Закон, який по-простому називають законом про мови, прийнятий у першому читанні. Що це було за читання – ніхто не знає. В Інтернеті з цього приводу можна багато чого прочитати. Однак, донині відсутній хоча б елементарний аналіз причин цього ганебного в історії людства явища.

27-29 травня 2012 року Левко Григорович Лук’яненко – голова УРП, разом із однопартійцями М. Станішевським, П. Москаленком та А. Глушком відвідали Луганщину.

Обидві сусідні і дружні країни – Україна і Польща, посилено готуються до початку чемпіонату Європи з футболу 2012.

Днями до Львова приїжджали лідери об’єднаної опозиції Арсеній Яценюк та Микола Томенко. Поміж іншим, вони повідомили, що КОД (Комітет опору диктатурі) не створювався для розподілу депутатських мандатів, а в їхньому об’єднанні не лише двері – ворота широко відкриті.

Нещодавно відбувся Другий Конгрес українців Польщі. Делегати Конгресу у спеціальній заяві закликали українців та поляків «припинити займатися переоцінкою історичних кривд, а пробачити один одному задля історичного єднання обох народів».

... бо в суперечці ти опускаєшся до його рівня, а там він вже легко задавить тебе своїм досвідом. Подивіться на скани листів до президента, які пишуть політики, журналісти, громадські діячі. «Шановний Вікторе Федоровичу!». Як рука може піднятися написати до нього «шановний»?

Ініціатива прийняття закону № 9073 виходить не з російського, а з українського боку. Про це uainforg повідомило джерело в керівництві Партії регіонів.

Представники опозиційних фракцій парламенту протестують проти розгляду законопроектів про мовну політику. Вони заблокували трибуну Верховної ради, скандуючи «Банду геть!".

На країну насувається катастрофа з наслідками, котрі неможливо прорахувати. На дорогах поки багато машин, ще купують нерухомість, населенню ще вистачає грошей на їжу, а міліція досі підкоряється наказам влади. Але ознак прийдешнього «обвалу» все більше і більше. А впевненості в завтрашньому дні майже не залишилося. До чого йдемо?

Напередодні 9-го травня, офіційного державного свята Дня Перемоги, ми поцікавились у заступника голови Української Республіканської партії Ростислава Новоженця як українці, на його думку, мали б святкувати цей день.

Нещодавно в «Кур’єрі галіційському» була надрукована стаття якогось Володимира Клучака під назвою «Крихти польськості в Галичині». (Див. «Kurier Galicyijski»13-26 квітня 2012 р. с.15). Вперше, від часу заснування цієї непересічної газети, надруковано відкрито антиукраїнську, антигалицьку статтю, яка обурила багатьох читачів.

27-ме квітня видалося насиченим на новини. У Дніпропетровську однин за одним пролунали чотири вибухи. Є принаймні 27 поранених. І все вказує на те, що цього разу ми маємо справу зі справжнім терактом, чого в Україні не було протягом усіх років незалежності.

25 квітня минає 40 днів з дня смерті Івана Дем’янюка. Ця людина відома тим, що протягом свого тривалого життя вимушена була витримувати переслідування як радянської, так і німецько-нацистської системи. І навіть через майже сім десятиліть після закінчення Другої світової війни привиди минулих тоталітарних систем не полишали переслідувати його. Останнім часом – під виглядом «демократичного» судочинства нащадків гітлерівців з Німеччини.

Остаточно маргіналізувати Україну, показати всім всередині держави та за її межами, що добра тут не буде ніколи – такий сценарій реалізується зараз силами тих, хто завжди заперечував саму можливість розвитку держави Україна як незалежної.

Вбивство людини, скоєне іншою людиною, у всі часи вважалося важким злочином. Держава, що запроваджує смертну кару, перетворює вбивство, незалежно від того, до яких саме злочинців воно застосовується, на регламентовану законом дію. Таке вбивство скоюється від імені держави і наочно показує суспільству: те, що не можна громадянину, - можна державі.