Микола Булатецький може претендувати на потрапляння до книги рекордів Гіннеса. Він тричі виграв вибори у мажоритарних округах, але жодного разу не отримував депутатський мандат. Перший раз, ще у 1995 році, у Булатецького забрали перемогу, штучно занизивши явку до 48% - за діючим тоді законом, вибори визнавалися недійсними, якщо прийшло голосувати менше половини виборців. Другий раз Булатецький переміг у 2002 році, окружна комісія навіть офіційно оголосила його переможцем, однак згодом ЦВК скасувала результати виборів в окрузі.

На цих виборах головним конкурентом Булатецького стала ставлениця олігарха Дмитра Фірташа, Валентина Жуковська, яка поступилася йому більше ніж дванадцятьма тисячами голосів. На відміну від інших проблемних округів, у 194-ому «бойові дії» почалися не одразу, а лише через кілька днів після голосування. Зрештою, ЦВК включила округ до числа тих, де неможливо встановити резульати голосування – тож Булатецькому, найпевніше, доведеться вчетверте вступати в боротьбу за депутатське крісло.

Його розповідь про те, що відбувалося на окрузі, скидається на якісь зведення з фронту:

- Після завершення голосування мої опоненти були деморалізовані, бо вони не очікували таких результатів. Все відбувалося досить спокійно, о четвертій ранку 29 жовтня ми вже знали про відрив у 12 з гаком тисяч голосів і знали, що жодних суттєвих порушень на окрузі не було. Ми, звісно, очікували якихось провокацій, але не думали, що щось може статися за такої нашої переваги.

Але через два дні, коли члени окружкому вже мене привітали, усі чекали на завершення введення даних у сервер та підписання підсумкового протоколу, працівник серверної сказав, що ЦВК перестала приймати дані протоколів, а потім просто зник. Ми зрозуміли, що почалися «качелі». Я подзвонив у центральний штаб і попросив, щоб на місце приїхав хтось із діючих нардепів. Приїхала Леся Оробець, і вона знаходилася в серверній близько півтори доби, бо дані вводилися дуже повільно.

В якийсь з моментів я дізнався, що бандити, які на той момент постійно знаходилися біля будівлі ОВК, мали мене викрасти. Було кілька спроб штурму комісії, які відбили мої помічники. Мені довелося цілодобово знаходитися на третьому поверсі будівлі.

Наші опоненти, не знаючи закону, вважали, що окружкому не вистачить голосів для ухвалення підсумкового протоколу з моєю перемогою – але їм пояснили, що їм не потрібно голосувати, вони просто зобовязані підписати протокол. Вісім членів ОВК підписали, стало питання про підпис провладної голови комісії. Вона дві з половиною годині розповідала Лесі Оробець, що її вб’ють, якщо вона підпише протокол. Потім ця жінка знепритомніла. Викликали «швидку». Голові комісії спочатку надавали допомогу прямо в приміщенні ОВК, але потім з’явилися санітари з ношами, за якими «свинею» йшли міліціонери.

Ми зрозуміли, що будуть намагатися розгромити серверну, винести печатку комісії. Але мої помічники і хлопці зі «Свободи» заблокували коридор і двері шафами і столами. Десь з півтори години тривали сутички. Потім згасло світло. Хтось крикнув: «Буду стріляти!» - це був працівник СБУ, який охороняв серверну від людей, які намагалися вибити двері.

Зрештою, ми зробили коридор і голову комісії вивезли з приміщення.

Аж на наступний вечір знову зібралася комісія, щоб зрештою підписати підсумковий протокол, був обраний в.о. голови комісії, протокол було підписано. Було вирішено манівцями транспортувати його на Київ до ЦВК. Але міліція показала розписку, за якою прокуратура заборонила правоохоронцям супроводжувати протоколи до Києва.

Вирішили виїжджати колоною автомобілів: попереду – машина з відставними підполковниками міліції, потім – машина з в.о. голови комісії та протколом, потім – машина з народними депутатами, потім – міжнародні спостерігачі, потім – автобуси з нашими прихильниками. Але автобуси заблокували міліціонери, однак ми змогли кортежем вирватися до Києва.

Але після того, як в.о. голови комісії зробив доповідь і поніс документи на реєстрацію в канцелярію, в ЦВК раптово було оголошено про перевибори в окрузі.

- Ніяких причин не було вказано. В постанові ЦВК немає ні фактів порушень, нічого іншого. Просто написано «неможливо встановити результати голосування».

Комісія ухвалює рішення з голоса Тетяни Лукаш. Вона куратор нашої області і секретар комісії. А решта членів ЦВК не розібралися в ситуації і проголосували. Взагалі, якщо ГПУ розбереться в ситуації, то Лукаш повинна сидіти в тюрмі, адже по трьох округах, які вона курувала (на Київщині та Черкащині) не вдалося встановити результати голсоування, за що вона має нести відповідальність, зокрема, і за свої дії щодо мого округу.

- Останні п’ять діб я провів в ЦВК. Я побачив, що усі партійці зорієнтовані на лідерів. Якщо лідери будуть під ЦВК, то всі тут будуть. Якщо лідерів немає, то оточенню по барабану: більшість з них вже стали народними депутатами. Якби на засіданнях ЦВК було б кількадесят діючих нардепів, то члени ЦВК розуміли, що їхнім діям дадуть оцінку. Але не було ані лідерів, ані їхнього оточення.

- Я повідомляв лідерів другого ешелону з «Батьківщини» і закликав їх приїхати до ЦВК. Я казав їм: ми ж захищаємо кожен голос, а де-факто втрачаємо вже з десяток мандатів. Все вирішувалося не в судах, де просто штампують незаконні рішення на користь влади, а в ЦВК як публічному орагані.

- На мою думку, міг мати місце пошук компромісів між владою та опозицією, але я стверджувати нічого не буду.

- Стратегічний сценарій має бути наступний. Найголовніше - втримати єдність між Яценюком, Кличком та Тягнибоком. Звісно, в другому ешелоні є провокатори, які свідомо працюватимуть на розкол. Але якщо вдасться втримати єдність, тоді нинішній банді кінець.

Але якщо не вдасться, якщо з’являться перші «тушки», нинішня опозиція закінчить, як закінчив Ющенко, при тому дуже швидко.

А одразу після 28 жовтня опозиції варто було би боротися за кожен голос так, як це робив я у своєму окрузі. Тоді б ми отримали додатково десять мандатів.

- Враховуючи, що вибори були тотально сфальшовані, нам варто було би йти на перевибори по всій Україні. В такій ситуації і суспільство було би вже мобілізоване, і настрої були би відповідними.

Яценюк, Кличко та Тягнибок на цих виборах склали іспит як лідери опозиції?

- Ці люди – молоді політики, які з часом можуть перетворитися на політичних богатирів. Наше, старше покоління, має допомогти їм утриматись від спокус та неправильних кроків.

(подано зі скороченням)