"Народився він 25 листопада 1923 року в м.Краснокутську на Харківщині. Миколі не минуло й року, як померла його мати. Батько Миколи, військовий технік, часто міняв місця проживання, він одружився вдруге через п'ять років, коли хлопцеві вже виповнилося п'ять. Тривалі мандри по Союзові, арешти та засудження батька, вперше навіть на кару смерті, коли лише падіння кривавого ката Єжова врятувало Миколиного батька од смерті. А згодом батька таки засадили до в'язниці, і лише влітку 1939 р., відбуваючи покарання в Києві, він опинився на волі. Такими були університети юного Миколи, такі типові радянські обставини формували юнака, прищеплюючи, вочевидь, не таку вже і щиру любов до того монстра, яким був Союз... Зрештою, як можна було любити цей абстракт Батьківщини, коли і в білоруса, естонця, литовця... чи українця були одні примари страшного Кремля з колючими зорями, а поряд була знівечена та сплюндрована Україна, Білорусь...

За таких обставин завдяки підтримці добрих батькових друзів юному Миколі 1940 р. вдалося з відмінними оцінками закінчити середню школу в Житомирі. Уже 1941 р. Микола Француженко – студент Харківського медичного інституту. У 1942 р. він – учасник боїв за Харків, потім був відступ, під Лозовою Микола був поранений і потрапив у німецький полон. Далі була служба у Дивізії "Галичина" під командуванням генерала Павла Шандрука. Після завершення Другої світової війни знову полон, на цей раз в італійських таборах для військовополонених у містах Белларії та Ріміні. Саме тут, в Італії, 1946 р. Микола Француженко почав писати вірші, що друкувалися у тижневику „Батьківщина" для українських військовополонених, тут же створив одну із своїх перших літературних мініатюр „Нічний епізод", де двадцятитрьохрічний пілігрим викладав свої заповітні думки.

„Стою, наче заворожений.
Вдивляюсь у темну, чужу далечінь.
Це не моя земля.
Це – Спартака земля.
В дитинстві вірив, що настане час і, як Спартак,
змагатимусь за справедливість людську."

Згодом була Великобританія, і зустріч у Лондоні на європейському зльоті українських пластунів зі своїм слобожанським земляком Євгеном Федоренком. Це він, Микола Француженко, перший зафіксує автобіографічні деталі з життя Євгена Федоренка про перші комерційні кроки в ім'я виживання родини в Люботині та Харкові 1942 – 1943 рр.

Опинившись після Великобританії у Німеччині, М.Француженко працював в Українському відділі радіо „Визволення", де прекрасно справлявся з обов'язками диктора Української редакції, а згодом навіть продюсера, тобто головного режисера, упродовж 1957 – 1962 рр. 1962 р. М.Француженко прибув до США, де навчався у Слов'янознавчому інституті при Нью-Йоркському університеті, згодом, у 1968 р., – у Норвіцькому університеті штату Вермонт здобув ступінь магістра.

Часто виступав зі статтями у пресі США, Англії, Німеччини. Його доробок за тематикою можемо поділити на такі групи: статті та огляди про життя української еміграції на Американському континенті. Мабуть, рекорд побила стаття „Не лукавмо", що її оприлюднили „Вечірній Київ" (2 липня 1991 р.), „Народна воля", „Українська думка", „Українські вісті". Друга серія статей – це літературно-критичні виступи про І.Багряного, В.Барку, В.Симоненка, В.Стуса, В.Івасюка, В.Біляїва, Леся Курбаса та про багатьох інших діячів української літератури по сей та по той бік океану. Наступну серію статей М.Француженка становлять виступи на церковно-релігійні теми, зокрема, про Святійшого Патріарха Мстислава, про три етапи Відродження Української Автокефальної Церкви. І, зрештою, четверта група творів письменника – поезії, оповідання, драматичні твори, що оприлюднені багатьма періодичними виданнями у США, Канаді, Бразилії, Німеччині. Серед неопублікованого доробку письменника – монографія про Василя Барку, збірки „Письменники діаспори", „Розмови з молоддю", „Зустрічі з Батьківщиною" та науково-фантастичний роман „В сусідній Галактиці".

Творчий доробок письменника, на жаль, так ніколи і не виходив окремими книжками, за винятком хіба що видання Київського видавництва „Смолоскип", яке зібрало частково твори автора у збірці „Долі" (1997 р.), куди увійшли поезії, оповідання та кримінальна драма „Еліксир життя". Книжка вийшла з передмовою нині вже столітнього літературознавця, що на Американському континенті, вихідця з благословенної Полтавщини Петра Одарченка."

Слава Героям!