Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
725

В України два ворога - путінська Росія і власна паразитична держава

Категорія:

Спецтема:

Порошенко погано розбирається у військових справах, тому не особливо ними займається, віддавши  долю країни "паркетним генералам". А це готовий рецепт страшної поразки - розповів колишній радянський розвідник, а нині американський фінансовий аналітик Юрій Швець.

15042902r.jpg

Юрій Швець
Юрій Швець

У травні 2014 року, до президентських виборів, ви приїжджали в Україну. Навіщо?

Привіз одного з кращих на Заході військових фахівців, такого рівня експертів у світі, можливо, чоловік 10. Його ім'я і біографія говорять про нього достатньо, досвіду і знань у нього, я думаю, більше, ніж у всього Генштабу України.

У травні минулого року кількість озброєних сепаратистів на Донбасі обчислювалася кількома сотнями. Ми приїхали з конкретним планом, мій партнер був готовий закінчити всю ту бузу на сході України протягом двох місяців максимум. Наш план з ліквідації сепаратистів обійшовся б в експортну вартість двох танків Т-90 (порядка шести мільйонів доларів - ред.). Нас звели з людиною з українського керівництва, яка на той момент могла вирішити це питання.

В травні 2014-го ця людина легко могла вирішити питання сепаратистів на Донбасі, але замість цього він зажував проблему. Знаєте, що найбільше дивує американців в українських чиновників? Вони не відповідають конкретно "так" або "ні", а мукають щось нерозбірливе.

Я повернувся в США, але продовжив зусилля, зумів пробитися на міністерський рівень, представники якого були вхожі до новообраного президента України. У відповідь знову тиша. Це при тому, що українські делегації роз'їжджають по світу, невпинно просять зброю і отримують відмову. Зате коли до них приїжджають західні фахівці і пропонують продуманий, розроблений до дрібниць план ... Розумієте, типовий український чиновник не вирішує проблеми, він роботу робить. І в цьому вся трагедія України.

- Може, ні ваш представницький рівень, ні рівень вашого фахівця і тих, хто за ним стояв, не вразив українське керівництво?

- Рівень командувача одним з кращих спецназів світу для вас авторитет? Рівень командувача спецопераціями НАТО - авторитет? Може, мені зі своїм планом треба було до генсека ООН дійти, щоб у Києві звернули на нього увагу? Мій партнер, як всі західні серйозні люди, звик відповідати за свої слова. Тим більше, що відповідний досвід бойових операцій є. Якщо сказав, що за два місяці вирішить проблему з сепаратистами на Донбасі, так і було б, і вже в серпні 2014-го на сході України було б все спокійно, плюс була б зброя і боєздатний спецназ.

- Після президентських і парламентських виборів 2014 року в Україні змінилося керівництво. Ви робили спроби знову запропонувати ваш проект?

- У одного з цих високих чиновників досі лежить наш проект, у того самого, який на телеекранах регулярно рве на грудях сорочку: мовляв, агресія, агресія ... Ми просимо дати остаточну відповідь, але чиновник то поїхав, то відійшов, то впав, то ще не віджався. У мене вже цензурні слова скінчилися. Цей представник українського керівництва вже з'їздив з президентською делегацією за зброєю на Близький Схід, за тією самою зброєю, яку ми пропонуємо на блюдечку.

- Безпосередньо до Петра Порошенко не намагалися звернутися?

- Тут теж проблема. У вас дійсно чудовий президент, в тому сенсі, що якби він був міністром закордонних справ - кращої кандидатури нема. Я бачив, як Порошенко виступав у Конгресі США - це видатний зразок дипломатичного мистецтва. Але є принцип Пітера: кожен чиновник чи менеджер рано чи пізно досягає межі своєї компетентності.

Я дуже боюся, що пан Порошенко міг досягти цієї межі на посаді глави українського МЗС. Тому що на посту президента у нього є дві дуже серйозні проблеми - підбір кадрів, перш за все військових, за критерієм особистої відданості, а не професійної придатності, і нерозуміння, що доля України в першу чергу вирішується на фронтах, а не за столом переговорів, і дипломатичні зусилля не можуть перетворити поразку на полі бою в перемогу за столом переговорів. Дипломатія може лише зафіксувати більш-менш вдало те, що вже відбулося на полі бою. Як мені здається (при цьому я дуже хотів би помилитися), пан Порошенко погано розбирається у військових справах, тому не особливо ними займається, віддавши долю країни "паркетним генералам". А це готовий рецепт страшної поразки.

- Вам не здається, що занадто багатьом в українській політиці елементарно невигідно зупиняти війну на Донбасі, на яку можна звалити відсутність системних реформ, при цьому ведучи величезний сірий бізнес?

- Це погано скінчиться, буде черговий Майдан і звалиться взагалі все. Я справді не розумію кадрову політику Порошенка. Минулий міністр оборони України (генерал-полковник Валерій Гелетей, очолював Міноборони з 3 липня по 14 жовтня 2014 року). Його призначення - це ж диверсія проти України. Розкриваю біографію цього "полководця". Виявилося, він закінчив Івано-Франківську спеціалізовану середню школу міліції. Я в шоці! Соромлюся запитати: пан президент України, якщо - не дай Бог - вам знадобиться складна операція на серці, ви довірите її випускникові медучилища? У Радянському Союзі людина з такою освітою максимум стала б дільничним міліціонером, а тут цілий міністр оборони воюючої країни...

Я бачив кілька виступів Гелетея, він виблискував свіжовибіленими зубами і віщав: мовляв, навчився воювати за час перебування на посаді. Це напередодні Іловайського котла було. Він навіть не зрозумів, що його "навчання на посаді" коштувало життя сотням, якщо не тисячам людей. Якщо мент із середньою освітою стає міністром оборони України, то, напевно, начальник Генштабу повинен бути випускником кулінарного технікуму.

Незважаючи на похмурість ситуації, є велика надія. Я говорю про нове покоління українців, які увійшли в політику за останні приблизно 10 років. Це люди з правильно поставленими мізками, коли виникає завдання, вони думають і шукають способи їх вирішення. А як традиційний український чиновник вирішує проблему? Він насамперед прикидає: "А шо я з цього буду мати?". І якщо нічого, то він і вирішувати її не буде. А якщо від таких чиновників залежить доля країни, то ця країна опиняється там, де опинилася Україна через 25 років після досягнення незалежності - без армії і без грошей. 

- Поки з влади природним шляхом підуть люди старої політичної системи, Україна може зникнути.

- Тут все залежить від того, що буде з вашим північним сусідом. Зараз доля Росії в значній мірі залежить від президента США. Підписавши всього два папірці, без всяких ядерних ударів Обама може занурити РФ в передінфарктний стан. 

- Можна з цього місця докладніше?

- Перше: найбільші нафтові монополії вже тиснуть на Обаму, вимагаючи зняти обмеження на експорт американської сирої нафти, він поки пручається, але надія є. Якщо Обама підпише цей папір, світові ціни на нафту впадуть.

Друге: експорт зрідженого газу. Станом на січень 2015 на столі Обами лежало приблизно 100 заявок на експорт зрідженого газу з США, при цьому задоволено лише п'ять з них. Але на президента і тут тисне потужне лобі. Очікується, що через сім-вісім тижнів перша партія піде в Європу. Якщо будуть зняті обмеження на експорт американського скрапленого газу, світові ціни на нього теж впадуть.

І в першому, і в другому випадку Кремлю кінець. Знаєте, в чому унікальність Росії? Нормальні країни при гарній економіці завжди нормальні. Росія ж стає притомною у зовнішній політиці тільки тоді, коли відчуває серйозні економічні проблеми. Як тільки в РФ з'являються зайві гроші, у Кремля їде дах: пацани забуваються і розставляють пальці віялом. Росія - країна нетрадиційної орієнтації, в тому сенсі, що в стратегічному плані в ній все робиться через одне місце. Якщо Захід не зніме санкції, через два роки Росія звалиться.

У нафтових свердловинах, які зараз розробляє РФ, за оцінками різних фахівців, нафти залишилося приблизно на два роки. Нових родовищ у зв'язку із західними санкціями Росія розробляти не може. Таким чином, через два роки країна залишиться без нафти.

- Може, справа не в самій Росії, а в її нинішньому політичному керівництві?

- Іноді мені здається, що Путін - агент зловісної світової закуліси, який отримав завдання раз і назавжди покінчити з Росією. Замість того, щоб налагоджувати нормальні відносини з тією ж Європою, експорт газу і нафти в яку складає левову частку російського бюджету, Путін почав собачитися із Заходом. Навіть у розпал "холодної війни" кремлівські старці ніколи не шантажували західні країни поставками нафти і газу. Ні-ко-ли. Навіть ідіот розуміє, що рубати сук, на якому сидиш, - це контрпродуктивно. А крики, мовляв, у ситуації з Україною НАТО сам винен, бо почав наближатися до російських кордонів. Це ж Путін відродив НАТО. До агресії Росії Альянс існував практично тільки на папері, зате тепер ожив. Путін вдерся в Україну нібито для того, щоб туди не увійшла НАТО. Але тепер солдати НАТО вже в Прибалтиці, на кордонах РФ. "Дарагіє расеянє" повинні сказати за це спасибі Путіну.

У СРСР наприкінці 1980-х, за два роки до серпневого путчу, нас перевели на аналітичну роботу. Ми збирали інформацію з усього Союзу, намагалися зрозуміти, що відбувається. Тоді я побачив чіткі ознаки швидкого розпаду держави. Ті ж ознаки я зараз бачу і в Росії. Путін багато чого зробив для того, щоб наступним президентом США став новий Рейган і щоб політика стримування РФ надовго стала зовнішньополітичним курсом Вашингтона. В умовах глобалізації перетворитися на замкнутого в собі ізгоя - це означає перетворити РФ в третьосортну державу або взагалі її знищити. Але Путін все робить для цього, оскільки вважає, що це єдиний спосіб для нього втриматися біля корита до гробової дошки.

- Якщо Путін піде, ворожість Росії до України припиниться?

- Ні. На жаль, це історична доля України, хто б не прийшов до влади в Кремлі. Росія не засвоїла найважливішої аксіоми: памперси і політиків потрібно міняти регулярно. Країна продовжує ходити у використаних памперсах, а всі, хто приходить в Кремль, намагаються залишитися там навічно, перетворюючи країну на болото. Це національна ідея і трагедія Росії, яка її погубить. Саме тому існування відкритої, демократичної та успішної України для Кремля як кістка в горлі.

Хто прийде на зміну Путіну? Знову-таки, люди з "пітерської Жмеринки". Наприклад, колишній директор ФСБ, а зараз секретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев. Він, як і Путін, працював у ленінградському управлінні КДБ, був фахівцем з організації полювання та риболовлі для керівництва. Такий "єгер" був практично в кожному управлінні КДБ, вивозив начальство на природу, накривав поляну, а зараз керує Радою безпеки. Але якщо на чолі зграї левів стоїть баран, то леви перетворюються на стадо баранів. Не важливо, скільки розумних людей в російських структурах, якщо їх очолює Вова Путін.

Подано зі скороченням, переклад з російської мій, О.К.

Поширити цю сторінку: 

Коментарі

Зображення користувача Олексій Репецький.

Цікава стаття. Сподобалося. Цікаво чи можливо за допомогою призваних варягів навести лад на сході України? В оригінальній статті є ще цікава осибиста інформація про Путіна.

Зображення користувача Миро Продум.

Варяги потрібні тільки для того, щоб відмежуватися від "паркетних генералів", тобто саботажників і московської агентури. Усе інше українці зроблять самі.

Олексій Репецький каже:
Цікава стаття. Сподобалося. Цікаво чи можливо за допомогою призваних варягів навести лад на сході України? В оригінальній статті є ще цікава особиста інформація про Путіна.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Доброслав Велесовий.

Дійсно оригінальна стаття, за цим посиланням, дуже цікава.

Олексій Репецький каже:
Цікава стаття. Сподобалося. Цікаво чи можливо за допомогою призваних варягів навести лад на сході України? В оригінальній статті є ще цікава осибиста інформація про Путіна.