Нагору

1. Портников vs. Скоморощенко: Утилітарна чи колоніальна ідентичність?

Дискусія навколо української ідентичності розпочалася з тези Віталія Портникова про її **утилітарний** або **економічний** характер. Він стверджував, що вибори 2014 року (прихід Порошенка) та риторика 2019 року (Зеленського) були сфокусовані переважно на економічному добробуті, замиренні та припиненні конфлікту з Росією. Його застереження полягало в тому, що після війни може поширитися саме ця корислива ідентичність, а не національно-культурна. Анатолій Якименко погодився, що людина природно прагне миру, але не варто прив'язувати це виключно до економічно-утилітарної мотивації. Однак, Олена Скоморощенко протиставила цьому поняття **колоніальної ідентичності**. Вона наголосила, що до 24 лютого 2022 року українці були вражені саме цим типом ідентичності. Ця колоніальна ідентичність була домінуючою близько восьми століть і дозволяла нації виживати в умовах постійного зовнішнього тиску. Проте, вона «вибухнула» і перестала існувати, коли постала справжня екзистенційна загроза, яка повністю зруйнувала можливість нашої безпеки. Нагору

2. Війна як екзистенційна загроза: Скидання колоніальної маски

Війна, нав'язана Україні, є війною на **знищення нашої ідентичності**, щоби «не було України, українців, українства взагалі». Це війна на знищення, а не на завоювання. Ворог, що сам не має власної ідентичності, намагається знищити наше право бути собою. Перед лицем оцієї загрози зникнути сталося **спонтанне** явище, про яке ніхто не домовлявся і яке ніхто не планував. Українці масово постали на захист власне свого права бути собою. Цей феномен відбувся тому, що наші **цінності**, які дозволяють нам виживати і формують наше життя, виявилися під загрозою. Ця **екзистенційна загроза** стала каталізатором, який скинув колоніальну ідентичність, що сторіччями забезпечувала відносну безпеку. Перед обличчям повної небезпеки зникнення спрацював глибинний, неусвідомлений механізм.

«І ми в перші три доби ми виграли цю війну. Ми відбили це. Ми заслужили право бути собою і ми заслужили право вести війну, яке нам ніхто не давав, до речі».

Усвідомлений чи неусвідомлений цей процес, але він проклав шлях до спомину про **архетип свободи**, який був у нашій ідентичності в ранньому середньовіччі. Нагору

3. Архетип свободи: Від Київської Русі до Січі

Перші три доби війни проклали шлях до **спомену про архетип**, який був ідентичністю українців у ранньому середньовіччі. Це час, коли Київська Русь була могутньою цивілізацією, яка домінувала на континенті, а Київ був «правлячим двором Європи», могутнішим за Рим і Константинополь. Червоною ниткою через століття простягнуте прагнення до **свободи** і самовідчуття повноцінної, непригнобленої людини. Цей архетип був відтворений у традиції **козацтва** та Січі (Байда Вишневецький), як традиція змагатися за свою ідентичність, за право бути собою. **Основа ідентичності**: Справа не в мові чи культурі, а в праві влаштовувати своє життя на власний розсуд, що виражається у принципі: «Я чиню так, як я вважаю за потрібне». Навколо цього збираються всі ті, хто вважає так само, і домовляються жити разом у такий спосіб. Саме ця базова ідентичність, ця «храмова гора», за яку сьогодні йде боротьба, пробилася **спонтанно** у критичні три доби. Нагору

4. Ірландський сценарій: Свобода без мови?

Віталій Портников навів приклад **ірландців**: вони відмовились від мови (говорять англійською), але зберегли **волелюбство** та етичність, постійно доводячи, що вони ірландці. Ірландський характер, їхнє чистолюбство у спорті, відомі світові. Портников припустив, що Україна може теоретично обрати ірландський сценарій ідентичності: розмовляти російською на вулицях Києва, але всіх переконувати, що ми українці. І це не означатиме, що ми не волелюбні чи втратили етику. Розмовляючи російською, можна спробувати зберегти етику і свободу, як це зробили ірландці, що відомі своїм характером та естетикою. Проте, Олена Скоморощенко вважає, що ірландці, погодившись відмовитися від мови, **здалися**, і їхня етика вже є **ущербною**. Вона наголосила, що ірландці, які приїжджають в Україну, шкодують про це і заздрять українцям, які зберегли мову. Таким чином, для українців уже **не трапиться** те, що трапилося з ірландцями, оскільки наш шлях став **конкретним** і **визначальним**.

«Не має значення, що це саме мова, розумієте? має значення, що вони **погодилися відмовитися від свого**. Вони здалися. Вони здались. Це важливо. Це це дуже такі **ми не здались**. Ми витримали. Це різниця велика».

Нагору

5. Мова як форма протесту, волі та етики

У наших умовах питання мови стало **далеко не філологічним** поняттям. Воно перетворилося на певний **формуючий відбиток**, який став визначальним для нації. Для українців мова стала певною формою **протесту**, уособленням **волі** та **етики**. Це стало виявом внутрішньої сили: «Я є, в мене є хребет, я роблю те, що я вважаю за потрібне». Навіть у полоні, розмовляючи українською, люди виявляли свій **хребет** та право робити те, що вважають за потрібне, за що їх били нещадніше, ніж інших. Мова стала символом того, що **ми не здались**, і ця відмінність проявляється навіть на міжнародній арені.

«Саме тому англійських боксерів б'ють українці, а не ірландці... Не ірландці б'ють імперців, а **б'ють українці**».

Нагору

6. Усвідомлення стихії: Ідентичність як вибір

Ідентичність – це **спонтанна** і **підсвідома** річ, яка працює як **могутня стихія** і вимагає дуже довгого часу свого усвідомлення. **Неусвідомлена стихія** ідентичності може призвести до **неправильного вибору** і повернення на **нове коло** колоніальної історії, як це сталося 100 років тому. Якщо ми не знайомі з цією стихією, вона може бути дуже неправильною. Завдання нації — **усвідомити** цю стихію, оскільки вибір ідентичності може відбуватися **свідомо** лише дуже рідко, а здебільшого відбувається підсвідомо. Усвідомлення цих процесів необхідне саме **зараз**, до кінця війни, і це помилка думати, що «прийде воля» сама по собі. Філософський принцип ідентичності полягає в тому, що ти отримуєш не те, що ти хочеш ніколи, а тільки те, **ким ти є**. Наприклад, якщо людина має ідентичність хворої, вона не отримає бажане здоров'я, доки не змінить ідентичність. Нагору

7. Тріада цінностей: Солідарність, працелюбність, етичність

Для створення національного проєкту вкрай важливо визначити **джерело етики** та **національну тріаду цінностей**. Це має вирости з наших традицій, мрій, культури, і, найголовніше, зі своєї сутності, якою є ідентичність. У той час як французи мають **свободу, рівність, братерство**, а американці — **свободу, рівність, прагнення до щастя**, Олена Скоморощенко пропонує свою версію української тріади. Вона вважає, що українська ідентичність — це **солідарність, працелюбність і етичність**. Свобода при цьому мається на увазі як щось само собою зрозуміле, як повітря.

Нація	Тріада Цінностей
Франція	Свобода, рівність, братерство
США	Свобода, рівність, прагнення до щастя
**Україна**	**Свобода** (як повітря), **Солідарність, Працелюбність, Етичність (Моральність)**

Саме ці цінності створили традицію **горизонтальності зв'язків**, яка історично **заміняла державу**. Гурутування в громади та комунікування між ними нейтралізувало відсутність держави. Нагору

8. Національний проект: Місце серед 10 лідерів світу

Нація має усвідомити необхідність вийти зі стану колоніалів і зовнішнього управління. Це головний виклик, тому що виграти війну лише кордонами 1991 року недостатньо. Ми зобов'язані «витрибувати» собі **плату за війну**, і ця плата — **місце України в ряді 10 лідируючих держав світу**. Це забезпечить нам могутність і місце «по праву». Для цього потрібно створити свій **Національний проект**, який буде і геополітичним, і цивілізаційним. Ми мусимо породити відповіді на ті питання, перед якими постанемо, коли до нас прийдуть розмовляти, як до Кравчука у 1991 році. Що потрібно зробити:

1. Створити свій **Національний проект** (геополітичний та цивілізаційний).
2. Усвідомити, що ми не хочемо бути колоніалами, і висунути **притомні еліти**.
3. Сформулювати бачення: **чого Україна хоче і що українці будуть будувати**.

Важливо пам'ятати, що наші партнери потребують **партнерів**, а не колоніальної адміністрації, яка виконуватиме вказівки. Нам потрібно мати відповідь на питання: **«Скажіть мені, що я вам побудую?»**. Нагору

9. Люди відчуттів: Врятовані інтуїцією

Наша ідентичність відрізняється тим, що ми **не є людьми книги, ми є людьми відчуття**. Це унікальна складова нашої духовності. **Критичний момент 24 лютого**: Коли наші можновладці почали відкривати сейфи, інструкції (книги) в папках виявилися або дурницею, або нічим. Якби ми були людьми книги, ми б пропали. Натомість, ми виявилися людьми, які **прийняли рішення робити те, що відчували правильним**. Це інтуїтивне рішення робити правильно, «без написаного», врятувало фізичне існування нації. **Небезпека людей книги**: Люди, які керуються лише книгою (правилами минулого досвіду), є часто «химерами» і ними легко маніпулювати та управляти. Натомість, **люди відчуттів** можуть дати виклик тому, що **не в минулому досвіді**, а в сучасному випробуванні. Наше завдання — правильно **рефлексувати** цей досвід, оскільки він є складовою нашої ідентичності. Нагору

Висновок: Перед порогом нового світу

Ми стоїмо на порозі **абсолютно нового світопорядку**, який зараз постає з нашої війни. Це буде нове, більш жорстоке випробування у порівнянні з тим, яке було 24 лютого. Усвідомлення того, що Україна витримала, а не здалася, є ключем до подолання пост-воєнного випробування. Це випробування полягатиме у необхідності **усвідомлення** і **заявки на нове життя**, щоб не зайти на **нове коло колоніальної історії** та виконувати чиїсь вказівки. Кінець війни не настане сам по собі — його має покласти наша **усвідомлена воля**. Наша військова спроможність уберегла фізичне існування, але тепер ми мусимо породити **невійськові відповіді** на питання, перед якими постанемо після війни. Нагору

Яка від цього користь читачеві?