День Свободи і Гідності... Три роки тому - хода до місць, що нагадували всім, що пам"ятаємо про репресії, геноциди, голодомори. Живі ще спогади, живі ще ті люди, що пам"ятають про це, яким болить це, щемить і досі. Як у Івана Франка: "Голос Духа чути скрізь..."
Йшли. Хто за покликом серця, а хто, тому що "модно"( чи ж "потребує" чи "вимагала" посада на той час). В очах одних - Віра у Перемогу Пам"яті, Правди, в інших пустота, байдужість.
Новий День. Зоря Світанку
Виморожує тих, кому байдуже в якій країні жити, на якій мові розмовляти, під якими прапорами і символами Перемагати. Може, то свідомий вибір? Тому долали випробування. Залунали над Україною пісні рідні, пісні-молитви-заклики: "Вставай, Сонце, вставай, сліпим очі відкривай...", "За Україну, за її волю...", " Боже Великий Єдиний, нам Україну храни...", "Будь з нами, будь Українцем! Радій, що тут народився...", і все більше стає плече до плеча, брат за брата.
Все, що відбувається, то... Мабуть, краще так: Школа Життя. А війна, то - добре? За кусень хліба, місце під Сонцем, здоров"я, життя. Добре, якщо людина запитує: "Чому?", - у себе і у інших, шукаючи відповіді. Війна, боротьба... Ціна людського життя... У кожного своя. А мета життя: то - Радість, Щастя в РОДині, серед близьких людей по духу, крові, плоті.
Кожен вкладає у поняття "Щастя" своє: Перемога Святого Духа, Гармонія у Всесвіті, взаєморозуміння. Що може бути краще?! Совість кожного - це шлях до певної мети... Байдужість видима чи внутрішня, яничарство? Пам"ять, Совість, Свідомість відповідальна.
Наші інтереси:
Радість життя, що то є.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Байдужість чи Божа воля?
День Свободи і Гідності... Три роки тому - хода до місць, що нагадували всім, що пам"ятаємо про репресії, геноциди, голодомори. Живі ще спогади, живі ще ті люди, що пам"ятають про це, яким болить це, щемить і досі. Як у Івана Франка: "Голос Духа чути скрізь..."
Йшли. Хто за покликом серця, а хто, тому що "модно"( чи ж "потребує" чи "вимагала" посада на той час). В очах одних - Віра у Перемогу Пам"яті, Правди, в інших пустота, байдужість.
Новий День. Зоря Світанку
Виморожує тих, кому байдуже в якій країні жити, на якій мові розмовляти, під якими прапорами і символами Перемагати. Може, то свідомий вибір? Тому долали випробування. Залунали над Україною пісні рідні, пісні-молитви-заклики: "Вставай, Сонце, вставай, сліпим очі відкривай...", "За Україну, за її волю...", " Боже Великий Єдиний, нам Україну храни...", "Будь з нами, будь Українцем! Радій, що тут народився...", і все більше стає плече до плеча, брат за брата.
Все, що відбувається, то... Мабуть, краще так: Школа Життя. А війна, то - добре? За кусень хліба, місце під Сонцем, здоров"я, життя. Добре, якщо людина запитує: "Чому?", - у себе і у інших, шукаючи відповіді. Війна, боротьба... Ціна людського життя... У кожного своя. А мета життя: то - Радість, Щастя в РОДині, серед близьких людей по духу, крові, плоті.
Кожен вкладає у поняття "Щастя" своє: Перемога Святого Духа, Гармонія у Всесвіті, взаєморозуміння. Що може бути краще?! Совість кожного - це шлях до певної мети... Байдужість видима чи внутрішня, яничарство? Пам"ять, Совість, Свідомість відповідальна.
Радість життя, що то є.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта