Але Бог послав на нашу голову спецрахунки з ПДВ. Мало йому було бюджету 2004.

Це питання може здатися абстрактним. Врешті-решт нормальна людина уяви не має, що таке ПДВ. Проте кожен керівник на фірмі чи заводі, де працює ця ж таки нормальна людина, зараз рве на лисині останнє волосся. Банкіри п’ють валеріану навпіл з коньяком. Бо після реалізації положень Указу Президента (за останніми чутками з 1 травня) усі грошові операції в країні буде зупинено. Підприємство або банк втратять владу над своїми коштами, і 20% від них будуть зберігати окремо і недоторкано. Це вже справжній фінансовий колапс.

А тепер здогадайтеся, які витрати тепер почнуть відкладати, аби покрити дефіцит обігових коштів? Ви вгадали. Зарплатню. Отже не треба бути Нострадамусом, аби напророкувати повернення забутих вже реалій - “гроші за березень виплатили у серпні”. Інтереси роботодавців та найманих працівників на якусь мить повністю співпали. Їм усім на горлі затягують зашморг.

Але найбільше спецрахунки вдарять саме по бізнесменах. Великих і маленьких. Банкірах і промисловцях. Чесних і шахраях. Вони вже добре це відчули, поки влада дрочилася, намагаючись впровадити новацію з 1 квітня. Бо то робота така у начальства - дивитися на крок уперед.

Прислухайтеся. Плач стоїть в Україні. Це плачуть директори, менеджери, керівники. Вони бідкаються один одному вголос і пошепки, сподіваючись, що Указ все-таки якимось чином зупинять. Бо воно і справді незаконно. Закінчилися у Гаранта такі права разом з перехідними положеннями Конституції.

І тут хочеться гукнути: "АГОВ, ОПОЗИЦІЄ!!!" Тому що здається, маємо унікальний шанс для найшикарнішого за останній час всеукраїнського страйку.

Знаєте, чим добре мати справу з бізнесменами? За кожним з них стоїть фірма з десятком-сотнею-тисячею працівників. І якщо керівник вирішить страйкувати, навряд чи серед підлеглих знайдеться хоч один штрейкбрехер. А якщо директор піде на мітинг, поруч з собою він обов’язково матиме секретарку, яка запише, чи всі з’явилися вчасно.

Тому на часі попереджувальний страйк. Акцент - бізнесмени усіх калібрів. Закладаємося, що на вулицю вийде як мінімум кожен десятий керівник разом зі своїм вірним колективом.

І наостанок особисто від себе мусимо заявити:
На мітинг проти конституційної реформи у кращому разі прийдемо удвох. Бо політичні переконання – справа особиста.

А проти спецрахунків з ПДВ готові вивести на вулицю сім десятків своїх підлеглих. І не тому, що накажемо їм, а тому що самі вибиратимуть - або сьогодні іти з нами, або в липні чекати на квітневу зарплатню.

Як то кажуть, відчуйте різницю!