народжується із значно недорозвиненим мозком, і далі потрібно це дитинча довго вирощувати, щоб його мозок розвинувся достатньою мірою. Мало того, для цього дитину потрібно годувати білковою їжею (бажано м'ясом), інакше у неї може розвинутись аліментарна дистрофія (https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B8%D1%8F). Вчені дійшли висновку, що навіть на ранніх етапах еволюції Homo sapiens'а період повної безпорадності людської дитини тривав до 2-3 років. Протягом усього цього часу первісна жінка мусила всіляко опікати дитинча. А хто ж годуватиме й її, й дитину чи дітей протягом настільки тривалого часу?!

Але далі, по мірі еволюції Homo sapiens'а ситуація лише погіршилась, бо еволюція цього виду пішла шляхом ускладнення мозкової діяльності. Тому період дитячої неспроможності розтягнувся спочатку на 6-8 років, потім на 10-11 років, потім на 12-13 років... В сучасному суспільстві, де важливою є не тільки біологічна самостійність, але й соціальна адаптація людини, межа набуття соціальної самостійності розтягнулась до 16-21 року. Соціальні маркери добре відомі:

  • 16 років - отримання паспорту;
  • 17-18 років - завершення середньої освіти;
  • 21 рік - зняття заборони на продаж алкогольних напоїв.

В традиціях деяких народів лишилися інші - більш ранні соціальні маркери. Наприклад, у євреїв бар-міцва (обряд ініціації хлопців) припадає на 13 років, бат-міцва (обряд ініціації дівчат) - на 12 років. А починаючи з 3-річного віку, матері привчають дівчат запалювати суботню свічку - себто, виконувати один з суто жіночих єврейських обрядів.

Звісно, якщо період дитинства (якщо не фізичної, то соціальної вже точно) неспроможності людської дитини розтягувався аж настільки, відповідним чином збільшувався й період, під час якого хтось мусив піклуватися не тільки про дитину, але й про її матір! А якщо дитина була не одна... Природно, що ця функція впала на чоловіка: адже 50% генів дитини успадковувались від батька - отже, саме він разом з матір'ю був найбільше зацікавлений у виростанні дитини до дорослої стадії. І ця еволюційна проблема була розв'язана через створення людської сім'ї, де "мама, тато і я".

Але проблема в тому, що відносно молоді соціальні закономірності не відтіснили у небуття все, що було в досоціальний період еволюції з предками виду Homo sapiens! Навпаки, нові соціальні закономірності нашарувалися на стару біологічну основу. А старі біологічні проблеми і донині продовжують існувати... лише у замаскованому вигляді! Тому в людському суспільстві:

  • зберігається фундаментальний принцип незамінності жінки;
  • головну роль у статевому відборі в рамках людського суспільства відіграє жінка;
  • саме жінці доводиться розв'язувати вкрай суперечливу проблему вибору чоловіків, які будуть максимально успішними і в нинішніх умовах, і в невідомих завтрашніх, щоб забезпечити достатніми ресурсами її та дітей як у відомому сьогодні, так і у невідомому завтра;
  • відповідно, саме жінці доводиться ризикувати й народжувати дітей як з прицілом на сьогодні, так і на завтра, і на післязавтра...

І боронь Боже комусь зачепити її сім'ю, поставити під сумнів вибір достойного чоловіка (батька її дітей) чи спробувати утискати дітей (носіїв 50% її генів)... О-о-о, на винуватця впаде ціла буря пристрастей!

Щоб краще уявити всі складнощі, з якими стикається сучасна жінка, подумайте про швидкість соціальних трансформацій нашого суспільства:

  • 80-ті роки - "розвинений соціалізм", найбільш бажані чоловіки належать до партноменклатури;
  • 90-ті роки - "дикунський" капіталізм, найпопулярнішими стають рекетири й "бандюки";
  • 2000-ті роки - "паразитарний" неофеодалізм, найпопулярнішими стають "кровосісі", які жирують на "розпилі" бюджету;
  • теперішній час - Євромайдан ознаменував суспільний злам, і куди "вивезе крива", поки що геть незрозуміло...

От і спробуй зорієнтуватися за цих умов, якого нареченого (майбутнього батька своїх дітей і гаранта сімейного благополуччя) краще шукати, від кого дітей народжувати й яким чином їх виховувати... Ні-ні, що не кажіть, а жінці не позаздриш.

 

І наостанок я скажу...

Тепер спробуємо повернутись на початок матеріалу й переглянути вихідні посили у світлі всього сказаного.

Насамперед, невтішна новина для всіх, хто обурюється "неправильним" вибором частини українського жіноцтва: тактика звернення до совісті, апелювання до патріотизму ні до чого не призведе. Адже українки, які виходять заміж і народжують дітей від представників інших народів і навіть рас, керуються т.зв. інстинктом "приливання свіжої крові", який на повірку є фундаментальним біологічним бажанням ризикнути й народити "нестандартне" потомство від "нестандартного" чоловіка. Інстинкт цей захований глибоко в жіночу підсвідомість. Якби не він, не було би навіть самого біологічного виду Homo sapiens... та й загалом ссавців, птахів, риб, земноводних, комах, арахнідів і всіх-всіх-всіх! Життя б і досі існувало у формі вірусів, бактерій та інфузорій. Мільярд років тому цей фундаментальний інстинкт спонукав перші організми, що розділилися на чоловічу й жіночу стать, скласти докупи свої гени з генами "нестандартного" - мутованого статевого партнера. Й запрацювала еволюція через статевий відбір...

Хочете боротися з фундаментальним інстинктом, якому мільярд (якщо не більше) років?! Не вийде.

Але що ж робити проігнорованим українським чоловікам?! Мабуть що змінити явно помилкову стратегію на виграшну! Адже для чоловічої статі статевим відбором від давніх давен передбачена своя - суто чоловіча стратегія поведінки! Якщо на "ярмарку наречених" обирає жінка, а чоловік лише пропонує "руку і серце", то завдання чоловіка - показати себе з найкращого боку, влаштувати таку самопрезентацію, щоб жінки самі набігли на такого чоловіка з усього "ярмарку"!!!

А чого ж цим жінкам треба?.. Щоб завершити матеріал на веселій ноті, пошлюся на "Короткий кишеньковий матрімоніальник для дівиць" Давида Самойлова (http://www.lib.ru/ANEKDOTY/short.txt). В додатку №2 там перерахований цілий набір достоїнств потенційних кандидатів у чоловіки. Оскільки цьому списку вже років 30, я його трохи осучаснив:

  • Цікавий письменник.
  • Талановитий фізик.
  • Займається кібернетикою  (електронікою,   біонікою,   машинним перекладом).
  • Серйозний соціолог.
  • Беруть зніматися в кіно.
  • Пішов з відомого театру.
  • Перейшов у престижний ВНЗ.
  • Член ВТО.
  • Слаломіст 1 розряду.
  • Був в далекій екзотичній країні.
  • Пише працю.
  • Листується з відомим актором.
  • Не друкують.
  • Зустрічав делегацію.
  • Вдягнений у престижні бренди.
  • Буває в концерті.
  • Оригінальна натура.
  • Мама каже: чарівливий.

Знайдіть щось із цього списку у себе. Або відшукайте якусь іншу "родзинку" - безталанних людей насправді немає, просто люди чомусь закопують якнайглибше свої таланти й "родзинки". Відшукали?.. Тоді вперед на презентацію своїх достоїнств!

 

P.S. Якщо комусь здається, нібито автору цих рядків легко патякати всякі різні нісенітниці, знайте: у юному віці він також неабияк переймався відсутністю уваги з боку жіночої статі. Й навіть починав зазирати в чарчину з горя... Єдине, що стримувало автора цих рядків від потопання в морі міцного алкоголю - це усвідомлення того, що замість нього ніхто не напише його майбутні книжки... І отаке диво: раптом на небокраї з'явилась його "княгинечка" - довгоочікувана муза й майбутня дружина, яка понад усе в житті полюбляла слухати... фантастику, яку автор цих рядків на той час вже потроху писав "у шухляду". Зверніть увагу: це саме один з пунктів "Матрімоніальника" - "Не друкують". Що сталося далі?.. А послухайте: http://www.hitfm.ua/happy/best/2298-velikiy-start-2012-08-01/


UPD. Продовження: Етологічне, №2 (http://ar25.org/article/etologichne-no2.html)

Гравець: 
Тимур Де-Бальзак
348

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка