Вибори в Україні, “ні сіло, ні впало”, стали нагальною “загальноросійською” справою. “Товаріщі” не вагаючись пихато-діловито пхають свого носа в наш український борщ, не обтяжуючи себе толерантністю міжнародних правових норм порядку у цьому питанні.
В житті свій власний голос треба мати,
Щоб колосом налитим він дзвенів,
І щоб ніхто не міг сказати,
Що ти даремно хліб насущний їв.
“Тільки порожній колос угору пнеться, а важкий додолу гнеться”. З цією мудрістю Святих Отців і старших людей ніхто з нас в житті не розминувсь, - щоправда, усьому свій час…
Сьогодні нам, українцям, настало Громадити Державу, і мені щемно болить, аби мої земляки розпізнали серед порожніх висівок полови те Благосне Родинне зерно, що має прорости зачатком Новітнього Родоводу – Провідником Нації і Українським Державотворцем.
В Святому Писанії сказано: “По їхніх плодах ви пізнаєте їх”. Отже по плодах…
Вибори в Україні, “ні сіло, ні впало”, стали нагальною “загальноросійською” справою. “Товаріщі” не вагаючись пихато-діловито пхають свого носа в наш український борщ, не обтяжуючи себе толерантністю міжнародних правових норм порядку у цьому питанні. Бо добренько обізнані на безкарності свого шахрайства. З російського телеекрану все частіше і бадьоріше, по-домашньому (!) посміхається пан Янукович. Брак мудрості не підкаже йому, що така манера поведінки скоріше спрацює на антирекламу власної персони, ніж на позитивний імідж, бо заклопотаного і голодного українця вже аж тошнить, коли той в “бєлокамєнной” бавиться з “старшим братом” та ще й білою ручкою сновигає, мовляв: “Знай наших!” Певно сподівається, що в Україні усі переймаються гордістю за його передвиборчу “винахідливість”. Воно, пане Януковичу, як ситий голодного не розуміє, так само й голодний ситого не дуже то пестить. Хібащо, “московський-підножок” бузина з бузенятами потішивсь, вгледівши однодумчика-земляка на екрані московського теленебосхилу, - потішивсь і позаздрив, але ця гнилувата зграйка яничар-підлабуз ще не є вся Україна. А вся Україна - це зтомлені злиднями і брехнею люди, яким повсякчас, як російські, так і українські ЗМІ нав’язують хибну думку про те, що в разі новітньої злуки України з Росією хліб буде по 20коп., ковбаса - надурняк, і з хмар горілкою поллє… То є нахабне лукавство! З абсолютною відповідальністю хочу засвідчити, що життя в Росії також не смакує салом з медом, а чи, бодай, картоплею, - досхочу… Потребуєте живий приклад? Будь Ласка! Від закінчення школи я аж до самого виходу на пенсію пропрацювала в Службі Побуту, в перукарні. Тепер маю “сєвєрную” пенсію (тобто йдемо на пенсію на п’ять років раніше, ніж у середній смузі і Півдні Росії і маємо полярний кофіцієнт!) Особисто моя “сєвєрная” пенсія сягає аж 2тис.740 рос. руб. (100 ам.доларів=3000 рос.руб., а рос.1000 руб.=170 укр.гр.)
А переважна більшість моряків після 25-30-літнього “ходіння” в море мають пенсію 2,300-2,500руб., як на глум, меншу за берегову. А це ж люди екстремальних умов праці, які ”жартома” кажуть самі про себе: “Ні жінки, ні пряника”, а щей існує велика вірогідність шаленої небеспеки в умовах крижаного полону Північного Льодового океану і Полярної ночі. І як можна прожити на цю пенсію, коли плата за 2-х кімн. кв. близько 1,600 руб, телефон 140 руб., енергострум дорогезний, мясо і ковбаси, ті що недобрі, по 105-140 руб.кг, смачна ковбаса 380руб., 1літр олії 40 руб., молока 15. Хліб 10-12руб., оселедці 50 руб.кг, борошно 15 руб. за кг., цукор 23 руб., яйця 23руб. за десяток, масло вершк. 90-100 руб. за кг., пшоно 12 руб., риба-тріска, з нашого ж Баренц-басейну – 95-120руб. Серпневі ціни за 1 кг. городини і фруктів такі: картопля 10-12руб., морква 20 руб., цибуля 12 руб., помідори і яблука 28-35 руб., слива 30-40 руб., кавуни 10 руб.за кіло. Отож, іду по базару, все, що око бачить, все хочу, але зась… Позаглядала, як поїла… Ото і все.
В аптеках ціни, як у фільмі жахів. Скажімо, 1 уп.пигулок “Пенталгіну”, який мене оговтує від мігрені 75-98 руб. Звісна річ, що користаємо ж і пральні засоби, і одяг-взуття, якого на Півночі потрібно на всі сезони і погоди, їздимо в міському транспорті за 7 рублів, а місячний непарований білет, тобто, тільки на один засіб транспорту, 350 руб. Поштовий конверт в Україну 9руб. Лікування зубів – 1-2 шт. на “сєвєрную”. Щоправда, я ще працюю, в тій-таки перукарні, і дістаю получку 4,160 рублів і тому живу трохи краще, ніж зовсім старші пенсіонери, бо цих старших, добрячий відсоток, товчеться біля смітникових контейнерів в пошуку порожньої пляшки, або й хліба. В інших регіонах РФ, в “глубінке”, живуть ще гірше, бо жирує й вигарцьовує з вихилясом тільки пихата Москва під особистим патронатом Ю.Лужкова, а хтось то повинен відробляти?! Невже Україна знову зголоситься сіяти-орати для московського двора?
Але й аптека з базаром – то ще й не фільм жахів, порівняно з тим, що робиться на вулицях міст Росії, – яка стрілянина, - уже й тяжко зрозуміти, хто-кого “мочить у сортирі”, а скільки терактів на душу населення?! А скільки російських вояк гине в Ічкерії?! Щоправда, ці хлоп’ята гинуть з аксиомним кодом свідомості, що цих “абез’ян” треба, знову ж-таки,… “мочити” до повного скону. І нічого в тім дивного немає, бо “мочити” - це є новітня військова “стратегія” Москви. Діти є діти, і мені їх дуже шкода, але благаю Вас, українські матері, батьки, не допустіть того, аби воювали й гинули наші українські хлопці за інтереси чужинської лиховісної імперії. Заради гірких афганських втрат, - НЕ ДОПУСТІТЬ, щоб сини України примусово стали даремним московським воюючим легіоном, бо війна Росії проти кого-небудь ніколи не добігає кінця.
Зважте на те, що в житті дуже часто буває “ПІЗНО!”, хоч як потім не картайся і не розпинай себе спокутою. Отож, поки не пізно, варто українцям добренько подумумати, чи по-путі їм з януковичами, симоненками та усілякими “конотопськими відьмами” шукати світла (?) в “нєісходімому” азійському тунелі. Зараз тому ж Януковичу Москва “по-братськи” відкрила “крєдіт довєрія”. А що потім?!, як боронь, Боже, переможе?! За таке шануваннячко, залучення до зграї московських бояр, Москва взискує своїм пануванням, на нашій, не своїй землі. Ще й як взискує?! За московитами ніколи і нічого “нє заржавєєт”!. Вмить пригадають пану Януковичу російське народне прислів’ячко: “Дєлу врємя, а потєхє час”. “Ласка” “московських “князьків” - річ занадто коштовна для України. Стягнуть, як карточний борг, останню сорочину з Моєї України. Бо ці “товаріщі” грають за своїми, за московськими правилами, і не гаять часу, - злущують зиск не за програш (за це ще в пику добре утнуть), а за отой дарований “крєдіт довєрія”. Не допусти, Боже, щоб за той “крєдіт” довелося розраховуватись Україні мовним, економічним, політичним, науковим, культурним, національним, церковним, демографічним, чорнобильським голокостами та будівництвом новеньких магаданів. Саме в такий спосіб і уклінно-плазуючи, складали подяку сталінському патріархатові щербицькі, рясні, галушко-генерали, в КДБ-істських погонах та кучми?! Не допустіть, Сили Небесні, щоб Моя Україна урвавшись “кучмокілка” потрапила у “януковича-зашморг”! Убережіть і не допустіть українського гріхопадіння. А як не пригадати пану Януковичу “героїв дня”, себто “людей року”, саме тих, кому язик колом ставав, аби не сказати українською, слова: “дякую” і безсоромно тішившихся державною українською нагородою. Часто-густо призерами, тобто “Людьми року” в Україні, ставали люди з генетичним кодом нелюбові до України і всьго українського, фарисеї і політичні приблуди. Краще б ви, пане Януковичу, відзначили національною нагородою активістів українських Громад Башкортостану, або Татарстану, де малих діточок навчають української мови і тим би вказали на корисний приклад любові до своєї Вітчизни України. Але ж про таких свідомих українців Ви навіть в Рік України в Росії не згадали, зрештою, - в Рік Росії в Україні не спом’янули також. А мені це дряпнуло, бо й сама борсаюся на Вкраїнській громадській ниві Російського терену сім років, - “биттям чолом об скелю”, і дуже добре обізнана на стані справ в українських Громадах Росії. В ВР України вже понад дві “пятілєткі” щебечуть про “Програму закордонного українства”.
І Москва нам видала “фількіну-грамоту” у вигляді “Федерального Закону про Національно-культурні Автономії”, аби читали в вільний від роботи час. “Та чи буде там і діло?” - як любила казати моя покійна бабця Василиса. Ви, Панове українські урядовці, хоч раз поцікавились в московських “покоях” про працездатність і ефективність цього закону? “Шикують” Вас у тій Москві московські “патрони”, як хочуть, а Ви боїтеся навіть пару з вуст випустити, аби не нагнівити своїм господарям, то ж хіба вам до нас?! Ми для вас – “зайвий клопіт”, про який ви не хочете і згадувати.
За усіх українців Росії розкошує і бавиться тільки один московський приймак на ім’я Вєрка Сердючка.
А я, Голова Проводу НКАУ Мурманської Півночі, за все літечко одненький раз скуштувавши того, до-безтями, привабливого та спокусливого кавунця, таки приощаджу грошенят зі своєї “сєвєрної” пенсії, і знову спробую дати життя своєму новому творчому доробку, майбутньому красивому, українському, співочому театралізованому дійству “СТАРОСІЛЛЯ”, як це було з аналогічним проектом “Сорочинський ярмарок”, який став несподіваним подарунком для всіх українців Мурманська. Так, це було достойне українське свято, на якому почувалися “Людьми року”, “Людьми своєї Батьківщини ”, Українцями (!) всі 56 учасників вистави і всі ті, що плескали нам в залі місцевого облдрамтеатру.
Чекаю на добрі зміни і в цьому болючому питанні.
Я певна, що українці зважать на здоровий глузд, на споконвічну українську мудрість і оберуть на посаду Провідника Держави Віктора Ющенка, а Віктор Андрійович, в свою чергу, не словом, А ДІЛОМ ! захистить весь Український цвіт в Україні і на всіх Світових теренах від ганьби і безбатченства, аби кожен українець почувався Людиною надзвичайно-красивої, працьовитої, духовної, невойовничо-шляхетної землі, - Європейської держави Україна!
“Українці мої, колоски ясночолі!
Українці мої, чорнобривці в тернах…
Об’єднаймось заради Воскресної Долі
Об’єднаймось задля Родового зерна.”
А.Листопад
Україно, Ти чуєш мене?!
Щиро з Тобою! Наталя Литвиненко-Орлова, м.Мурманськ.
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Почуй мене, Україно!
Світ:
Щоб колосом налитим він дзвенів,
І щоб ніхто не міг сказати,
Що ти даремно хліб насущний їв.
“Тільки порожній колос угору пнеться, а важкий додолу гнеться”. З цією мудрістю Святих Отців і старших людей ніхто з нас в житті не розминувсь, - щоправда, усьому свій час…
Сьогодні нам, українцям, настало Громадити Державу, і мені щемно болить, аби мої земляки розпізнали серед порожніх висівок полови те Благосне Родинне зерно, що має прорости зачатком Новітнього Родоводу – Провідником Нації і Українським Державотворцем.
В Святому Писанії сказано: “По їхніх плодах ви пізнаєте їх”. Отже по плодах…
Вибори в Україні, “ні сіло, ні впало”, стали нагальною “загальноросійською” справою. “Товаріщі” не вагаючись пихато-діловито пхають свого носа в наш український борщ, не обтяжуючи себе толерантністю міжнародних правових норм порядку у цьому питанні. Бо добренько обізнані на безкарності свого шахрайства. З російського телеекрану все частіше і бадьоріше, по-домашньому (!) посміхається пан Янукович. Брак мудрості не підкаже йому, що така манера поведінки скоріше спрацює на антирекламу власної персони, ніж на позитивний імідж, бо заклопотаного і голодного українця вже аж тошнить, коли той в “бєлокамєнной” бавиться з “старшим братом” та ще й білою ручкою сновигає, мовляв: “Знай наших!” Певно сподівається, що в Україні усі переймаються гордістю за його передвиборчу “винахідливість”. Воно, пане Януковичу, як ситий голодного не розуміє, так само й голодний ситого не дуже то пестить. Хібащо, “московський-підножок” бузина з бузенятами потішивсь, вгледівши однодумчика-земляка на екрані московського теленебосхилу, - потішивсь і позаздрив, але ця гнилувата зграйка яничар-підлабуз ще не є вся Україна. А вся Україна - це зтомлені злиднями і брехнею люди, яким повсякчас, як російські, так і українські ЗМІ нав’язують хибну думку про те, що в разі новітньої злуки України з Росією хліб буде по 20коп., ковбаса - надурняк, і з хмар горілкою поллє… То є нахабне лукавство! З абсолютною відповідальністю хочу засвідчити, що життя в Росії також не смакує салом з медом, а чи, бодай, картоплею, - досхочу… Потребуєте живий приклад? Будь Ласка! Від закінчення школи я аж до самого виходу на пенсію пропрацювала в Службі Побуту, в перукарні. Тепер маю “сєвєрную” пенсію (тобто йдемо на пенсію на п’ять років раніше, ніж у середній смузі і Півдні Росії і маємо полярний кофіцієнт!) Особисто моя “сєвєрная” пенсія сягає аж 2тис.740 рос. руб. (100 ам.доларів=3000 рос.руб., а рос.1000 руб.=170 укр.гр.)
А переважна більшість моряків після 25-30-літнього “ходіння” в море мають пенсію 2,300-2,500руб., як на глум, меншу за берегову. А це ж люди екстремальних умов праці, які ”жартома” кажуть самі про себе: “Ні жінки, ні пряника”, а щей існує велика вірогідність шаленої небеспеки в умовах крижаного полону Північного Льодового океану і Полярної ночі. І як можна прожити на цю пенсію, коли плата за 2-х кімн. кв. близько 1,600 руб, телефон 140 руб., енергострум дорогезний, мясо і ковбаси, ті що недобрі, по 105-140 руб.кг, смачна ковбаса 380руб., 1літр олії 40 руб., молока 15. Хліб 10-12руб., оселедці 50 руб.кг, борошно 15 руб. за кг., цукор 23 руб., яйця 23руб. за десяток, масло вершк. 90-100 руб. за кг., пшоно 12 руб., риба-тріска, з нашого ж Баренц-басейну – 95-120руб. Серпневі ціни за 1 кг. городини і фруктів такі: картопля 10-12руб., морква 20 руб., цибуля 12 руб., помідори і яблука 28-35 руб., слива 30-40 руб., кавуни 10 руб.за кіло. Отож, іду по базару, все, що око бачить, все хочу, але зась… Позаглядала, як поїла… Ото і все.
В аптеках ціни, як у фільмі жахів. Скажімо, 1 уп.пигулок “Пенталгіну”, який мене оговтує від мігрені 75-98 руб. Звісна річ, що користаємо ж і пральні засоби, і одяг-взуття, якого на Півночі потрібно на всі сезони і погоди, їздимо в міському транспорті за 7 рублів, а місячний непарований білет, тобто, тільки на один засіб транспорту, 350 руб. Поштовий конверт в Україну 9руб. Лікування зубів – 1-2 шт. на “сєвєрную”. Щоправда, я ще працюю, в тій-таки перукарні, і дістаю получку 4,160 рублів і тому живу трохи краще, ніж зовсім старші пенсіонери, бо цих старших, добрячий відсоток, товчеться біля смітникових контейнерів в пошуку порожньої пляшки, або й хліба. В інших регіонах РФ, в “глубінке”, живуть ще гірше, бо жирує й вигарцьовує з вихилясом тільки пихата Москва під особистим патронатом Ю.Лужкова, а хтось то повинен відробляти?! Невже Україна знову зголоситься сіяти-орати для московського двора?
Але й аптека з базаром – то ще й не фільм жахів, порівняно з тим, що робиться на вулицях міст Росії, – яка стрілянина, - уже й тяжко зрозуміти, хто-кого “мочить у сортирі”, а скільки терактів на душу населення?! А скільки російських вояк гине в Ічкерії?! Щоправда, ці хлоп’ята гинуть з аксиомним кодом свідомості, що цих “абез’ян” треба, знову ж-таки,… “мочити” до повного скону. І нічого в тім дивного немає, бо “мочити” - це є новітня військова “стратегія” Москви. Діти є діти, і мені їх дуже шкода, але благаю Вас, українські матері, батьки, не допустіть того, аби воювали й гинули наші українські хлопці за інтереси чужинської лиховісної імперії. Заради гірких афганських втрат, - НЕ ДОПУСТІТЬ, щоб сини України примусово стали даремним московським воюючим легіоном, бо війна Росії проти кого-небудь ніколи не добігає кінця.
Зважте на те, що в житті дуже часто буває “ПІЗНО!”, хоч як потім не картайся і не розпинай себе спокутою. Отож, поки не пізно, варто українцям добренько подумумати, чи по-путі їм з януковичами, симоненками та усілякими “конотопськими відьмами” шукати світла (?) в “нєісходімому” азійському тунелі. Зараз тому ж Януковичу Москва “по-братськи” відкрила “крєдіт довєрія”. А що потім?!, як боронь, Боже, переможе?! За таке шануваннячко, залучення до зграї московських бояр, Москва взискує своїм пануванням, на нашій, не своїй землі. Ще й як взискує?! За московитами ніколи і нічого “нє заржавєєт”!. Вмить пригадають пану Януковичу російське народне прислів’ячко: “Дєлу врємя, а потєхє час”. “Ласка” “московських “князьків” - річ занадто коштовна для України. Стягнуть, як карточний борг, останню сорочину з Моєї України. Бо ці “товаріщі” грають за своїми, за московськими правилами, і не гаять часу, - злущують зиск не за програш (за це ще в пику добре утнуть), а за отой дарований “крєдіт довєрія”. Не допусти, Боже, щоб за той “крєдіт” довелося розраховуватись Україні мовним, економічним, політичним, науковим, культурним, національним, церковним, демографічним, чорнобильським голокостами та будівництвом новеньких магаданів. Саме в такий спосіб і уклінно-плазуючи, складали подяку сталінському патріархатові щербицькі, рясні, галушко-генерали, в КДБ-істських погонах та кучми?! Не допустіть, Сили Небесні, щоб Моя Україна урвавшись “кучмокілка” потрапила у “януковича-зашморг”! Убережіть і не допустіть українського гріхопадіння. А як не пригадати пану Януковичу “героїв дня”, себто “людей року”, саме тих, кому язик колом ставав, аби не сказати українською, слова: “дякую” і безсоромно тішившихся державною українською нагородою. Часто-густо призерами, тобто “Людьми року” в Україні, ставали люди з генетичним кодом нелюбові до України і всьго українського, фарисеї і політичні приблуди. Краще б ви, пане Януковичу, відзначили національною нагородою активістів українських Громад Башкортостану, або Татарстану, де малих діточок навчають української мови і тим би вказали на корисний приклад любові до своєї Вітчизни України. Але ж про таких свідомих українців Ви навіть в Рік України в Росії не згадали, зрештою, - в Рік Росії в Україні не спом’янули також. А мені це дряпнуло, бо й сама борсаюся на Вкраїнській громадській ниві Російського терену сім років, - “биттям чолом об скелю”, і дуже добре обізнана на стані справ в українських Громадах Росії. В ВР України вже понад дві “пятілєткі” щебечуть про “Програму закордонного українства”.
І Москва нам видала “фількіну-грамоту” у вигляді “Федерального Закону про Національно-культурні Автономії”, аби читали в вільний від роботи час. “Та чи буде там і діло?” - як любила казати моя покійна бабця Василиса. Ви, Панове українські урядовці, хоч раз поцікавились в московських “покоях” про працездатність і ефективність цього закону? “Шикують” Вас у тій Москві московські “патрони”, як хочуть, а Ви боїтеся навіть пару з вуст випустити, аби не нагнівити своїм господарям, то ж хіба вам до нас?! Ми для вас – “зайвий клопіт”, про який ви не хочете і згадувати.
За усіх українців Росії розкошує і бавиться тільки один московський приймак на ім’я Вєрка Сердючка.
А я, Голова Проводу НКАУ Мурманської Півночі, за все літечко одненький раз скуштувавши того, до-безтями, привабливого та спокусливого кавунця, таки приощаджу грошенят зі своєї “сєвєрної” пенсії, і знову спробую дати життя своєму новому творчому доробку, майбутньому красивому, українському, співочому театралізованому дійству “СТАРОСІЛЛЯ”, як це було з аналогічним проектом “Сорочинський ярмарок”, який став несподіваним подарунком для всіх українців Мурманська. Так, це було достойне українське свято, на якому почувалися “Людьми року”, “Людьми своєї Батьківщини ”, Українцями (!) всі 56 учасників вистави і всі ті, що плескали нам в залі місцевого облдрамтеатру.
Чекаю на добрі зміни і в цьому болючому питанні.
Я певна, що українці зважать на здоровий глузд, на споконвічну українську мудрість і оберуть на посаду Провідника Держави Віктора Ющенка, а Віктор Андрійович, в свою чергу, не словом, А ДІЛОМ ! захистить весь Український цвіт в Україні і на всіх Світових теренах від ганьби і безбатченства, аби кожен українець почувався Людиною надзвичайно-красивої, працьовитої, духовної, невойовничо-шляхетної землі, - Європейської держави Україна!
“Українці мої, колоски ясночолі!
Українці мої, чорнобривці в тернах…
Об’єднаймось заради Воскресної Долі
Об’єднаймось задля Родового зерна.”
А.Листопад
Україно, Ти чуєш мене?!
Щиро з Тобою! Наталя Литвиненко-Орлова, м.Мурманськ.
----------------------------------------------------
В тему:
“Наше вам, панове московити…”
Жнива родинної пам’яті
Хліб “од зайчика” в Мурманську
Передчасна радість
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд