21 березня 2004 р. у Київській Консерваторії, яка тепер називається Національною музичною академією України, відбувся концерт заслуженого артиста України скрипаля і композитора Кирила Вадимовича Стеценка.
Внук відомого українського композитора і громадського діяча Кирила Григоровича Стеценка представив на концерті свою Сонату для скрипки і фортепіано, що була написана ним 16 років тому. Автор вважає, що тільки тепер починає розуміти її зміст і тому як виконавець готовий презентувати цей твір глядачам.
В цілому естетику Сонати автор характеризує як “не-пост-класицистську”, а її філософсько-екзистенційним підгрунтям, як зізнається автор, є Мао-цзе-дунівська міфологема про життєві проблеми як про гру “паперових тигрів”.
Творчим партнером у презентації нового твору є піаністка Наталія Строчан, якій дуже дякував К.В. Стеценко, як і Володимирові Флису, Лешику Мазепі (це викладачі Львівської Консерваторіїї, в якій він вчився), Олексію Горохову, Леоніду Когану, Богодару Которовичу, Валерію Клімову, Віктору Камінському та іншим.
Ця Соната прозвучала в другому відділенні концерту, а перше відділення Кирило Вадимович Стеценко розпочав з Елегії Миколи Лисенка, яку присвятив 190-й річниці з дня народження Тараса Шевченка, що відзначалася 9 березня. Він зауважив перед початком концерту, що після тривалої перерви вирішив знову виступати з концертами, бо “виросло вже два покоління, які мене знають, але не здогадуються, що я граю на скрипці”.
Потім прозвучала Соната Максима Березовського для скрипки та клавіру, а за нею Українська рапсодія №2 Миколи Лисенка в транскрипції Вадима Кириловича Стеценка. Після виконання цього твору музикант зірвав шквал аплодисментів. Мені також найбільше сподобалася ця рапсодія, як і “Allegretto і танець” Мирослава Скорика, який був виконаний наступним.
“Я не пам’ятаю такого випадку, коли б сольний концерт скрипаля було повністю присвячено українській музиці”, — зауважив відомий музикознавець Анатолій Калениченко з приводу цього концерту.
“Наша система музичної освіти все ще трактує українську класичну спадщину як щось малоцінне й другорядне, - каже скрипаль і композитор Кирило Стеценко, — і таке упередження відчувається на концертах більшості вітчизняних музикантів. Моє завдання – втілити велич і самобутність українського духу через особливу інтерпретацію творів М.Лисенка, М.Березоського та М.Скорика. Слухачі це обов’язково відчують у характері фразування, у тембрах і динаміці виконання. Можливо, саме тоді й здійсниться священне таїнство музики, а в душах людей почне резонувати українська історія, фольклор, психологія та генетика...”
В кінці концерту К. В. Стеценко виконав чудові п’єси “Пісня” і “На весіллі у селі”, написані ним ще під час навчання в Консерваторії для “Збірки творів для молодих скрипалів”, що користувалися великою популярністю; п’єсу “Шалені коломийки”, яка знайшла свою назву лише три дні тому, та п’єсу Кирила Григоровича Стеценка, яка виконувалась в передачі “На добраніч, діти”.
На концерті було багато не тільки музикантів, а й людей, жодним чином не пов’язаних з музикою, але які отримали таке задоволення від неї, якого й не очікували.
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Кирило Стеценко: “Виросло вже два покоління, які мене знають, але не здогадуються, що я граю на скрипці”
Світ:
21 березня 2004 р. у Київській Консерваторії, яка тепер називається Національною музичною академією України, відбувся концерт заслуженого артиста України скрипаля і композитора Кирила Вадимовича Стеценка.
04032201e.jpg
Внук відомого українського композитора і громадського діяча Кирила Григоровича Стеценка представив на концерті свою Сонату для скрипки і фортепіано, що була написана ним 16 років тому. Автор вважає, що тільки тепер починає розуміти її зміст і тому як виконавець готовий презентувати цей твір глядачам.
В цілому естетику Сонати автор характеризує як “не-пост-класицистську”, а її філософсько-екзистенційним підгрунтям, як зізнається автор, є Мао-цзе-дунівська міфологема про життєві проблеми як про гру “паперових тигрів”.
Творчим партнером у презентації нового твору є піаністка Наталія Строчан, якій дуже дякував К.В. Стеценко, як і Володимирові Флису, Лешику Мазепі (це викладачі Львівської Консерваторіїї, в якій він вчився), Олексію Горохову, Леоніду Когану, Богодару Которовичу, Валерію Клімову, Віктору Камінському та іншим.
Ця Соната прозвучала в другому відділенні концерту, а перше відділення Кирило Вадимович Стеценко розпочав з Елегії Миколи Лисенка, яку присвятив 190-й річниці з дня народження Тараса Шевченка, що відзначалася 9 березня. Він зауважив перед початком концерту, що після тривалої перерви вирішив знову виступати з концертами, бо “виросло вже два покоління, які мене знають, але не здогадуються, що я граю на скрипці”.
Потім прозвучала Соната Максима Березовського для скрипки та клавіру, а за нею Українська рапсодія №2 Миколи Лисенка в транскрипції Вадима Кириловича Стеценка. Після виконання цього твору музикант зірвав шквал аплодисментів. Мені також найбільше сподобалася ця рапсодія, як і “Allegretto і танець” Мирослава Скорика, який був виконаний наступним.
“Я не пам’ятаю такого випадку, коли б сольний концерт скрипаля було повністю присвячено українській музиці”, — зауважив відомий музикознавець Анатолій Калениченко з приводу цього концерту.
“Наша система музичної освіти все ще трактує українську класичну спадщину як щось малоцінне й другорядне, - каже скрипаль і композитор Кирило Стеценко, — і таке упередження відчувається на концертах більшості вітчизняних музикантів. Моє завдання – втілити велич і самобутність українського духу через особливу інтерпретацію творів М.Лисенка, М.Березоського та М.Скорика. Слухачі це обов’язково відчують у характері фразування, у тембрах і динаміці виконання. Можливо, саме тоді й здійсниться священне таїнство музики, а в душах людей почне резонувати українська історія, фольклор, психологія та генетика...”
В кінці концерту К. В. Стеценко виконав чудові п’єси “Пісня” і “На весіллі у селі”, написані ним ще під час навчання в Консерваторії для “Збірки творів для молодих скрипалів”, що користувалися великою популярністю; п’єсу “Шалені коломийки”, яка знайшла свою назву лише три дні тому, та п’єсу Кирила Григоровича Стеценка, яка виконувалась в передачі “На добраніч, діти”.
На концерті було багато не тільки музикантів, а й людей, жодним чином не пов’язаних з музикою, але які отримали таке задоволення від неї, якого й не очікували.
--------------------------
В тему:
Міжнародна благодійна організація “Міжнародний фонд ім. Кирила Стеценка”
Кирило Стеценко. Проходження через вісь хреста
І на камерних концертах кричать: БРАВО!
Спільна медитація Тараса Компаниченка і Кирила Стеценка
Музика і політика
Жнива Господні починаються в 2004 році
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд