Сценаристом, режисером, ведучим та одним з виступаючих був український музикант Кирило Стеценко, який наприкінці концерту виконав на скрипці свої “Шалені коломийки”.

Разом з бандуристом Юрієм Фединським він також створював музичний супровід виступу отця Петра Бойка. “Нащо даремної скорботи, назад немає вороття”, – лунали рядки “України тисячолітньої” Яреми Гояна, яку читав отець Петро.

Офіціозу не було. Лише на початку концерту з привітальним словом швидко виступив чиновник з Міністерства культури і туризму.

На концерті прозвучали романси оперних співаків, пісні бардів і бандуристів. Виступи артистів чергувалися декламуванням ведучими – Соломією Мельник і Кирилом Стеценком – старанно відібранних віршів.

О, дух України, орел,
Злети, зруйнуй цей мертвий спокій! – закликав Кирило Стеценко.

Едуард Драч виконав пісню, в якій були такі рядки: “Невже матір мусить вмерти, щоб ми схаменулись?” Це, певно, про мову. Бо саме рідній мові був присвячений концерт. Цій пісні вже 20 років, Едуардові Драчу вже хотілось покласти її в архів, але він каже, що час не дозволяє.

Першу частину концерту, що називалася “Біль”, було завершено віршем Володимира Самійленка “Сон”.

Потім всі присутні змогли повернутися у 1989 рік, на пісенний конкурс “Червона рута”, який проходив 19-24 вересня у Чернівцях. Це було надзвичайно зворушливо – почути уривки пісень, проспівані там, і побачити багатьох українських виконавців, якими вони були 18 років тому. Тарас Петриненко з Тетяною Горобець, Марія Бурмака, Андрій Середа з Гуртом “Кому Вниз”, Віка Врадій, Тарас Курчик. Монтаж і запис у новому цифровому форматі було зроблено в Нью Джерсі таємно від нашого першого національного каналу.

Дуже цікавим вийшов виступ бандуриста Юрія Фединського – світлоносного біженця з Америки, як його назвав Кирило Стеценко. Він живе в Україні вже шостий рік і не любить, коли його називають американцем, хоч народився і виріс в США. Юрко має ірландську, українську, трохи німецької крові, але ідентифікує себе українцем, а в Україну приїхав в пошуках культури.

“Тутешні українці хоч і народилися тут, в Україні, але не знайшли її”, – каже про українську культуру і мову Юрко Фединський, який співав і грав на бандурі кант про святого Юрія-Георгія.

Друга частина концерту мала назву “Бути собою”. Пісню з такою ж назвою виконав бард і лідер гурту “Самі свої” Олег Сухарєв.

Про козаків та їхніх отаманів, які рятували Україну від чорної орди заспівав сучасний український козак Василь Лютий.

Брати Роман і Віталій Мороз виконали пісню на вірш Павла Тичини “Гей, бдарте в струни, кобзарі”, який поет написав в 1917 році.

Наступна і заключна частина називалася “Живе слово”. Слово має величезну силу і енергію. Ним навіть можна лікувати. На цю тему виступив лікар і автор методики живого слова Олександр Філатович.

Концерт завершився виступом Сергія Фоменка, відомого як Фома – лідера гурту “Мандри”. Спочатку він виконав свою нову пісню, а потім свою знамениту “Прокинься, Моя Україно!”.

Концерт був зовсім не проанонсований, тому на нього прийшли тільки “просвітяни” і публіка переважно пенсійного віку. “Народний оглядач” про нього дізнався пізно і випадково. А концерт був вартий того, щоб на нього прийшло якомога більше людей.