Зображення користувача Володимир Федько.
Володимир Федько

Демократія чи керівництво Лідером ?!

Світ:

Моя оцінка корисності цієї статті: 
2 - Точно колись знадобиться.

Помилково вважати, що «народна влада» це добре для людей. Навпаки! Досвід показав, що парламентська демократія веде до загибелі людей. А люди можуть тільки тоді відчувати прогрес (Aufstieg), коли Лідер (Фюрер) стоїть на чолі руху.
Герої роблять історію!


Демократія чи керівництво Лідером (фюрер-принцип) ?!

(Націонал-соціалістична критика демократії; Hansjoerg Maennel’s Politische Fibel, 16th edition, 1940)

Демократія є вчення про рівність всіх людей і здатність всіх людей управляти самими собою. (Демократія, грецький = правління народу, правління маси.)

Відправна точка демократичної концепції є: «Всі люди рівні»; «Все, що несе в собі людське обличчя є рівним». Мало того, що не тільки народи рівні між собою (ця точка зору призводить до інтернаціоналізму), але що навіть люди всередині народу рівні. Отже, всі мають рівні права, навіть рівні права брати участь в управлінні державою. «Влада держави виходить від народу» (Веймарська конституція, стаття 1.) Так як пряме правління народу непрацездатне, вибирається представницька демократія чи парламентський уряд.

Парламентаризм є принципом голосування представників, які приймають рішення через правління більшості. (Парламентаризм, від лат. Parlare = говорити.)

Критика парламентської демократії:

  1. Це не правда, що всі люди рівні. Людські істоти відрізняються. Демократичний принцип «Кожному однаково» веде прямо до комунізму, до експропріації власності обдарованого, працьовитого і бережливого громадянина (прецедент: Росія). Демократія в сучасному світі почалася з Французької революції (1789). «Свобода, Рівність, Братерство» («Gleichheit, Freiheit, Brüderlichkeit») були ключовими слівцями, які правили все XIX століття. Демократичний принцип рівності завжди є інструментом по ліквідації кращих расових сил. Коли всі мають рівні права (das gleiche Recht), здатні і розумні, таким чином, змушені перебувати на тому ж рівні, що корумповані і нерозумні.
  2. Це не правда, що найкращі і найбільш здатні люди обираються голосуванням. Зазвичай обираються найбільші крикуни і найбільш безвідповідальні особи. Той, хто обіцяє більше всіх, має найбільшу перспективу потрапити в парламент. Депутати демократичної системи жодним чином не є еліта нації. Принцип голосування народних представників неминуче веде до створення економічних, політичних або релігійних спеціальних інтересів сторін. Депутати не представляють народну громаду, але, в основному, представляють конкретний клас або групу. Таким чином було досягнуто унітарне, цілеспрямоване керівництво державою. Буржуазні партії і марксистські партії з іншого боку поборювали один одного. Сила нації дорівнювала нулю і не могла ефективно і послідовно (geschlossen) використовуватися за кордоном.
  3. Це неправда, що рішення більшості завжди правильне і корисне для людей. Навпаки, аж ніяк 51 голос проти 49 голосів є обов'язково правильним. «Що таке більшість? Більшість нонсенс. Розуміння завжди тільки було серед небагатьох. Потрібно оцінювати якість голосів, а не рахувати їх» (Шиллер, Димитрій.) Індивідуальний парламентарій ховається за анонімною більшістю. Декларується, що він «підкоряється тільки своїй совісті». В основному проте «представники народу» не мають ніякої совісті. Парламентська демократія безвідповідально зводиться в принцип правління. Це призводить до ліквідації всієї влади, і, таким чином, в кінцевому рахунку, до повної загибелі народу і держави.

Адольф Гітлер: «Єврейська демократія правління більшості завжди була лише засобом для знищення існуючого арійського лідера».

Націонал-Соціалізм є запеклим ворогом парламентської демократії. В опозиції до цього, він виступає за фюрер-принцип (Fuehrertum). Фюрер-принцип є напрямком керівництва однією видатною людиною. Фюрер-принцип заснований на концепції людської нерівності. Є люди розумні і є дурні, працьовиті і ледачі, гарні і погані. Конкретні народи і раси різні, а тому і окремі людські істоти в межах народу теж різні. Кожен народний товариш оцінюється в залежності від його праці для народу. Оцінка відповідно до продуктивності. Стандарт оцінки повинен бути однаковим для кожного народного товариша. Ми, Націонал-Соціалісти, відкидаємо преференційний режим для одного класу.

Немає привілеїв для будь-якого спеціального класу; всі народні товариші оцінюються однаково (Програма НСДАП, пункт 9). Проте результати рівної оцінки окремої людини не однакові, оскільки головний принцип: «Кожному своє» (Jedem das Seine), а не «Кожному однаково» як в демократії. Той, хто жертвує і досягає набагато більших результатів повинен стояти вище, ніж той, хто досягає мало і нічого не жертвує. Націонал-Соціалістична ідея керівництва (Fuehrergedanke) заснована на навмисному відборі за ознакою раси (генетична цінність), характеру і здібностей. Таким чином вибудовується і розвивається ієрархія. Весь народ органічно виглядає як піраміда. Найбільш здібний і обдарований член народу, який має надзвичайно високі досягнення, стоїть на чолі народу: він є Лідером.

В демократії «влада в державі» походить від народу. Вона полягає в пануванні маси. Повноваження (влада віддавати накази) йде від низу до верху, а з іншого боку, відповідальність йде зверху вниз. Однак це нездійсненно на практиці. Ніхто не може командувати вгору і призначити підзвітність вниз. Таким чином, демократія веде безпосередньо до анархії і безвідповідальності. Навпаки здійснюється при фюрер-принципі: влада зверху вниз, відповідальність знизу вгору. Лідер призначає своїх помічників – унтерфюрерів (Unterfuehrer), він дає їм накази і директиви, і за їх виконання та успіх вони несуть відповідальність перед Вождем.

Націонал-Соціалістичний рух є прикладом справжнього фюрер-принципу. Якщо політичний Вождь або SA-фюрер дає наказ, то це повинно бути виконано. Кожен послідовник Руху (Gefolgsmann) може бути притягнутий до відповідальності його керівниками. Тому що Адольф Гітлер суворим чином створював НСДАП (NSDAP) згідно з фюрером-принципом, Рух неминуче переважав проти марксистських і буржуазних партій. Точно так само німецька держава за допомогою суворого дотримання фюрер-принципу переважає проти сусідніх демократичних держав. Проти демократичної ідеї маси ми, Націонал-Соціалісти, висунули ідею особистості. Усе велике в цьому світі, всі винаходи і всі культурні досягнення створюються особистостями. Наш Фюрер сформував німецький народ під час розпаду маси. Демократія є симптомом занепаду вмираючих народів (наприклад, Греція, Рим і т. д.) У всіх висхідних народів, навпаки, завжди на чолі значні особистості. Демократична пропаганда лестить масі. Усі вважають за краще командувати, ніж підкорятися. Отже, демократія була улюбленою і ідея лідерського керівництва часто була непопулярною.

Помилково вважати, що «народна влада» це добре для людей. Навпаки! Досвід показав, що парламентська демократія веде до загибелі людей. А люди можуть тільки тоді відчувати прогрес (Aufstieg), коли Лідер (Фюрер) стоїть на чолі Руху.
Герої роблять історію!


Істинний лідер відчуває, що він несе відповідальність перед своїм народом. Тут Адольф Гітлер є яскравим прикладом. Цей принцип відповідальності лідера за націю позначається як «німецька демократія». Із західною парламентською демократією, яку ми відкидаємо, німецька демократія не має нічого спільного.

Фюрер-принцип має сенс тільки в служінні всій нації. Бути лідером – це значить нести зобов'язання перед нацією. Лідер є лідером не тому, що він носить особливі відзнаки, а тому, що він несе велику відповідальність. Лідерство це не привілей, а високий обов’язок. Бути лідером – бути прикладом!

Адольф Гітлер є ідеальним Лідером: цілеспрямований і невблаганний, але в той же час тактично проникливий; працьовитий, що ніколи не відпочиває; більш розумний і далекоглядний; гордий і праведний, але також і скромний та невибагливий; енергійний і строгий, але сповнений теплої любові до свого народу. Від самого початку наш Фюрер невпинно працював, долаючи найскладніші перешкоди, щоб стати найбільшим державним діячем в історії Німеччини. Ми, Націонал-Соціалісти, пишаються тим, що ми маємо честь слідувати за людиною, такою як наш Лідер. Він є прикладом для нас. Ми наслідуємо його усіма нашими силами.



(Переклад з англійської мови ВІТ «СПАДЩИНА»)

Джерела:


Наші інтереси: 

Знати правдиву історію ідеологій і політичних рухів ХХ століття.

Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

«Євангеліє Ісуса Хреста» (Львів, «ПІРАМІДА», 2017 - 596 с. Зладив Ігор Каганець)

Як придбати книгу «Євангеліє Ісуса Хреста» (Львів, «Піраміда», 2017)

Насамперед треба визначитися з варіантом палітурки книжки (тверда чи м’яка) і кількістю примірників, порахувати загальну вартість, надіслати переказ на картку Приватбанку і повідомити ел. поштою своє...

Останні записи

Коментарі

Зображення користувача Оксана Колосовська.

Як же віднайти цього справжнього лідера?

Зображення користувача Миро Продум.

Кожен homo duplex вже є лідером. Якщо він почне діяти і гуртувати навколо себе прихильників, то познайомиться з іншими подібними лідерами. Тоді ці лідери знайдуть між собого кращого і так далі.

Ройовий - сотник - полковник - кошовий - гетьман.

Технологія - у концепції демосів: https://www.ar25.org/word/demosy.html

Оксана Колосовська каже:
Як же віднайти цього справжнього лідера?

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Таргитай Борисфенів.

Таке розуміння демократії у нас в Україні не більш як пережиток "соціалістичного реалізму". Оскільки демократія є дещо інше : демократії ніде у світі немає. Скажімо так, все що ми чуємо про демократію, то чистої води популізм. В таких державах, як Америка, Швейцарія, Норвегія, Канада, Швеція та інші - демократії немає. Все це держави з тоталітарним устроєм. Під "тоталітаризмом" тут треба розуміти не ідею ідеології, а рефлекторне і звичне виконання правил справедливої поведінки громадян у своїй державі. У нас в Україні ідею демагогічної демократії, найбільш просувають комуністи СССР, які трансформувались у "нову еліту", бо знають, комунізм породив голодний натовп, який не хоче думати. Стосовно Гітлера, можу лише одне нагадати, що він наклав на себе руки і вбив всю свою родину. Наше ж завдання вижити, жити щасливо й радіти спілкуванню, не тільки серед своїх однодумців, а й в соціумі . Кажуть, спілкування - то розкіш.
Радіймо!

Зображення користувача Володимир Федько.

Хотів би отримати джерело, з якого, друже, ти вичитав таку нісенітницю!

Цитата:
Стосовно Гітлера, можу лише одне нагадати, що він наклав на себе руки і вбив всю свою родину.

Гітлер дійсно покінчив життя самогубством. Його дружина - Єва Браун - теж добровільно покинула цей світ разом з ним. Щодо інших члені родини Гітлера, то можу сказати, що його племінник загинув на Східному фронті (Гітлер не "відмазував" своїх родичів від військової служби); сестра Гітлера була арештована СМЕРШЕМ, отримала присуд - 25 років сибірських таборів і загинула в радянському концтаборі. Син Гітлера (народився у 1918 році у француженки, з якою Гітлер був близький під час перебування на фронті у Франції) помер у 1970-х.

Не треба повторювати комуністичні плітки, друже!

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Валерій Швець.

Кожна людина має право на свою частку влади. Оскільки люди принципо різні, то і їх доля у владі має бути різною. Як цього досягти. Поки конкурують між собою два підходи: авторитарна влада і влада натовпу (демократія), де видатна особистість має таку ж владу, як останній у натовпі.

Зображення користувача Володимир Федько.

Влада - це відповідальність за долю народу, яким ти керуєш; за долю країни, якою ти керуєш!

Авторитарний лідер бере відповідальність на себе і своїх авторитетних соратників.

Натовп не несе ніякої відповідальності за свої дії і за свій вибір!
Прикладом є Новітня історія України, починаючи з 1991-го року і до сьогодення... Прикладом є результати майже всіх місцевих, парламентських і президентських виборів.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!