На це свято найбільше чекають діти, бо саме їм батьки, бабусі і дідусі готують Миколайчики - подарунки. Їх кладуть під подушку, щоб і сон був міцним, і прокинутися можна було з гарним настроєм.

В Україні з давніх-давен шанували Святого Миколая. В кожній родині були ікони з ликом покровителя хліборобів, повелителя земних і небесних стихій, захисника бідних і знедолених. Святкувати Миколая починали від дня Святої Варвари (17), продовжували на Святого Сави (18) і завершували 19 грудня. Здавна відома приказка: ’’Варвара постелить, Сава погладить, а Микола стукне’’.

На зимового Миколая придивлялися до погоди, і коли день був морозним, землю й дерева встеляв іній чи падав сніг, сподівалися на добрий урожай хліба і городини. ’’Після Миколи пшениця вкриє поле’’, - приказували наші пращури, поглядаючи на зелений озимий клин. Помічали, що коли в ніч перед святом випаде сніг, то лежатиме довго.

Народні прикмети - важливий пласт культури, який корисно знати, бо він близький до народного етичного кодексу. Вчинки людей розглядалися у контексті пори року, астрономічних явищ, намагаючись таким чином відвернути душу від дрібних негожих вчинків, застерегти від ганьби. (Урядовий Кур’єр)

Народний Оглядач бажає українським дітям шанувати батьків, бути чемними, загартованими, любити свою націю та Вітчизну. Тоді й подарунки від Святого Миколая не забаряться.