Тепер щодо електоральних настроїв. Якби вибори відбулися наприкінці вересня, то тут за ВО «Батьківщина» проголосувало би 34%, за «Удар» - 15%, за «Свободу» - 14%. Майже 4% є прихильниками Партії Регіонів. Решта політичних сил не подолали планку навіть у 3%.

Доволі високий рейтинг партії «УДАР» політологи пояснюють наступним. По-перше, сам її лідер Віталій Кличко уособлює успішну людину, яка чесно заробила свої статки (хай і кулаками). По-друге, у багатьох він асоціюється із тією самою «сильною рукою», яка начебто потрібна Україні. По-третє, на рейтинг «УДАРу» вплинула так звана переорієнтація очікувань. Тобто він імпонує тим виборцям, які зневірилися у політичних силах, що мають давнішу історію. На схожій хвилі свого часу «запливли» до парламенту Партія зелених та «Сильна Україна» Сергія Тигіпка.

«УДАР» користується більшою популярністю серед чоловіків, ніж серед жінок. Крім того, найчисельнішу групу її потенційних виборців становить молодь, яка не сприймає пріоритети старшого покоління, що невідомо куди завели державу. Утім, ставка саме на цей електорат може зіграти злий жарт. Молодь керується емоціями та настроєм. Тож побачивши на виборчій дільниці черги, вона може просто плюнути на власне волевиявлення і піти на пиво до найближчої «точки».

Що стосується програми «УДАРу», то вона не відзначається ані новизною, ані конкретикою. Більше того: складається враження, з окремих питань при її написанні консультантом виступав сам Леонід Кучма. Так, партія збирається замінити «стару політику багатовекторності й балансування» на «багатопартнерство». Різниця між ними хіба що у термінах, але не в суті.

Читати повністю ТУТ