За нейтральну Україну: починаємо народну дипломатію

Нейтральний статус держави означає, що вона не входить до жодних воєнних блоків і не має на своїй території іноземних військ, натомість готова до негайного самозахисту власними силами. Для сучасної України нейтралітет є чинником відновлення її військової спроможності як єдиного гаранту миру.

Si vis pacem, para bellum (лат. «хочеш миру – готуйся до війни»)   

Єдиний гарант безпеки

Криза навколо острова Тузла восени 2003 року і Кримська криза у березні 2014 року продемонстрували, що зовнішні гарантії безпеки України на основі Будапештського меморандуму не працюють. Країни-гаранти, як завжди, обмежилися «глибокою стурбованістю». Отже, єдиним гарантом безпеки України є сама Україна – і це природно.

Якщо поглянути ширше, то Кримська криза є черговим проявом боротьби за оволодіння Україною між двома глобальними центрами сили – Заходом (НАТО) і Сходом (Росія – наступник СРСР). Кожний тягне Україну під себе. Це може завершитися або руйнуванням України, або відмовою протиборчих сторін від боротьби за Україну. Тобто, руйнування або компроміс.

Компроміс між Сходом і Заходом досягається набуттям Україною постійного нейтрального статусу, згідно з яким вона не входить до жодного військового блоку, а її територія є вільною від  іноземних військ і військових баз. Водночас антивоєнне спрямування постійного нейтралітету не виключає, а навпаки − передбачає необмежене право нейтральної держави на самооборону.

Цей компроміс буде великою перемогою України, адже тоді вона перестає бути полем бою між Сходом і Заходом, натомість починає діяти як самостійний господар своєї землі, яка традиційно вважалася планетарним Центром – Гіперборією (Вищою Борією) і Оукраїною (країною-зародком, зерном, насінням, яйцеклітиною).

Відновлення статусу планетарного Центру

Рух України до Євросоюзу мав на меті не підпорядкування Брюсселю,  а відрив від Москви. Логічним завершенням цього руху і має бути досягнення нейтралітету України – конституційно закріпленої незалежності як від Сходу, так і від Заходу. Нейтральний статус вимагає також відсутності на території іноземних військових баз і високого рівня обороноздатності держави.

Із ратифікацією Закону України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" від 1 липня 2010 р. Україна набула статусу позаблокової держави. Але цього не достатньо для досягнення миру, адже на території України можуть розташовуватися іноземні військові бази – подібно до російської військової бази в Севастополі, яка є постійним джерелом нестабільності.    

Після того, як будуть скасовані антиконституційні Харківські угоди від 21 квітня 2010 р., відбудеться повернення до угоди між Україною і РФ від 28 травня 1997 року, згідно з якою (стаття 25) Чорноморський флот РФ може перебувати на території України до 2017 року. Отже, з 2017 року Україна може стати нейтральною державою.

Щодо високого рівня обороноздатності, необхідного для нейтральної держави, то Кримська криза 2014 дала потужний імпульс для руху України в цьому напрямку. Його можна легко прискорити, якщо легалізувати народну самооборону, спростити правила придбання, носіння та застосування  вогнепальної зброї для самозахисту, надати державну підтримку просуванню культури вогнепальної зброї.  Для цього не треба державних витрат: населення вже саме організується в загони самооборони, а надходження від продажу зброї, яка зараз лежить без діла на складах,  суттєво поповнять державний бюджет. Схоже, що саме загони самооборони і громадські варти стануть центрами кристалізації нової української нації.  

Нейтралітет України означатиме її остаточну деколонізацію і звільнення від політичної залежності від екс-СРСР. Взамін Москва отримає мирно налаштованого економічного партнера, на території якого не буде військових баз НАТО. Іншими словами, вже сьогодні Україна може запропонувати Росії нейтралітет в обмін на мир.  

Нейтралітет України буде компромісом між Росією і Заходом, він дозволяє зберегти Москві лице і залишає їй шлях до почесного відступу. Після завершення кризи Путін може заявити, що він повністю досяг своєї мети – Україна не стала частиною Заходу.  

Чому необхідна народна дипломатія

Ідеї приєднання України до Сходу чи Заходу активно лобіюються зовнішніми силами, цим займаються фінансовані із-зовні дослідницькі та пропагандистські структури. Натомість український патріотизм не оплачується, тому в інформаційному просторі  мало інформації про переваги нейтрального статусу України.

Очевидною реальністю є те, що серед українського політикуму багато людей, мотивованих працювати на інтереси Сходу або Заходу. Їх важко переконати в можливостях самодостатньої України через їхній фанатизм, психологічну слабкість або, частіше, фінансову зацікавленість. Проте ми розуміємо, що з початком бойових дій вони просто втечуть до своїх покровителів.

Натомість українському народу в ситуації війни нема куди втікати, тому ми маємо самі дбати про власну безпеку і припинити практику розривання України між Сходом і Заходом. Для цього нам треба включити народну дипломатію, тобто докласти всіх зусиль для того, щоб донести ідею мирної нейтральної України до українського та російського політикуму, а також інших народів планети.

З цією метою треба звертатися до своїх знайомих в Україні та за кордоном, пояснювати їм про велику нагоду умиротворення і закликати їх звернутися до своїх друзів: політиків, аналітиків, журналістів, соціально активних і просто небайдужих людей доброї волі. Корисно перекладати тексти з ідеєю нейтральної України різними мовами – хто якою володіє.

У ситуації, коли заангажовані на Схід або Захід політики тягнуть нас до катастрофи, народ має проявити волю до миру і спонукати до нього владу. 

Додаткові вигоди нейтралітету

Із досвіду нейтральних країн варто очікувати сприятливих умов для розвитку економіки, а також зростання іноземних інвестицій з причини гарантованої стабільності політики України. Найкращим прикладом є процвітаюча нейтральна Швейцарія.

Проголошення Україною політики нейтралітету не усунуло б її від повноцінної участі в міжнародній політиці, адже нейтралітет – не самоізоляція. Так, Україна й надалі може брати активну участь у миротворчих операціях під егідою ООН.

Ідея нейтралітету могла б стати об’єднуючою для українського суспільства, одна частина якого  різко виступає проти НАТО, а інша – проти військового союзу з Росією. Натомість більшість громадян України легко сприйме ідею нейтралітету, бо це найбільше відповідає національній ментальності і трьом традиційним настановам: «Освячуйся! Озброюйся! Плодися!»

Індикатор патріотизму

На завершення зазначимо, що ставлення політиків до ідеї постійного нейтралітету України є індикатором того, на чиї інтереси вони працюють – українські чи іноземні. Незалежно від причин їх несприйняття ідеї нейтральної України, з такими політиками нам не по дорозі.

Натомість ті політики та інтелектуали, які підтримують ідею нейтральної, а отже сильної, незалежної, самостійної України, заслуговують на нашу активну підтримку. Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть.

Продовження у статті Володимира Щербини  "Дайте Путіну можливість для відступу".

Пропозиція Олександра Чалого: Нейтральна Україна: план дій із врегулювання кримської кризи

Гравець: 
Ігор Каганець
 
Форум Підтримати сайт Довідка