Можливо вже запізно, але пробач мені!

Ті сльози...не були в вині,

якого так хотілось келих випити й забутись,

щоб на одну хвилину в середині замкнутись...

й згадати те, що зробила я не так...

чим образила,але відтак

багато тих думок...багато слів...багато згадок

і для мене вже нема загадок,

є лиш відповіді, які потрібно десь знайти,

щоб на вірний шлях той прийти,

якому вчила...якому так навчала,

а я чомусь...так осторонь стояла...

Не хотіла знати...але мала б те впізнати,

чому ж так навчання таким важливимдля тебе було,

і тут серце..все таки не забуло,

адже має все так бути,

щоб за досвідом про те головне не забути,

що дано було в ті години перед журбою

і душа знайшла те місце для покою

якого так понад усе бажала,

так! Дійсно, що ти цього жадала...

Пробач...За те пробач, що не була такою,як хотіла

що думка якось відлетіла,

що шлях...так...буду намагатись,

щоб для тебе! Найкращою остатись!