Хоч довіра до соціологів зараз впала «нижче плінтуса», все ж певні їх дослідження заслуговують на увагу. Як показали опитування, проведені фондом «Громадська думка» на теренах Західної України, найбільше населення прагне сьогодні створення правової держави (48%). Її успішний розвиток люди пов’язують із усуненням олігархічних кланів від управління країною (32%) та появою… сильного лідера з широкими владними повноваженнями (27%).

Коментуючи трагічні події в ТРЦ "Караван", Костянтин Стогній недоговорює більше, ніж пояснює. З одного боку, він у кримінальній темі дуже давно, знає завжди більше, ніж може дозволити сказати і показати по телевізору мільйонам глядачів.

Чому українці живуть гірше за будь-яку іншу європейську націю? Чому, формально маючи власну незалежну державу, ми відсунуті від державного управління, приватизованої власності, натомість витримуємо тотальне гноблення у мовній та культурній сфері, поставлені на межу виживання через наднизькі соціальні стандарти? Вочевидь, відповідь тут може бути тільки одна: насправді в Україні панує антиукраїнська за своєю сутністю окупаційна влада, яка активно запроваджує політику апартеїду стосовно корінної нації.

А дійсно – чому? Невже «потужні» партії та об’єднання не можуть знайти серед своїх членів по 225 гідних та конкурентоспроможних кандидатів, щоб від свого імені висунути їх на мажоритарні округи?

Завдяки «мудрій» політиці влади Україна сьогодні втрачає останні крихти авторитету на міжнародній арені. Росія що не день, то висуває нам нові ультиматуми. Європа та Америка збираються закрити кордони для вітчизняних чиновників. Курс гривні лихоманить. Золотовалютні запаси країни катастрофічно зменшуються. Іноземні інвестори виводять свої капітали з України. А парламентські вибори, до яких залишилося кілька тижнів, обіцяють стати найбруднішими за всю історію існування держави.

Публічно висловитися щодо Китаю критично, нагородити китайського інтелектуала Нобелівською премією чи публічній постаті випити чаю з Далай-ламою – це " втрутитись у внутрішні справи Китаю" та " образити почуття китайського народу".

Все частіше з наближенням виборів переконуєшся, що більшість так званих соціологічних опитувань є замовними.

Ще не вщухли пристрасті навколо маніпуляцій із формуванням окружних виборчих комісій, як влада почала застосовувати брудні технології при визначенні складу найнижчої ланки – дільничних виборчих комісій.

Демократія в Україні вийшла на черговий етап згортання. Відвертий страх перед гнівом народу, доведеного до зубожіння, вже спонукає владу вдаватися до методів, які практикував сталінський режим. Віднедавна вона почала створювати психологічну платформу для «полювання на відьом».

До закінчення передвиборчих перегонів залишився ще приблизно міцяць. Але на 115-му (Сихівському) виборчому окрузі серед 18-ти кандидатів-мажоритарників уже виділилися чотири лідери. Днями рух «Чесно» у прямому ефірі телеканалу «ЗІК» назвав найбільш вірогідних переможців. Це єдиний кандидат від об’єднаної опозиції Михайло Хміль, висуванець від «Удару» Дмитро Добродомов, самовисуванець, заступник голови Української республіканської партії Ростислав Новоженець та висуванець Аграрної партії України Роман Федишин. Протягом двох годин кожному із них експерти ставили незручні запитання. Ми ж вирішили проаналізувати, чим завершилася така люстрація.

28 жовтня мають відбутися вибори до Верховної Ради України. Вибори – це завжди шанс. І своєрідна протиотрута, яка позитивно впливає на суспільство, вражене зневірою. Інше питання, чи будуть вони за своєю суттю виборами, а чи призначенням депутатів? Все залежить тільки від нас, від народу.

Як показує практика, результати виборів в Україні часто залежать не від популярності політичних партій, не від харизми кандидатів у депутати чи професійності їх штабів, а від того, хто і як порахує голоси, подані за них. Яскравий приклад – масові фальсифікації під час президентських перегонів у 2004-у році, які спричинили Помаранчеву революцію. Серед організаторів та натхненників тих фальсифікацій був і голова Центральної виборчої комісії Сергій Ківалов. Народ тоді належно оцінив його «заслуги», нагородивши прізвиськом «Підрахуй».

Як не прикро, а ця передвиборча кампанія не обходиться без чвар поміж опозиційними силами. На перший погляд, «Об’єднана опозиція» намагається усіма силами здолати проблему. Бодай би голоси не розпорошувалися, і серед переможців на виборах на Львівщині «випадково» не з’влялися представники антиукраїнських сил. Олег Тягнибок, наприклад, нещодавно висунув тезу: «Від опозиції – єдиний кандидат на всіх округах. Всі решта – самозванці, які працюють на Партію регіонів».

Якщо Янукович протягом двох місяців не погодиться на вступ до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану, на Україну очікують великі торговельні негаразди з північно-східною сусідкою. Преса пише, що такий ультиматум поставив президентові під час останньої особистої зустрічі російський колега Володимир Путін.

Стратегічна мета Росії – розмивання України та української ідентичності. Не так поглинання, як розмивання, послаблення державності, вважає Сергій Головатий, народний депутат України, колишній міністр юстиції.