націонал-соціалізм

10 травня 1941 року відбулася одна з найбільш загадкових подій Другої світової війни, яка до цих пір розбурхує голови дослідників. Рудольф Гесс, найближчий соратник Гітлера, не сказавши нікому ні слова, сів в літак і вистрибнув з парашутом над територією Англії.

«…Я не беруся судити про цю людину в контексті історії, мені хотілося б зафіксувати на папері те, що я думаю про нього особисто, те, що врізалося в мою пам'ять за роки нашого з ним знайомства… Мій нарис про людину, життя якої і сходження якої до влади мені довелося спостерігати з перших днів його політичної кар'єри, яка нерозривно пов'язана з ростом його впливу: спершу в ролі найближчого соратника, потім з боку і, нарешті, в якості незручного нагадування і живого докору всім тим, кого його почуття об'єднали навколо себе. Я схилявся перед ним, і я залишився до кінця йому вірний…» (Альфред Розенберг, останні записи… Нюрнберг, 1945-1946)

Політична концепція Національної Держави – Третього Райху – не спрямована на змарнування сили шляхом зовнішньої експансії, але направлена до раціонального внутрішнього будівництва та збереження національного стандарту існування.

Помилково вважати, що «народна влада» це добре для людей. Навпаки! Досвід показав, що парламентська демократія веде до загибелі людей. А люди можуть тільки тоді відчувати прогрес ( Aufstieg), коли Лідер (Фюрер) стоїть на чолі руху. Герої роблять історію!

Ніхто не був такий близький до Гітлера, як Еміль Моріс. Їх пов’язувала тісна дружба, в якій були і злети, і падіння. Лише Моріс мав право називати Фюрера довірчим «мій дорогий Гітлер» і він по-справжньому цінував їх особисті стосунки і цей незвичайний статус. Так, в анкеті НСДАП в графі «інше» він гордо записав: «Я ОСОБИСТИЙ ДРУГ Фюрера». Еміль Моріс користувався особливою прихильністю Фюрера, яку Гітлер не надавав навіть таким грандам НСДАП як Герінг, Геббельс і Гіммлер.

Пік антисемітизму в Німеччині припав на післявоєнний період, — той час, коли Адольф Гітлер зі своєю партією ще навіть не вийшов з невідомості на політичну арену. Але де ж тоді шукати першоджерела антисемітизму, з яких Гітлер почерпнув свою нетерпимість до євреїв?

Той, хто бачить в націонал-соціалізмі лише політичний рух, нічого в ньому не зрозумів. Націонал-соціалізм – це воля до створення надлюдини.

На початку 30-х років фашизм і націонал-соціалізм набули популярності не лише в Європі, а й у США. Головним фашистом вважали Джорджа Вашингтона. Набула великої популярності свастика, яка стала не лише загальним символом щастя, а й елементом військового однострою.

Ніпстери – частина нового покоління нацистів, яке приділяє багато уваги своєму зовнішньому вигляду та іміджу. Це вони роблять для того, щоб їхні ідеї краще сприймали пересічні люди.

Австрійські політики вирішили позбутися примар минулого і знести будинок у Браунау, де у 1889 році народився Адольф Гітлер. Та серед жителів містечка виникла суперечка щодо доцільності такого кроку, адже знесення будинку не змінить історії.

Третій Райх готував свою молодь до життя дуже серйозно. Юнаки та дівчата були надзвичайно щасливі, сповнені ентузіазму і віри в майбутнє своєї країни, в самих себе, в дружбу і товариство. Основними причинами масової підтримки молоддю націонал-соціалізму, на думку дослідників, були соціальний відчай, націоналістичний романтизм і конфлікт поколінь.

Багато світових знаменитостей тих років відчували симпатії до Гітлера, нацистської Німеччини і націонал-соціалізму. Сайт «Лайф» згадав найвидатніших шанувальників Третього рейху і Адольфа Гітлера з числа закордонних знаменитостей.

«Майн Кампф» читають у всьому світі. Книга перекладена на багато мов. Книга регулярно потрапляє в число бестселерів в Індії. А ось в Баварії з 1945 року видання цієї книги забороняли. У 2015 році, коли авторські права на книгу закінчилися, закінчилася і заборона. Для сучасних німецьких читачів Інститут сучасної історії в Мюнхені вирішив випустити критичне наукове видання - з великим вступом і численними примітками, що вказують на численні недоліки в аргументах фюрера.

9 червня на екрани українських кінотеатрів виходить історична драма "Підірвати Гітлера", що розповідає про замах на життя фюрера. Фільм зняв німецький режисер Олівер Хіршбігель, відомий глядачам за картиною "Бункер" про останні години Третього рейху.

«…в Німеччині стався законний переворот. Німцям вдалося вийти з демократичного тупика, не порушуючи конституції. Це було (як уже зазначалося в «Відродженні») легальне самоскасування демократично-парламентського ладу. І в той же час це було припиненням громадянської війни, що з року в рік кипіла на всіх перехрестях… Демократи не сміють називати Гітлера «узурпатором»; це буде явна брехня. Прихильники правопорядку повинні, перш за все, відзначити стрімке падіння кривої політичних вбивств у всій країні. Прихильники буржуазно-господарської міцності повинні вдуматися в тверді курси і жваві угоди на біржі. І при всьому цьому те, що відбувається в Німеччині, є землетрус або соціальний переворот».