Аж до кісток пропікає очима…
Хлопці стоять перед ним, як мерці…
П’яно хитається смерть перед ними,
Холодно блима наган у руці…

— Є комсомольці між вами!... Я знаю!...
Кожного кулі чекає печать! —
…Стиснуто губи в останнім одчаї,
всі полонені мовчать…

— Всі ж ви такі, як і я, чорнобриві!...
Жалко розстрілювать всіх!…
Гляньте навколо… І сонце, і ниви…—
Відповідь — сміх…

— Ну, так пощади не буде нікому!...
Вас не згадає замучений край!...
Вийшов один… І сказав курінному:
— Я — комсомолець… Стріляй!...

1927 р. В. Сосюра