Що таке український бізнес після первісного накопичення капіталу? Звідки ці люди прийшли? З тюрем, з ринків (базару) і червоного директорату. Іншого серйозного поповнення цієї бізнесової групи не було. Вони хочуть таке слухати. І об'єктивно це здебільшого нав'язується і суспільству.

Як відомо, історія вчить тому, що нічому не вчить. Письменник-демократ Винниченко після запеклої боротьби з української армією та українськими націоналістами потім регулярно вживав бром, - настільки було йому прикро, що народ його за це не полюбив. Вживання Винниченком брому відбувалося минулого століття. Незадовго по тому, як Центральна Рада створила найдемократичнішу в світі Конституцію. Забив Центральну Раду пацифізм. Ударом сокири. В спину.

Український патріот знає, що криза економічна, культурна, психологічна створена штучно. А тому потребує оперативного викорінення хірургічними методами (так видаляють потворні заразні гнійники) в межах чинного законодавства.

Унаслідок несповнення мрій 1991 року сьогодні перед нами постає запитання — чи правильно було обрано курс на неолібералізацію? Чому в одних країнах цей курс призвів до катастрофи, в інших не приніс такого руйнівного ефекту, а в третіх навіть спричинив дуже позитивні наслідки? Серед іншого постають питання про роль держави. Цілковито ошельмована на початку 90-х, вона і зараз сприймається багатьма як головний винуватець всього, що було, і всього, що відбувається тепер.

Скільки не буваю у Львові - у Російського Культурного центру постійно “трохи” побита вітрина. Дірку власники як правило чимось картинно обмальовують, аби народ випадково цеї дірки не прогавив та ретельно обдивився. Останній раз біля дірки приліпили (але так, щоб її було видно) якийсь малюнок з виставки, яка акурат проходила у російському центрі.

"Нові хазари" кинули виклик Києву. Вони трясуть борідками та погрожують нам бомбами.

Події навколо острова Тузла показали, що Росія стає некерованою.

Північній Кореї пропонують роззброїтись по українському варіанту. До чого це призводить – видно на прикладі Тузли.

Національні, расові і релігійні конфлікти стрясали людство завжди. Нічого надзвичайного в цьому немає. У людей є звичка мати різний колір шкіри, розріз очей і навіть різні релігійні (політичні) переконання. Привести усе людство до єдиного клонованого зразка ніколи нікому не вдасться. І те, що всі ми різні, засвідчує, що кожному з роду людського, кожній нації та расі притаманна виключна своєрідність.

Трансформація України є неминучою. Чим пізніше вона почнеться, тим радикальніших і жорсткіших форм набиратиме. Тому для всіх буде краще, якщо розпочати її вчасно. Точкою відліку є 2004 рік — початок “жнив Господніх”.

Який свідомий (себто, «щирий») українець не пройшовся по славнозвісному суржику. От, мовляв, краще би вже якоюсь однією мовою розмовляли, але ж чистою! Смію певнити: позиція націонал-демократів стосовно викорінення суржика в наших умовах є чистої води русифікацією.

«Актори однієї ролі» - люди особливі. Все їхнє життя перетворюється на продовження цієї ролі і вимагає відповідності їй. У яких би фільмах ні грав В'ячеслав Тихонов, після культових «Миттєвостей» він уже навіки став Штирліцем, і сам цей персонаж з тих пір сприймається винятково в образі цього артиста. Таким був і Сергій Бодров, що назавжди залишився Братом. Залишається таким і Арнольд Шварценеггер - невипадково в коментарях до виборів у Каліфорнії сама ходова рима «термінатор - губернатор».

Нас усе ближче посувають до практичної реалізації сумнозвісної ідеї двох Україн. Поки що її не озвучують напряму, адже це, по суті, - злочин проти держави. Але закони в Україні практично не працюють, і нинішня влада доводить нам це мало не кожного дня. В результаті маємо небезпечний процес поділу країни на національну і проросійську частини. Він уже запущений за багатьма напрямками: ідеологією Табачника, нігілізмом Януковича, протистоянням у суспільстві та тиском ззовні. Держава слабка, люди розчаровані, а це означає, що для розпаду на окремі частини не потрібно ані агресивного сепаратизму, ані жодної війни. Владі потрібно лише під виглядом реформ скерувати процес у «правильному» напрямку.

Національна ідея українців - у поверненні до мілітарних, культурних, психологічних настанов Київської Русі. Сучасному поколінню співвітчизників слід відтворювати практику наших предків, які створили державне утворення, що відігравало ключову роль у Європі.

На авансцену політичного життя Заходу виходять "нові ліві" рухи. Їхня ідеологічна платформа тільки-но формується. Радикальний пацифізм "нових лівих" грає на руку ісламістам.