Стратегічна мета Росії – розмивання України та української ідентичності. Не так поглинання, як розмивання, послаблення державності, вважає Сергій Головатий, народний депутат України, колишній міністр юстиції.

Громадськість в Україні постійно демонструє якусь інфантильність. Все стало зрозуміло одразу після того, як Янукович узурпував владу на посаді Президента, буде ще гірше, після мовного закону вони піднімуть питання зміни символіки, продажу землі. Адже ця влада прийшла не для того, щоб діяти порядно, вони чинять, як окупанти, бо такими є за своєю суттю. Жодному їхньому слову не можна вірити.

Про ситуацію в Україні напередодні виборів, про причини розчарування у політиках, про те, чому потрібно голосувати за справжніх українських патріотів, розповідає Герой України, голова Української республіканської партії Левко Лук’яненко.

Пересічний українець ніколи не відчує себе людиною, доки життя в повному обсязі не повернеться в райцентри та села — життя не як животіння, а як повноцінне людське буття. Українським селянам нині потрібно від влади зовсім небагато, якщо вона справді турбується про них — її дозволу на самоорганізацію.

До виборів у Верховну Раду України залишилось менше двох місяців. Електорат чухає потилицю, споглядаючи телерекламу, де всі без винятку – червоні, сині, зелені, рожеві, помарачеві, у смужечку і сердечко – раптом стали білими і дуже пухнастими. І гадає той електорат: а чи варто взагалі демонструвати своє волевиявлення?

Розмова з відомим львівським політиком, одним із сучасних ідеологів українського націоналізму (за визначенням російських ЗМІ), автором скандально відомого інтерв’ю журналу «Der Spiegel Профиль» («Все русское мешает нам жить!»), кандидатом у народні депутати України по Сихівському виборчому округу №115 (Львівська область).

Україна відзначила 21-шу річницю Незалежності. Щоправда, називати цю дату справжнім святом зважуються уже не всі. Адже після останніх «реформ» у мовному законодавстві та радикальних змін на зовнішньополітичному фронті у багатьох з нас виникають запитання. Зокрема, від кого саме держава отримала незалежність у 1991-му році? Невже не від тої самої країни, столицею якої є місто Москва?

Оце якось днями вирішила зглянутися на тяжку долю недолюбленої журналістами Партії регіонів (на це скаржилася недавно депутатка Олена Бондаренко) і допомогти рідній газеті (дописувала туди ще школяркою) поновити справедливість (хоча б на районному рівні) щодо «скривдженої» політичної сили.

Віктор Янукович офіційно заговорив російською. Сталося це на відкритті пам’ятника Незалежності у Харкові, який встановлено на площі Конституції.

За статтею 38 Конституції України громадяни нашої незалежної і суверенної мають право бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Цікаво, хтось іще вірить у ці запевнення, поруч з якими відпочивають навіть казки Андерсена? Навіщо оте право, коли воно абсолютно нічого не варте без грошей? Причому без дуже великих грошей, які пересічному українцю навіть не снилися.

У ці дні, коли ми відзначаємо 21-шу річницю Незалежності нашої держави, чи не кожен свідомий громадянин ставить перед собою низку непростих питань. Зокрема, чи маємо ми саме таку Україну, за яку боролися наші діди і прадіди? Чому, маючи власну державу, українці бідують на рідній землі? У чому, нарешті, головна проблема сучасної України?

Завжди радо сприймаю інформацію про позитивні зрушення, які відбуваються між двома сусідніми країнами – Україною та Польщею. На днях українські мас-медіа повідомили про спрощення візового режиму між обома країнами і зниження рівня оплати за оформлення документів. Для українців, це вдвічі приємна новина, бо тисячі українців, особливо галичан, працюють у сусідній нам країні.

«Дух волі» продовжує складати антирейтинги політтехнологічних винаходів, з якими ми стикаємося під час нинішньої передвиборчої кампанії. Як ми і очікували, нові факти, здатні потішити громадськість, не забарилися.

Наприкінці 80-х багато хто вже розумів, що Радянський Союз доживає останні дні. У лютому 1990-го в СРСР відбулися перші за багато десятиліть конкурентні вибори, завдяки чому демократичні сили потрапили до парламентів.

Не існує в природі політика із призвищем Королевська. Це – вигадка влади для одурманювання людей, які ненавидять регіоналів.