Зображення користувача Арсен Дубовик.
Арсен Дубовик
  • Відвідувань: 1
  • Переглядів: 1

Відкриваймо звичайну Україну. Місто Харцизьк

Харцизьк всього в 30 км від Донецьку, і завжди пишався тим, що був заснований аж на місяць раніше самого Донецька! А до того – тут була земля Війська Запорізького, Кальміуська паланка – за назвою річки Кальміус, яка протікає через місто Донецьк. А до того – це споконвічна земля степовиків. Тому давніші поселення – переважно села, засновані запорожцями.

Місто Харцизьк виникло у 1869 році, як залізнична станція на новій тоді залізниці Курськ – Харків – Ростов-на-Дону – Кавказ.  Після поразки імперської Росії у Кримській війні 1853-55 рр та смерті царя Ніколая І, стало ясно, що так далі жити не можна.  Союзні війська (Франція, Велика Британія та Турція) через морські комунікації до чужої території Криму могли значно швидше доставляти все необхідне для ведення бойових дій із своїх метрополій, ніж Росія, яка на той час не мала жодної залізниці чи навіть просто пристойної дороги.  Місто Севастополь переважно захищали солдати із полків із назвами Полтавський, Ізмайловський, Чернігівський, Житомирський тощо.

Але – не тільки і не стільки хоробрість рядових визначає перемогу.  Загальний рівень економічного розвитку та тупість царських генералів привели до краху. . .  Після того деякі висновки були зроблені.  І наслідком того стала відміна кріпосницького права (1861 р. ).  А також певна лібералізація економіки та залучення іноземних інвесторів.  Звільнення селян з іншого боку призвело до втрати ними землі, тому з’явилося безліч робочих рук.  Для будівництва залізниць потрібна в першу чергу сталь, для сталі – вугілля.

Саме це й призвело до економічного вибуху на Донбасі – де було вугілля, безліч неораних земель.  та близкість Криворіжських руд.  Інвестували в розвиток Донбасу переважно Бельгія, Франція та.  Англія.  «Новоросійське Металургійне товариство» (Велика Британія – Росія) – було засновником металургійного комбінату, на чолі якого був Джон Юз, гірничий інженер із Уельсу.  З нього почалося та на його ім’я і отримало назву поселення – Юзовка.  

Необхідний відступ, інакше важко зрозуміти типові донецькі жарти на кшалт: «Обережно, Юзовка!»Тут гра слів та наголосу: «юзОвка» - часто пишуть на поворотах або схилах трамвайних рейок – винос та проскользування.  Але у подвійному сенсі це завжди означало: «Обережно, донецькі!»

Такі поселення – результат агломерації пришахтних присілків - завжди мають певні особливості. Юзовка – це перша та справжня назва міста Донецьк – тимчасової столиці сучасного паханата.  Так, ось Харцизьк всього в 30 км від Донецьку, і завжди пишався тим, що був заснований аж на місяць раніше самого Донецька! А до того – тут була земля Війська Запорізького, Кальміуська паланка – за назвою річки Кальміус, що протікає через Донецьк.  А до того – це споконвічна земля степовиків. Тому давніші поселення – переважно села, засновані запорожцями.  Свідками того є назви річок та сіл: Кринка, Кринична, Макіївка, Вільхове, Біленьке, Комишеваха, Малотаранівка, Часів яр, Красне і тощо.  В цілому є декілька типів назв – природні – так, як називали села у старовину.  Також певним чином природні назви промислових міст – коли почалася бурхлива індустріалізація.  Такі назви, як Горлівка, Никитовка, Авдєєвка, Константинівка, Єнакієво, Дебальцеве – названі на честь інженерів, які або відкрили тут поклади вугілля або збудували завод чи шахту.  І, між іншим, це доволі таки унікальний приклад масової поваги до інженерної праці.

Третій тип – це покручі совкової епохи.  П риклад найбільш ідіотської назви це.  Карлолибкнехтовск –вимовити яку навряд чи здатна нормальна людина.  Здається, цю назву вже повернули на природню –місто Соледар, тому що там видобуток солі – за.  18 км від міста Артемівськ.  Артемівськ теж совкова назва, а так він був Бахмутом, і є одним із найдавніших на Донбасі.

Географічно Донбас має все: ліси від Слов’янська через степи Приазов’я до самого Азовського моря.  Як і вся Україна: від лісів через степ до моря.  Це переважно степовий край.  І тут у давнину не будували міст – бо не було у тому потреби.  Клімат посушливий, взимку часто не буває снігу, вітри гуляють відкритим степом.  Перше відчуття, коли виходиш із потягу на малій станції Донеччини, це тугий вітер, який, здається, не вщухає.  ніколи.  Це казковий край – за краєвидами, за багатющими покладами.  І тільки того, що безжально поруйнований заради його природних покладів. . .

покладами . І тільки того , що безжально поруйнований заради його природних покладів ... 

Річка Сіверський Донець – «Малий Дон, Донець» - район Святогорська, Донецька область.

Донецький степ –у декількох десятках кілометрів від індустріального міста Краматорськ.

Така місцевість – не рідкість у донецьких степах. А риби – і досі є, тільки приватизована. 

Символічна квітка Донеччини (без жартів). Найбільше насіння на душу населення – тут.

 

А ось на доказ того – таке можна побачити тільки на Донеччині- типове Юзовське! 

Дороги Донеччини поза межами великих міст. Невеличке село Михайлівка під Краматорськом.

А назва міста Харцизьк на такому фоні унікальна – звернемося до класиків, щоб зрозуміти:

«У главной башти на сторожі

Стояли Евріал і Низ;

Хоть молоді були, та гожі

І кріпкіхрабріяк харциз.

В них кров текла хоть не троянська,

Якась чужая-бусурманська,

Та в службі вірні козаки.

Для бою їх спіткав прасунок;

Пішли к Енею на вербунок;

Були ж обидва земляки. »

(Іван Котляревський, «Енеїда»)

Різний люд селився на Донбасі. Було багато біглих в усі часи від неволі на землях або Московії, або Гетьманщини або й Польщі. Такі-то люди й отримували прізвисько «харцизів». Невідомо, що тут було до побудови станції нової залізниці, але це точно був типовий ковильний степ. Ще на моїй пам’яті були такі недоторкані місця за містом. Відомий письменник Антон Чехов, родом із Таганрогу (120 км всього), також залишив свій відгук про місто Харцизьк. Саме тут він й задумав свій твір під назвою «Степь». Він часто їздив потягом із Москви до Таганрога через Харцизьк. Тоді на таких станціях годували обідом. Чехов згадував: «Опівдні зупинилися на маленькій станції – читаю – Харцизьк. Декілька хатинок, а навколо – ковильний степ, скільки очей вистачає. Аромат Степу – не передати. Годували на станції. Дуже смачний борщ, а ще краща була дівчина-офіціантка. Отримав катар серця, але змушений був їхати далі..» Не дуже відомі сторінки його біографії, але була у нього занозинька із Харцизьку, родину якої ще знав мій батько...

Але той Степ ніколи не був Диким полем. У нас стереотипно нав’язана думка, що цивілізація – це великі міста та помпезні піраміди. Своє ж незвичне – одразу і Дике поле. Ми всі пишаємося невідомими аріями, що пішли з України, хоч практично доведено, що арії не будували ні міст, ні храмів, а були кочовиками. І тим не менш – мали велику культуру. Тому що тільки степовики завжди могли бачити зіркове небо над головою та визначати напрямки за положенням Сонця. Дивний тимчасовий вихиляс історії, що найбільш не пристосована для міського життя місцевість у наш час стала найбільш урбанізованою в Україні. 

Тепер залізнична станція виглядає так. А перша будівля була зруйнована під час війни 1939-1945 рр. Руїни ще були у 1960-х роках. Квітень 2010 р. Харцизьк – не зовсім відповідає стандартному шаблону – це не шахтарське місто. В самому Харцизьку шахт не має. Але шахтарі є – шахти є у околишних селищах. На місцевому кладовищі – не мало можна знайти пам’ятників загиблим на шахтах. Стели, як правило, чорного кольору. Їх легко розпізнати. Дехто із моїх шкільних знайомих – вже там. В самому місті – два величезних заводи : найбільший й найпотужніший Трубний завод – унікальний, бо єдиний виробляє труби великого діаметру до 1420 мм для магістральних газогонів.

Місту є чим пишатися - практично всі газогони бувшого СССР збудовані із його труб. Підприємство й доси працює більш-менш успішно. І це реально високі технології, хоч і не без типових для всієї України проблем. Але труби випробовують на стендах на тиск до 220 атм. Такий тиск – щоб було зрозуміло – відповідає глибині океану у 2200 м.

Напроти трубного – не менший канатний завод. Зараз, наскільки я знаю, він збанкрутував, скоріше за все штучно. Бо це був дуже потужний завод із виробництва сталевих канатів, без яких також неможливо уявити сучасну промисловість. При населенні у 60 000, практично кожна родина так чи інашке була пов’язана із успішністю цих заводів. Є декілька інших, які також зупинилися. І тоді центром життя став базар. 

У Харцизьку потужний базар. Тут 60 км залізницею до російського кордону – із Ростовською областю. Тому під час повного краху промисловості у 90-х, люди знялися з міст та кочували між Харцизьком та Ростовом-на-Дону. І це треба було бачити на власні очі: як мішочники брали «штурмом» дизель-поїзд Харцизьк – Таганрог. Тепер часи змінилися, дизель вже не ходить, але базар дос і живий. Мої власні враження від мандрів розбитими електричками, в яких не було світла, тих часів поміж Харцизьком – Ростовом – Красним Суліном – Луганськом. Харцизьк – Дебальцеве – Стаханів – Голубовка – Дебальцеве – Кринічна – Никитовка - Константинівка – Дружковка – Краматорськ – Слов’янськ – Ясинувата - не найкращі. А на російському боці було ще гірше – зірвані всі сидіння, вибиті шибки...Перша година ночі, собачий холод, зима, і невідомо, куди ти таки доїдеш електричкою Ростов – Красний Сулін...

Але давайте пройдемося вуличками Харцизьку квітня 2010 року. Тоді ще були певні ілюзії у мешканців того краю. 

Типова картинка типового харцизького подвір’я дев’ятиповерхівок. Праворуч – котельня – там на стіні проглядає передвиборче гасло: «Защитим Донбасс!» Центральне постачання гарячою водою у Харцизьку зникло миттєво і разом із оголошенням незалежності. Причому вже сьогодні через 20 років центральне постачання гарячою водою відновленню не підлягає.

Саме тому, у пересічного жителя міста ніколи не виникало сумніву, що «Донбас – треба захищати!» Руйнівниками щасливого життя завжди виступали якісь потойбічні сили: «Уряд націоналістів у Києві, НАТО, бандерівці...». При тому мої знайомі земляки погоджувалися із тим, що ніколи «чобіт страшного бандерівця» не ступав у харцизькі подвір’я. Мабуть тому, центральне опалення таки зберіглося. Логіка в тому є – частково, мабуть, вдалося відбитися. Холодна вода ще так сяк була, але саме в останні роки й ту стали давати за графіком : з 06 – до 09 ранку, та з 18 – 21.00 ввечері. І те добре. Буває гірше...Хоча б у м. Сніжне.

Ось цей плакат на будівлі котельні. 

Типовий донецькій сюрреалізм – і через двір магазин «Камуфляж».

Уніформа та спорядження країн НАТО – ось так, головний ворог щастя, а гроші не пахнуть. А, можливо, це захоплені під час захисту Донбасу від НАТО трофеї...

У Харцизьку на диво ще доси працюють тролейбуси. Ось це чудо техніки – курсує від залізничного вокзалу аж до промислового району (Трубний завод та Канатний) / У 2010 році тролейбус мав досить патріотичне фарбування, мабуть, не догледіли... 

Ось цей тролейбус – я так пам’ятаю, що першу лінію почали будувати у далекі 70-ті роки. 

Приклад неповторного донецького гумору: Рух заборонено, але саме пішоходам тут – можна.

Вулиця Вокзальна – паралельно залізниці. Весна. Колись замісць каштанів тут були осокори.

Каштани (!) замісць осокорів – за логікою моїх добрих земляків – треба було захишатися... 

Магазин «Колос» - ознака стабільності – здається, він тут спокон віку, точно років 60. 

А це новітні магазини на місці так ніколи і не збудованого Центрального Універмагу.

Весна – це добре. Наче бульвар для прогулянок. 

Без насіння – ти наче невірно вихований. Лузгати насіння – «національний» звичай. 

Підходи до Харцизького базару – із найкращого боку 

Праворуч - і буде міський базар Харцизька – це тільки початок, всередині тісно. 

А напроти – автовокзал. Відремонтований нещодавно.

Звідси – ніяких проблем – і за годину можна добратися до самого Донецька.

А у Донецьку є на що подивитися та оцінити тонкий донецький гумор. Як це фото.

Або цей рекламний щит – краще по митницю і годі сказати... Перша лінія – Серпень 2009 

м. Донецьк - вуличка веде до ставків річки Кальміус. 

Зразки тонкого донецького гумору – так назвати пивну могли тільки тут. 

 

Рекламний віршик праворуч біля того ж пивбару – доказ своєрідної палкої любові до освіти та вчених знань. Привіт, профессору Селезневу – знавцю варенних раків.... 

Ставки річки Кальміус – купатися тут вже не ризикують, але колись це була чиста ріка.

Типова сучасна нахабна архітектура – але в Донецьку ще так сяк - йому всього 140 років.

Пам’ятник Шевченку в центрі міста. Світлина зроблена 24 серпня 2009 р.

Донецьк – це також Україна, тільки трошки особлива. 24 Серпня 2009 р.

29.05.2014 | 21:03   Дмитро Федоров

Ласкаво запрошуємо в Харцизьк!

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Вперед, до нової Галілеї!

Дороговказ для Галілеї: наша стратегія у післякризовому світі (+аудіо)

В Україні розгортається потужний духовний спалах, співвимірний зі спалахом у Галілеї часів Ісуса Хреста. Слово «Галілея» означає «Слава». Разом зі славою в Україну повертається шляхетна Галілея –...