А ситуація справді непроста. Перше: більшість виборців переконані, що результати голосування будуть сфальшовані. Друге: усім вже відомо, що на виборчих дільницях роздаватимуть довжелезні онучі-бюлетені, у яких навіть «свого» кандидата людині без спеціальної підготовки буде знайти непросто. Отже, очікується, що на дільницях будуть черги, а це означає, що якась частина громадян плюне на ту справу та піде геть, так і не проголосувавши. Нарешті, третє: конкуренція на округах перевищує усі мислимі й немислимі норми. Загалом балотується півтори сотні тисяч кандидатів. Відтак, розібратися, хто з них ким насправді є, просто неможливо. Вочевидь, щоб у таких умовах пересічний громадянин зробив усвідомлений вибір, потрібно було проводити передвиборчу кампанію не пару місяців, а пару років. Отже, з точки зору здорового глузду людина може зробити простий висновок: голосуватиму проти всіх або взагалі не піду на вибори. В області, де традиційно не підтримують донецьких, це надзвичайно вигідно нинішній центральній владі. В такому разі, гіпотеза про кризу демократії відпадає сама собою. Те, що відбувається, найімовірніше – результат політтехнології. Тим більше, що в останній тиждень перед виборами у суспільство була вкинута ще одна ідейка: імовірно, вибори на Львівщині будуть визнані недійсними. Більшого для формування байдужості серед електорату найактивнішої у політичному сенсі області, здається, зробити й не можна було.

Найдивніше, що до формування тієї байдужості долучилася не тільки нинішня столична влада, але й кілька опозиційних сил. Львів’яни ще такого не бачили, щоби партія закликала не голосувати за саму себе, відмовлялася брати участь у процесі тощо. Втім, «Батьківщина», про яку йдеться, має підстави поводитися саме так. Адже формально через суди їхні списки зареєстрували лише в останній момент, коли агітувати когось надто пізно. Тим не менш, «Батьківщина» продовжує спілкуватися з місцевою громадою, виставляючи своїх представників на дебати із Партією Регіонів як з головним опонентом.

Доволі цікаво аналізувати тези від обох партій, що звучали на таких заходах. Загалом вони говорять про одні і ті ж проблеми, і лише з деякими відмінностями коментують ситуацію. Наприклад, про очікувані фальсифікації заявляють і ті, і ті. Тези від «Батьківщини»: «Кожен голос виборця, який не буде брати участь 31 жовтня, а цей день, день нечистої сили, недаремно обрали днем виборів, буде використаний в масштабних фальсифікаціях на користь Партії Регіонів… Регіонали сьогодні не допускають нас як політичних опонентів на телебачення». А ось що про ті ж фальшування говорять від Партії Регіонів: «Цинічно звучить звинувачення – «влада у Львові намагається сфальшувати вибори», а яка у Львові влада? Ну точно не Партія Регіонів. Ну, я з таким твердженням погоджуюся. Влада львівська, пишучи захмарну соціологію, готує громадську думку до фальсифікації виборів».

Звісно, при цьому кожен із опонентів намагається видати себе за справжнього патріота, що дбає про майбутнє рідної землі. Адже саме така позиція найбільш подобається галичанам. Тут найголовніша тема – об’єднати схід і захід країни, які, до речі, і були найбільш роз’єднані у політичній боротьбі останніх років. Не беремо на себе відповідальність судити, яка саме політична сила із числа найпотужніших найбільш до цього доклала руку. Проте, обидві сили сьогодні показують одна на одну. Теза від «Батьківщини» виглядає так: «Янукович в своїх обіцянках обіцяв об’єднати країну. То в чому ж полягає це об’єднання? Усі регіони сьогодні роз’єднані. Схід та Захід так і не об’єднали, а навпаки, влада робить дії, що західні українці не сприймають політики Президента». А ось позиція ПР: «Те, що не зроблено нічого для примирення різних частин України, то я абсолютно з цим погоджуюсь. Були, навпаки, зроблені кроки, які насторожили галичан, але я сподіваюся і маю в цьому надію, що такі кроки будуть зроблені. Так починає кожна влада. Так починав і Віктор Андрійович. Це наша українська хвороба».

Наступна тема: що буде після виборів та як оцінювати нинішню ситуацію? «Батьківщина»: «Віктор Янукович закликав всі органи державної влади сприяти проведенню вільних і демократичних виборів в Україні. Сам цей заклик, очевидно, є фарсом. Знаєте, існує така гра в наперстки, коли під жодним з трьох наявних ковпачків немає м’ячика. В даному випадку, Янукович в такий спосіб грає з тим електоратом, з тими міжнародними спостерігачами, з тими людьми, до яких він апелює. Уявіть собі, як лідер Партії Регіонів може боротися за чесні вибори, тут же даючи завдання для влади, щоб влада забезпечила найбільший відсоток на виборчих перегонах саме для Партії Регіонів». ПР: «Ми можемо бути горді, ми можемо кричати про незалежність, але це можна експлуатувати певний час. Бо коли люди будуть голодні, босі і без роботи, тоді цей патріотизм дуже скоро закінчиться».

Читати далі