Чим більше нація відповідає ідеальному архетипу, тим вона ефективніша. Згідно з ним, нація структурується на три варни – брахмани, кшатрії, господарники (традиційна назва – вайш’ї, тобто «ділові люди»). Кожна варна має свій кодекс честі, свого бога-егрегора, свій спосіб життя. Всі три варни складають єдине народне тіло – етносоціальний організм.
Кожна варна спеціалізується на виконанні однієї з трьох головних соціальних функцій:
• брахмани – пізнання правил Творця і освячення життя;
• кшатрії – адміністрування і збройний захист;
• господарники – виробництво і торгівля.
Пропонуючи свої послуги суспільству, кожна варна отримує взамін відповідні ресурси, але робить це по-різному. Можна сказати, що кожна варна формує свій тип економіки. Ці типи відрізняються за призначенням, способом ціноутворення і послідовністю обміну.
1. ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІКИ
• Економіка брахманів: творення нового, духовний, психічний та фізичний розвиток національного організму, його еволюційна конкурентоспроможність.
• Економіка кшатріїв: захист сотвореного, внутрішня і зовнішня безпека, чітке виконання державних законів, здатність перемагати ворогів на всіх рівнях сучасної війни - фізично, технологічно, економічно, інформаційно.
• Економіка господарників: тиражування сотвореного, матеріальне забезпечення розвитку нації, господарська ефективність, особисте збагачення і добродійність.
2. ЦІНОУТВОРЕННЯ
РИНОК. Господарники продають товар, ціна якого визначається попитом і пропозицією. Віддачу за плоди своєї праці вони отримують за взаємною домовленістю з покупцями, подібно до того, як відбувається на базарі. Тому господарники працюють в режимі ринкової економіки.
ТАРИФИ. Кшатрії служать нації, захищаючи її ціною власного життя. Тому отримують віддачу за свою роботу завдяки жорсткій і загальнообов’язковій системі податків. Тут немає ніяких домовленостей – є тверді розцінки, незалежні від бажання громадян. Кшатрії працюють в режимі державної економіки і мають «монополію на податки».
ПОЖЕРТВИ. Брахмани в ідеалі нічого не продають – вони дарують духовні вартості. Люди самостійно і добровільно вирішують, скільки платити брахманам. Акт вдячності вони роблять із задоволенням, бо таким чином долучаються до процесу освячення свого життя і знаходять вищий сенс свого існування. Брахмани формують економіку дарування і вдячності.
Задля процвітання нації, кожна варна повинна прагнути до такого ідеального економічного порядку, підтримувати його і захищати:
Брахманам не бажано установлювати тверді тарифи за свої послуги чи торгуватися, бо від цього вони втрачають авторитет і перестають бути брахманами.
Кшатріям не варто отримувати пожертви або торгуватися щодо тарифів, бо тоді вони перестають бути кшатріями.
Господарникам не личить отримувати пожертви та установлювати монопольні ціни, бо це суперечить духу варни і руйнує їхній життєвий простір - ринкову економіку.
Тут варто пояснити, що брахмани і кшатрії працюють в основному на інтереси всієї нації (менші масштаби їм малоцікаві), натомість господарники працюють переважно на особисте збагачення. Тому пожертви господарникам виглядають дивно і навіть протиприродно. Наприклад, ніхто не забороняє супермаркетам створювати благодійні фонди на свою підтримку, але яка тверезо мисляча людина буде їм платити? Що стосується пожертв для чиновників, то вони викликають підозри: а чи не є вони узаконеним хабарництвом – подібно до теперішнього театру абсурду, коли міліцейське начальство отримує дорогі автомашини та інші подарунки «від анонімних спонсорів».
3. ПОСЛІДОВНІСТЬ ОБМІНУ
ТУТ І ТЕПЕР. Господарники продають свій товар і відразу ж отримують за нього плату, тобто взаємообмін відбувається «одномоментно». Це найпростіший спосіб обміну, зрозумілий навіть дитині. Він універсальний для всіх епох, незалежно від розвитку людини, організації суспільства чи його місцезнаходження на земній кулі. Для реалізації економіки господарників придатна будь-яка СПІЛЬНОТА.
ТИ МЕНІ, А ПОТІМ Я ТОБІ. Кшатрії спочатку збирають податки, після чого надають послуги з адміністрування і захисту. Це вимагає від платників вищої свідомості, здатності піднятися над «тут і тепер», подивитися на кілька кроків уперед і усвідомити сенс афоризму «хочеш миру – готуйся до війни». Для здійснення кшатрійської економіки потрібна ДЕРЖАВА і законослухняні громадяни, пов’язані з нею твердими взаємними зобов’язаннями, незалежно від мінливих бажань чи настроїв з обох сторін.
ДАРУВАННЯ І ВДЯЧНІСТЬ. Брахмани дають, нічого не вимагаючи взамін. Вони просто обдаровують ближніх, а ближні віддячують брахманам в міру свого бажання і можливостей. Це найдосконаліший спосіб обміну, бо він являє собою абсолютно вільний, а тому приємний і навіть радісний та святковий обмін дарами. Обдаровуючи інших, здійснюючи акт щедрості, людина морально вдосконалюється, адже уподібнюється Творцю – нескінченно доброму і щедрому. Саме так у давнину діяла «храмова економіка»: люди обдаровували своїх богів та їхніх жерців, і робили це з любов’ю та релігійним ентузіазмом, без жодного примусу. У давні часи саме така економіка оперувала найбільшими ресурсами.
Брахманська економіка вимагає найвищого рівня свідомості людей, які сприймають одне одного як «ближніх», тобто таких, які разом складають єдине «народне тіло» і здатні безкорисно робити добро одне одному. «Ближній – це той, хто вчинив тобі милосердя» – таке визначення дається в євангельській притчі про милосердного самарянина. Брахманська економіка може діяти тільки в середовищі нації, яка усвідомлює себе єдиною духовною громадою, єдиним біосоціальним організмом. Тоді цінності, подаровані іншому, не втрачаються, а залишаються в великій родині, працюють на всю націю і водночас на кожного її члена. Для масової реалізації цього типу економіки потрібна ДЕРЖАВА-ГРОМАДА.
ЕКОНОМІКА ЗОЛОТОЇ ДОБИ
Третій Гетьманат твориться як українська глобальна духовно-економічна держава-громада, структурована на три арійські варни, які є підсистемами цілісного народного організму і перебувають між собою в солідарній взаємодії. З цього слідує, що в ТГ гармонійно взаємодіють три типи економіки:
Державний апарат (кшатрійська структура) безпосередньо не втручається в ринкову економіку, але захищає споживачів від монополізації (коли диктуються монопольні ціни) і шахрайства (коли реклама не відповідає реальній якості товарів і послуг). В економіці варни господарників реєстрація нового бізнесу і відкриття його розрахункового рахунку здійснюється автоматично після сплати реєстраційного збору.
Головне завдання державного апарату – досягнення точного виконання внутрішніх законів і зовнішня безпека. Для цього у стратегічних галузях (воєнно-промисловий комплекс, авіація, космос, високі технології) створюється достатньо потужний державний сектор (кшатрійська економіка). Державна економіка виступає в ролі "криголама", що відкриває глобальні ринки для варни господарників. Для конкуренції з іноземними компаніями ТГ діє як єдина глобальна духовно-економічна корпорація.
Для обслуговування грошового обігу створюється ІНФОРМАЦІЙНО-ФІНАНСОВА СИСТЕМА. Вона працює з електронними грошима за допомогою комп’ютерів, мобільних телефонів або спеціальних розрахункових пристроїв. Діяльність в системі не оподатковується. Тоді за які кошти вона утримується і розвивається? Все просто: при здійсненні будь-якої фінансової транзакції з рахунку продавця автоматично знімається 1% від суми транзакції – це звичайна оплата послуги безготівкового розрахунку (подібно як комісія при банківських переказах).
В роздрібній торгівлі допускається застосування паперових грошей, при цьому з рахунку продавця знімається збір 10% з суми транзакції – це плата за користування готівкою. Відповідно, товари за готівку будуть дорожчі на 10%. Тому покупцям вигідніше платити безготівковими грошима, натомість готівку використовувати тільки в екстремальних випадках і для невеликих сум.
Таким чином, держава-громада ТГ має внутрішню безподаткову зону. Оподатковуються тільки імпортні операції з використанням іноземних валют і, частково, експортні операції - для стримування надмірного експорту.
ТГ – це перша держава інформаційної епохи. Найважливішим товаром, що виробляється в державі і формує її експортний потенціал, є інформація (відомості, знання, мистецькі вартості). Тому в економіці ТГ будь-який рух інформації супроводжується рухом грошей. При завантаженні з інтернет-ресурсів ТГ будь-якої інформації, з електронного рахунку користувача автоматично знімається певна мінімальна, по-суті символічна сума (наприклад, 1 копійка) – якщо власник інформації не встановив вищу ціну. Водночас власник може платити користувачу за отримання інформації, якщо цей власник бажає підняти до неї інтерес (реклама, термінові повідомлення тощо).
За такого підходу вирішується проблема авторських прав. Всередині системи інтелектуальна власність має надійний правовий захист, гарантований державою. Власник інформації сам вирішує, на яких умовах вона поширюється: чи за неї треба платити стандартний мінімум (при великій кількості завантажень це виллється у значні суми), чи іншу ціну, установлену власником інформації на власний розсуд (чим вища ціна, тим менша привабливість сторінки або медіа-файлу).
Легкість і звичність плати за інформацію відкриває гарні можливості для формування брахманської «економіки дарування і вдячності»: якщо користувачу дуже сподобалась інформація (текст, графіка, відео, аудіо), він може подякувати власнику сторінки, подарувавши йому будь-яку кількість «енергії грошей». У такий спосіб користувач долучається до високих наукових, мистецьких, культурних вартостей, адже добровільно дарує гроші на підтримку автора або його конкретного твору – пісні, картини, статті, кінофільму тощо. Більше того – він спрямовує автора працювати в тому напрямку, в якому зацікавлений дарувальник.
У ролі дарувальників можуть виступати не тільки приватні особи, але й державні структури, громадські організації, бізнесові проекти, зацікавлені у підтримці певних напрямків фундаментальної науки, класичного мистецтва, виховання та освіти, екологічних технологій, передових розробок тощо. Вся інформація про отримані і зроблені дарування є публічною, тобто відкритою для всіх членів інформаційно-фінансової системи.
СИСТЕМА ВИСУВАННЯ ЛІДЕРІВ
Інформаційно-фінансова система ТГ дозволяє виявляти найавторитетніших громадян, лідерів громадської думки, експертів, меценатів. Нація повинна знати своїх героїв, в арійській традиції це називається Шлях Слави. Для цього для кожного громадянина (або його проекту) автоматично розраховується т. зв. «харизма» – загальна сума грошей, які йому подарували плюс які він сам подарував іншим.
Для досягнення великої харизми треба робити суспільно-корисні справи, за які вдячні громадяни робитимуть дарування, і водночас треба дарувати самому. Найкраща стратегія: багато отримуй дарів і багато даруй! У результаті лідери перетворюються на своєрідні енергетичні вузли, які отримують багато грошової енергії і перерозподіляють її на інші суспільно-корисні справи – наукові дослідження, оздоровлення, виховання, освіту, культуру, мистецтво, екологію, передові технології, військово-патріотичну підготовку тощо.
Таким чином, авторитет людини визначається не тим, скільки вона продала і купила, а тим, скільки вона подарувала і отримала в подарунок. Відповідно, найавторитетнішими членами суспільства стають:
• ті, що роблять великі справи і отримують за це дари,
• ті, що роблять великі дари на великі справи,
• ті, що поєднують перше з другим.
Не важко спрогнозувати, що брахмани «вирощуватимуть» свою харизму переважно за рахунок суспільно-корисних справ, а господарники – переважно за рахунок дарувань. Це тому, що брахмани працюють на всіх і отримують дари на себе, натомість господарники працюють на себе і дають дари на всіх. Кшатрії ж працюють на державу і знаходяться на гарантованому державному утриманні. Їхні дари - честь і слава, а в матеріальному плані – винагороди за зростання могутності ТГ.
Такий чіткий порядок допомагає людині визначитися з тим, яка варна ближча її природі:
• бажаєш працювати на себе і збагачуватися – йди в господарники, займайся бізнесом, змагайся з іншими, але не розраховуй на пожертви чи монополію;
• бажаєш бути на утриманні держави, служити їй і воювати за неї – йди у кшатрії, але не розраховуй на пожертви чи бізнесове збагачення;
• бажаєш творити мудрість і красу – йди в брахмани, але не розраховуй на державне утримання і розкішне життя.
НАЦІЯ ЗОЛОТИХ КОМІРЦІВ
Варнова економіка направляє життя людини до духовної сторони життя, до любові ближнього, спрямовує її на творчі досягнення, захищає її діяльність суспільним ладом з найбільшими можливостями досягнення щастя і боголюдської самореалізації, відволікає від шляху страждань.
Розвиваючи варнову економіку, Третій Гетьманат впритул наближається до реалізації божественного порядку, закладеного Творцем Всесвіту. В різних традиціях він позначався термінами «Прав», «Арта», «Рита», «Рота», «Реттр», «Арета», «Веритас».
Близькість суспільства до божественного порядку – головна ознака «Золотої доби» або «Сатья-юги» (Святої епохи). Кілька тисячоліть тому, починаючи з Трипільської цивілізації, Україна була центром божественного порядку, її називали Гіперборією і вважали духовним полюсом планети. Сусідні народи вважали наших предків – гіперборійців – святими людьми, що живуть в гармонії з собою і Всесвітом.
Настав час відродити святі звичаї предків і примножити давню славу України. Третій Гетьманат – офіційна назва «Гетьманат Вишня Борія» – стане першою державою Золотої доби, а українці – нацією золотих комірців, носіями передового світогляду, правильної організації і високих технологій.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Варнова економіка Третього Гетьманату
Світ:
Чим більше нація відповідає ідеальному архетипу, тим вона ефективніша. Згідно з ним, нація структурується на три варни – брахмани, кшатрії, господарники (традиційна назва – вайш’ї, тобто «ділові люди»). Кожна варна має свій кодекс честі, свого бога-егрегора, свій спосіб життя. Всі три варни складають єдине народне тіло – етносоціальний організм.
20101021121950.jpg
Кожна варна спеціалізується на виконанні однієї з трьох головних соціальних функцій:
• брахмани – пізнання правил Творця і освячення життя;
• кшатрії – адміністрування і збройний захист;
• господарники – виробництво і торгівля.
Пропонуючи свої послуги суспільству, кожна варна отримує взамін відповідні ресурси, але робить це по-різному. Можна сказати, що кожна варна формує свій тип економіки. Ці типи відрізняються за призначенням, способом ціноутворення і послідовністю обміну.
1. ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІКИ
• Економіка брахманів: творення нового, духовний, психічний та фізичний розвиток національного організму, його еволюційна конкурентоспроможність.
• Економіка кшатріїв: захист сотвореного, внутрішня і зовнішня безпека, чітке виконання державних законів, здатність перемагати ворогів на всіх рівнях сучасної війни - фізично, технологічно, економічно, інформаційно.
• Економіка господарників: тиражування сотвореного, матеріальне забезпечення розвитку нації, господарська ефективність, особисте збагачення і добродійність.
2. ЦІНОУТВОРЕННЯ
РИНОК. Господарники продають товар, ціна якого визначається попитом і пропозицією. Віддачу за плоди своєї праці вони отримують за взаємною домовленістю з покупцями, подібно до того, як відбувається на базарі. Тому господарники працюють в режимі ринкової економіки.
ТАРИФИ. Кшатрії служать нації, захищаючи її ціною власного життя. Тому отримують віддачу за свою роботу завдяки жорсткій і загальнообов’язковій системі податків. Тут немає ніяких домовленостей – є тверді розцінки, незалежні від бажання громадян. Кшатрії працюють в режимі державної економіки і мають «монополію на податки».
ПОЖЕРТВИ. Брахмани в ідеалі нічого не продають – вони дарують духовні вартості. Люди самостійно і добровільно вирішують, скільки платити брахманам. Акт вдячності вони роблять із задоволенням, бо таким чином долучаються до процесу освячення свого життя і знаходять вищий сенс свого існування. Брахмани формують економіку дарування і вдячності.
Задля процвітання нації, кожна варна повинна прагнути до такого ідеального економічного порядку, підтримувати його і захищати:
Брахманам не бажано установлювати тверді тарифи за свої послуги чи торгуватися, бо від цього вони втрачають авторитет і перестають бути брахманами.
Кшатріям не варто отримувати пожертви або торгуватися щодо тарифів, бо тоді вони перестають бути кшатріями.
Господарникам не личить отримувати пожертви та установлювати монопольні ціни, бо це суперечить духу варни і руйнує їхній життєвий простір - ринкову економіку.
Тут варто пояснити, що брахмани і кшатрії працюють в основному на інтереси всієї нації (менші масштаби їм малоцікаві), натомість господарники працюють переважно на особисте збагачення. Тому пожертви господарникам виглядають дивно і навіть протиприродно. Наприклад, ніхто не забороняє супермаркетам створювати благодійні фонди на свою підтримку, але яка тверезо мисляча людина буде їм платити? Що стосується пожертв для чиновників, то вони викликають підозри: а чи не є вони узаконеним хабарництвом – подібно до теперішнього театру абсурду, коли міліцейське начальство отримує дорогі автомашини та інші подарунки «від анонімних спонсорів».
3. ПОСЛІДОВНІСТЬ ОБМІНУ
ТУТ І ТЕПЕР. Господарники продають свій товар і відразу ж отримують за нього плату, тобто взаємообмін відбувається «одномоментно». Це найпростіший спосіб обміну, зрозумілий навіть дитині. Він універсальний для всіх епох, незалежно від розвитку людини, організації суспільства чи його місцезнаходження на земній кулі. Для реалізації економіки господарників придатна будь-яка СПІЛЬНОТА.
ТИ МЕНІ, А ПОТІМ Я ТОБІ. Кшатрії спочатку збирають податки, після чого надають послуги з адміністрування і захисту. Це вимагає від платників вищої свідомості, здатності піднятися над «тут і тепер», подивитися на кілька кроків уперед і усвідомити сенс афоризму «хочеш миру – готуйся до війни». Для здійснення кшатрійської економіки потрібна ДЕРЖАВА і законослухняні громадяни, пов’язані з нею твердими взаємними зобов’язаннями, незалежно від мінливих бажань чи настроїв з обох сторін.
ДАРУВАННЯ І ВДЯЧНІСТЬ. Брахмани дають, нічого не вимагаючи взамін. Вони просто обдаровують ближніх, а ближні віддячують брахманам в міру свого бажання і можливостей. Це найдосконаліший спосіб обміну, бо він являє собою абсолютно вільний, а тому приємний і навіть радісний та святковий обмін дарами. Обдаровуючи інших, здійснюючи акт щедрості, людина морально вдосконалюється, адже уподібнюється Творцю – нескінченно доброму і щедрому. Саме так у давнину діяла «храмова економіка»: люди обдаровували своїх богів та їхніх жерців, і робили це з любов’ю та релігійним ентузіазмом, без жодного примусу. У давні часи саме така економіка оперувала найбільшими ресурсами.
Брахманська економіка вимагає найвищого рівня свідомості людей, які сприймають одне одного як «ближніх», тобто таких, які разом складають єдине «народне тіло» і здатні безкорисно робити добро одне одному. «Ближній – це той, хто вчинив тобі милосердя» – таке визначення дається в євангельській притчі про милосердного самарянина. Брахманська економіка може діяти тільки в середовищі нації, яка усвідомлює себе єдиною духовною громадою, єдиним біосоціальним організмом. Тоді цінності, подаровані іншому, не втрачаються, а залишаються в великій родині, працюють на всю націю і водночас на кожного її члена. Для масової реалізації цього типу економіки потрібна ДЕРЖАВА-ГРОМАДА.
ЕКОНОМІКА ЗОЛОТОЇ ДОБИ
Третій Гетьманат твориться як українська глобальна духовно-економічна держава-громада, структурована на три арійські варни, які є підсистемами цілісного народного організму і перебувають між собою в солідарній взаємодії. З цього слідує, що в ТГ гармонійно взаємодіють три типи економіки:
• ринкова економіка варни господарників;
• державна економіка варни кшатріїв;
• храмова економіка варни брахманів.
Державний апарат (кшатрійська структура) безпосередньо не втручається в ринкову економіку, але захищає споживачів від монополізації (коли диктуються монопольні ціни) і шахрайства (коли реклама не відповідає реальній якості товарів і послуг). В економіці варни господарників реєстрація нового бізнесу і відкриття його розрахункового рахунку здійснюється автоматично після сплати реєстраційного збору.
Головне завдання державного апарату – досягнення точного виконання внутрішніх законів і зовнішня безпека. Для цього у стратегічних галузях (воєнно-промисловий комплекс, авіація, космос, високі технології) створюється достатньо потужний державний сектор (кшатрійська економіка). Державна економіка виступає в ролі "криголама", що відкриває глобальні ринки для варни господарників. Для конкуренції з іноземними компаніями ТГ діє як єдина глобальна духовно-економічна корпорація.
Для обслуговування грошового обігу створюється ІНФОРМАЦІЙНО-ФІНАНСОВА СИСТЕМА. Вона працює з електронними грошима за допомогою комп’ютерів, мобільних телефонів або спеціальних розрахункових пристроїв. Діяльність в системі не оподатковується. Тоді за які кошти вона утримується і розвивається? Все просто: при здійсненні будь-якої фінансової транзакції з рахунку продавця автоматично знімається 1% від суми транзакції – це звичайна оплата послуги безготівкового розрахунку (подібно як комісія при банківських переказах).
В роздрібній торгівлі допускається застосування паперових грошей, при цьому з рахунку продавця знімається збір 10% з суми транзакції – це плата за користування готівкою. Відповідно, товари за готівку будуть дорожчі на 10%. Тому покупцям вигідніше платити безготівковими грошима, натомість готівку використовувати тільки в екстремальних випадках і для невеликих сум.
Таким чином, держава-громада ТГ має внутрішню безподаткову зону. Оподатковуються тільки імпортні операції з використанням іноземних валют і, частково, експортні операції - для стримування надмірного експорту.
ТГ – це перша держава інформаційної епохи. Найважливішим товаром, що виробляється в державі і формує її експортний потенціал, є інформація (відомості, знання, мистецькі вартості). Тому в економіці ТГ будь-який рух інформації супроводжується рухом грошей. При завантаженні з інтернет-ресурсів ТГ будь-якої інформації, з електронного рахунку користувача автоматично знімається певна мінімальна, по-суті символічна сума (наприклад, 1 копійка) – якщо власник інформації не встановив вищу ціну. Водночас власник може платити користувачу за отримання інформації, якщо цей власник бажає підняти до неї інтерес (реклама, термінові повідомлення тощо).
За такого підходу вирішується проблема авторських прав. Всередині системи інтелектуальна власність має надійний правовий захист, гарантований державою. Власник інформації сам вирішує, на яких умовах вона поширюється: чи за неї треба платити стандартний мінімум (при великій кількості завантажень це виллється у значні суми), чи іншу ціну, установлену власником інформації на власний розсуд (чим вища ціна, тим менша привабливість сторінки або медіа-файлу).
Легкість і звичність плати за інформацію відкриває гарні можливості для формування брахманської «економіки дарування і вдячності»: якщо користувачу дуже сподобалась інформація (текст, графіка, відео, аудіо), він може подякувати власнику сторінки, подарувавши йому будь-яку кількість «енергії грошей». У такий спосіб користувач долучається до високих наукових, мистецьких, культурних вартостей, адже добровільно дарує гроші на підтримку автора або його конкретного твору – пісні, картини, статті, кінофільму тощо. Більше того – він спрямовує автора працювати в тому напрямку, в якому зацікавлений дарувальник.
У ролі дарувальників можуть виступати не тільки приватні особи, але й державні структури, громадські організації, бізнесові проекти, зацікавлені у підтримці певних напрямків фундаментальної науки, класичного мистецтва, виховання та освіти, екологічних технологій, передових розробок тощо. Вся інформація про отримані і зроблені дарування є публічною, тобто відкритою для всіх членів інформаційно-фінансової системи.
СИСТЕМА ВИСУВАННЯ ЛІДЕРІВ
Інформаційно-фінансова система ТГ дозволяє виявляти найавторитетніших громадян, лідерів громадської думки, експертів, меценатів. Нація повинна знати своїх героїв, в арійській традиції це називається Шлях Слави. Для цього для кожного громадянина (або його проекту) автоматично розраховується т. зв. «харизма» – загальна сума грошей, які йому подарували плюс які він сам подарував іншим.
Для досягнення великої харизми треба робити суспільно-корисні справи, за які вдячні громадяни робитимуть дарування, і водночас треба дарувати самому. Найкраща стратегія: багато отримуй дарів і багато даруй! У результаті лідери перетворюються на своєрідні енергетичні вузли, які отримують багато грошової енергії і перерозподіляють її на інші суспільно-корисні справи – наукові дослідження, оздоровлення, виховання, освіту, культуру, мистецтво, екологію, передові технології, військово-патріотичну підготовку тощо.
Таким чином, авторитет людини визначається не тим, скільки вона продала і купила, а тим, скільки вона подарувала і отримала в подарунок. Відповідно, найавторитетнішими членами суспільства стають:
• ті, що роблять великі справи і отримують за це дари,
• ті, що роблять великі дари на великі справи,
• ті, що поєднують перше з другим.
Не важко спрогнозувати, що брахмани «вирощуватимуть» свою харизму переважно за рахунок суспільно-корисних справ, а господарники – переважно за рахунок дарувань. Це тому, що брахмани працюють на всіх і отримують дари на себе, натомість господарники працюють на себе і дають дари на всіх. Кшатрії ж працюють на державу і знаходяться на гарантованому державному утриманні. Їхні дари - честь і слава, а в матеріальному плані – винагороди за зростання могутності ТГ.
Такий чіткий порядок допомагає людині визначитися з тим, яка варна ближча її природі:
• бажаєш працювати на себе і збагачуватися – йди в господарники, займайся бізнесом, змагайся з іншими, але не розраховуй на пожертви чи монополію;
• бажаєш бути на утриманні держави, служити їй і воювати за неї – йди у кшатрії, але не розраховуй на пожертви чи бізнесове збагачення;
• бажаєш творити мудрість і красу – йди в брахмани, але не розраховуй на державне утримання і розкішне життя.
НАЦІЯ ЗОЛОТИХ КОМІРЦІВ
Варнова економіка направляє життя людини до духовної сторони життя, до любові ближнього, спрямовує її на творчі досягнення, захищає її діяльність суспільним ладом з найбільшими можливостями досягнення щастя і боголюдської самореалізації, відволікає від шляху страждань.
Розвиваючи варнову економіку, Третій Гетьманат впритул наближається до реалізації божественного порядку, закладеного Творцем Всесвіту. В різних традиціях він позначався термінами «Прав», «Арта», «Рита», «Рота», «Реттр», «Арета», «Веритас».
Близькість суспільства до божественного порядку – головна ознака «Золотої доби» або «Сатья-юги» (Святої епохи). Кілька тисячоліть тому, починаючи з Трипільської цивілізації, Україна була центром божественного порядку, її називали Гіперборією і вважали духовним полюсом планети. Сусідні народи вважали наших предків – гіперборійців – святими людьми, що живуть в гармонії з собою і Всесвітом.
Настав час відродити святі звичаї предків і примножити давню славу України. Третій Гетьманат – офіційна назва «Гетьманат Вишня Борія» – стане першою державою Золотої доби, а українці – нацією золотих комірців, носіями передового світогляду, правильної організації і високих технологій.
Хай Буде!
Продовження: Варнова економіка ТГ в запитаннях і відповідях
NO-music
КОМУ ВНИЗ. Ліра. Вишня Борія (аудіо, 4.02 Мб)
Коли буде створена варнова економіка Третього Гетьманату?
Вона вже створюється - див.: Стратегія етномережі «Третій Гетьманат» 2010–2011
Долучайся!
В тему:
Заснування Третього Гетьманату в запитаннях і відповідях
Відновлення порядку. Українська ідея третього тисячоліття.
Конституційні Збори України: правила скликання і мандат делегата
Розмова з Ігорем Каганцем на обласному радіо Січеслава (аудіо)
Живе Слово: спільна молитва за Україну
Пророцтво про Третій Гетьманат
ВИШНЯ БОРІЯ: мережева гра-стратегія творчого класу
Технологічні тенденції:
У світі набувають популярності віртуальні валюти
Google створив власний індекс споживчих цін
Google замінить кредитні картки на мобільні телефони
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков