Політичний шлюб виборців і Партії регіонів матиме аналогічну долю. Першим провалом була розробка футуристичної економічної програми, повністю відірваної від економічних реалій України. А тепер презентація змін до конституції, яка остаточно розвіює всі ілюзії щодо турботи про народ та стратегічне мислення партійного монстра. Насправді — це звичайна рефлексія, спрямована на дрібні політичні торги, та намагання черговий раз поспекулювати на симпатіях електорату в питаннях НАТО і другої державної мови.
Немає ніякого змісту аналізувати поправки і зміни тих чи інших статей діючого Основного закону. Сучасний конституціоналізм допускає величезну кількість варіантів і комбінацій при написанні документу такого рівня. Але в будь-якому випадку необхідною передумовою є системний аналіз ситуації в державі, перспективи розвитку на найближчі десятиліття з урахуванням світових тенденцій.
Стратегічний напрямок змін до конституції (або принципово новий документ) повинен мати, як мінімум, два пріоритетних вектори – внутрішній, що забезпечує розвиток сильної держави і сильного громадянського суспільства. Та зовнішній – спрямований на забезпечення безпеки держави і нації в глобалізованому світі, вироблення механізмів стримування і протидії небажаним економічним, культурним, інформаційним та міграційним експансіям, з одночасною гармонічною інтеграцією в світові та європейські процеси.
Безумовно – це не є повним переліком пріоритетів, але навіть вони не є відправною точкою для Партії регіонів. Пріоритет один – консервація існуючої парламентсько-олігархічної системи влади з одночасним послабленням Президента. Місцеве самоврядування, громадянське суспільство, безпосередня демократія, національні інтереси залишаються порожніми гаслами і забавою для маргінальних політиків та безробітних політологів.
Я впевнений, що запропоновані зміни не погоджувались і не обговорювались ні з членами фракції , ні з конституціоналістами, ні з численними представниками бізнес-еліти, що входять до сфери впливу ПР. А там зараз відбуваються надзвичайно цікаві процеси. Вже створена критична маса особистостей, які розуміють безперспективність такої політики. Ще більше невдоволення в регіонах. Накопичений капітал і влада дають впевненість у власних силах і можливість самим зіграти у велику гру.
Політична та економічна нестабільність в державі вже остаточно персоналізується виключно з двома Вікторами та діючим Прем’єр-міністром. Великий бізнес, на відміну від своїх політичних лідерів, чудово розуміє наслідки ТАКОЇ конституційної реформи, а саме: відсутність перспективи розвитку, повний контроль фінансових потоків зі сторони власників партійного “контрольного пакету”, відсутність гарантій збереження капіталу, стагнація економіки, дестабілізація в суспільстві та поступова передача контролю над державою зовнішнім чинникам.
Така перспектива не залишає вибору “новим українцям”, як тільки “забирати бабки і валити з цієї країни” (вибачте за парламентський сленг). Або… скористатись низькою довірою населення до нині діючої верхівки та розпочати свої електоральні проекти. Спираючись на регіональні еліти, місцеве самоврядування, громадянське суспільство є величезний шанс отримати виграш. В сьогоднішній ситуації там де Регіони і БЮТ вкладали сотні мільйонів, можливо при вірній стратегії і мінімальних інвестиціях реалізувати успішний проект та отримати карт-бланш на майбутні вибори.
На моє переконання саме так будуть діяти політики-бізнесмени другого та третього ешелону, і саме вони спершу виграють периферію, а потім завоюють центр.
Лідери ПР, БЮТ та і сам Президент розуміють всі недоліки і безперспективність сьогоднішньої політики. Як бажаний варіант – це досягти консенсусу між основними політичними гравцями і вже з погодженим рішенням звернутись до народу. В ситуації важкої політичної кризи та майбутніх економічних негараздів вкрай важливо отримати довіру народу, зробити його співучасником і солідарним партнером в розробці і прийнятті нової конституції. Для цього треба проявити політичну волю і запропонувати скликати Конституційні збори. Це єдиний механізм прямої та безпосередньої демократії, що забезпечить легітимність і довіру до влади, до держави, до Конституції.
Поки що, на жаль, амбіції та особисті інтереси вище інтересів держави і нації.
Народ позбавляється від міражу і прозріває.
Поступово приходить розуміння хто є хто, кого вибирати, а кого ні.
До речі, слово “МІРАЖ” має ще одне значення – відбір яєць для інкубації. Нам вибирати. Дивіться, аби знов не вибрати тухлі яйця.
Голова оргкомітету зі скликання Конституційних зборів
Юрій Збітнєв
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Конституційний міраж регіонів
Світ:
08070202e.jpg
Немає ніякого змісту аналізувати поправки і зміни тих чи інших статей діючого Основного закону. Сучасний конституціоналізм допускає величезну кількість варіантів і комбінацій при написанні документу такого рівня. Але в будь-якому випадку необхідною передумовою є системний аналіз ситуації в державі, перспективи розвитку на найближчі десятиліття з урахуванням світових тенденцій.
Стратегічний напрямок змін до конституції (або принципово новий документ) повинен мати, як мінімум, два пріоритетних вектори – внутрішній, що забезпечує розвиток сильної держави і сильного громадянського суспільства. Та зовнішній – спрямований на забезпечення безпеки держави і нації в глобалізованому світі, вироблення механізмів стримування і протидії небажаним економічним, культурним, інформаційним та міграційним експансіям, з одночасною гармонічною інтеграцією в світові та європейські процеси.
Безумовно – це не є повним переліком пріоритетів, але навіть вони не є відправною точкою для Партії регіонів. Пріоритет один – консервація існуючої парламентсько-олігархічної системи влади з одночасним послабленням Президента. Місцеве самоврядування, громадянське суспільство, безпосередня демократія, національні інтереси залишаються порожніми гаслами і забавою для маргінальних політиків та безробітних політологів.
Я впевнений, що запропоновані зміни не погоджувались і не обговорювались ні з членами фракції , ні з конституціоналістами, ні з численними представниками бізнес-еліти, що входять до сфери впливу ПР. А там зараз відбуваються надзвичайно цікаві процеси. Вже створена критична маса особистостей, які розуміють безперспективність такої політики. Ще більше невдоволення в регіонах. Накопичений капітал і влада дають впевненість у власних силах і можливість самим зіграти у велику гру.
Політична та економічна нестабільність в державі вже остаточно персоналізується виключно з двома Вікторами та діючим Прем’єр-міністром. Великий бізнес, на відміну від своїх політичних лідерів, чудово розуміє наслідки ТАКОЇ конституційної реформи, а саме: відсутність перспективи розвитку, повний контроль фінансових потоків зі сторони власників партійного “контрольного пакету”, відсутність гарантій збереження капіталу, стагнація економіки, дестабілізація в суспільстві та поступова передача контролю над державою зовнішнім чинникам.
Така перспектива не залишає вибору “новим українцям”, як тільки “забирати бабки і валити з цієї країни” (вибачте за парламентський сленг). Або… скористатись низькою довірою населення до нині діючої верхівки та розпочати свої електоральні проекти. Спираючись на регіональні еліти, місцеве самоврядування, громадянське суспільство є величезний шанс отримати виграш. В сьогоднішній ситуації там де Регіони і БЮТ вкладали сотні мільйонів, можливо при вірній стратегії і мінімальних інвестиціях реалізувати успішний проект та отримати карт-бланш на майбутні вибори.
На моє переконання саме так будуть діяти політики-бізнесмени другого та третього ешелону, і саме вони спершу виграють периферію, а потім завоюють центр.
Лідери ПР, БЮТ та і сам Президент розуміють всі недоліки і безперспективність сьогоднішньої політики. Як бажаний варіант – це досягти консенсусу між основними політичними гравцями і вже з погодженим рішенням звернутись до народу. В ситуації важкої політичної кризи та майбутніх економічних негараздів вкрай важливо отримати довіру народу, зробити його співучасником і солідарним партнером в розробці і прийнятті нової конституції. Для цього треба проявити політичну волю і запропонувати скликати Конституційні збори. Це єдиний механізм прямої та безпосередньої демократії, що забезпечить легітимність і довіру до влади, до держави, до Конституції.
Поки що, на жаль, амбіції та особисті інтереси вище інтересів держави і нації.
Народ позбавляється від міражу і прозріває.
Поступово приходить розуміння хто є хто, кого вибирати, а кого ні.
До речі, слово “МІРАЖ” має ще одне значення – відбір яєць для інкубації. Нам вибирати. Дивіться, аби знов не вибрати тухлі яйця.
Голова оргкомітету зі скликання Конституційних зборів
Юрій Збітнєв
В тему:
Новий суспільний договір
Точність — ввічливість снайперів
Де відповідає більше одного, там не відповідає ніхто
Реформація: 25 пунктів
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд