Під час нинішньої війни в Іраку збройні сили США можуть мати значно більші втрати, аніж вважає пересічний американець. І провина в тому буде не армії Саддама. Від початку 90-х в закритих інститутах США проводяться секретні досліди з впливу на людський організм з’єднаного урану. Досліджують не лише мешканців країн-супротивників, але й власних солдат.

Згідно відкритої інформації, що її вже розповсюдили американські ЗМІ, США будуть використовувати у війні в Іраку бойові заряди із сердечником зі з’єднаного урану. Такі снаряди вже застосовувалися під час війни у Перській затоці в 1990-1991 роках, в 1994-1995 роках в Боснії, а також в 1999 році у Сербії. Наприклад під час бомбардувань Косово у 1999 році війська НАТО протягом 79 днів у 112 місцях випустили 31 тисячу таких бомб.

В цих країнах вчені та лікарі пізніше виявили у населення зловісні проблеми із здоров’ям. Зокрема в районі Басри в 3-4 рази збільшилася кількість викидів у жінок, вроджених дефектів у немовлят, лейкемії та інших онкологічних захворювань. В Боснії, в тій частині, де американці застосовували уранові бойові припаси, захворюваність на лейкемію збільшилася на 51%. У сербській частині Боснії, де ці бомби не застосовувалися, онкологія лишилася на попередньому рівні.

Все це можна було б списати на низький рівень життя людей в цьому регіоні. Якщо б дивні речі не відбувалися і з американськими солдатами, які повернулися з цих воєн. Після «Бурі в пустелі» від 1991 року у кількох тисяч ветеранів виявлено порушення функціонування печінки і нирок, втрата пам’яті. У 60% їхніх дітей немає ніг, вух, очей, але є зрощування пальців, наче у кажанів.

За даними екологічної організації Екозахист одразу по закінченню війни у Перській затоці, де ці бомби було застосовано вперше, Пентагон профінансував спецпроект з вивчення наслідків застосування уранових бомб. Голова Екозахисту Володимир Слив’як повідомив, що тодішній керівник проекту полковник армії США у відставці професор університету Джексонвілла Дуг Рокке провів дослідження та з’ясував наслідки застосування уранових бомб.

Ще у 1991 році Рокке звертався до овіційних осіб в США та у Великій Британії, щоб попередити їх про небезпеку використання уранових боєприпасів. Тоді ж вимагав заборонити уранові бомби підполковник США та співробітник найбільшої військової атомної лабораторії США в Лос-Аламосі Майкл Зіман. Їх вимоги лишилися без відповіді.

Раніше Версія писала, що після Другої світової війни американські вчені фанатично кинулися ставити досліди за участю людей. Тим більше що до їхніх послуг були величезні архіви результатів досліджень нацистських лікарів (медиків і вчених Третього Рейху судив американський трибунал). Національний інститут здоров’я США у 1946 році отримав на ці дослідження 700000 бюджетних доларів, у 1955 - вже 36000000, а у 1970 - 1500000000 $.

Запаморочені такими можливостями заокеанські вчені ставляться до участі людей в наукових експериментах набагато розкутіше за своїх європейських колег. Наприклад принцип добровільності участі у дослідах американці трактують як принцип юридичної можливості. Тобто людина повинна мати юридичну можливість дати згоду на використання її в дослідах. Якщо такої можливості немає, згоди немов би і не потрібно.

Тому американські лабораторії використовували для своїх дослідів ув’язнених. Тобто за законом цього робити наче не можна, проте на ці заборони дивляться крізь пальці. До тієї пори, поки ці факти не стають відомі громадськості. Наприклад вчені-мікробіологи Гарт і Ненсі Ніколсон з Каліфорнії вивчали симптоми, що з’явилися у кількох тисяч американських солдат після війни у Перській затоці, і встановили, що ці симптоми викликані певною інфекцією. Абсолютно такі ж симптоми вони виявили у в’язнів однієї з тюрем Техасу. До того ж медики встановили, що природним шляхом на Близькому Сході ця хвороба виникнути не могла. Мікробіологи підозрюють, що ув’язнені першими були використані для випробування якихось препаратів, котрі згодом випробовувалися на американських солдатах в Іраку.

Подібні програми Пентагон фінансує й нині. Програма дослідження впливу з’єднаного урану на людський організм продовжує існувати, однак вже без тих вчених, котрих вже фактично усунули від роботи за їхню протиуранову позицію. Ті, хто лишився працювати в цій програмі, напевно, хочуть зрозуміти не тільки якими можуть бути наслідки (це вже зрозуміло), але й те, як долати ці наслідки. Заради цього не шкода і власних стовідсоткових американців, що вирушили воювати з Саддамом.