Чорний колір, так само як і сонячний (білий та жовтий), традиційно вважався кольором сили і кольором еліти, звідси «чорний пояс» (відзнака Майстра) і Чорні запорожці.
Чорна Рада (Загальна рада) – це козацьке віче, відродження прадавньої традиції спільного прийняття рішень, відомого ще з часів «Велесової книги» і Київської Русі. Рішення Чорної ради традиційно вважалися обов’язковими для всіх, зокрема й для старшини.
Чому її назвали «чорною»? Тому, що чорний колір символізує універсалізм, в ньому змішані кольори всіх арійських варн: білий або жовтий брахманів (мудреців), червоний – кшатріїв (воїнів), синій або зелений – вайшіїв (вільних господарів). До того ж чорний колір є кольором землі, яка в українській традиції завжди вважалася святою і була сакральним оберегом.
Слово «чорна» багато хто з сучасних істориків виводить від слова «чернь» (простонароддя), проте це є пізнішим профанічним тлумаченням. Чорний колір, так само як і сонячний (білий та жовтий), традиційно вважався кольором сили і кольором еліти, звідси «чорний пояс» (відзнака Майстра) і Чорні запорожці.
Чорні запорожці були елітною частиною української армії. Більше звитяг, ніж цей полк, не мав, напевно, жодний кінний підрозділ Армії УНР. Про це й писав командарм Першого зимового походу Михайло Омелянович-Павленко: «Рідко яка частина в армії могла похвалитися такими бойовими трофеями, як Чорні, – зазначав він, – десятки великих і малих гармат, сотні кулеметів, тисячі бранців; про обози й згадувати не приходиться. Ніде не було більше забитих та поранених у боях, як серед Чорних. Полковник Дяченко сам не раз був поранений.
Усі пам’ятають святочний в’їзд раненого полковника Дяченка з трьома одночасно з ним раненими козаками до Станіславова; все місто милувалося тоді цим почесним походом: гарно виглядали ранені, що з люльками в зубах лежали на ношах, ще гарніше – ескорт козаків у типово національному вбранню з могутніми чубами, із загальним колоритом борців, що тільки покинули бойовище. Пам’ятаю я оповідання лікарів і сестер-жалібниць у Станіславові, що дивувались нечуваній терплячості Чорних. «Таких залізних людей ми ще не бачили», – говорила мені старша сестра-жалібниця.
Перше моє персональне знайомство з полком було в бою під Старокостянтиновом (в листопаді 1919 р. в боях проти московських добровольців), коли я на власні очі бачив, як полковник Дяченко з невеликою сотнею летів визволяти свою гармату (сотника Чорниці), що вела бій із панцерником... Це був правдивий виліт соколів. Козаки в усьому чорному, з летючими в повітрі довгими шликами, викликали серед ворога переполох».
А ось спогад козака-чорношличника Лавра Кемпе з Володарки, що під Києвом. «Емблемою-відзнакою Першого кінного Чорних запорожців полку був чорний прапор, на ньому – череп із двома кістками... – писав він. – На списах кіннотників – чорні прапорці. Ця відзнака була і на шапках-мазепинках із чорними шликами. Девізом полку було: Перемога або смерть!»
Окремого шику образові чорних запорожців надавало те, що всі бійці полку носили стару козацьку зачіску – «оселедець» (довге пасмо волосся на виголеній голові).
(клацайте на фото, щоб збільшити) Старшина Чорних запорозців, мал. Пиргача
Окрім чорних запорожців чорний шлик використовувано в однострої таких підрозділів:
кулеметна сотня кінно-гайдамацького полку ім.К.Гордієнка;
1-й кінно-партизанський полк Січових Стрільців (отаман полку Олексій Козир-Зірка був колишнім кулеметником-гордієнківцем);
«Чорний курінь смерті» (розгорнутий з Горбачівської повітової кінної сотні, згодом – Горбачівський полк) під командуванням отамана Сашка Гуцула (колишній штабс-капітан 8-го Астраханського драгунського полку Олександр Козубський);
20-й Павлоградський кінний полк отамана Бахмача у складі Катеринославського кошу.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Чорний колір в українській традиції
Світ:
Чорний колір, так само як і сонячний (білий та жовтий), традиційно вважався кольором сили і кольором еліти, звідси «чорний пояс» (відзнака Майстра) і Чорні запорожці.
10012501e.jpg
Чорна Рада (Загальна рада) – це козацьке віче, відродження прадавньої традиції спільного прийняття рішень, відомого ще з часів «Велесової книги» і Київської Русі. Рішення Чорної ради традиційно вважалися обов’язковими для всіх, зокрема й для старшини.
Чому її назвали «чорною»? Тому, що чорний колір символізує універсалізм, в ньому змішані кольори всіх арійських варн: білий або жовтий брахманів (мудреців), червоний – кшатріїв (воїнів), синій або зелений – вайшіїв (вільних господарів). До того ж чорний колір є кольором землі, яка в українській традиції завжди вважалася святою і була сакральним оберегом.
Слово «чорна» багато хто з сучасних істориків виводить від слова «чернь» (простонароддя), проте це є пізнішим профанічним тлумаченням. Чорний колір, так само як і сонячний (білий та жовтий), традиційно вважався кольором сили і кольором еліти, звідси «чорний пояс» (відзнака Майстра) і Чорні запорожці.
Чорні запорожці були елітною частиною української армії. Більше звитяг, ніж цей полк, не мав, напевно, жодний кінний підрозділ Армії УНР. Про це й писав командарм Першого зимового походу Михайло Омелянович-Павленко: «Рідко яка частина в армії могла похвалитися такими бойовими трофеями, як Чорні, – зазначав він, – десятки великих і малих гармат, сотні кулеметів, тисячі бранців; про обози й згадувати не приходиться. Ніде не було більше забитих та поранених у боях, як серед Чорних. Полковник Дяченко сам не раз був поранений.
Усі пам’ятають святочний в’їзд раненого полковника Дяченка з трьома одночасно з ним раненими козаками до Станіславова; все місто милувалося тоді цим почесним походом: гарно виглядали ранені, що з люльками в зубах лежали на ношах, ще гарніше – ескорт козаків у типово національному вбранню з могутніми чубами, із загальним колоритом борців, що тільки покинули бойовище. Пам’ятаю я оповідання лікарів і сестер-жалібниць у Станіславові, що дивувались нечуваній терплячості Чорних. «Таких залізних людей ми ще не бачили», – говорила мені старша сестра-жалібниця.
Перше моє персональне знайомство з полком було в бою під Старокостянтиновом (в листопаді 1919 р. в боях проти московських добровольців), коли я на власні очі бачив, як полковник Дяченко з невеликою сотнею летів визволяти свою гармату (сотника Чорниці), що вела бій із панцерником... Це був правдивий виліт соколів. Козаки в усьому чорному, з летючими в повітрі довгими шликами, викликали серед ворога переполох».
А ось спогад козака-чорношличника Лавра Кемпе з Володарки, що під Києвом. «Емблемою-відзнакою Першого кінного Чорних запорожців полку був чорний прапор, на ньому – череп із двома кістками... – писав він. – На списах кіннотників – чорні прапорці. Ця відзнака була і на шапках-мазепинках із чорними шликами. Девізом полку було: Перемога або смерть!»
Окремого шику образові чорних запорожців надавало те, що всі бійці полку носили стару козацьку зачіску – «оселедець» (довге пасмо волосся на виголеній голові).
(клацайте на фото, щоб збільшити)
Старшина Чорних запорозців, мал. Пиргача
Окрім чорних запорожців чорний шлик використовувано в однострої таких підрозділів:
курінь чорних гайдамаків Гайдамацького коша Слобідської України;
кулеметна сотня кінно-гайдамацького полку ім.К.Гордієнка;
1-й кінно-партизанський полк Січових Стрільців (отаман полку Олексій Козир-Зірка був колишнім кулеметником-гордієнківцем);
«Чорний курінь смерті» (розгорнутий з Горбачівської повітової кінної сотні, згодом – Горбачівський полк) під командуванням отамана Сашка Гуцула (колишній штабс-капітан 8-го Астраханського драгунського полку Олександр Козубський);
20-й Павлоградський кінний полк отамана Бахмача у складі Катеринославського кошу.
Джерело:
http://ukrlife.org/main/evshan/za_volyu6.htm
http://uk.wikipedia.org/wiki/Чорні_запорожці
Кому вниз. Мажа-віра
NO-music
Музика з аудіодиску «Реформація: 25 пунктів» (аудіо, MP3)
В тему:
Віталій Кличко переміг Кевіна Джонсона
ОДЯГ СИЛИ: Ігор Каганець на Радіо Ера (аудіо)
Гімнастерка «Перехід-IV» на «Червоній руті»
Одяг сили, або оздоровлюючий мілітаризм
Шеврони Арійської стрілецької асоціації (АРСА)
Гімнастерка-сорочка “Перехід-IV”
Кепі «Галар»
Надцивілізація Волі
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта