Лех Валенса — уособлення польської боротьби за свободу. Його профспілка «Солідарність» стала інструментом мирної революції. Польща звільнилася від радянського впливу, але Валенса нагадує: це був лише початок.
У 1990-ті Польща виривалась із минулого, але Україна лишалася між двох систем.
Валенса ще тоді бачив спільну долю: у його планах Польща й Україна мали разом вступити до ЄС. Але через російський вплив цього не сталося.
Висновок: Незавершена трансформація України залишає вразливим увесь регіон. Росія — це загроза не лише для Києва, а й для Варшави.
Валенса говорить жорстко: якщо не зупинити Росію в Україні, вона зруйнує саму Україну — і далі візьметься за інші країни. Серед перших — Польща.
Україна — буфер між Росією та Європою. Якщо вона впаде, ЄС і НАТО стануть безпосередніми цілями.
Польща вже є фронтовою державою: гуманітарна, військова, економічна підтримка України — це і самозахист.
Максимальної солідарності: «Допоможіть настільки, щоб змусити Росію до миру».
Переосмислення миру: Мир — не відмова від боротьби, а її інструмент. Справедливість вимагає дій, а не умиротворення агресора.
Обрання Кароля Навроцького — виклик для польсько-українських відносин. Валенса критикує нового президента за недружню риторику, але припускає, що реалії примусять його змінитися.
Комунікація Зеленського має бути стратегічною: діяти в інтересах миру, а не особистих емоцій.
Тримати Польщу в орбіті підтримки: дипломатія має бути гнучкою, але наполегливою.
Люди розчаровані класичною демократією.
Валенса визнає: старі демократичні формули вичерпали себе. Потрібна нова модель, яка поєднає ефективність і свободу.
Росія вимагає від України здатися: віддати території, відмовитися від НАТО. Валенса однозначний: ні на міліметр.
Ніяких поступок: мир на умовах Росії — не мир, а капітуляція.
Україна бореться не лише за себе: вона — передовий бастіон Заходу.
Це перегукується з польською історією — зокрема, з 1939 роком, коли Захід не зупинив Гітлера в Польщі. Валенса знає, чим закінчується поступливість перед диктатурою.
Путін має бути засуджений — не лише заради України, а як приклад для світу. Інакше — нові війни, нові агресори, нові злочини.
«Мирна людина з Нобелівською премією говорить: “Око за око” — інакше це ніколи не закінчиться.»
Це — не заклик до помсти, а визнання морального права на самозахист. Валенса пропонує інший формат стримування: справедливу силу.
Лех Валенса зізнається: боротьба за Польщу зруйнувала його родину. Він втратив зв’язок із дітьми, які не витримали психологічного тиску.
Свобода — це завжди жертва.
Індивід, родина, держава — всі платять ціну.
Україна платить цю ціну сьогодні. Але вона не повинна залишатися наодинці.
Польща вільна, бо колись відважилась чинити опір. Україна чинить опір сьогодні — не лише заради себе, а й заради регіону. Валенса — не просто символ. Він нагадує: вільна Польща залежить від вільної України.
Не сприймайте міжнародну підтримку як подарунок — вона результат вашої боротьби.
Будьте вимогливі до союзників, але також стратегічні — особливо до Польщі.
Пам’ятайте, що незалежність — це не момент, а процес.
Розумійте ціну, яку платить Україна за вашу безпеку.
Будьте критичні до популізму, який загрожує єдності.
Вимагайте від влади не нейтралітету, а активної підтримки України.
Свобода — це не пам’ятник, а процес. Валенса це знає. Сьогодні, у 2025-му, його голос звучить як ніколи актуально.
Справді, Мироне, Лех Валенса прозорливий! Дякую і за Твої міркування.
Творимо разом Ельфійську Вільну Церкву!
Коментарі
Справді, Мироне, Лех Валенса прозорливий! Дякую і за Твої міркування.
Творимо разом Ельфійську Вільну Церкву!