Дмитро Видрін розповів телеканалу "1+1", що існування партії загальнонаціонального масштабу коштує від 50 тисяч долларів на місяць до сотні мільйонів щорічно. За даними дослідження, проведеного в 2003 році львівським товариством "Генеза", в тіні залишається майже 90% партійних оборудок - це або "чорна" готівка, або фінанси, які за документами не мають жодного зв'язку з політикою.
Легальна частина може оформлюватися як членські внески або прибуток від продажу газет чи партійної символіки. Щоправда, такого роду бізнес не може забезпечити шалених сум, які де-факто витрачаються під час виборів. Головні джерела як чистих, так і тіньових надходжень до партійних скарбниць – це так звані "пожертви" від юридичних чи фізичних осіб – тих важке життя змушує або купувати статус депутата з його недоторканністю та можливостями розсилати запити на радість собі та шкоду конкурентам, або ж - якщо на шлях до парламенту немає часу - лоббістські можливості фракції.
Дмитро Видрін, політтехнолог: "По слухам, любой законопроект сопровождается некими аргументами, у нас возник такой эвфемизм - дополнительные аргументы. И у нас к каждому законопроекту прилагаются серьезные аргументы. Маленькая фракция могла заработать пропихиванием серьезного законопроекта 100-200 тысяч, а большая – 10 миллионов. По слухам, рядовой член парламента имеет дополнительный доход 5-10 тысяч у.е. в месяц. А руководитель фракции – речь идет о миллионах".
Майже кожна серйозна партія має близько двох десятків інвесторів. Фінансовий аналітик Павло Цируль вважає, що в Україні для бізнесмена певного рівня витрачати гроші на допомогу партіям – це пряма необхідність.
Павло Цируль, фінансовий аналітик: "Прогарантировать, что деньги, которые ты вложил в ту или иную партию, в кассу, что они окупятся – в Украине этого нет. Интересы вообще появляются тогда, когда ты знакомишься с теми или иными людьми – по сути это вход в клуб заинтересованных лиц, которые ведут бизнес в Украине. Чем ближе партия к выигрышу на выборах - тем интереснее ее финансировать, так как бизнес изначально преследует цели после выборов лоббирования собственных интересов. Политика напрямую завязана на бизнес. Лоббирование того или иного бизнеса зачастую перетекает в лоббирование интересов в Верховном Совете. И, конечно, это выгоды, чтобы устранить своего конкурента на рынке. Если сказать для большого обывателя, то для того, чтобы идти в большую политику, хоть как-то нужно потратить не меньше миллиона долларов".
Павло Цируль розповів: бізнесменам-спонсорам політиків, доводиться розподіляти ризики, фінансуючи і владу, і опозицію.
Павло Цируль, фінансовий аналітик: "Это элементарная подстраховка с двух сторон: любой предприниматель или бизнесмен не имеет гарантий, что после выборов проигравшая сторона не будет задействована в фискальных давлениях со стороны выигравшей стороны".
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Корупційний гадючник, або навіщо Україні нинішній парламент
Світ:
Дмитро Видрін, політтехнолог: "По слухам, любой законопроект сопровождается некими аргументами, у нас возник такой эвфемизм - дополнительные аргументы. И у нас к каждому законопроекту прилагаются серьезные аргументы. Маленькая фракция могла заработать пропихиванием серьезного законопроекта 100-200 тысяч, а большая – 10 миллионов. По слухам, рядовой член парламента имеет дополнительный доход 5-10 тысяч у.е. в месяц. А руководитель фракции – речь идет о миллионах".
Майже кожна серйозна партія має близько двох десятків інвесторів. Фінансовий аналітик Павло Цируль вважає, що в Україні для бізнесмена певного рівня витрачати гроші на допомогу партіям – це пряма необхідність.
Павло Цируль, фінансовий аналітик: "Прогарантировать, что деньги, которые ты вложил в ту или иную партию, в кассу, что они окупятся – в Украине этого нет. Интересы вообще появляются тогда, когда ты знакомишься с теми или иными людьми – по сути это вход в клуб заинтересованных лиц, которые ведут бизнес в Украине. Чем ближе партия к выигрышу на выборах - тем интереснее ее финансировать, так как бизнес изначально преследует цели после выборов лоббирования собственных интересов. Политика напрямую завязана на бизнес. Лоббирование того или иного бизнеса зачастую перетекает в лоббирование интересов в Верховном Совете. И, конечно, это выгоды, чтобы устранить своего конкурента на рынке. Если сказать для большого обывателя, то для того, чтобы идти в большую политику, хоть как-то нужно потратить не меньше миллиона долларов".
Павло Цируль розповів: бізнесменам-спонсорам політиків, доводиться розподіляти ризики, фінансуючи і владу, і опозицію.
Павло Цируль, фінансовий аналітик: "Это элементарная подстраховка с двух сторон: любой предприниматель или бизнесмен не имеет гарантий, что после выборов проигравшая сторона не будет задействована в фискальных давлениях со стороны выигравшей стороны".
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта