На думку видатного народознавця Володимира Михайловича Гнатюка в народних звичаях українців нема цілісного уявлення про душу. Поширеним є уявлення про те, що душа появляється разом з першим рухом зародку в лоні матері. В людськім тілі за народними віруваннями душа перебуває в голові або в крові. Якщо вважати душу структурою для управління плоттю, то такі уявлення цілком зрозумілі. Адже в голові зосереджена найбільша частина центральної нервової системи, а кров є важливим середовищем для здійснення гуморальної регуляції. Можливо, правильніше говорити не про місце перебування душі в тілі, а про її ступінь концентрації в певних органах. Хоча душа росте й розвивається разом з тілом і тісно пов'язана з ним, після смерті тіла вона його покидає. За народними віруваннями душа покидає покійника через тім'я або рот, але можливі й інші виходи. З цим пов'язаний спосіб страчувати злочинців через повішання, щоб їх душа не могла вийти через рот, як це буває у праведників. Є також думки, що душа може покидати тіло уві сні. Але оскільки, навіть уві сні контроль над тілом не зникає повністю, то правильніше говорити про зміну фокусу уваги, а не про поний вихід душі з тіла. Поживою для душі є пара від харчів. З цим пов'язаний звичай залишати на столі страви після святвечері.
Душу уявляли як прозору копію людини, іноді з крильцями. Поширений також образ душі як золотистої пташки або пчілки.
Душа в уявлення відомих мислителів
На думку Платона душа існування душі передує існуванню тіла. А емоції особистості є відображеннями призабутих ідей, отриманих душею до народження. З такими уявленнями узгоджені розповіді про те, що Пітагор, Епіменід жили кілька життів і зберегли пам'ять про минулі втілення, отже їх дух продовжував жити і після смерті минулого тіла. Надалі варто зазначити, коли мова йде про безсмертну душу, то краще вживати термін дух. А термін душа для позначення тимчасової структури, яка розвивається і розпадається з часом. Оскільки Арістокл (він же Платон) справив великий вплив на усю європейську думку, то у філософії аж до виникнення наукової психології душею називали внутрішній світ людини: її почуття, відчуття і думки. В шістнадцятому столітті хорватський письменник Марко Марулич запровадив термін психологія. Тепер цей термін означає науку про мислення, почуття, волю і поведінку людини. Томас Вілліс описував душу в термінах мозкових функцій. Френсіс Гальтон перший запровадив математичні методи для вивчення душі. Приблизно в той же час Дуглас Спелдінг відкрив (можливо заново відкрив) явище імпринтингу як особливу форму навчання. Пізніше цей напрям розвинув Альберт Бандура, запропонувавши соціальну когнітивну теорію. Думки Карла Юнґа чимось схожі на платонівські. Засновник аналітичної психології вважав, що кожен індивід появляється в цьому світі з «цілісним особистісним ескізом, який потенційно представлений з самого народження». Олександр Філатович своє розуміння душі виклав у методиці Живого Слова: "душі структура над плоттю домінує". Кандидат медичних наук Мельник А. І. у 2016 році запропонував термін душезнавство або анімологія для позначення дисципліни для вивчення фізіології й анатомії душі, а також можливості сягнути безсмертя.
душа
Душа - структура для управління тілом.
Зміст
Душа - структура для управління тілом.
Душа в народних уявленнях українців
На думку видатного народознавця Володимира Михайловича Гнатюка в народних звичаях українців нема цілісного уявлення про душу. Поширеним є уявлення про те, що душа появляється разом з першим рухом зародку в лоні матері. В людськім тілі за народними віруваннями душа перебуває в голові або в крові. Якщо вважати душу структурою для управління плоттю, то такі уявлення цілком зрозумілі. Адже в голові зосереджена найбільша частина центральної нервової системи, а кров є важливим середовищем для здійснення гуморальної регуляції. Можливо, правильніше говорити не про місце перебування душі в тілі, а про її ступінь концентрації в певних органах. Хоча душа росте й розвивається разом з тілом і тісно пов'язана з ним, після смерті тіла вона його покидає. За народними віруваннями душа покидає покійника через тім'я або рот, але можливі й інші виходи. З цим пов'язаний спосіб страчувати злочинців через повішання, щоб їх душа не могла вийти через рот, як це буває у праведників. Є також думки, що душа може покидати тіло уві сні. Але оскільки, навіть уві сні контроль над тілом не зникає повністю, то правильніше говорити про зміну фокусу уваги, а не про поний вихід душі з тіла. Поживою для душі є пара від харчів. З цим пов'язаний звичай залишати на столі страви після святвечері.
Душу уявляли як прозору копію людини, іноді з крильцями. Поширений також образ душі як золотистої пташки або пчілки.
Душа в уявлення відомих мислителів
На думку Платона душа існування душі передує існуванню тіла. А емоції особистості є відображеннями призабутих ідей, отриманих душею до народження. З такими уявленнями узгоджені розповіді про те, що Пітагор, Епіменід жили кілька життів і зберегли пам'ять про минулі втілення, отже їх дух продовжував жити і після смерті минулого тіла. Надалі варто зазначити, коли мова йде про безсмертну душу, то краще вживати термін дух. А термін душа для позначення тимчасової структури, яка розвивається і розпадається з часом. Оскільки Арістокл (він же Платон) справив великий вплив на усю європейську думку, то у філософії аж до виникнення наукової психології душею називали внутрішній світ людини: її почуття, відчуття і думки. В шістнадцятому столітті хорватський письменник Марко Марулич запровадив термін психологія. Тепер цей термін означає науку про мислення, почуття, волю і поведінку людини. Томас Вілліс описував душу в термінах мозкових функцій. Френсіс Гальтон перший запровадив математичні методи для вивчення душі. Приблизно в той же час Дуглас Спелдінг відкрив (можливо заново відкрив) явище імпринтингу як особливу форму навчання. Пізніше цей напрям розвинув Альберт Бандура, запропонувавши соціальну когнітивну теорію. Думки Карла Юнґа чимось схожі на платонівські. Засновник аналітичної психології вважав, що кожен індивід появляється в цьому світі з «цілісним особистісним ескізом, який потенційно представлений з самого народження». Олександр Філатович своє розуміння душі виклав у методиці Живого Слова: "душі структура над плоттю домінує". Кандидат медичних наук Мельник А. І. у 2016 році запропонував термін душезнавство або анімологія для позначення дисципліни для вивчення фізіології й анатомії душі, а також можливості сягнути безсмертя.
ДЖерела
1. В. М. Гнатюк. Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків.
2. Timeline of psychology (основні віхи розвитку психології).
3. Універсальна матриця Живого Слова № 12.