Українські громади по всій Австралії відзначили День Незалежності України – 13-й за рахунком. У культурах різних народів світу число 13 називають фатальним, а іноді й “чортовою дюжиною”. Яким же був цей рік у 13-літньої української історії?
Кожний черговий День Незалежності сприймається українською діаспорою Австралії як день народження країни, про яку вона мріяла і за яку ці люди боролися. А тому це свято традиційно відзначилося по повної культурний програме: урочисті засідання, академії, концерти, а часом і ресторанні вечірки.
Без фанфар пройшло святкування цієї річниці в українському Посольстві в Канберрі, працівники якого потрапили в делікатну ситуацію – чи відзначати день народження держави, яку вони представляють, чи то день народження свого начальника Олександра Мищенка, що одержав з рук Л. Кучми титул «надзвичайного повіреного». Вперше в історії існування української дипломатичної місії в Австралії святкування Дня Незалежності України обійшло парламентський рівень. А можливо у недалекому майбутньому взагалі перестануть відзначати цю історичну дату. А цього разу працівники Посольства вирішили приєднатися до урочистостей, що проводилися в громадах Сіднея і Мельбурна.
Звичайно ж, самим яскравим і святковом був самий перший День Незалежності – 13 років тому. Тоді українці в Австралії серцем і душею сприйняли цей день як результат багатовікової боротьби за волю і незалежність України, сподівалися і бажали один одному найбільших успіхів. Але з кожним черговим Днем Незалежності це свято хмурніло, залишаючи гіркий осад за марно втрачений час і недостатню затребуваність української діаспори в процесі творення нової європейської держави. Усі первісні надії й побажання української діаспори поступово девальвувалися, а це у свою чергу, призвело до перегляду раніше зроблених однобічних обіцянок української громади. Однак і сьогодні в цей день українське зарубіжжя згадує історію боротьби за національну незалежність, поздоровляють з тим, що здійснилося колись, висловлює побажання на майбутнє, але мало говорить про сьогодення. Гостру і критичну позицію в аналізі сучасного стану України виклали у своїх виступах у Сіднеї новоприбулий іммігрант п. Хита, у Перті вимоги до Президента Л.Кучмі зачитав Володимир Іщенко. У свою чергу, Посол Олександр Мищенко, звертаючись до української діаспори Мельбурна, що зібралася для святкувань на площі Федерації, представив свою райдужну картину всього того, що відбувається в Україні, тим самим, спробував одягти многим присутнім «рожеві окуляри». А тих, хто не захотів удягати ці окуляри, а зволів дивитися через призму сучасних реальностей він зарахував до «песимистів» та тих, хто «не любить Україну». От така вона проза сьогодення. Відходячи від такої важкої прози краще почитати відому поезию Володимира Сосюри «Любить Україну», що писав:
Любіть Україну, як сонце любіть!
Як вітер, і трави, і води!
В годину щасливу і радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть у труді, у коханні, в бою,
Як пісню, що лине зорею.
Всім серцем любіть Україну свою
І вічні ми будемо з нею!
Святкування в Україні пройшли в масових пікетах, демонстраціях, зустрічах з кандидатами в Президенти. Можливо після президетских виборов, що відбудуться наприкінці жовтня, усі ці рожеві окуляри відправлять їхньому ідеологічному виробникові дипломатичною поштою. А в «фундаментальній» доповіді Президента Л.Кучми до Дня Незалежності, що можна розглядати також як його прощальне звертання до українського народу, переважающими стали всі ті ж рожеві кольори. Доповідь, що базується на дутій статистиці так званих «переважних темпів розвитку країни», тільки доводить те, як «слуги народу» нелюдяно пограбували й принізили усіх хто жив і живе в цій країні. Адже в умовах, коли сучасна економіка України досягла рівня 92 року, говорити про якесь економічне чудо не приходиться. Та й сам народ вбачає в «кучмівськой десятилітці» період загублених можливостей, опозиція у всіх зручних випадках висуває вимоги про імпічмент Президента, його відставки і резигнації його ставлеників. На початку сесії Верховної Ради України фракція “Наша Україна” буде ініціювати розгляд питання про відставку генерального прокурора України Геннадія Васильєва. Та й сам Леонід Кучма - як він увійде в українську історію – чи то замовником убивства журналіста, чи продавцем ракетних систем «Кольчуга» режиму Саддама Хусейна, чи творцем «кланової економіки», чи хресним батьком злиття державної влади з криміналітетом та відвертим бандитизмом, чи розроблювачем схем і моделей з маніпуляції виборів будь-якого рівня. Історія раставит усе по своїх місцях.
День Незалежності – це нагадування про велику подію, що дала українському народу можливість самому вирішувати свою долю. Вона вплинула на життя кожного вихідця з України, і сформувала гнесеологічні корені української діаспори та її майбутнього. З надбанням державності, українське зарубіжжя завжди зв’язувало такі найбільші духовні цінності, як повага до людського достоїнства, любов до волі, прагнення соціальної справедливості і чесності. Усі ці принціпи разшатали крісла в ближайшого оточення Л.Кучми. От і біжуть нинішні радники, консультанти як «миши з потопаючого корабля», незважаючи на тисячодоларові зарплати. Робота в Адміністрації Президента стала відноситься до розряду «непристижних професійй». Тому на серпневій зустрічі в Сочі Л.Кучма заручався підтримкою голови Президентської Адміністрації РФ. Тепер зусилля Віктора Медведчука в Києві і пана Медведєва в Москві отримують одновекторний характер співробітництва в роботі двох Адміністрацій. Вплив Росії на президентських виборах в Україні набирає домінантності. На 9-му україно-російському самміті в Сочі, Кремль уже визначився в тім, з ким він хотів би продовжувати вести переговори на наступній зустрічі. У ситуації розриву, що збільшується, між основними кандидатами Кремль досить відкрито почав робити кроки, які можна розцінити як підтримку діючого українського прем’єра. Незрозумілим залишається і те, чому російська адміністрація так різко налаштована проти «нашеукраїнців». Адже в часи , коли Віктор Ющенко був Прем’єр-міністром, загальний торговий обіг між двома країнами подвоївся.
Від багатовекторної політики співробітництва Л.Кучмі довелося відмовитись. Захід уже давно відгородився від його витівок як «поганого учня». Тому у своїй доповіді Л.Кучма звернувся до західних педагогів, звинувачуючи їх у несправедливому підході та закликаючи їх відшукати колоду у своєму власному оці. У таких відносинах Захід не допоможе. У липні з військової доктрини України було викреслене згадування про вступ до ЄС і НАТО як кінцевої мети української зовнішньої політики. Західні экперти і міжнародні оглядачі вимагають чесных і прозорих президентських виборів. Виборна пропагандистська машина, запущена сьогодяшнею українською владою переконує, що всі бажаючі іноземці безперешкодно допускаються до нагляду за ходом виборів. Однак продовжують існувати факти відмови видачі віз дипломатичною українською миссеєю за мотивом поновлення заяв на поїздку в Україну в наступні три місяці (тобто після виборів) як для представників старої, так і нової хвилі імміграції. Новоприбула імміграція знаходиться в ще більш тяжкому стані. Нова хвиля української імміграції (після 91 року), що встигла отримати австралійське громадянство і придбати новий паспорт, кинута в павутиння української бюрократії. Незважаючи на те, що цивільне законодавство в Україні не переглядалося з 1993 року, сьогодні в українських посольствах змінилося «читання» того ж закону. Тепер прибувшим на постійне проживання в Австралію необхідно купувати український паспорт, що, безсумнівно, у деяких випадках може позбавити їх захисту тієї держави, громадянами якого вони декларують себе, що викликає глибоку заклопотаність представників нової хвилі імміграції. Тим більше, якщо мова йде про політичні вибори. Українські власті роблять усе, що б не допустити іноземців у регіони України, для нагляду за ходом ведення кампаній кандидатів на посаду Президента України.
Центральна виборча комісія витратить на проведення виборів Президента України 391 млн. 46 тис. 644 грн. Цікаво, що, зрештою, кампанія, що стартувала місяць тому, почалася в дещо інших умовах, ніж це передбачалося якихось півтора-два роки тому.
По-перше, незважаючи на заяви урядових і опозиційних сил на підтримку одного кандидата, кількість їх вирісла до 26. Основними суперниками стали Віктор Ющенко та Віктор Янукович.
По-друге, події в економіці дозволяють припустити, що зовнішні фактори в особі США і Росії не втратили колишній вплив на процеси, що відбуваються в Україні. Так що вибори цього разу схоже не будуть чисто українською справою. І оскільки Захід зайняв тільки споглядальну позицію, роль Росії автоматично зростає.
По-третє, на відміну від Росії, де результат березневого голосування був заздалегідь очевидний для усіх, в Україні розгорнулася реальна боротьба між спадкоємцем Кучми, прем’єр-міністром Віктором Януковичем і прозахідним лібералом Віктором Ющенко.
Ющенку, що впевнений у своїй перемозі, доведеться вдатися до екстраординарних заходів, щоб уникнути фальсифікації підсумків голосування. Поки Віктор Андрійович робить ставку на народ, сила якого повинна забезпечити йому перемогу, на чесні і прозорі вибори, які повинні забезпечити іноземні спостерігачі. “Десять кроків назустріч людям” - так називається передвиборна програма Віктора Ющенко. За даними опитувань, Ющенко користується підтримкою більш ніж 38 відсотків виборців, випереджаючи Януковича приблизно на 10%. Пророчити результат голосування в другому турі, що більшості оглядачів представляється практично неминучим, не може ніхто.
Кучма і Янукович, зі своєї сторони, показали, що готово платити за підтримку Москви - і економічними, і, особливо, політичними поступками. У програме Януковича, нечітко прописані плани боротьби з корупцією (у цьому зауваженні проглядає явний натяк на природу й оточення прем’єра). Крім того, у Віктора Януковича не піднялася рука ліквідувати податкову міліцію. І ще він відверто тягне з переходом армії на професійну основу. Недосконалість програми Януковича пояснюється тим, що її одночасно складали в декількох центрах - у Кучми, у Медведчука й у самого Януковича. Тому в ній не сходяться кінці з кінцями. То Янукович проголошує в Афінах «європейській» напрямок розвітку Україні, то в Сочі підписує документ про реверсне використання нафтопроводу Одеса-Броди.
За бажання взяти контроль над Україною, на «неугодного» Ющенка вихлюпується бруд і компромат, його затискають «Камазом», його підслуховують, обшукують членів його штабу, здійснюють тиск на них аж до самоспалення. Але Віктор Ющенко робить ставку на український народ, сила якого повинна забезпечити йому перемогу, назустріч до якого він прагне зробити 10 кроків. Але чи дадуть йому пройти цю довгу дистанцію в 10 кроків. Більше половини опитаних виявили свою байдужність і в День Незалежності поїхали на дачі, щоб зберегти останнє, котре ще не устигли відібрати хвилі великої політики.
Head of Group: Serhij Serbin, (PhD) Address: Locked Bag 028, Crows Nest, NSW 1585
tel: (02) 94302812,
fax: (02) 99061593,
E-mail: [email protected] Internet address: www. sbs.com.au/radio
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
День Народження України
Світ:
Без фанфар пройшло святкування цієї річниці в українському Посольстві в Канберрі, працівники якого потрапили в делікатну ситуацію – чи відзначати день народження держави, яку вони представляють, чи то день народження свого начальника Олександра Мищенка, що одержав з рук Л. Кучми титул «надзвичайного повіреного». Вперше в історії існування української дипломатичної місії в Австралії святкування Дня Незалежності України обійшло парламентський рівень. А можливо у недалекому майбутньому взагалі перестануть відзначати цю історичну дату. А цього разу працівники Посольства вирішили приєднатися до урочистостей, що проводилися в громадах Сіднея і Мельбурна.
Звичайно ж, самим яскравим і святковом був самий перший День Незалежності – 13 років тому. Тоді українці в Австралії серцем і душею сприйняли цей день як результат багатовікової боротьби за волю і незалежність України, сподівалися і бажали один одному найбільших успіхів. Але з кожним черговим Днем Незалежності це свято хмурніло, залишаючи гіркий осад за марно втрачений час і недостатню затребуваність української діаспори в процесі творення нової європейської держави. Усі первісні надії й побажання української діаспори поступово девальвувалися, а це у свою чергу, призвело до перегляду раніше зроблених однобічних обіцянок української громади. Однак і сьогодні в цей день українське зарубіжжя згадує історію боротьби за національну незалежність, поздоровляють з тим, що здійснилося колись, висловлює побажання на майбутнє, але мало говорить про сьогодення. Гостру і критичну позицію в аналізі сучасного стану України виклали у своїх виступах у Сіднеї новоприбулий іммігрант п. Хита, у Перті вимоги до Президента Л.Кучмі зачитав Володимир Іщенко. У свою чергу, Посол Олександр Мищенко, звертаючись до української діаспори Мельбурна, що зібралася для святкувань на площі Федерації, представив свою райдужну картину всього того, що відбувається в Україні, тим самим, спробував одягти многим присутнім «рожеві окуляри». А тих, хто не захотів удягати ці окуляри, а зволів дивитися через призму сучасних реальностей він зарахував до «песимистів» та тих, хто «не любить Україну». От така вона проза сьогодення. Відходячи від такої важкої прози краще почитати відому поезию Володимира Сосюри «Любить Україну», що писав:
Любіть Україну, як сонце любіть!
Як вітер, і трави, і води!
В годину щасливу і радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть у труді, у коханні, в бою,
Як пісню, що лине зорею.
Всім серцем любіть Україну свою
І вічні ми будемо з нею!
Святкування в Україні пройшли в масових пікетах, демонстраціях, зустрічах з кандидатами в Президенти. Можливо після президетских виборов, що відбудуться наприкінці жовтня, усі ці рожеві окуляри відправлять їхньому ідеологічному виробникові дипломатичною поштою. А в «фундаментальній» доповіді Президента Л.Кучми до Дня Незалежності, що можна розглядати також як його прощальне звертання до українського народу, переважающими стали всі ті ж рожеві кольори. Доповідь, що базується на дутій статистиці так званих «переважних темпів розвитку країни», тільки доводить те, як «слуги народу» нелюдяно пограбували й принізили усіх хто жив і живе в цій країні. Адже в умовах, коли сучасна економіка України досягла рівня 92 року, говорити про якесь економічне чудо не приходиться. Та й сам народ вбачає в «кучмівськой десятилітці» період загублених можливостей, опозиція у всіх зручних випадках висуває вимоги про імпічмент Президента, його відставки і резигнації його ставлеників. На початку сесії Верховної Ради України фракція “Наша Україна” буде ініціювати розгляд питання про відставку генерального прокурора України Геннадія Васильєва. Та й сам Леонід Кучма - як він увійде в українську історію – чи то замовником убивства журналіста, чи продавцем ракетних систем «Кольчуга» режиму Саддама Хусейна, чи творцем «кланової економіки», чи хресним батьком злиття державної влади з криміналітетом та відвертим бандитизмом, чи розроблювачем схем і моделей з маніпуляції виборів будь-якого рівня. Історія раставит усе по своїх місцях.
День Незалежності – це нагадування про велику подію, що дала українському народу можливість самому вирішувати свою долю. Вона вплинула на життя кожного вихідця з України, і сформувала гнесеологічні корені української діаспори та її майбутнього. З надбанням державності, українське зарубіжжя завжди зв’язувало такі найбільші духовні цінності, як повага до людського достоїнства, любов до волі, прагнення соціальної справедливості і чесності. Усі ці принціпи разшатали крісла в ближайшого оточення Л.Кучми. От і біжуть нинішні радники, консультанти як «миши з потопаючого корабля», незважаючи на тисячодоларові зарплати. Робота в Адміністрації Президента стала відноситься до розряду «непристижних професійй». Тому на серпневій зустрічі в Сочі Л.Кучма заручався підтримкою голови Президентської Адміністрації РФ. Тепер зусилля Віктора Медведчука в Києві і пана Медведєва в Москві отримують одновекторний характер співробітництва в роботі двох Адміністрацій. Вплив Росії на президентських виборах в Україні набирає домінантності. На 9-му україно-російському самміті в Сочі, Кремль уже визначився в тім, з ким він хотів би продовжувати вести переговори на наступній зустрічі. У ситуації розриву, що збільшується, між основними кандидатами Кремль досить відкрито почав робити кроки, які можна розцінити як підтримку діючого українського прем’єра. Незрозумілим залишається і те, чому російська адміністрація так різко налаштована проти «нашеукраїнців». Адже в часи , коли Віктор Ющенко був Прем’єр-міністром, загальний торговий обіг між двома країнами подвоївся.
Від багатовекторної політики співробітництва Л.Кучмі довелося відмовитись. Захід уже давно відгородився від його витівок як «поганого учня». Тому у своїй доповіді Л.Кучма звернувся до західних педагогів, звинувачуючи їх у несправедливому підході та закликаючи їх відшукати колоду у своєму власному оці. У таких відносинах Захід не допоможе. У липні з військової доктрини України було викреслене згадування про вступ до ЄС і НАТО як кінцевої мети української зовнішньої політики. Західні экперти і міжнародні оглядачі вимагають чесных і прозорих президентських виборів. Виборна пропагандистська машина, запущена сьогодяшнею українською владою переконує, що всі бажаючі іноземці безперешкодно допускаються до нагляду за ходом виборів. Однак продовжують існувати факти відмови видачі віз дипломатичною українською миссеєю за мотивом поновлення заяв на поїздку в Україну в наступні три місяці (тобто після виборів) як для представників старої, так і нової хвилі імміграції. Новоприбула імміграція знаходиться в ще більш тяжкому стані. Нова хвиля української імміграції (після 91 року), що встигла отримати австралійське громадянство і придбати новий паспорт, кинута в павутиння української бюрократії. Незважаючи на те, що цивільне законодавство в Україні не переглядалося з 1993 року, сьогодні в українських посольствах змінилося «читання» того ж закону. Тепер прибувшим на постійне проживання в Австралію необхідно купувати український паспорт, що, безсумнівно, у деяких випадках може позбавити їх захисту тієї держави, громадянами якого вони декларують себе, що викликає глибоку заклопотаність представників нової хвилі імміграції. Тим більше, якщо мова йде про політичні вибори. Українські власті роблять усе, що б не допустити іноземців у регіони України, для нагляду за ходом ведення кампаній кандидатів на посаду Президента України.
Центральна виборча комісія витратить на проведення виборів Президента України 391 млн. 46 тис. 644 грн. Цікаво, що, зрештою, кампанія, що стартувала місяць тому, почалася в дещо інших умовах, ніж це передбачалося якихось півтора-два роки тому.
По-перше, незважаючи на заяви урядових і опозиційних сил на підтримку одного кандидата, кількість їх вирісла до 26. Основними суперниками стали Віктор Ющенко та Віктор Янукович.
По-друге, події в економіці дозволяють припустити, що зовнішні фактори в особі США і Росії не втратили колишній вплив на процеси, що відбуваються в Україні. Так що вибори цього разу схоже не будуть чисто українською справою. І оскільки Захід зайняв тільки споглядальну позицію, роль Росії автоматично зростає.
По-третє, на відміну від Росії, де результат березневого голосування був заздалегідь очевидний для усіх, в Україні розгорнулася реальна боротьба між спадкоємцем Кучми, прем’єр-міністром Віктором Януковичем і прозахідним лібералом Віктором Ющенко.
Ющенку, що впевнений у своїй перемозі, доведеться вдатися до екстраординарних заходів, щоб уникнути фальсифікації підсумків голосування. Поки Віктор Андрійович робить ставку на народ, сила якого повинна забезпечити йому перемогу, на чесні і прозорі вибори, які повинні забезпечити іноземні спостерігачі. “Десять кроків назустріч людям” - так називається передвиборна програма Віктора Ющенко. За даними опитувань, Ющенко користується підтримкою більш ніж 38 відсотків виборців, випереджаючи Януковича приблизно на 10%. Пророчити результат голосування в другому турі, що більшості оглядачів представляється практично неминучим, не може ніхто.
Кучма і Янукович, зі своєї сторони, показали, що готово платити за підтримку Москви - і економічними, і, особливо, політичними поступками. У програме Януковича, нечітко прописані плани боротьби з корупцією (у цьому зауваженні проглядає явний натяк на природу й оточення прем’єра). Крім того, у Віктора Януковича не піднялася рука ліквідувати податкову міліцію. І ще він відверто тягне з переходом армії на професійну основу. Недосконалість програми Януковича пояснюється тим, що її одночасно складали в декількох центрах - у Кучми, у Медведчука й у самого Януковича. Тому в ній не сходяться кінці з кінцями. То Янукович проголошує в Афінах «європейській» напрямок розвітку Україні, то в Сочі підписує документ про реверсне використання нафтопроводу Одеса-Броди.
За бажання взяти контроль над Україною, на «неугодного» Ющенка вихлюпується бруд і компромат, його затискають «Камазом», його підслуховують, обшукують членів його штабу, здійснюють тиск на них аж до самоспалення. Але Віктор Ющенко робить ставку на український народ, сила якого повинна забезпечити йому перемогу, назустріч до якого він прагне зробити 10 кроків. Але чи дадуть йому пройти цю довгу дистанцію в 10 кроків. Більше половини опитаних виявили свою байдужність і в День Незалежності поїхали на дачі, щоб зберегти останнє, котре ще не устигли відібрати хвилі великої політики.
Head of Group: Serhij Serbin, (PhD)
Address: Locked Bag 028, Crows Nest, NSW 1585
tel: (02) 94302812,
fax: (02) 99061593,
E-mail: [email protected]
Internet address: www. sbs.com.au/radio
----------------------------------------------------
В тему:
Україномовна програма на SBS радіо
Живий звязок з громадами по Австралії
Нарада голів українських громад Австралії
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд