Територія України почала поступово заселятися першими людьми — неоантропами — вже після 40 тис. до н. е. У 25 тис. до н. е. на цій землі сформувалася раса європейських кроманьйонців, яку ще називають Білою расою або расою європеоїдів-бореалів (борійців). Чорного моря тоді ще не існувало — на його місці було вдвоє-втроє менше прісноводне Понтійське озеро. На північ від нього лежали зручні для проживання території, які й стали расотворчим казаном Білої раси. На сьогодні в Україні відомо понад 800 стоянок кроманьйонців, незрівнянно більше поховано під водами Чорного і Азовського морів. За кількістю знайдених кам’яних знарядь на одиницю території наша земля є безперечним лідером.
З того ж часу, тобто приблизно з 25 тис. до н. е., бере початок Культура, тобто плекання (культивування) знань — їх нагромадження, систематизація, передання, осмислення та розвиток. Річ у тім, що новостворена раса «мисливців на мамонтів» відрізнялася від первинної людської раси неоантропів не тільки більшим зростом, кращим фізичним розвитком, білою шкірою, русявим волоссям та світлими очима — вона ще й мала довгострокову пам’ять (попередники-неоантропи мали коротку, «дитячу» пам’ять). Саме це й дало змогу з’явитися культурній Традиції.
Виникнення довгострокової пам’яті уможливило формування Бореальної мови, яка мала радикально більший словарний запас порівняно з убогою мовою неоантропів, побудованій на звукоімітаціях («вАва», «кАка», «бЄка», «ням-ням» тощо).
Початковий етап Традиції прийнято називати Примордіальною (тобто первинною) традицією. Дивовижно, але крізь морок тисячоліть вона донесла до нас відомості про те, що расотворчий казан Білої раси називався Борія (з наголосом на звук «о»). Авторитетний знавець Примордіальної традиції Рене Ґенон у праці «Символи сакральної науки» показав, що назва «Борія» означає «Земля Вепра» і що ця країна вважалася священною землею — місцем перебування первинного духовного центру, планетарним духовним полюсом.
У цій країні вепр (латинською aper, англійською boar, німецькою Eber, російською боров) мав особливий статус — він вважався тотемною твариною, яка була уособленням народу цієї землі, надавала йому життєвої сили. Вепр вважався захисником Країни-яйця (Оу-країни), тому пізніше — вже у відичній (арійській) традиції, яка є безпосереднім продовження Примордіальної традиції, вепр позначається словом «вараха», що значить «захисник» («вар» — захист; від цього ж кореня походять англійське warrior і наше варяг, що означають «воїн», «захисник»). Кельтські (галлські) друїди-брахмани називали себе «вепрами». Як пише Рене Ґенон, друїди «були істинними спадкоємцями первинної традиції, і символ за самою своєю суттю «борійський» — символ вепра — був їхнім набутком».
Встановлено, що характер поведінки вепра відповідає українському національному характеру (про це детально розповідається в дослідженні «Земля вепра», «Перехід-IV», випуск 11-2003). Через такі якості, як усамітненість, волелюбність, самодостатність, миролюбність, нестримна сила, вибухова захисна агресія — Сонячний вепр став символом усього народу Землі Вепра, а пізніше — арійських (гіперборійських) брахманів-друїдів.
В арійську добу вепр перестав бути тотемною твариною, проте для регулярного відновлення архетипу Вепра в колективній свідомості українського народу брахманами було запроваджено ритуал жертовного вживання м’яса й сала вепра-кабана.
Культ Вепра зберігся в Україні досьогодні. Він виявляється не тільки в колінні кабана на Різдво й Великдень та в ритуальному колективному споживанні його м’яса й сала, але й у розвиненій міфології та народних звичаях. У міфологічному світогляді українців Сонячний вепр (кабан) асоціюється з чоловічою силою, міцністю, хоробрістю, а Сонячна свиня («свинка — золота щетинка») — з силою Землі, теплом і родючістю. Кабан, як і свиня, пов’язується з Сонцем та аграрним культом. Світотворче значення кабана бачимо в одному з варіантів відичного космогонічного міфу, згідно з яким вепр пірнув у первісні води і підняв на іклах Землю (див. книгу «100 найвідоміших образів української міфології» за ред. Олени Таланчук). Українські селяни досі володіють найвищою у світі культурою обробки свинини — це мистецтво є складовим елементом Гіперборійської традиції.
Таким чином, Борія — це перша цивілізація Білої (європеоїдної) раси, колискою якої стала У-країна, тобто Країна-початок, Яйце-райце. Назва «Борія» збереглася в гелленській (давньогрецькій) мові в імені вітру, що дме з території України — його називали Борієць (гелленською Βορεας, «Бореас»); головну ж ріку Борії, тобто Дніпро, геллени називали Бористеном.
Таким чином, Примордіальна традиція — це борійський (кроманьйонський) етап Української традиції, від якої походять традиції інших народів Білої раси. Її народження сприймалося як народження духовного Сонця. Українці донині відзначають народження Сонячної Борії у формі ритуального коління та споживання м’яса й сала Сонячного Вепра, що здійснюється на Різдво — свято народження Сонця. Це свято первинно відзначалося відразу ж після зимового сонцестояння, коли починалося збільшення світлового дня — Світло «народилося» й починало витісняти Темряву.
Головним графічним символом Борії, масово тиражованим — був протосвастичний меандр, себто — геометричний орнамент у вигляді безперервної ламаної лінії зі звивинами під прямим кутом. Найдавніше зображення меандра, датоване 25 тис. до н. е., знайшли на прикрасах з мамонтового ікла в Мізині над Десною. Той самий меандровий орнамент — це базовий елемент української вишиванки, яка поряд з писанкою є головним ідентифікатором українців.
Браслет 25 тис. до н. е. з Мізина (Україна) і чаша з атакуючими сваргами 6 тис. до н. е. із Джан Хасана (Анатолія). Той самий свастичний узор, характерний для Білої раси. Ці предмети розділяє 20 тисячоліть, але вони виготовлені в одній традиції. Внизу — узор з традиційної української вишиванки
Що ж до культури харчування, то головними ідентифікаторами українців є борщ (обов’язкова ритуальна страва на Різдво) і свиняче сало (ритуальна страва на Різдво та Великдень). Обидві страви нагадують про Борію — борщ своєю назвою, а сало — своїм походженням (а можливо і назвою також, адже «соло» — це сонце). Традиційно приготований борщ є потужним фітотерапевтичним препаратом, а сало і смалець (топлене сало) є не лише чудовим харчовим продуктом, але й ліками від багатьох хвороб (наприклад, туберкульозу), основою для лікувальних сумішей, мазей та косметичних кремів.
Виникає природне запитання: Яким чином темно-сірий, майже чорний вепр став символом Сонця?
Почнемо з того, що в Примордіальній традиції Сонце символізує центр світу, тому в астрономії та астрології його символом є коло з крапкою посередині. Борія була центром тодішнього світу, оскільки започаткувала феномен людської Культури; по суті Земля Вепра була духовним сонцем людського роду, тому для неї ще використовували епітет Аратта або Арта — «Сонячна земля» («Ар»-«Яр» — сонце, «та»-«те» — земля, територія). Вепр був тотемом і символом Сонячної Борії (тобто центральної, осьової країни), тому «автоматично» став символом Сонця.
З другого боку, корінь *бор має значення «червоний», «сонячний», «вогняний», звідси боряк-буряк (червоний овоч), буряковий, бордовий (колір), борщ (червона страва).
Аспект сонячності-вогненності традиційно пов’язаний з аспектом сили, тобто *бор також означає «сильний», подібно як *яр — ярий означає одночасно і «сонячний», і «сильний». Звідси слова борвій (ураган), боротьба (силове протистояння), борець, боярин (воїн), бурхливий, буря. З цієї ж причини червоний колір був символом воїнів (силовиків).
Тому, якщо зануритися до первинних значень слів, то *бор-боров-вепр означає «сильний», «потужний» (звідси англ. Bear — ведмідь, і нім. Eber — вепр), а також «червоний», «сонячний», «вогненний». Тому слово «Борія» можна перекласти з бореальної мови як «Сонячна» і «Потужна».
Пізніше поняття «сонячний» і «сильний» злилися в одному слові — «ярий», тому арії — це одночасно і сонячні, і потужні.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Борія, тобто сонячно-потужна
Світ:
Назва і символіка батьківщини Білої раси. Це треба знати.
Борія — расотворчий казан Білої раси. Після великого потопу 55-го ст. до н.е. була названа Атлантидою, тобто «старою землею» (від альт-ланд)
Продовження. Початок: Свастика і таємниця імені «Україна»
Територія України почала поступово заселятися першими людьми — неоантропами — вже після 40 тис. до н. е. У 25 тис. до н. е. на цій землі сформувалася раса європейських кроманьйонців, яку ще називають Білою расою або расою європеоїдів-бореалів (борійців). Чорного моря тоді ще не існувало — на його місці було вдвоє-втроє менше прісноводне Понтійське озеро. На північ від нього лежали зручні для проживання території, які й стали расотворчим казаном Білої раси. На сьогодні в Україні відомо понад 800 стоянок кроманьйонців, незрівнянно більше поховано під водами Чорного і Азовського морів. За кількістю знайдених кам’яних знарядь на одиницю території наша земля є безперечним лідером.
З того ж часу, тобто приблизно з 25 тис. до н. е., бере початок Культура, тобто плекання (культивування) знань — їх нагромадження, систематизація, передання, осмислення та розвиток. Річ у тім, що новостворена раса «мисливців на мамонтів» відрізнялася від первинної людської раси неоантропів не тільки більшим зростом, кращим фізичним розвитком, білою шкірою, русявим волоссям та світлими очима — вона ще й мала довгострокову пам’ять (попередники-неоантропи мали коротку, «дитячу» пам’ять). Саме це й дало змогу з’явитися культурній Традиції.
Виникнення довгострокової пам’яті уможливило формування Бореальної мови, яка мала радикально більший словарний запас порівняно з убогою мовою неоантропів, побудованій на звукоімітаціях («вАва», «кАка», «бЄка», «ням-ням» тощо).
Початковий етап Традиції прийнято називати Примордіальною (тобто первинною) традицією. Дивовижно, але крізь морок тисячоліть вона донесла до нас відомості про те, що расотворчий казан Білої раси називався Борія (з наголосом на звук «о»). Авторитетний знавець Примордіальної традиції Рене Ґенон у праці «Символи сакральної науки» показав, що назва «Борія» означає «Земля Вепра» і що ця країна вважалася священною землею — місцем перебування первинного духовного центру, планетарним духовним полюсом.
У цій країні вепр (латинською aper, англійською boar, німецькою Eber, російською боров) мав особливий статус — він вважався тотемною твариною, яка була уособленням народу цієї землі, надавала йому життєвої сили. Вепр вважався захисником Країни-яйця (Оу-країни), тому пізніше — вже у відичній (арійській) традиції, яка є безпосереднім продовження Примордіальної традиції, вепр позначається словом «вараха», що значить «захисник» («вар» — захист; від цього ж кореня походять англійське warrior і наше варяг, що означають «воїн», «захисник»). Кельтські (галлські) друїди-брахмани називали себе «вепрами». Як пише Рене Ґенон, друїди «були істинними спадкоємцями первинної традиції, і символ за самою своєю суттю «борійський» — символ вепра — був їхнім набутком».
Встановлено, що характер поведінки вепра відповідає українському національному характеру (про це детально розповідається в дослідженні «Земля вепра», «Перехід-IV», випуск 11-2003). Через такі якості, як усамітненість, волелюбність, самодостатність, миролюбність, нестримна сила, вибухова захисна агресія — Сонячний вепр став символом усього народу Землі Вепра, а пізніше — арійських (гіперборійських) брахманів-друїдів.
В арійську добу вепр перестав бути тотемною твариною, проте для регулярного відновлення архетипу Вепра в колективній свідомості українського народу брахманами було запроваджено ритуал жертовного вживання м’яса й сала вепра-кабана.
Культ Вепра зберігся в Україні досьогодні. Він виявляється не тільки в колінні кабана на Різдво й Великдень та в ритуальному колективному споживанні його м’яса й сала, але й у розвиненій міфології та народних звичаях. У міфологічному світогляді українців Сонячний вепр (кабан) асоціюється з чоловічою силою, міцністю, хоробрістю, а Сонячна свиня («свинка — золота щетинка») — з силою Землі, теплом і родючістю. Кабан, як і свиня, пов’язується з Сонцем та аграрним культом. Світотворче значення кабана бачимо в одному з варіантів відичного космогонічного міфу, згідно з яким вепр пірнув у первісні води і підняв на іклах Землю (див. книгу «100 найвідоміших образів української міфології» за ред. Олени Таланчук). Українські селяни досі володіють найвищою у світі культурою обробки свинини — це мистецтво є складовим елементом Гіперборійської традиції.
Таким чином, Борія — це перша цивілізація Білої (європеоїдної) раси, колискою якої стала У-країна, тобто Країна-початок, Яйце-райце. Назва «Борія» збереглася в гелленській (давньогрецькій) мові в імені вітру, що дме з території України — його називали Борієць (гелленською Βορεας, «Бореас»); головну ж ріку Борії, тобто Дніпро, геллени називали Бористеном.
Таким чином, Примордіальна традиція — це борійський (кроманьйонський) етап Української традиції, від якої походять традиції інших народів Білої раси. Її народження сприймалося як народження духовного Сонця. Українці донині відзначають народження Сонячної Борії у формі ритуального коління та споживання м’яса й сала Сонячного Вепра, що здійснюється на Різдво — свято народження Сонця. Це свято первинно відзначалося відразу ж після зимового сонцестояння, коли починалося збільшення світлового дня — Світло «народилося» й починало витісняти Темряву.
Головним графічним символом Борії, масово тиражованим — був протосвастичний меандр, себто — геометричний орнамент у вигляді безперервної ламаної лінії зі звивинами під прямим кутом. Найдавніше зображення меандра, датоване 25 тис. до н. е., знайшли на прикрасах з мамонтового ікла в Мізині над Десною. Той самий меандровий орнамент — це базовий елемент української вишиванки, яка поряд з писанкою є головним ідентифікатором українців.
Браслет 25 тис. до н. е. з Мізина (Україна) і чаша з атакуючими сваргами 6 тис. до н. е. із Джан Хасана (Анатолія). Той самий свастичний узор, характерний для Білої раси. Ці предмети розділяє 20 тисячоліть, але вони виготовлені в одній традиції. Внизу — узор з традиційної української вишиванки
Що ж до культури харчування, то головними ідентифікаторами українців є борщ (обов’язкова ритуальна страва на Різдво) і свиняче сало (ритуальна страва на Різдво та Великдень). Обидві страви нагадують про Борію — борщ своєю назвою, а сало — своїм походженням (а можливо і назвою також, адже «соло» — це сонце). Традиційно приготований борщ є потужним фітотерапевтичним препаратом, а сало і смалець (топлене сало) є не лише чудовим харчовим продуктом, але й ліками від багатьох хвороб (наприклад, туберкульозу), основою для лікувальних сумішей, мазей та косметичних кремів.
Виникає природне запитання: Яким чином темно-сірий, майже чорний вепр став символом Сонця?
Почнемо з того, що в Примордіальній традиції Сонце символізує центр світу, тому в астрономії та астрології його символом є коло з крапкою посередині. Борія була центром тодішнього світу, оскільки започаткувала феномен людської Культури; по суті Земля Вепра була духовним сонцем людського роду, тому для неї ще використовували епітет Аратта або Арта — «Сонячна земля» («Ар»-«Яр» — сонце, «та»-«те» — земля, територія). Вепр був тотемом і символом Сонячної Борії (тобто центральної, осьової країни), тому «автоматично» став символом Сонця.
З другого боку, корінь *бор має значення «червоний», «сонячний», «вогняний», звідси боряк-буряк (червоний овоч), буряковий, бордовий (колір), борщ (червона страва).
Аспект сонячності-вогненності традиційно пов’язаний з аспектом сили, тобто *бор також означає «сильний», подібно як *яр — ярий означає одночасно і «сонячний», і «сильний». Звідси слова борвій (ураган), боротьба (силове протистояння), борець, боярин (воїн), бурхливий, буря. З цієї ж причини червоний колір був символом воїнів (силовиків).
Тому, якщо зануритися до первинних значень слів, то *бор-боров-вепр означає «сильний», «потужний» (звідси англ. Bear — ведмідь, і нім. Eber — вепр), а також «червоний», «сонячний», «вогненний». Тому слово «Борія» можна перекласти з бореальної мови як «Сонячна» і «Потужна».
Пізніше поняття «сонячний» і «сильний» злилися в одному слові — «ярий», тому арії — це одночасно і сонячні, і потужні.
Продовження: Гіперборія і Скіфський квадрат
-------------------------
В тему:
Земля Сонячного Вепра: Борія, Гіперборія, Вишня Борія
Згадай себе!
Арійський стандарт
Гіперборійські традиції українців
Марш титанів: історія Білої раси
Четверте пришестя Спасителя
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков