Ця війна, відповідальність за яку несе виключно Путін, є екзистенційною загрозою для Європи та Франції. Росія не повинна виграти цю війну. Якщо Росія виграє цю війну, довіра до Європи знизиться до нуля. Якщо Росія виграє, зміниться життя французів. Франція більше не буде в безпеці. Європа не буде в безпеці.

Людська зрілість визначається тверезістю погляду на світ. Це не означає, що треба змиритися з його вадами та недосконалістю. Просто аби зробити світ бодай трохи кращим, його потрібно сприйняти (але не обовʼязково прийняти!) таким, як він є. Вилікувати пацієнта можна лише поставивши йому правильний діагноз...

Видання Politico опублікувало серію статей під загальною назвою "Чому Захід втрачає Україну". Дуже симптоматично, бо матеріали вийшли після двох важливих міжнародних подій з Україною в центрі порядку денного. Перша – Мюнхенська конференція з безпеки (16-18 лютого 2024 року), друга – Ялтинська європейська стратегія (YES) (24-25 лютого).

Останні пів року Росія почала відкрито зловживати своїм правом скликати засідання для поширення своєї пропаганди. Зараз практично не існує можливості відмовити Росії у скликанні засідання. Росія дуже агресивно реагує на дії інших членів Радбезу ООН, коли вони намагаються протистояти Росії. Радбез та Генасамблея – насправді місця для політичного театру.

Багато хто схильний вважати, що нинішні серйозні проблеми нашої країни – це лише невдалий результат політики з добрими намірами. Але що, як програми, які здаються невдалими, були з самого початку задумані для знищення цивілізації?

НАТО – це оборонний союз рівних держав. Таким є принцип роботи Альянсу. Утім почути про це можна хіба що в урочистих заявах. Реальність – інша, і її не приховують.

Бойові дії, ймовірно, дещо вщухнуть протягом наступних кількох місяців, а більш наступальні дії відновляться в травні та червні, коли підсохне земля: саме тоді стане зрозумілою доля допомоги ЄС і США. Нині Україні не вистачає зброї для захисту своїх міст, а Президент України Володимир Зеленський бореться зі своїм головнокомандувачем.

Адміністрація президента США Джо Байдена працює над довгостроковою стратегією підтримки України, яка зменшить акцент на деокупації територій й зосередиться на допомозі відбивати нові російські наступи, одночасно рухаючись до довгострокової мети – а це зміцнення Збройних сил та економіки України.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц анонсує подвоєння військової допомоги Україні та закликає ЄС наслідувати приклад Німеччини, але водночас не бажає надавати Києву ракети "Таурус", щоб допомогти швидко вийти з глухого кута на фронті. Берлін готовий підтримувати Україну "стільки, скільки буде потрібно", але все ще не готовий до поразки Росії у цій війні.

Захід довго дотримувався політики умиротворення Росії, яка напала на Україну, обурювався, бурчав, збирав союзників, практикував комарині укуси типу санкцій і лише на другий рік українського спротиву відмовився від політики публічних умовлянь агресора і зумів організувати по-справжньому серйозну протидію.

Діалоги про розподіл сфер відповідальності (або сфер впливу) між Вашингтоном та Пекіном триватимуть, компроміс швидше знайдуть два співрозмовники, ніж три. Тобто неповернення РФ до статусу глобальної супердержави вигідне як США, так і КНР.

Україна потребує більше, ніж волонтерство та зухвалість, щоб захистити свою версію демократії. Путін не може розгромити Україну у військовому плані, але може продовжувати тиск, руйнувати українську цивільну інфраструктуру, чекати, поки союзники України втомляться, підбурювати українську громадськість до повстання проти уряду, а потім перемогти за замовчуванням.

Найкращим способом покарати Москву за її злочинні атаки на Україну був би арешт 300 мільярдів доларів, які Росія тримає на закордонних рахунках. Замість цього, однак, світом прокотилася хвиля радості від того, що путінська Росія ще не зробила свого останнього подиху. Подивіться, як кремлівські психофани номінують Владіміра Путіна на Нобелівську премію миру.

Цей рік не буде таким, як 2023. Він не буде кращим або гіршим, він буде іншим. Світ не живе нашими емоціями. Для Заходу 2022 став "гойдалками" від переоцінки російського режиму і недооцінки нас до розуміння, як він помилявся. І все це на фоні шоку від російської агресії. 2023 став для багатьох на Заході так само "відкриттям".

Словосполучення «український буржуазний націоналізм» завжди було лайкою в українському інформаційному просторі та, одночасно, звинуваченням радянських судів, за якими люди отримували великі терміни ув’язнення або і смертну кару.