Судячи з комплексу заходів і тексту програми, можна сказати, що візит голови РПЦ в рік виборів українського президента є швидше за все політтехнологічним. Він покликаний провести ревізію виборчих ресурсів РПЦ на території нашої країни, а також спроектувати різні моделі впливу Російського Православ’я на виборця. По-суті, це виключно політтехнологічні завдання.
Останнім часом в Російській Федерації посилилося неприродне зрощення Церкви і держави. Враховуючи неосталінізацію політичного процесу всередині Росії і істотний перекіс, що відбувається там, в діалозі між Церквою і державою, можна говорити про те, що цей візит є нічим іншим як експортом неосталінізму в Україну.
Кирило прагне бути Патріархом як українців, так і росіян, проте Російська Держава перейшла в режим тяжких тоталітарних умов. Україна ж як була, так і залишається демократичною. Чи не буде у такому разі його духовне служіння тут в Україні ознакою нав’язування політичної моди на сталінізм і східну деспотію? Мені здається, українська паства Кирила має абсолютно інші запити.
Позитивним сигналом для українського суспільства і свідченням його лояльності по відношенню до Української держави був би заклик до ієрархів УПЦ Московського Патріархату українізуватися. Якщо ж він цього не робить, то тоді візит Патріарха може стати імпульсом для абсолютно інших процесів. У нас як мінімум 55% громадян України ідентифікують себе як прихожан Київського Патріархату, тоді як, наприклад, маючи більшість приходів на території нашої країни, Московський Патріархат не має такої ж сильної внутрішньої самоідентифікації у своїх людей.
Заява, що передувала візиту Патріарха, про те, що автокефалії Української Церкви бажає всього лише «невеликий прошарок журналістів і політиків», по-суті є нічим іншим як надмірно емоційним сплеском політичних пристрастей громадянина Росії по прізвищу Гундяєв, а не добрим словом Архіпастиря. Ця заява свідчить про те, що Московський Патріархат програє Україну і тому за допомогою візиту керівника Церкви намагається зберегти свою нечисленну паству.
Концепція дистиляції знань, що походить зі сфери штучного інтелекту, може стати ключем до особистої трансформації та національного відродження. Подібно до нейромережі, людина може дистилювати власне...
Візит Московського Патріарха є експортом неосталінізму в Україну
Світ:
Судячи з комплексу заходів і тексту програми, можна сказати, що візит голови РПЦ в рік виборів українського президента є швидше за все політтехнологічним. Він покликаний провести ревізію виборчих ресурсів РПЦ на території нашої країни, а також спроектувати різні моделі впливу Російського Православ’я на виборця. По-суті, це виключно політтехнологічні завдання.
09072505e.jpg
Останнім часом в Російській Федерації посилилося неприродне зрощення Церкви і держави. Враховуючи неосталінізацію політичного процесу всередині Росії і істотний перекіс, що відбувається там, в діалозі між Церквою і державою, можна говорити про те, що цей візит є нічим іншим як експортом неосталінізму в Україну.
Кирило прагне бути Патріархом як українців, так і росіян, проте Російська Держава перейшла в режим тяжких тоталітарних умов. Україна ж як була, так і залишається демократичною. Чи не буде у такому разі його духовне служіння тут в Україні ознакою нав’язування політичної моди на сталінізм і східну деспотію? Мені здається, українська паства Кирила має абсолютно інші запити.
Позитивним сигналом для українського суспільства і свідченням його лояльності по відношенню до Української держави був би заклик до ієрархів УПЦ Московського Патріархату українізуватися. Якщо ж він цього не робить, то тоді візит Патріарха може стати імпульсом для абсолютно інших процесів. У нас як мінімум 55% громадян України ідентифікують себе як прихожан Київського Патріархату, тоді як, наприклад, маючи більшість приходів на території нашої країни, Московський Патріархат не має такої ж сильної внутрішньої самоідентифікації у своїх людей.
Заява, що передувала візиту Патріарха, про те, що автокефалії Української Церкви бажає всього лише «невеликий прошарок журналістів і політиків», по-суті є нічим іншим як надмірно емоційним сплеском політичних пристрастей громадянина Росії по прізвищу Гундяєв, а не добрим словом Архіпастиря. Ця заява свідчить про те, що Московський Патріархат програє Україну і тому за допомогою візиту керівника Церкви намагається зберегти свою нечисленну паству.
Зверніть увагу
Трипільський ультранаціоналізм: дистиляція минулого як соціальна технологія та трамплін до Золотої ери (+подкаст)