Зображення користувача Оксана Колосовська.
Оксана Колосовська
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Континентальний блок: транзиту – труба? Nord Stream-2 і Україна

Категорія:

У німецькому Штральзунді пройшли п'ятиденні слухання щодо будівництва другої черги обхідного газопроводу  «Північний потік-2». На переконання влади країн Балтії та Польщі, цей проект зробить ЄС заручником Кремля. Слухання проходили за закритими дверима. За їх підсумками галузеві відомства та громадські організації Німеччини зроблять висновки щодо «отримання дозвільного посвідчення на будівництво трубопроводу».

Наміри Росії збудувати європейський газопровід в обхід України (Nord Stream-2) загрожують повною зупинкою нашої газотранспортної системи, щорічний дохід від якої - майже 60 млрд грн. Щоб запобігти такому розвитку подій, Європейський союз шукає важелі впливу на Кремль, а США запровадили розширений пакет санкцій проти Росії, аби покласти край кремлівському трубопроводу. Але далеко не всі європейські країни з цим погоджуються, адже реалізація проекту планується в партнерстві з відомими європейськими компаніями.

Проект Nord Stream-2 (друга черга газопроводу «Північний потік») передбачає спорудження магістрального газопроводу по дну Балтійського моря до узбережжя Німеччини, хоча це суперечить реалізації заявленій стратегії ЄС щодо диверсифікації джерел постачання енергії через військову агресію Росії проти України.

Для пересічних українців обхідний газогін несе великі матеріальні ризики, адже виділені в державному бюджеті субсидії (47 млрд грн) на компенсацію дорогих тепло-комунальних послуг можливі здебільшого за рахунок податків із транзиту російського газу до 18 країн Європи.

Протягом більш ніж півстоліття газові магістралі, крім мільярдних доходів, надають Україні ще й особливого статусу на геополітичній карті Європи. Якщо ж європейські компанії разом із «Газпромом» збудують другу чергу цього обхідного шляху (третього за рахунком), наші послуги більше не знадобляться Європі.

Між бізнесом і військовим вторгненням

Європарламент пообіцяв недопущення реалізації проекту Nord Stream-2. Наприкінці червня на конференції в Європарламенті в Брюсселі віце-президент Європейської комісії з питань Енергетичного співтовариства Марош Шефчович висловив підтримку прагненню України залишатись надійним транзитером російського газу, назвавши українські газосховища «стратегічним активом для енергетичної безпеки Європи». Але ніяких конкретних рішень, на відміну від рішучості Сенату США, Євросоюз і досі не запровадив.

«Припинення транзиту газу через Україну відкриває для Росії можливості для більш масштабної воєнної агресії», - попередила європейське співтовариство заступник міністра закордонних справ України Олена Зеркаль на вищезгаданій конференції. Водночас топ-менеджер «Нафтогазу України» Андрій Коболєв зазначив, що «проект Nord Stream-2 ще не є завершеною угодою. Це - некомерційний проект. Це політичний та геополітичний інструмент для розділення ЄС».

Але Москва – через сайт російського «Газпрому» - з переможними реляціями повідомляє про успішне просування проекту: передбачається будівництво газопроводу потужністю 55 млрд кубометрів газу на рік. В квітні 2017 року компанія Nord Stream-2, французька ENGIE, австрійська OMV, голландсько-британська Royal Dutch Shell, німецькі Uniper SE та Wintershall підписали угоду про фінансування проекту «Північний потік-2» - частину коштів вони вже внесли, і дуже не хочуть їх втрачати через запроваджені Сенатом США санкції, які вже схвально оцінив Білий дім. Американські ЗМІ пишуть, що цією заявою Білий дім вперше підтвердив, що президент США Дональд Трамп підпише законопроект про нові санкції проти Росії.

«14 червня верхня палата американського Конгресу ухвалила законопроект, який передбачає серйозні зміни щодо санкцій проти Російської Федерації. Документ зобов'язує адміністрацію президента запровадити додаткові секторальні та індивідуальні санкції проти російської економіки і окремих можновладців у цій країні. Перелік причин – від агресії Росії на сході України та анексії Криму до втручання Москви в американські вибори та її допомоги режиму Асада. Документ зачіпає енергетичну, гірничодобувну, металургійну, залізничну, судноплавну та інші галузі російської економіки. Крім того, він передбачає персональні санкції щодо причетних до фінансових потоків в оборонному і розвідувальному секторах, будівництва трубопроводів в обхід України, сумнівної приватизації держактивів, порушень прав людини, підтримки режиму в Сирії.

Політика США ... продовжувати виступати проти трубопроводу «Північний потік-2 », з огляду на його шкідливий вплив на енергетичну безпеку Європейського союзу, газовий розвиток ринку в Центральній і Східній Європі та енергетичні реформи в Україні», - зазначено в законопроекті.

Газопровід заплановано ввести в експлуатацію до кінця 2019 року. Загальна вартість проекту оцінюється в майже 10 млрд євро – «Газпром» готовий фінансувати 50% проекту, ще п’ять європейських компаній погодилися внести приблизно по 1 млрд євро кожна на прокладення труби.

Проте днями «Газпром» попередив інвесторів, що санкції США можуть стати причиною затримки інвестицій у розвиток трубопровідного транспорту. «Проекти, які «Газпром» реалізує в області трубопровідного газу, включаючи «Північний потік-2» і «Турецький потік», глибоководні проекти на арктичному шельфі і сланцеві проекти в Росії або за її межами, можуть стикнутися з труднощами», - як повідомляє Reuters, про це йдеться в проекті до планованого випуску єврооблігацій «Газпрому».

Виклик енергетичній безпеці ЄС

Високу імовірність реалізації цього проекту прогнозують в експертному середовищі і України, і Росії. «Шанси досить високі: у цьому зацікавлені німецькі партнери «Газпрому» з будівництва підводної частини газопроводу. Ці компанії, відповідно до угоди, отримуватимуть постійний дохід від перекачування газу, незалежно від фізичних обсягів. Тобто щокварталу вони отримуватимуть приблизно по $300 млн, незалежно від того, працюватимуть чи простоюватимуть. Крім того, німецькі компанії отримають за рахунок «Газпрому» нове джерело газу», - попередив скайпом із Москви експерт RusEnergy Михайло Крутіхін учасників дискусії в Києві 7 липня на тему «Газові війни Росії: що потрібно зробити Україні та ЄС, щоб енергетична безпека перестала бути зброєю».

Приводом для такої дискусії стала доповідь експерта Фонду «Вільна Росія» Іллі Заславського на тему: «Газові ігри Кремля в Європі: наслідки для політики». Її ключовий висновок: Nord Stream-2 є політичним проектом, який створює серйозні виклики для європейського законодавства і засадничих принципів ЄС та ставить під загрозу інтереси енергетичної безпеки ЄС і США, а «Газпром», хоча й позиціонує себе винятково як бізнес, насправді є інструментом Кремля для геополітичних ігор.

Непередбачуваність політичних рішень у Кремлі – це виклик енергетичній безпеці не лише України, а й всієї Європи, де інколи ухвалюють рішення, неадекватні ситуації. «Стурбованість викликає прийняте Європейською комісією рішення стосовно газопроводу OPAL, за яким «Газпрому» буде надано можливість суттєво збільшити обсяг транзиту природного газу через систему «Північного потоку», оминаючи Україну», - нещодавно заявив віце-прем’єр Володимир Кістіон.

ЄС може накласти санкції на Nord Stream-2

У найближчій перспективі Брюссель планує розпочати консультації з Україною щодо реалізації Nord Stream-2, хоча треба зазначити, що у випадку з газопроводом OPAL Європейська комісія проігнорувала нашу державу. «Тому ми маємо жорстко ставити перед Брюсселем і Берліном питання: або «Північного потоку-2» не повинно бути, бо він не лише суперечить інтересам України, Польщі та ЄС загалом, а ще й завдає конкретної шкоди – Україна втрачатиме по $2 млрд (річна плата за транзит російського газу через Україну – Главком); а якщо реалізовувати «Північний потік-2» спільно з Росією – тоді ми маємо отримати відповідну компенсацію», – заявив під час дискусії президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.

До активної протидії проекту Nord Stream-2 європейську спільноту мали б мотивувати намагання зупинити агресію Росії не лише проти України, а й експансію проти Європи. «ЄС має, не вдаючись до екстраординарних військових заходів, зупинити подальшу агресію Росії. Це – механізм включення (проекту Nord Stream-2  - Главком) в санкційний список – за аналогією того, як це зробили США. Те ж саме може зробити Європа, адже проект поки що нереалізований, він існує переважно на папері», - сказав у розмові з «Главкомом» Михайло Гончар.

Схоже, Євросоюз згодиться на такі дії лише після того, як Україна повністю виконає всі свої зобов’язання за Третім енергетичним пакетом ЄС. Тобто завершить реформування газового ринку. «Коли ми розберемося, як формується ціна газу в Україні, тоді ми зможемо вільно говорити з потенційними інвесторами і пропонувати їм заходити на функціонуючий ринок. Тільки будучи прозорими і зрозумілими для потенційних інвесторів, для ЄС і США, ми зможемо здобути підтримку», - вважає заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Наталія Бойко.

Точка неповернення…

Для завершення реформ на газовому ринку знадобиться певний час, а він працює проти України. «Точкою «неповернення» до будівництва «Північного потоку-2» стане «точка входу» на східному кордоні України (коли європейські покупці укладатимуть контракти із закупівлі газу в «Газпромі» на східних кордонах України (а зараз – на західних – «Главком»). З цього моменту європейські країни вважатимуть українську газотранспортну систему європейським газопроводом, який працює за європейськими законами. А до цього нас чекає надзвичайно складний шлях – буде багато спроб не допустити переходу на східний кордон. І ця робота має йти в тісній кооперації з європейськими партнерами», – зазначила під час дискусії президент аналітичного центру DiXi Group Олена Павленко.

Західний світ готовий протидіяти будівництву обхідного газового шляху, але нагадує, що від України очікують анбандлінгу (відокремлення діяльності з транспортування та зберігання природного газу НАК «Нафтогаз України» –«Главком»), лібералізації газового ринку, презентації чіткої «дорожньої карти» дій до 2019 року, зокрема, якими будуть тарифи за транзит. «Якщо Україна запропонує дуже конкурентні низькі тарифи для транспортування російського газу, цей конкурентний тариф зробить «Північний потік-2» абсолютно недоцільним з економічної точки зору», – зауважив по скайпу під час дискусії професор права, експерт Атлантичної ради США Алан Райлі, акцентуючи, що насправді українська ГТС і наявні запаси природного газу відкривають перед Україною чимало можливостей для участі в розвитку відкритого європейського ринку газу. «Питання тільки в тому, чи зможе Україна ними скористатися, чи не виснажить зволікання з реформами західних партнерів», - попередив Алан Райлі.

До сказаного варто додати:  Україна перейшла на європейський принцип тарифоутворення, встановивши тариф на вході та на виході із газотранспортної системи.

Але «Нафтогаз України» вже пообіцяв «Газпрому» знизити тариф у 10 разів з 2020 року (2019-го завершується чинна угода про транзит російського газу через Україну), намагаючись зупинити будівництво обхідного шляху.

Проте поки що влада більше робить ставку на дипломатичні важелі впливу. Протидіяти реалізації Nord Stream-2 досить складно, і цілком логічно напрошується висновок, що лише дипломатичних зусиль може не вистачити. Експерти переконують у необхідності рішучіших дій з боку української влади у газовій війні Кремля проти України.

Як альтернативу Україна запропонувала ЄС створити міжнародний консорціум на базі української газотранспортної системи. «Що стосується енергетики, ми чітко висловили свою позицію щодо неприпустимості «Північного потоку-2». Вони (ЄС - Главком) з розумінням поставилися до нашої аргументації, і ми далі будемо продовжувати наш діалог, адже без нашої згоди цей проект не повинен здійснюватися», - повідомив пресі заступник глави Адміністрації президента Костянтин Єлісєєв.

Україна…  без зовнішньої енергетичної політики

Українська влада зайняла чітку та однозначну позицію – протидіяти реалізації  проекту Nord Stream-2. «Але цього недостатньо… У нас немає зовнішньої енергетичної політики. Є профільний заступник міністра енерговугілля Наталя Бойко, але її рівень координації – це міністерство, тоді як ця проблема виходить далеко за межі окремо взятого відомства», - вважає Михайло Гончар.

Дійсно, за часів президента Ющенка в Україні була посада спеціального уповноваженого президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки – її обіймав Богдан Соколовський. «Потрібно відновити таку посаду. Зрештою, на рівні держави має бути ухвалено відповідне рішення, бо кожне відомство веде якусь свою боротьбу на мікрофронті, а синергетичного результату нема», - зауважив Михайло Гончар.

Восени парламент розгляне законопроект  «Про енергетичну безпеку України», автором якого - член Комітету ВР з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки Наталія Кацер-Бучковська. «Цим документом буде передбачено створення національного координаційного центру з питань енергетичної безпеки», - повідомила «Главкому» народний депутат Наталія Кацер-Бучковська.

Переможе політична доцільність чи економічна вигода?

Поки що важко прогнозувати подальшу долю обхідного шляху: переможе політична доцільність чи економічна вигода? Проект будівництва другої черги газопроводу Nord Stream-2 став логічним продовженням розпочатого 2005 року будівництва глибоководного Північно-Європейського газопроводу по дну Балтійського моря для постачання російського газу в Німеччину та Велику Британію.

На місці прокладання «Північного потоку – 2»

Тоді Європейський Союз підтримав ініціативу «Газпрому» - альянс німців та росіян був спланований для колосального переділу газового ринку. Проект іронічно охрестили «Пактом Путіна - Шредера» - за аналогією пакту Молотова - Ріббентропа. Українська влада не вірила в його реалізацію, але наприкінці 2011-го перша черга газопроводу Nord Stream стала третім обхідним шляхом, позбавивши нашу державу мільярдних доходів за транзит газу. Тоді Європа зробила ставку на Кремль, який створював образ України на світовій арені як ненадійного постачальника газу.

Для завантаження газопроводу Nord Stream в майбутньому планується використовувати одне з найпотужніших у світі та унікальне за покладами Штокманівське газоконденсатне родовище (запаси 4 трлн куб м), розташоване в територіальних водах Росії в Баренцовому морі на глибині до 340 м. У його розробку потрібно інвестувати $15-20 млрд. Західні компанії готові вкладати такі кошти. Але розробку цього родовища відклали на більш пізній термін, а трубу почали наповнювати з Южно-Русского газонафтового родовища Ямало-Ненецького автономного округу в Тюменській області. Його запаси також унікальні – понад трильйон кубометрів!

Провідні німецькі компанії BASF, E.ON Ruhrgas, BASF, Wingas та Wintershall витратили великі кошти за право участі в цьому проекті. А це зайвий аргумент, що протидіяти будівництву Nord Stream-2 вкрай складно і Україні варто залучити весь можливий арсенал заходів.

Наталка Прудка, «Главком»

Наші інтереси: 

Не допустити реалізації проекту "Північний потік-2".

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Вперед, до нової Галілеї!

Дороговказ для Галілеї: наша стратегія у післякризовому світі (+аудіо)

В Україні розгортається потужний духовний спалах, співвимірний зі спалахом у Галілеї часів Ісуса Хреста. Слово «Галілея» означає «Слава». Разом зі славою в Україну повертається шляхетна Галілея –...