Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Після коаліції

«Бермудський трикутник» владної верхівки з погляду персональної сумісності та здорового глузду

Бермудський трикутник

Ющенко, Тимошенко, Порошенко. Цей трикутник постійно змінює свої розміри, вібрації, колір, запах. Проте в його нестабільності є деякі константи, знання яких дозволяє прогнозувати розвиток подій.

Почнімо з того, що дається людині від народження і не змінюється до самої смерті, — з типу інформаційного метаболізму. Якщо говорити простіше, то йдеться про психологічний тип або соціотип особи.

1. «МИРОТВОРЕЦЬ», «АДМІНІСТРАТОР», «ПІДПРИЄМЕЦЬ»

З погляду психоінформатики, що виросла на базі типології Юнґа та соціоніки, кожна людина від самого народження належить до одного з 16-ти соціотипів, кожен з яких має свою стандартну назву і псевдоніми, які зручні для застосування і допомагають «відчути дух» того чи того соціотипу. Наприклад, етико-інтуїтивний інтроверт має псевдоніми «Достоєвський», «Доктор Ватсон» або «Миротворець».

Типовим «Миротворцем» є Віктор Ющенко, тож не випадково інший відомий Віктор якось назвав його «Котом Леопольдом» (цей герой мультфільму також є яскравим етико-інтуїтивним інтровертом). «Миротворцям» притаманні доброта й співчуття, вони прагнуть з усіма мати гармонійні стосунки, довіряють своїй інтуїції, схильні до усамітнення, люблять порядок і красу, не переносять насильства, не люблять примушувати інших щось робити проти їхньої волі. Вони можуть довго терпіти утиски, але лише доти, доки їх не «дістали за живе». Тоді вони вибухають і здатні діяти надзвичайно рішуче, енергійно, холоднокровно і навіть жорстоко, а після «відновлення порядку» знову стають мирними та милосердними. Пам’ятаєте, в Тараса Шевченка: «У Бога за дверми лежала сокира» — це про «Миротворців». Важко проникнути в їхній духовний світ: навіть люди, які знають їх багато років, можуть раптом виявити в них цілком незнайомі риси характеру.

Протилежними і водночас доповнювальними якостями володіє логіко-сенсорний екстраверт. Цей соціотип має псевдоніми «Шерлок Холмс» та «Адміністратор», а неофіційно його ще називають «Бульдозером» — за прямолінійну цілеспрямованість на кшталт кіногероїв Шварценеґґера. Порівняно з ідеалістичними «Миротворцями» «Адміністратори» значно практичніші, довіряють не етиці, а логіці та фактичному стану справ, цінують якість і красу, схильні до миттєвих енергійних реакцій (інколи спочатку роблять, а потім думають), а джерело натхнення шукають не у своєму духовному світі, а в навколишніх подіях. Життєвий девіз цього соціотипу — «Боротьба з хаосом». Яскравим «Адміністратором» є Юлія Тимошенко, яку ще іноді називають «українською Марґарет Тетчер», адже остання також є логіко-сенсорним екстравертом.

Зауважмо, що всі 16 соціотипів групуються в 4 квадри. Квадра — це четвірка соціотипів зі спільними психоінформаційними цінностями, група психологічного комфорту. «Миротворець» Ющенко та «Адміністратор» Тимошенко належать до четвертої квадри. А от Петро Порошенко належить до третьої квадри, його соціотип — «логіко-інтуїтивний екстраверт», псевдоніми — «Джек» або «Підприємець». На відміну від «Адміністратора», «Підприємець» не стільки бореться з хаосом, скільки використовує його для досягнення своїх цілей (хрестоматійний приклад — «великий комбінатор» Остап Бендер). Своєчасність і економність для нього важливіші, ніж якість і краса. Проникливий, особливо коли його хочуть підманути в об’єктивних речах. Вважає за краще бути не улюбленим, а правим, тому буває різким у висловлюваннях, що створює враження конфліктності. Любить планувати, проте практичну доцільність ставить вище за виконання будь-якого плану.

2. РІВЕНЬ ОСОБИСТОГО РОЗВИТКУ І ПСИХОКАСТА

Розділення людей на 16 соціотипів — це класифікація, так би мовити, в горизонтальній психологічній площині. Не менш важливою є вертикальна класифікація, в основу якої покладено 4 рівні особистого розвитку: 1 — рівень особистого досвіду (здатність вчитися лише на власних помилках і перемогах), 2 — рівень колективного досвіду (вміння практично застосовувати перевірені практикою норми); 3 — рівень творчості (здатність до нестандартних дій); 4 — рівень мудрості (цілісне світосприйняття, системність). Відповідно, людина кожного соціотипу характеризується одним з чотирьох рівнів розвитку. Після народження всі починають з першого рівня, згодом невелика частина (не більше 10%) виходить на другий рівень, ще менше піднімається на третій, і вже зовсім небагато досягає четвертого рівня.

Після соціотипу та рівня розвитку третім важливим параметром особистості є психокаста, тобто вроджена схильність людини до виконання однієї з чотирьох базових соціальних функцій: 1 — спеціалізована професійна діяльність (найманий спеціаліст); 2 — бізнесово-господарська діяльність (бізнесмен); 3 — державна організація і захист (воїн, кшатрій); 4 — осмислення життя, осягнення Істини, поєднання божественного й людського (мудрець, брахман).

Таким чином, кожна людина має свій психоінформаційний код, що позначає головний стрижень її цінностей, мислення та поведінки — це соціотип + психокаста + рівень розвитку. Наприклад, Юлія Тимошенко — це Адміністратор-кшатрій-3. Справді, у неї є риси воїна, вона не боїться ризику й має здатність до нестандартних дій, тобто перебуває на третьому рівні особистого розвитку (тому з нею цікаво, бо не знаєш, що вона утне завтра). Очевидно, що четвертого рівня вона ще не досягла, бо виявляє забагато непослідовності та внутрішньої суперечливості (відсутня цілісність), легко вдається до обману (забуваючи, що «брехнею весь світ обійдеш, а назад не вернешся»), маніпулює людьми неначе пішаками в шаховій грі. Для того, щоб стати національним лідером на зразок Марґарет Тетчер, їй не вистачає: 1) цілісного і відповідального світогляду; 2) ясного бачення майбутнього України (так досі й не зрозуміло, чого вона прагне); 3) органічного зв’язку з українською землею, українським народом та українською культурою. Досі українці були для неї лише інструментом для досягнення власних цілей, а от чи спроможна вона поставити себе на службу цьому народові (що є головною ознакою кшатрія) — покажуть уже найближчі два-три роки.

Психоінформаційний код Петра Порошенка — це Підприємець-бізнесмен-2. Сьогодні мало хто повірить, що інтереси свого бізнесу він здатний принести в жертву інтересам українського народу, від якого він ментально відірваний ще більше, ніж Юлія Тимошенко. Отже — бізнесмен. Далі: особливої творчості в його діяльності якось не помічено — він діє перевіреними, звичними методами, що вказує на другий (нормативний) рівень особистого розвитку. З цієї причини він, порівняно з Тимошенко, більше прогнозований і менше цікавий. Вірогідно, що під його керівництвом Верховна Рада остаточно перетвориться на бізнес-клуб, де все купується й продається, а мільйонери та мільярдери під виглядом законотворчої діяльності за народний кошт вирішують свої приватні інтереси.

Значно важче розібратися з Віктором Ющенком. Те, що він «Миротворець», ми вже знаємо. А далі? Інтуїтивна інтровертованість приховує багато таємниць і потенцій. Іноді в ньому проглядає мудрець, який проголошує Істину і завбачливо не втручається в природний хід подій. В інших випадках він діє як вузький спеціаліст, який не розуміє, що навколо відбувається і дає себе використовувати різним шахраям. Може, він нічого не хоче змінювати? Або хоче, але не знає як, тому накопичує знання й очікує слушного моменту для рішучого наступу? А може, причина його пасивності в тому, що він досі не відновився після отруєння діоксином? На відміну від Тимошенко та Порошенка, у Ющенка є стихійний генетичний зв’язок з українською основою, але цей зв’язок ще не настільки міцний, щоб задіяти колосальну енергетику сотень поколінь наших предків — святих, воїнів і хліборобів.

Ще одна обнадійлива обставина: після отруєння, коли Ющенко пережив нестерпні страждання і побував на межі між життям і смертю, щось у ньому обов’язково мало змінитися. Зазвичай люди, які приходять «звідти», мають ширшу свідомість та ясніше розуміння добра і зла. Хочеться вірити, що Віктор Ющенко ще не сказав свого останнього слова і за певних обставин може увійти в стан вибухової творчої активності.

3. МОДЕЛЮВАННЯ СТОСУНКІВ

Тепер у нас є всі дані для того, щоб описати стосунки між «сторонами коаліційного трикутника» з погляду персональної сумісності. Почнімо з того, що стосунки між «Адміністратором» і «Підприємцем» характеризуються значною конфліктністю. При зовнішній подібності у цих соціотипів зовсім різні життєві цінності, причому кожен уперто стоїть на своєму і переконаний у власній правоті. При першій нагоді вони свідомо чи несвідомо починають наступати одне одному на «улюблені мозолі», тобто бити по найболючіших точках психоінформаційної структури противника. Отже, в «горизонтальній психологічній площині» маємо відвертий особистісний конфлікт.

Не краща ситуація з погляду психокасти та рівня розвитку, адже «кшатрій» Тимошенко ніколи не слухатиметься «бізнесмена» Порошенка, так само як людина третього рівня розвитку ніколи не сприйматиме «начальника» другого рівня.

Таким чином, дует Тимошенко—Порошенко є конфліктним з причини горизонтальної і вертикальної психоінформаційної несумісності, яка посилюється конфліктом бізнесових інтересів представлених ними кланів. Що ж до об’єднуючих чинників, то з них можна назвати лише страх розвалу коаліції та відставки обох. Про національні інтереси як об’єднуючий чинник говорити передчасно, оскільки, між нами кажучи, жодна сторона конфлікту не відчуває сантиментів до українського народу та його долі. Теоретично, ситуацію могла б виправити активна позиція Ющенка, адже з погляду психоінформаційних процесів він перебуває у сприятливих стосунках як з Тимошенко (повне доповнення), так і з Порошенком (напівдоповнення). Проте Президент поки що не виявляє необхідної активності, тому замість співпраці у трикутнику Президент—Спікер—Прем’єр найвірогідніше матимемо хаотичне взаємне блокування і «війну всіх проти всіх». Такий собі зачарований «бермудський трикутник».

4. «БЕРМУДСЬКЕ БОЛОТО» БЕЗВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Хтось скаже, що це навіть добре: конфліктуючі сторони вдень і вночі контролюють одна одну, повноваження і відповідальність надійно розподілені аж на три частини. Так би мовити, тріумф демократії. Проте є один «маленький» нюанс: річ у тім, що роботу можна розділити, проте відповідальність не ділиться в принципі — як тільки її розділяють, то вона має цікаву властивість миттєво випаровуватись і безслідно зникати. Будь-який керівник вам підтвердить, що де відповідає більше одного, там уже не відповідає ніхто. У народі кажуть : «Щоб завалити справу, достатньо двох». Це до того, що відповідальність неподільна й може існувати лише як персональна відповідальність. У нашому «бермудському болоті» відповідальність розподілено аж на трьох, тому жоден з них не може нести реальної відповідальності за роботу — так само, як жоден з попередніх президентів, спікерів чи прем’єрів не заплатив і 5 гривень штрафу за 5-мільйонне вимирання українського народу, подвійне скорочення ВВП, багатомільйонну економічну міграцію, зруйновані родини, армію безпритульних дітей, зростання алкоголізму та наркоманії, епідемії туберкульозу і СНІДу.
Найгірша влада — це безвідповідальна влада. Саме таку владу ми маємо в Україні. Ось корінь усіх бід, бо безвідповідальність породжує некомпетентність, неефективність і байдужість. Найпоказовіша ситуація у Верховній Раді — там відповідальність «розмазана» аж на 450 депутатів, тому навіть якщо приймається відверто деструктивний, злочинний закон, то жодного винуватого знайти неможливо в принципі. Апофеоз колективної безвідповідальності!

5. ЩО РОБИТИ?
Передусім зняти світоглядні шори й чесно визнати, що розподіл влади в нинішній формі — це підривна ідея, спрямована на руйнування національних держав. Як уже говорилось, найгірша влада — це безвідповідальна влада. Нинішню модель державного управління побудовано на тотальній безвідповідальності, тому її збереження — це національне самогубство. Хто в цьому ще сумнівається, хай згадає, що все пізнається за своїми плодами: добре дерево дає лише добрі плоди, а погане — лише погані. Плодами нинішньої системи є вимирання українського народу (щороку нас стає менше на 600 тисяч), його соціальна, економічна, культурна та генетична деградація. Невже цього мало?

Якщо говорити прямо, то нинішня система влади відверто збочена. Професійні маніпулятори і баламути нам забивають баки, що причини «негараздів» у недостатньо свідомих людях, мовляв, наше мислення ще не європейське, треба повчитися в Європі, Америці чи хоча б у Москві. Звісно, вчитися треба, свідомість удосконалювати треба, і цим можна займатися безмежно довго. Але майте на увазі, що нинішня система безвідповідальності та безкарності здатна за короткий час морально розкласти переважну більшість цілком пристойних людей. І навпаки — вставте нинішніх «недостатньо свідомих» у систему реальної відповідальності, і вже завтра всі ці порошенки, тимошенки, ющенки, а також іваненки, петренки та сидоренки чемно працюватимуть не лише для власного, а й для загальнонародного добра.

Почнімо з найпроблемнішого елемента системи — Верховної Ради. Як ви вважаєте, чи має право приймати рішення той, хто не несе за них ніякої відповідальності? Звісно, що ні! Гаразд. А чи приймає рішення Верховна Рада? Так, і не просто рішення, а закони, які ми всі зобов’язані виконувати. А чи відповідає ВР за свої рішення? Ні, депутати не несуть за свої рішення ні персональної, ні колективної відповідальності. Висновок однозначний: Верховна Рада не може бути законодавчим органом — бо як колективний орган, вона призначена для виконання дорадчої, експертної та контролюючої функцій з правом започаткування процедури дострокового відсторонення Президента від влади — т. зв. імпічменту.

А що Президент? Він повинен нести персональну відповідальність за кінцеві результати всього державного механізму, причому відповідальність реальну: власним майном, власною свободою і власним життям. А для цього він має керувати роботою всіх гілок владного механізму, зокрема приймати законодавчі рішення і забезпечувати їх виконання. Це єдиний спосіб забезпечення цілісної, ефективної і відповідальної влади — згідно з системними принципами, законами управлінської науки та українським історичним досвідом.

Таку модель організації влади зафіксовано ще у «Велесовій книзі», вона знайшла свій розвиток у традиції виборних князів Київської Русі (найпотужнішої і найкультурнішої держави того часу) та гетьманів Козацької держави (найдемократичнішої держави тодішньої Європи). Ця система показала свою продуктивність і життєздатність протягом тисячоліть. Вона відповідає нашому Звичаю, принципам управлінської науки і викликам сучасної кризової епохи. Вона універсальна, бо ефективна для будь-яких психоінформаційних кодів виборних осіб і не допускає ніяких «бермудських трикутників» безвладдя. Вона проста, зрозуміла і прозора.

Нову українську державу, побудовану на цих засадах, ми називаємо Третім Гетьманатом, оскільки він буде історично третім після гетьманатів Богдана Хмельницького та Павла Скоропадського і ґрунтуватиметься на трійці універсальних системних принципів: 1) єдиноначальність (відповідальність і цілісність), 2) свобода (творчість і прозорість), 3) справедливість (вдячність і винагорода за добрі плоди).

Зміна державної моделі має відбутися правовим шляхом — через прийняття нової Конституції з її затвердженням на всенародному референдумі. Це нормальна демократична процедура, яка періодично реалізується в різних країнах. У цьому сенсі найактуальнішим для сучасної України виглядає досвід П’ятої республіки «французького гетьмана» Шарля де Ґолля, котрий створив найавторитарніший і водночас — найдемократичніший тип президентського правління в усій сучасній Європі. За підсумками загальнонаціонального опитування, проведеного в січні 2006 року, генерала де Ґолля визнано найкращим президентом сучасної Франції. Ось ті європейські цінності, які потрібно вивчати і впроваджувати в Україні!

На завершення додам, що існуюча в нас державна модель вичерпала свій потенціал, відведений для неї час добіг кінця, тому її неминуче буде змінено. Система дедалі швидше втрачає цілісність і розпадається – звідси всі ці сепаратизми, двовладдя, некерованість та беззаконня. За допомогою антиконституційної політреформи система намагається стабілізувати існуючий стан, та що більше вона докладає для цього зусиль, то швидше йде до розвалу — такий собі шаховий цуґцванґ, коли будь-який хід тільки погіршує ситуацію. Це характерна ознака системи, що перебуває на порозі стрибкоподібної тотальної трансформації — «фазового переходу». Нинішня «помаранчева коаліція» — це ще одна наївна спроба зупинити час, насправді ж вона тільки прискорює неминучі перетворення. І це лише початок, найцікавіше — попереду.

Хай Буде!

-----------------------------------
В тему:

Третій Гетьманат

Політичний атракціон «чесна дурильня», або «знов депутати навколо…»

Очі та руки вашої організації

Фактор експансії. Генії кінцевого результату.

Навігація в часі.
 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Визначаємо формування прекрасних світів! (Джерело Повноти)

Перехід-IV, або палінгенезія: сім кроків до Homo triplex і універсальної нації нового циклу

Добра Новина дає дороговказ для заснування нового світу та переходу в режим керованої молодості – «вічного життя», по-науковому – біологічного безсмертя. Починати треба вже сьогодні, а діяти...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Пане Ігору, напишіть, будь ласка, подібний аналіз стосовно сьогоднішніх кандидатів у Президенти України.
Читаю про події 2006 року і бачу - мало що змінилося.
Напишіть!!! Дякую!

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Коментарі

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Пане Ігору, напишіть, будь ласка, подібний аналіз стосовно сьогоднішніх кандидатів у Президенти України.
Читаю про події 2006 року і бачу - мало що змінилося.
Напишіть!!! Дякую!

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)