Мова

Мозок і українців, і росіян реагує на українську мову утричі активніше, ніж на російську. Це відбувається протягом перших 200 мілісекунд, коли мозок встигає тільки почути звук і упізнати в ньому людську мову.

Учасники Міжмор’я переходитимуть на українську тоді, коли їм буде вигідніше її вивчити, чим постійно користуватися перекладачами. А для цього важливо, щоб українською мовою творилися вартісні твори в царині релігії, філософії, оздоровлення, мистецтва, науки, менеджменту, передових технологій, військової справи.

Після палкої дискусії в темі Геополітична Доктрина Третього Гетьманату про мови в теоретичному союзному Міжмор'ї зрозумів, що варто розвивати нашу мову - Українську або у майбутньому Сенсар. Дозволю собі удосконалити тему і назвати її Інформаційний Сенсар - тобто про функціонування та представлення української мови в інформаційному просторі.

Згадуючи себе, весь український народ повинен знати, пам'ятати та науково розвивати думку, що він історично та культурно є ближчим до білорусів, словаків та поляків. І найкраще це можна зрозуміти через порівняння мов.

В українській мові існує багато форм звертань, найпоширенішими з яких є пане (пані, панове), добродію (добродійко, добродії), брате (сестро), козаче, друзі, колеги, товариство, громадо, а також утворені з двох слів пане-брате, друже-козаче... Вони можуть супроводжуватися означеннями дорогий, рідний, ласкавий, шановний, шляхетний, вельмишановний, високоповажний, високодостойний, глибокоповажний, які підкреслюють достоїнства особи, до якої ми звертаємось.

Нормативне й ненормативне вживання прийменника по. Заміна цього прийменника безприйменниковими конструкціями або іншими прийменниками, властивими українській мові.

Йдеться про функціонування в українській мові активних і пасивних дієприкметників. Розглянуто способи їх творення. Також проаналізовано нормативність вживання таких слів, як “існуючий” і “діючий”.

"Прадавні коріння Мови" - одна передач документального телесеріалу "Далі буде", ведучий - Андрій Охрімович. Тема - прадавні коріння Мови, Трипілля, шумери, Кам'яна Могила...

Проаналізуємо вживання усічених форм слів, які увиразнюють мову й роблять її лаконічнішою, а також слів, утворених способом складання основ і префіксальним способом, та їх функціонування у творчості наших класиків.

На сьогодні відомо світові, що колискою всіх індоєвропейських мов була, власне, прадавня українська мова. Як стверджує відомий польський дослідник М. Красуський, “українська мова є старшою не лише за усі слов’янські, не виключаючи й так звану старослов’янську, але й за санскрит, давньо-грецьку, латину та інші арійські (індоєвропейські)”. Тобто вона стала імпульсом для розвитку всіх решту мов.

Наша українська мова одна з найбагатших і найрозвиненіших мов світу. Вона формувалася протягом тисячоліть. Олександр Потебня, вивчаючи найдавнішу усну народну творчість, дійшов висновку, що витоки нинішньої сучасної мови сягають 40 тисяч років. З тих прадавніх часів українська мова успадкувала назви предметів, явищ і різних життєвих процесів.

Яким чином відрізнити кальку від питомого українського слова? Передовсім треба вивчати мову, зіставляти й порівнювати її лексику та виробляти мовне чуття. Дуже часто українська форма слова чи виразу є лаконічнішою та влучнішою. Російській мові, як правило, властиві нарощення, для прикладу...

Наразі йдеться про доцільне й недоцільне вживання заперечної частки не. Насамперед розглянемо словосполучення з часткою не, яка надає текстові подвійного змісту. Наприклад, як би не просили, як би не хотіли (не зрозуміло, чи це випадок, коли не варто просити, бо все буде без змін, чи просити якось особливо). Ці вислови, щоб уникнути двозначності, необхідно подати так: хай як просять, хай там як хочеться, вилучивши частку не.

Правда - це інформація, що: (а) не бентежить розум того, хто це чує + (б) відповідає дійсності + (в) має принести слухачеві користь. а+б+в=правда.

У слов’ян паралельно існували дві абетки: для священних справ використовувалася тільки глаголиця, а для світських – протокирилиця. Аріянські тексти писалися саме глаголицею, тому що вона була добре знайома слов’янам і вважалася священним, брахманським письмом.