Політичний шлюб виборців і Партії регіонів матиме аналогічну долю. Першим провалом була розробка футуристичної економічної програми, повністю відірваної від економічних реалій України. А тепер презентація змін до конституції, яка остаточно розвіює всі ілюзії щодо турботи про народ та стратегічне мислення партійного монстра. Насправді — це звичайна рефлексія, спрямована на дрібні політичні торги, та намагання черговий раз поспекулювати на симпатіях електорату в питаннях НАТО і другої державної мови.
Немає ніякого змісту аналізувати поправки і зміни тих чи інших статей діючого Основного закону. Сучасний конституціоналізм допускає величезну кількість варіантів і комбінацій при написанні документу такого рівня. Але в будь-якому випадку необхідною передумовою є системний аналіз ситуації в державі, перспективи розвитку на найближчі десятиліття з урахуванням світових тенденцій.
Стратегічний напрямок змін до конституції (або принципово новий документ) повинен мати, як мінімум, два пріоритетних вектори – внутрішній, що забезпечує розвиток сильної держави і сильного громадянського суспільства. Та зовнішній – спрямований на забезпечення безпеки держави і нації в глобалізованому світі, вироблення механізмів стримування і протидії небажаним економічним, культурним, інформаційним та міграційним експансіям, з одночасною гармонічною інтеграцією в світові та європейські процеси.
Безумовно – це не є повним переліком пріоритетів, але навіть вони не є відправною точкою для Партії регіонів. Пріоритет один – консервація існуючої парламентсько-олігархічної системи влади з одночасним послабленням Президента. Місцеве самоврядування, громадянське суспільство, безпосередня демократія, національні інтереси залишаються порожніми гаслами і забавою для маргінальних політиків та безробітних політологів.
Я впевнений, що запропоновані зміни не погоджувались і не обговорювались ні з членами фракції , ні з конституціоналістами, ні з численними представниками бізнес-еліти, що входять до сфери впливу ПР. А там зараз відбуваються надзвичайно цікаві процеси. Вже створена критична маса особистостей, які розуміють безперспективність такої політики. Ще більше невдоволення в регіонах. Накопичений капітал і влада дають впевненість у власних силах і можливість самим зіграти у велику гру.
Політична та економічна нестабільність в державі вже остаточно персоналізується виключно з двома Вікторами та діючим Прем’єр-міністром. Великий бізнес, на відміну від своїх політичних лідерів, чудово розуміє наслідки ТАКОЇ конституційної реформи, а саме: відсутність перспективи розвитку, повний контроль фінансових потоків зі сторони власників партійного “контрольного пакету”, відсутність гарантій збереження капіталу, стагнація економіки, дестабілізація в суспільстві та поступова передача контролю над державою зовнішнім чинникам.
Така перспектива не залишає вибору “новим українцям”, як тільки “забирати бабки і валити з цієї країни” (вибачте за парламентський сленг). Або… скористатись низькою довірою населення до нині діючої верхівки та розпочати свої електоральні проекти. Спираючись на регіональні еліти, місцеве самоврядування, громадянське суспільство є величезний шанс отримати виграш. В сьогоднішній ситуації там де Регіони і БЮТ вкладали сотні мільйонів, можливо при вірній стратегії і мінімальних інвестиціях реалізувати успішний проект та отримати карт-бланш на майбутні вибори.
На моє переконання саме так будуть діяти політики-бізнесмени другого та третього ешелону, і саме вони спершу виграють периферію, а потім завоюють центр.
Лідери ПР, БЮТ та і сам Президент розуміють всі недоліки і безперспективність сьогоднішньої політики. Як бажаний варіант – це досягти консенсусу між основними політичними гравцями і вже з погодженим рішенням звернутись до народу. В ситуації важкої політичної кризи та майбутніх економічних негараздів вкрай важливо отримати довіру народу, зробити його співучасником і солідарним партнером в розробці і прийнятті нової конституції. Для цього треба проявити політичну волю і запропонувати скликати Конституційні збори. Це єдиний механізм прямої та безпосередньої демократії, що забезпечить легітимність і довіру до влади, до держави, до Конституції.
Поки що, на жаль, амбіції та особисті інтереси вище інтересів держави і нації.
Народ позбавляється від міражу і прозріває.
Поступово приходить розуміння хто є хто, кого вибирати, а кого ні.
До речі, слово “МІРАЖ” має ще одне значення – відбір яєць для інкубації. Нам вибирати. Дивіться, аби знов не вибрати тухлі яйця.
Голова оргкомітету зі скликання Конституційних зборів
Юрій Збітнєв
Чому нову цивілізацію зможуть побудувати ТІЛЬКИ ті, хто прагне вічної молодості? Як керувати ШІ, не ставши його рабом? І чому тральфамадорський оптимізм важливіший за політичні програми?
Конституційний міраж регіонів
Світ:
08070202e.jpg
Немає ніякого змісту аналізувати поправки і зміни тих чи інших статей діючого Основного закону. Сучасний конституціоналізм допускає величезну кількість варіантів і комбінацій при написанні документу такого рівня. Але в будь-якому випадку необхідною передумовою є системний аналіз ситуації в державі, перспективи розвитку на найближчі десятиліття з урахуванням світових тенденцій.
Стратегічний напрямок змін до конституції (або принципово новий документ) повинен мати, як мінімум, два пріоритетних вектори – внутрішній, що забезпечує розвиток сильної держави і сильного громадянського суспільства. Та зовнішній – спрямований на забезпечення безпеки держави і нації в глобалізованому світі, вироблення механізмів стримування і протидії небажаним економічним, культурним, інформаційним та міграційним експансіям, з одночасною гармонічною інтеграцією в світові та європейські процеси.
Безумовно – це не є повним переліком пріоритетів, але навіть вони не є відправною точкою для Партії регіонів. Пріоритет один – консервація існуючої парламентсько-олігархічної системи влади з одночасним послабленням Президента. Місцеве самоврядування, громадянське суспільство, безпосередня демократія, національні інтереси залишаються порожніми гаслами і забавою для маргінальних політиків та безробітних політологів.
Я впевнений, що запропоновані зміни не погоджувались і не обговорювались ні з членами фракції , ні з конституціоналістами, ні з численними представниками бізнес-еліти, що входять до сфери впливу ПР. А там зараз відбуваються надзвичайно цікаві процеси. Вже створена критична маса особистостей, які розуміють безперспективність такої політики. Ще більше невдоволення в регіонах. Накопичений капітал і влада дають впевненість у власних силах і можливість самим зіграти у велику гру.
Політична та економічна нестабільність в державі вже остаточно персоналізується виключно з двома Вікторами та діючим Прем’єр-міністром. Великий бізнес, на відміну від своїх політичних лідерів, чудово розуміє наслідки ТАКОЇ конституційної реформи, а саме: відсутність перспективи розвитку, повний контроль фінансових потоків зі сторони власників партійного “контрольного пакету”, відсутність гарантій збереження капіталу, стагнація економіки, дестабілізація в суспільстві та поступова передача контролю над державою зовнішнім чинникам.
Така перспектива не залишає вибору “новим українцям”, як тільки “забирати бабки і валити з цієї країни” (вибачте за парламентський сленг). Або… скористатись низькою довірою населення до нині діючої верхівки та розпочати свої електоральні проекти. Спираючись на регіональні еліти, місцеве самоврядування, громадянське суспільство є величезний шанс отримати виграш. В сьогоднішній ситуації там де Регіони і БЮТ вкладали сотні мільйонів, можливо при вірній стратегії і мінімальних інвестиціях реалізувати успішний проект та отримати карт-бланш на майбутні вибори.
На моє переконання саме так будуть діяти політики-бізнесмени другого та третього ешелону, і саме вони спершу виграють периферію, а потім завоюють центр.
Лідери ПР, БЮТ та і сам Президент розуміють всі недоліки і безперспективність сьогоднішньої політики. Як бажаний варіант – це досягти консенсусу між основними політичними гравцями і вже з погодженим рішенням звернутись до народу. В ситуації важкої політичної кризи та майбутніх економічних негараздів вкрай важливо отримати довіру народу, зробити його співучасником і солідарним партнером в розробці і прийнятті нової конституції. Для цього треба проявити політичну волю і запропонувати скликати Конституційні збори. Це єдиний механізм прямої та безпосередньої демократії, що забезпечить легітимність і довіру до влади, до держави, до Конституції.
Поки що, на жаль, амбіції та особисті інтереси вище інтересів держави і нації.
Народ позбавляється від міражу і прозріває.
Поступово приходить розуміння хто є хто, кого вибирати, а кого ні.
До речі, слово “МІРАЖ” має ще одне значення – відбір яєць для інкубації. Нам вибирати. Дивіться, аби знов не вибрати тухлі яйця.
Голова оргкомітету зі скликання Конституційних зборів
Юрій Збітнєв
В тему:
Новий суспільний договір
Точність — ввічливість снайперів
Де відповідає більше одного, там не відповідає ніхто
Реформація: 25 пунктів
Зверніть увагу
Ельфи або смерть: Хто будуватиме новий світ після апокаліпсису? (подкаст)