Радість – один з ликів, або, можна сказати, іпостась Вищого: того, що ми називаємо «Божественне». Цей лик Радості не дано нам зріти-відчувати постійно – безліч причин тому можна назвати, але перша, мабуть, є закритість дверей нашого серця. Звичайно, оці слова, що виходять зараз з-під пальців, – лише стандартні символи, але, якщо читати їх не очима, а власною глибиною, – можна ясно відчути їх сенс і без слів. Будь-яке слово – лиш прапорець, натяк чи вектор. (Мабуть, тому таке – як дар – щастя ми відчуваємо з тими, хто вміє нас розуміти на рівні «без слів»).

Але зараз просто хочеться, що усі ви, близькі і далекі, знані і незнані почули цей поклик: давайте відкриємо себе для Радості! Бо вона є одним з тих скарбів, про які нам було заповідано: «Накопичуйте скарби на небесах». Про які небеса йшлося? Думаю, небеса – вищі поверхи - нашої свідомості. Які ж іще?

Тож давайте вчитися РАДІТИ (це не значить веселитися, бо веселощі і Радість можна порівняти десь, як частушку і хорал), РАДІТИ глибинно, РАДІТИ за прикладом Сонця, - незважаючи на усілякі змінні зовнішні обставини, на штучно створювані перепони наших життєвих ситуацій.

Адже наша життєва ситуація не є всім Життям. Бо Життя – це те, що вічне, те, що ховається за завісою, майєю наших буднів; це та золота річка Буття, що просто тече і є, і їй байдуже, знаємо ми про її існування чи ні. Тож вся справа в нас самих. Через відшукання у собі Радості ми долучаємося до Гармонії з усім світом – Безмежністю, отією золотою річкою, а може, золотим океаном. Що, за великим рахунком, і є Вічним Життям…

---

В тему:

Живи граючи, твори дерзаючи!

Радійте, українці!

Козак Мамай у пошуках Грааля

Глобальна українська супертолока — мережева гра «Вишня Борія»